Ухвала

від 01.04.2015 по справі 824/2770/14-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/2770/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Брезіна Т.М.

Суддя-доповідач: Сушко О.О.

01 квітня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Залімського І. Г. Смілянця Е. С. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Мартинюк В.В.,

представника позивача: Гінінгера А.З.

представника відповідача: Фуштея М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "УВТК" до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області про визнання нечинним податкового рішення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинним податкове повідомлення-рішення за №299247152/0 від 29.12.2007 р., яким приватному підприємству "УВТК" визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 66473,02 грн.

Відповідно до постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2015 року позов задоволено частково: визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення - рішення від 29.12.2007 року №2992477152/0 за затримку на 326 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання в сумі 132946 грн. застосованого штрафу у розмірі 66 473, 02 грн., а саме у частині застосованого штрафу на суму 57724,50 грн. У частині суми застосованого штрафу у розмірі 8748, 52 грн. рішення від 29.12.2007 року №2992477152/0 залишити без змін. В решті позову відмовити.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скрагу в повному обсязі.

Представника позивача в судовому засіданні заперечив проти апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, працівниками податкового органу проведено документальну невиїзну перевірку позивача щодо своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання, про що складено акт від 27.12.2007 р. №5054/15-2/32278470, яким встановлено порушення термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість із затримкою більше 90 днів у розмірі 132 946,00 грн.

За результатами проведеної перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.12.2007 р. №299247152/0, яким за порушення позивачем строків сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 132 946,00 грн. більш ніж на 90 календарних днів застосовано штраф у розмірі 50% від суми своєчасно несплаченого зобов'язання, що становить 66 473,02 грн.

Вказана сума податкового боргу складається з податкового зобов'язання, визначеного повідомленням-рішенням від 24.10.2006 р. №000307232/0, а також сум самостійно визначених податкових зобов'язань по податковим деклараціям з податку на додану вартість від 20.11.2006 р. №149956, від 18.12.2006 р. №155227, від 22.01.2007 р. №181991 та від 20.02.2007 р. №8967.

Приватне підприємство "УВТК" 06.11.2006 р. подало до податкового органу скаргу на рішення ДПІ у м. Чернівці, а саме на податкове повідомлення-рішення від 24.10.2006 р. №000307232/0. В скарзі зазначено, що позивач отримав податкове повідомлення-рішення 25 жовтня 2006 р. Інших доказів із зазначенням дати отримання позивачем податкового повідомлення-рішення від 24.10.2006 р. №000307232/0 відсутні, оскільки уся документація була знищена податковим органом у зв'язку із закінченням строку зберігання, що підтверджується актами про знищення справ, які не підлягають зберіганню у ДПІ у м. Чернівці.

Рішення прийняте податковим органом за результатами розгляду скарги Приватного підприємства "УВТК" на податкове повідомлення-рішення від 24.10.2006 р. №000307232/0, на вимогу суду так само не було надано податковим органом, у зв'язку із тим, що документи за давністю було знищено.

В матеріалах справи міститься копія позовної заяви, із відміткою про отримання 27.11.2006 року господарським судом, щодо оскарження податкового повідомлення-рішення від 24.10.2006 року №000307232/0 від 24.10.2006 року.

За результатами розгляду вказаного позову постановою господарського суду Чернівецької області від 21 березня 2007 року позов задоволено частково: визнано частково нечинним податкове повідомлення-рішення за №000307232/0 від 24.10.2006 року в частині визначення ПП "УВТК" податкового зобов'язання по податку на додану вартість по основному платежу в сумі 1770 грн. та штрафних санкцій в розмірі 850 грн., в задоволенні решти позовних вимог в частині визначення ПП "УВТК" по податку на додану вартість в сумі 113093 грн. та штрафних санкцій в розмірі 56581,50 грн. відмовлено. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2007 року апеляційну скаргу ДПІ у м. Чернівці залишено без задоволення, а постанову Господарського суду Чернівецької області від 21.03.2007 року - без змін. Зобов'язання із вказаного податку стало узгодженим у день набрання законної сили рішенням - 12.07.2007 року.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність визначення суми податкового боргу за податковим повідомленням-рішенням та застосування штрафу на суму 57724,50 грн., натомість доведено правомірність застосованого штрафу у розмірі 8748, 52 грн.

Суд апеляційної інстанції погоджується з прийнятим рішенням суду першої інстанції, з наступних підстав.

Так, згідно пп. 5.4.1. п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12. 2000 року № 2181-III (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2181-III) узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Тобто, податковий борг виникає, зокрема, у разі не сплати у встановлений строк податкового зобов'язання.

Приписами пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181-III втсановлено, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Разом з тим, пп.5.2.2. п. 5.2. ст. 5 Закону № 2181-III у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.

Вимогами пп. 5.2.3. п. 5.2. ст. 5 Закону № 2181-III передбачено, що заява, подана із дотриманням строків, визначених пп. 5.2.2 цього пункту, зупиняє виконання платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні, на строк від дня подання такої заяви до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума податкового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Відповідно до абз. 5 пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181-III, день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Відповідно до пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181-III у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Як свідчать матеріали справи, 06.11.2006 року позивач розпочав процедуру адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 24.10.2006 р. №000307232/0. У відповідності до положень пп.5.2.2. п. 5.2. ст. 5 Закону № 2181-III податковий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Тобто, 26.11.2006 року контролюючим органом повинно було бути винесено рішення за результатами розгляду скарги платника податків. Натомість, відповідач не зміг надати рішення прийняте за результатами розгляду скарги платника податків з відміткою про дату вручення, у зв'язку із закінченням строку зберігання таких документів.

Як встановлено з матеріалів справи, до суду із позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення від 24.10.2006 року позивач звернувся 27.11.2006 року, тобто в межах десятиденного строку визначеного, пп. 5.2.2. п. 5.2. ст. 5 Закону № 2181-III для його оскарження.

Таким чином, податковий борг вважається узгодженим з дати набрання законної сили судового рішення за наслідком оскарження податкового повідомлення-рішення від 24.10.2006 р. №000307232/0 на суму 115449 грн., а саме з дати винесення 12 липня 2007 року ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду у справі №22-а-252/07.

Відтак, граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання платника за податковим повідомленням-рішенням від 24.10.2006 р. №000307232/0 настав 12.07.2007 р., а не 03.11.2006 р., як встановлено в акті перевірки від 27 грудня 2007 р. №5054/15-2/32278470.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податковим органом протиправно визначено, що у позивача 326 днів існував податковий борг зі сплати ПДВ в сумі 115449 грн. та безпідставно визначено у податковому повідомленні-рішенні від 29.12.2007 р. №299247152/0 штраф у розмірі 50% від цієї суми своєчасно несплаченого зобов'язання за порушення позивачем строків сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість більш ніж на 90 календарних днів. Як було встановлено суд першої інстанції, у позивача податковий борг зі сплати ПДВ в сумі 115449 грн. існував 75 днів, тобто не більше ніж 90 календарних днів, а не 326 днів, як визначив податковий орган.

Згідно з пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону № 2181-III у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.

В силу того, що податковий борг зі сплати ПДВ в сумі 115449 грн. існував менше 90 днів, відповідно не можна було застосовувати штраф в розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Також слід зазначити, що у відповідності до положень пп."в" пп. 6.4.1. п. 6.4. ст. 6 Закону №2181-III податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо рішення контролюючого органу про нарахування суми податкового зобов'язання або стягнення податкового боргу скасовується чи змінюється судом.

Оскільки, податкове-повідомлення рішення №000307232/0 від 24.10.2006 року було змінено, за результатами судового розгляду, воно вважалось відкликаним.

Таким чином, посилання позивача на те, що податкове повідомлення - рішення від 24.10.2006 року №000307232/0 з податку на додану вартість, на час проведення перевірки та винесення податкового повідомлення-рішення від 29.12.2007 року №299247152/0 вже вважалось відкликаним, а тому не могло бути включено до суми податкового боргу щодо якої застосовано штраф за прострочення сплати узгодженого податкового зобов'язання, є таким, що ґрунтується на вимогах закону і є правомірним.

За змістом п. 5.1. ст. 5 Закону № 2181-III, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Так як, по податковим деклараціям з податку на додану вартість від 20.11.2006 р. №149956, від 18.12.2006 р. №155227, від 22.01.2007 р. №181991 та від 20.02.2007 р. №8967 прострочення сплати узгодженого зобов'язання складало більше 90 днів, то штраф визначений по цих зобов'язаннях нараховано вірно.

Крім того, згідно оскарженого податкового повідомлення - рішення від 29.12.2007 року узгоджена суму боргу із затримкою на 326 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми зобов'язання становила 17497 грн., 50% це 8747,50 грн. штраф погашеної суми податкового боргу по податковим деклараціям з податку на додану вартість від 20.11.2006 р. №149956 із граничним терміном сплати 30.11.2006 року фактично сплачено 25.09.2007 року; від 18.12.2006 р. №155227 із граничним терміном сплати 04.01.2007 року фактично сплачено 25.09.2007 року; від 22.01.2007 р. №181991 із граничним терміном сплати 30.01.2007 року фактично сплачено 25.09.2007 року; від 20.02.2007 р. №8967 із граничним терміном сплати 02.03.2007 року фактично сплачено 25.09.2007 року.

Водночас, відповідачем не доведено правомірність визначення суми податкового боргу за податковим повідомленням-рішенням від 24.10.2006 р. №000307232/0 на суму 115449 грн. та застосування штрафу за затримку на 326 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання в розмірі (50 % від 115449 )=57724,50 грн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у розмірі штрафу застосованого 50 % від суми 17497 =8748,52 грн., визначеному податковим органом за затримку на 326 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання по деклараціях, відповідачем доведено правомірність застосованої штрафної санкції.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, частково задовольняючи даний адміністративний позов, ухвалив оскаржене рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 02.04.2015 року.

Головуючий Сушко О.О.

Судді Залімський І. Г.

Смілянець Е. С.