Рішення

від 26.03.2015 по справі 904/424/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.03.15р. Справа № 904/424/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Меліса", с. Дослідне Дніпропетровський район Дніпропетровської області

до

відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Мушкетер", м. Івано-Франківськ

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Левіт-Безпека", смт. Ювілейне Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості у сумі 67 375,09 грн.

Суддя Крижний О.М.

Представники:

від позивача: Гурський В.С., довіреність від 30.10.2014 року, представник;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Меліса" звернулось до господарського суду з позовом, у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 10.03.2015 року та пояснень від 26.03.2015 року, просить:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Мушкетер" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Меліса" основний борг у розмірі 50 287,50 грн., пеню у розмірі 4 694,11 грн., штраф у розмірі 1 102,55 грн., 3% річних у розмірі 1 183,11 грн., та втрати від інфляції у розмірі 10 107,82 грн., загалом у сумі 67 375,09 грн.;

- стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Мушкетер" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Левіт-Безпека" заборгованість у розмірі 200,00 грн.

Заявлені позивачем вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем-1 зобов'язань за договором купівлі-продажу № 20/01 від 04.01.2011 року та відповідачем-2, як поручителем, згідно укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2 договору поруки від 13.11.2014 року щодо оплати поставленого позивачем товару, внаслідок чого у відповідача-1 утворилась заборгованість та відповідно нараховані до стягнення штрафні санкції та втрати від інфляції у загальній сумі 63 398,63 грн., а також виникла солідарна відповідальність відповідача-1 та відповідача-2 у розмірі 200,00 грн.

Представники відповідача-1 та відповідача-2 у судове засідання не з'явились, про день, час, місце розгляду справи повідомлялися належним чином відповідно до вимог частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали господарського суду Дніпропетровської області були надіслані на адресу відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (76005, Івано-Франківськ, вул. Петлюри, буд 1, кв. 90, ідентифікаційний код 20211130) на яку насамперед і було направлено кореспонденцію господарського суду.

12.02.2015 року та 10.03.2015 року до господарського суду повернулася направлена на адресу відповідача кореспонденція разом з поштовою довідкою, відповідно до якої, поштові відправлення не вручені відповідачу, так як згідно позначки на поштовій довідці: "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Окрім того, відповідачі додатково повідомлені телефонограмами від 23.03.2015 року та про місце і час розгляду справи, які отримали: секретар Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Мушкетер" Стрюковатая та секретар Товариства з обмеженою відповідальністю "Левіт-Безпека" Яшина М.В. (а.с. 94-95).

Також згідно п. 3.9.1-1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 у випадках коли ухвала про порушення провадження у справі не може бути вручена стороні у зв'язку з обмеженим строком розгляду, належним підтвердженням повідомлення учасників судового процесу про час та місце розгляду справи може вважатися телефонограма суду з відміткою про її прийняття посадовою (службовою) особою сторони.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відзиву на позов відповідач-1 до суду не надав, 10.02.2015 року до господарського суду від відповідача-2 надійшов відзив на позов, у якому відповідач-2 не заперечує проти позовних вимог та просить здійснювати розгляд справи без його участі.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами (стаття 75 Господарського процесуального кодексу України).

Розгляд справи був відкладений з 12.02.2015 року на 04.03.2015 року та з 04.03.2015 року на 26.03.2015 року.

Ухвалою господарського суду від 04.03.2015 року строк розгляду спору продовжений на 15 днів.

У судовому засіданні 26.03.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

04.01.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Меліса" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Мушкетер" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу товару № 20/01 (далі - Договір), за умовами п. 1.1. якого продавець зобов'язується продати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар від продавця та оплатити його загальну вартість на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 7.1. Договору внесення змін направлені однією стороною іншій розглядаються протягом 5 днів. Усі зміни, доповнення складаються письмово та оформляються Додатковими угодами, що стають невід'ємною частиною договору. Даний договір набирає сили з моменту його підписання представниками обох сторін, і є укладений на термін до 31.12.2012 року, а в частині невиконаних зобов'язань - до виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором в повному обсязі.

Перелік товару, який є предметом договору: спеції, картопляні пластівці та інгредієнти для виробництва полуфабрикатів. Повне найменування товару, його кількість, ціна за одиницю та вартість партії в цілому містяться в накладних, опис товару, його характеристики та інші параметри містяться в супроводжуючих документах про якість товару, які є невід'ємною частиною договору (п. 1.2. Договору).

Згідно п.п. 2.1.-2.2. Договору товар постачається покупцю частково (товарними партіями), або в повному обсязі згідно його заявки з комори продавця. Об'єми товарних партій - асортимент, кількість, термін поставки кожної окремої партії, а також ціна, узгоджуються сторонами окремо на кожну товарну поставку.

Ціна за одиницю товару та загальна вартість є договірною та встановлюється на кожну партію товару. Ціна товару включає податки та обов'язкові платежі, передбачені чинним законодавством України (п. 2.3. Договору).

За умовами п. 3.1. Договору розрахунок між сторонами здійснюється в українській валюті - гривнях. Покупець здійснює розрахунки з продавцем в розмірі вартості товарної партії (згідно накладної) на умовах передплати або відстрочки платежу, яка діє протягом 10 (десяти) календарних днів з дати отримання товару, що вказана в накладній.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу-1 товар на загальну суму 53 062,00 грн. в підтвердження чого надав до суду копії наступних видаткових накладних: № РН-0000135 від 19.02.2014 року на суму 6 600,00 грн., № РН-0000173 від 28.02.2014 року на суму 6 800,00 грн., № РН-0000249 від 25.03.2014 року на суму 8 400,00 грн., № РН-0000278 від 01.04.2014 року на суму 4 200,00 грн., № РН-0000387 від 08.05.2014 року на суму 5 350,00 грн., № РН-0000434 від 20.05.2014 року на суму 5 520,00 грн., № РН-0000554 від 20.06.2014 року на суму 4 600,00 грн., № РН-0000701 від 11.08.2014 року на суму 4 554,00 грн., № РН-0000824 від 19.09.2014 року на суму 7 038,00 грн.

В якості доказу поставки товару відповідачу-1 позивач надав до суду копії товарно-транспортних накладних відповідно до кожної видаткової накладної, а також копії довіреностей, на підставі яких уповноважений представник підприємства відповідача-1 отримав товар від позивача.

Позивач зазначає, що відповідач-1 лише частково оплатив товар на суму 2 374,50 грн., відповідно неоплаченим є товар на суму 50 687,50 грн. (53 062,00 грн. - 2 374,50 грн.).

Однак, згідно поданої до суду заяви про збільшення позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача-1 суму основного боргу у розмірі 50 287,50 грн., а солідарно - 200,00 грн., яка у сукупності є меншою від первісно заявленої суми.

Господарський суд зазначає, що вимоги позивача про стягнення основного боргу у сумі яка є меншою від первісно заявленої не суперечать законодавству та є правом позивача.

Окрім того, 13.11.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Меліса" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Левіт-Безпека" (поручитель) був укладений договір поруки № 1 (далі - договір поруки), за умовами п. 1.1. якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Мушкетер" (боржник), що виникли з Договору купівлі-продажу товару № 20/01 від 04.01.2011 року (далі - Основний договір), який був укладений між кредитором та боржником.

У відповідності до п. 1.1. Основного договору предметом Основного договору є продаж обумовленого товару Товариством з обмеженою відповідальністю "Меліса" Товариству з обмеженою відповідальністю фірма "Мушкетер". Строк виконання зобов'язання за Основним договором складає не більше ніж 10 календарних днів з дати отримання товару, що вказана у накладній (п.п. 2.1.-2.2. Договору).

Згідно п.п. 3.1.-3.2. договору поруки поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов'язання. Поручитель несе відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов'язання тільки у розмірі передбаченому п. 4.1. Договору.

Обсяг відповідальності поручителя перед кредитором за виконання зобов'язання боржника за основним Договором дорівнює 200,00 грн. (п. 4.1. договору поруки).

Відповідно до п. 5.1. договору поруки поручитель зобов'язаний при порушенні боржником зобов'язання перед кредитором за Основним договором, виконати за боржника зобов'язання у 10 денний строк з дня отримання вимоги від кредитора.

Пунктом 6.1. договору поруки передбачено, що у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність визначену цим договором та чинним законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

04.12.2014 року позивач звернувся до відповідача-1 із претензією № 164 про оплату заборгованості за договором купівлі-продажу товару № 20/01 від 04.01.2011 року, а 09.12.2014 року до відповідача-2 з вимогою про оплату заборгованості за договором поруки № 1 від 13.11.2014 року

Претензія була отримана представником відповідача-1, свідченням чого є надана позивачем копія рекомендованого повідомлення про отримання даного документу представником ТОВ фірма "Мушкетер" (а.с. 43).

Вимога була отримана представником відповідача-2, свідченням чого є надана до суду копія претензії з відміткою про отримання (а.с.50).

Однак, наведені вимоги позивача залишилася без виконання.

Відповідач-1 несвоєчасно та не в повному обсязі оплатив поставлений позивачем товар, відповідач-2 не виконав свої зобов'язання за договором поруки щодо солідарної відповідальності відповідача-1 та відповідача-2 за договором купівлі-продажу товару №20/01 від 04.01.2011 року, внаслідок чого утворилася основна заборгованість відповідача-1 у сумі 50 287,50 грн. та солідарна заборгованість відповідача-1 та відповідача-2 у сумі 200,00 грн., що і є причиною спору.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується

прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України).

Згідно з ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивач просить стягнути з відповідача-1 на користь позивача основний борг за поставлений товар у сумі 50 287,50 грн. та стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 суму основного боргу у розмірі 200,00 грн.

Дана заборгованість підтверджується наведеними вище видатковими накладними та товарно-транспортними накладними.

Враховуючи умови договору купівлі-продажу товару № 20/01 від 04.01.2011 року (п. 3.1. Договору), строк оплати товару, поставленого за наявними в матеріалах справи видатковими накладними є таким, що настав.

Доказів повної оплати вартості поставленого товару відповідачі не надали, доводи позивача щодо наявності боргу за поставлений товар у сумі 50 487,50 грн. шляхом надання належних доказів не спростували.

За наведеного, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 на користь позивача основного боргу за поставлений товар у сумі 50 287,50 грн. та стягнення солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 суми основного боргу у розмірі 200,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

За умовами п. 4.6. Договору покупець за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до п. 3.1. даного Договору сплачує неустойку у вигляді пені в розмірі один відсоток за кожен день прострочки платежу від суми заборгованості. Якщо покупець зволікає з проплатою товару більш ніж на 20 (двадцять) календарних днів, то він зобов'язується сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від вартості несплаченого товару.

За несвоєчасну оплату поставленого товару позивач нарахував та просить стягнути з відповідача-1 пеню по видатковій накладній № РН-0000249 від 25.03.2014 року на суму 8 400,00 грн. за період з 05.04.2014 року по 04.10.2014 року у сумі 896,84 грн.; по видатковій накладній № РН-0000278 на суму 4 200,00 грн. за період з 12.04.2014 року по 11.10.2014 року у сумі 458,09 грн.; по видатковій накладній № РН-0000387 від 08.05.2014 року на суму 5 350,00 грн. за період з 19.05.2014 року по 17.11.2014 року у сумі 620,89 грн.; по видатковій накладній № РН-0000434 на суму 5 520,00 грн. за період з 31.05.2014 року по 29.11.2014 року у сумі 656,96 грн.; по видатковій накладній № РН-0000554 на суму 4 600,00 грн. за період з 01.07.2014 року по 26.12.2014 року у сумі 554,39 грн.; по видатковій накладній № РН-0000701 від 11.08.2014 року на суму 4 554,00 грн. за період з 22.08.2014 року по 21.02.2015 року у сумі 628,83 грн.; загалом на суму 4 694,11 грн.

Судом перевірений розрахунок позивача та встановлена його правильність, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 пені у сумі 4 694,11 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності (постанова Верховного Суду України від 27.04.2012 та постанова Вищого господарського суду України від 16.06.2012 у справі №06/5026/1052/2011).

Згідно п.4.6. Договору якщо покупець зволікає з проплатою товару більш ніж на 20 (двадцять) календарних днів, то він зобов'язується сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від вартості несплаченого товару.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача-1 штраф по видатковій накладній № РН-0000135 на суму 4 225,50 грн. у сумі 422,55 грн.; по видатковій накладній № РН-0000173 на суму 6 800,00 грн. у сумі 680,00 грн., загалом на суму 1 102,55 грн.

Судом перевірений розрахунок позивача та встановлена його правильність, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 штрафу у сумі 1102,55 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача-1 на користь позивача 3 % річних по кожній видатковій накладній за період, починаючи з наступного дня після 10-денної прострочки платежу, по 04.03.2015 року, на загальну суму 1 183,11 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних, судом виявлені арифметичні помилки у розрахунку 3% річних по видатковій накладній № РН-0000135 на суму 4 225,50 грн., за якою 3% річних за період з 02.03.2014 року по 04.03.2015 року становлять 127,81 грн., а не 128,15 грн., та видатковій накладній № РН-0000173 на суму 6 800,00 грн., за якою 3% річних за період з 11.03.2014 року по 04.03.2015 року становлять 200,65 грн., а не 201,21 грн.

За наведеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 3% річних підлягають задоволенню частково у сумі 1 182,21 грн.

Також позивач просить стягнути на свою користь втрати від інфляції окремо по кожній видатковій накладній на загальну суму 10 107,82 грн.

Судом перевірений розрахунок позивача та встановлена його правильність, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 втрат від інфляції у сумі 10 107,82 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном "власність" розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті за поставлений товар. Невиконанням обов'язку щодо оплати продукції відповідач порушує права позивача, безпідставно не перераховуючи кошти (вартість товару) у власність позивача.

Отже, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і з відповідача-1 підлягає стягненню 67 374,19 грн. (основний борг у розмірі 50 287,50 грн., пеня у розмірі 4694,11 грн., штраф у розмірі 1 102,55 грн., 3% річних у розмірі 1 182,21 грн., втрати від інфляції у розмірі 10 107,82 грн. та стягнення солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 суми основного боргу у розмірі 200,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до п. 4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21 лютого 2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України": частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом.

Судом встановлено, що причиною виникнення спору є неправильні дії саме відповідача-1, а тому з відповідача-1 підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог у розмірі 1 826,98 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.1, 33, 34, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Мушкетер" (76005, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вул. Петлюри, буд. 1, кв. 90, ідентифікаційний код 20211130) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Меліса" (52071, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Дослідне, вул. Яснополянська, 2, ідентифікаційний код 30004308) суму основного боргу у розмірі 50 287,50 грн., пеню у розмірі 4 694,11 грн., штраф у розмірі 1 102,55 грн., 3% річних у розмірі 1 182,21 грн., втрати від інфляції у розмірі 10 107,82 грн. та судовий збір у розмірі 1 826,98 грн.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Мушкетер" (76005, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вул. Петлюри, буд. 1, кв. 90, ідентифікаційний код 20211130) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Левіт-Безпека" (52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Теплична, 27, ідентифікаційний код 37232602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Меліса" (52071, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Дослідне, вул. Яснополянська, 2, ідентифікаційний код 30004308) суму основного боргу в розмірі 200,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 31.03.2015 року.

Суддя О.М. Крижний