Ухвала

від 31.03.2015 по справі 203/192/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3841/15 Справа № 203/192/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Маймур Ф. Ф. Доповідач - Макаров М.О.

Категорія 20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого- судді Макаров М.О.,

суддів: Лисичної Н.М., Прозорової М.Л.,

при секретарі - Самокиші О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 16 лютого 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю "Концерн "Весна" про визнання недійсним положення договору,-

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ТДВ "Концерн "Весна" про визнання недійсним положення договору, посилаючись на те, що 20 лютого 2012 року між ним та відповідачем було укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна, згідно якого позивач придбав нежитлові приміщення 1, 2 та 7 поверхів в адміністративному корпусі літ. А-7, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. Абзацом третім п. 10 Договору передбачено, що: "до моменту переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім'я, покупець зобов'язується компенсувати продавцю всі витрати, пов'язані зі сплати земельного податку згідно виставлених рахунків протягом 3-х банківських днів", який позивач вважає таким, що суперечить нормам Земельного Кодексу України, Податкового кодексу України, Конституції України, оскільки передбачає сплату земельного податку продавцем, незважаючи на факт припинення його права користування земельною ділянкою, на якій розміщене нерухоме майно та передбачає сплату земельного податку продавцем до моменту переоформлення права користування Земельною ділянкою на ім'я покупця, хоча норми законодавства передбачають, що земельний податок сплачується лише за фактичний період перебування землі у власності або користуванні, крім того дана умова Договору встановлює інший порядок сплати земельного податку, ніж встановлений приписами Податкового Кодексу України, а тому позивач просив визнати недійсним даний абзац договору з моменту його укладення.

Рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 16 лютого 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, просить рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Судом встановлено, що 20 лютого 2012 року між Акціонерним товариством відкритого типу "Концерн Весна" (правонастпник якого-Товариство з додатковою відповідальність "Концерн Весна") далі за текстом (ТДВ "Концерн Весна") та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу комплексу нежитлових приміщень 1, 2 та 7 поверхів в адміністративному корпусі літ. А-7, згідно якого останній придбав вказані нежитлові приміщення, загальною площею 4021,4 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, цей договір було посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вакуленко С.О., за реєстром №189 та право власності на придбані приміщення було зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 22 березня 2012 року (а.с. 3-4).

Також встановлено, що вказаний вище адміністративний корпус розташований на земельній ділянці кадастровий номер №1210100000:06:104:0018, частина якої знаходилася в постійному користуванні продавця-ТДВ "Концерн Весна" та складає - 0,0635 га, та на земельній ділянці площею - 0,2154 га, кадастровий номер НОМЕР_1, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, яка також знаходилася в користуванні продавця на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії НОМЕР_2 від 15 травня 2001 року (а.с. 3-4, 18).

Відповідно до абзацу другого пункту 10 договору купівлі-продажу сторони домовилися, що до моменту переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім'я, покупець позов'язується компенсувати продавцю всі витрати, пов'язані зі сплатою земельного податку згідно виставлених рахунків протягом 3-х банківських днів.

Згідно ст.ст. 6, 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства, а ч.ч. 2, 3 ст. 6 цього Кодексу передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

А відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до абзацу другого пункту 10 договору купівлі-продажу сторони домовилися, що до моменту переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім'я, покупець позов'язується компенсувати продавцю всі витрати, пов'язані зі сплатою земельного податку згідно виставлених рахунків протягом 3-х банківських днів, проте позивач з часу укладення договору купівлі-продажу не переофолрмив право користування земельною ділянкою, на якій і розміщено нежитлові приміщення, що придбані позивачем.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції встановив, що оспорюваний позивачем абзац другий пункту 10 Договору купівлі-продажу відповідає вимогам законодавства. Укладеним договором передбачені всі істотні умови, і підстав для визнання вказаного пункту недійсним немає, оскільки позивач погодився на ці умови та до подання позовної заяви його виконував.

Крім того, посилання позивача на те, що спірним пунктом договору відповідач фактично є платником земельного податку за час коли земельна ділянка перебуває у власності іншої особи, а саме ТДВ "Концерн "Весна" та що, це суперечить ст.. 206, 269, 287 Податкового Кодексу України, згідно яких платниками земельного податку є власники земельних ділянок та землекористувачі, які зобов'язані сплачувати цей податок до моменту припинення права користування земельною ділянкою, оскільки абзац 3 пункту 10 Договору укладеного між сторонами передбачає те, що до моменту переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім'я покупець зобов'язується компенсувати продавцю всі витрати, пов'язані зі сплати земельного податку згідно виставлених рахунків протягом 3-х банківських днів. Тобто, сторони домовились, що ОСОБА_2 повинен компенсувати витрати ТДВ "Концерн "Весна" зі сплати земельного податку за вказані земельні ділянки, а не сплачувати його.

При цьому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно виходив з того, що ОСОБА_4 до моменту оформлення права користування земельним ділянками не є особою, яка має сплачувати до місцевого бюджети податок на землю, оскільки такий обов'язок виникає у позивача лише з дати державної реєстрації такого права, про що йдеться мова і в ст. 126 ЗК України, за якою право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". При цьому на ТДВ "Концерн "Весна" лежить обов'язок сплачувати цей податок до моменту припинення права користування земельною ділянкою, а отже компенсація передбачена умовами договору направлена на дотримання прав сторін правочину і зазначені умови договору є справедливими.

За таких обсавин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову.

Доводи ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що суд при дослідженні матеріалів справи неправильно витлумачив норми чинного законодавства, та не врахував, що укладений між сторонами в договорі купівлі-продажу абзац третій п.10 є недійсним, оскільки він порушує його права та не відповідає нормам чинного законодавства, не можуть свідчити про незаконність судового рішення, оскільки судом при розгляді справи цим обставинам дана належна оцінка та підстав для скасування правильного по суті рішення суду немає.

Інші доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів по справі та непогодження з їх оцінкою, тоді як розглядаючи справу, суд оцінив докази по справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів в порядку ст. 212 ЦПК України, а тому переоцінці в апеляційному порядку вони не підлягають.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що при розгляді справи, судом першої інстанції були виконані всі вимоги процесуального закону, всебічно перевірено обставини, спір вирішено у відповідності з нормами матеріального права. Рішення є обґрунтованим, з повним відображенням обставин, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є правильними. Отже апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 16 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий М.О.Макаров

Судді Н.М. Лисична

М.Л.Прозорова