Постанова

від 01.04.2015 по справі 922/4246/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2015 року Справа № 922/4246/14

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М.,

Студенця В.І.,

розглянувши

касаційну скаргу Приватного підприємства "Компанія "Маркет Плюс"

на рішення господарського суду Харківської області від

10.11.2014 р. та постанову Харківського апеляційного

господарського суду від 03.02.2015 р.

у справі № 922/4246/14 господарського суду

Харківської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Алко-Профі"

до Приватного підприємства "Компанія "Маркет Плюс"

про стягнення 154 154,09 грн.

за участю представників:

ТОВ "Алко-Профі" - не з'явилися;

ПП "Компанія "Маркет Плюс" - не з'явилися;

в с т а н о в и л а :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Алко-Профі" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом та просило суд, з урахуванням уточнень до позовної заяви, стягнути з відповідача - Приватного підприємства "Компанія "Маркет Плюс" 124 871,50 грн., у т.ч. 121 425,04 грн. основної заборгованості, 3 077,20 грн. пені та 369,26 грн. процентів річних.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань в частині здійснення остаточного розрахунку за поставлений йому товар відповідно до умов договору поставки № 16-13/П від 30.10.2013 р. (т.1 а.с.4-6, 112-115).

Відповідач у справі - ПП "Компанія "Маркет Плюс" до прийняття рішення по суті заявлених вимог відзиву на позов не надав.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.11.2014 р. позов задоволено повністю (т.1 а.с.129-134).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:

- відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання в установлений договором строк в частині здійснення остаточних розрахунків за поставлений йому товар;

- договором встановлена відповідальність за порушення взятих на себе зобов'язань з оплати поставленого товару у вигляді пені, вимоги про стягнення якої обґрунтовано заявлені позивачем;

- за порушення виконання грошових зобов'язань ст. 625 ЦК України встановлено відповідальність у вигляді зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням трьох процентів річних, у зв'язку з чим вимоги позивача у цій частині мотивовані.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 р. рішення господарського суду Харківської області від 10.11.2014 р. залишено без змін (т.1 а.с.214-221).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права (т.2 а.с.3-6).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції під час вирішення спору у справі по суті заявлених вимог та перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку відповідно встановлені наступні обставини.

30.10.2013 р. між сторонами у справі був укладений договір поставки №16-13/П, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався постачати покупцю алкогольну продукцію, а покупець зобов'язався приймати товар та своєчасно його оплачувати на умовах, передбаченим цим договором.

Судами першої та апеляційної інстанцій правильно визначено правову природу спірного договору та віднесеного його до договору поставки. Так, відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов'язку за цим договором щодо здійснення остаточних розрахунків за поставлений товар.

Укладений сторонами договір, в силу ст. ст. 173-175 ГК України, є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань.

За умовами укладеного сторонами договору, відповідач взяв на себе зобов'язання оплатити поставлений йому позивачем товар.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Поставка позивачем товару на суму 149 899,42 грн., як вірно встановлено судами, підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та податковими накладними.

Позивачем на адресу відповідача 06.06.2014 р. була направлена претензія № 1 на повернення суми боргу в розмірі 152 899,42 грн., але відповідач на претензію відповіді не дав, здійснив часткову сплату заборгованості в розмірі 3 000,00 грн. Також, 01.07.2014 р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 2 на повернення суми боргу в розмірі 149 899,42 грн., яка була залишена відповідачем без відповіді.

Відповідач за поставлений товар не розрахувався, лише частково повернув поставлений, але нереалізований товар на суму 28 474,38 грн. Таким чином сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 121 425,04 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За таких обставин, суди дійшли правильного висновку про обгрунтованість заявлених вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 121 425,04 грн. основної заборгованості за поставлений товар.

При цьому, обгрунтовано не прийняті до уваги твердження скаржника про ненастання строку оплати товару, оскільки п. 7.1.2. договору передбачає оплату товару по мірі його реалізації.

Так, п. 7.1.2. договору передбачає також, що оплата товару здійснюється один раз в 14 (чотирнадцять) календарних днів.

При цьому, отримавши товар згідно видаткових накладних в період з 30.10.2014 р. по 11.02.2014 р., відповідач сплатив лише одноразово 3 000,00 грн., в порушення п. 7.1.2. договору, а сам: 03.06.2014 р.

Відповідач, як встановлено судами, заборгованість належним чином не погашає, посилається на те, що товар не реалізується, проте достовірних доказів на підтвердження цих обставин не надав.

Разом з тим, зазначаючи про те, що товар не був реалізований, відповідач надав документ під назвою "Інвентаризація товарів на складі № 1328 від 30.12.2014 р.", яким начебто підтверджується наявність поставленого товару на складі відповідача, однак, вказаний документ складений самостійно відповідачем, крім того, з нього не вбачається, що на складі саме той товар, який було поставлено позивачем, оскільки в найменуванні товару відсутні коди, зазначені у видаткових та податкових накладних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення факту прострочення грошового зобов'язання відповідачем, суд першої інстанції, з яким погодилась апеляційна інстанція, дійшов правильного висновку щодо задоволення вимог про стягнення процентів річних у розмірі 369,26 грн.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч. 2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесена пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ЦК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Договором передбачена відповідальність у випадку порушення строків оплати товару у вигляді пені, розмір якої рівний подвійній обліковій ставці НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня (п. 8.5 договору).

Враховуючи зазначене, висновок судів про обгрунтованість вимог в частині пені правильний.

За таких обставин, підстав для зміни чи скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 р., якою залишено без змін рішення господарського суду Харківської області від 10.11.2014 р., немає.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 р. у справі № 922/4246/14 господарського суду Харківської області залишити без змін, а касаційну скаргу Приватного підприємства "Компанія Маркет Плюс" - без задоволення.

Головуючий суддя Кузьменко М.В.

Судді Васищак І.М.

Студенець В.І.