Рішення

від 21.01.2015 по справі 910/26166/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/26166/14 21.01.15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастер-Авіа" (просп. Повітрофлотський, 79, м. Київ, 03036)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консул-Україна" (просп. Повітрофлотський, 92, офіс 426, м. Київ, 03036),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство Міжнародний аеропорт "Київ" (Жуляни) (Повітрофлотський проспект, 79, м. Київ, 03036, код 0111514),

про стягнення 3 390,86 грн,

Суддя Селівон А.М.

Представники сторін:

від позивача: Демський О.С. - провідний юрисконсульт юридичного відділу ТОВ "МАСТЕР-АВІА", довіреність б/н від 14.12.2014;

від відповідача: не з"явився.

від третьої особи: Демський О.С. - провідний юрисконсульт юридичного відділу КП МА «Київ» (Жуляни), довіреність б/н від 14.12.2014;

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мастер-Авіа" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консул-Україна" про стягнення 3 390,86 грн., а саме: 3 234,37 грн. основного боргу, 54,41 грн. пені, 6,53 грн. процентів за користування коштами, 95,55 грн. інфляційних втрат, а також судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 827,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві посилається на невиконання відповідачем належним чином умов укладеного між сторонами договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в суборенду № МА 73/13 від 01.02.2013 в частині сплати орендної плати, в результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 3 234,37 грн., за наявності якої позивачем нараховано пеню, проценти за користування коштами та інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2014 порушено провадження у справі № 910/26166/14, призначено до розгляду на 30.12.2014, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство Міжнародний аеропорт "Київ" (Жуляни).

Ухвалою суду від 30.12.14 р. розгляд справи відкладався на 21.01.15 р..

У судові засідання 30. 12.14 р. та 21.01.15 р. з'явився уповноважений представник позивача.

Уповноважений представник відповідача в судові засідання 30.12.14 р. та 21.01.15 р. не з'явився.

Про дату, час і місце розгляду даної справи 30.12.14 р. відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103032328842.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 30.12.14 р., яка направлялась на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену позивачем в позовній заяві, а саме: пр.-т Повітрофлотський, 92, офіс 426, м. Київ, 03036 , на час проведення судового засідання 21.01.15 р. поштовим відділенням зв'язку до суду не повернута.

Судом здійснено запит з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 0103032949685, в якому зазначається, що дане поштове відправлення, станом на 21.01.15 р., вручене уповноваженому представнику відповідача за довіреністю..

Уповноважений представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача з'явився в судове засідання 21.01.15 р., в судове засідання 30.12.14 р. - не з'явився.

Про дату, час і місце розгляду даної справи 30.12.14 р. третя особа повідомлена належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103032328834.

Про поважні причини неявки представника відповідача суд не повідомлено.

Від відповідача заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судових засідань 30.12.14 р. та 21.01.15 р. до суду не надходило.

До початку судового засідання 30.12.14 р. через канцелярію суду представником позивача подане письмове клопотання (без вихідних реквізитів) про залучення доказів.

Клопотання судом задоволене, документи до матеріалів справи долучені.

Також до початку судового засідання 30.12.14 р. представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача через канцелярію суду подане письмове клопотання № 5.2-1.8-825 від 22.12.14 р. про долучення до матеріалів справи документів, серед яких, зокрема, містяться письмові пояснення № 5.2-1.8-821 від 19.12.14 р., в яких КП «Міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни) підтверджує наявність заборгованості відповідача за спірним договором.

Клопотання судом задоволено, документи до матеріалів справи долучені.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання сторонами суду не надано.

Документи, витребувані ухвалами суду від 28.11.14 p. та 30.12.14 р. відповідачем суду не надані.

Відповідно до 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.11 р. (зі змінами і доповненнями) (далі - Постанова № 18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача в судові засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальнимм правом приймати участь в судових засіданнях, відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги те, що представник позивача та третьої особи,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача проти розгляду справи за відсутності представника відповідача не заперечували, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Враховуючи відсутність на час проведення судового засідання 21.01.15 р. клопотань представника позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Перед початком розгляду справи представника позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 27, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача в судовому засіданні повідомив суд, що права та обов'язки сторонам зрозумілі.

Відводу судді представником позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача не заявлено.

В судовому засіданні 21.01.15 р. уповноважений представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, викладені в позовній заяві.

Уповноважений представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача в судовому засіданні 21.01.15 р. підтримав позовні вимоги позивача.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими позивачем та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

01 лютого 2013 року між Комунальним підприємством Міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни) (Орендодавець за договором, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача у справі), Товариством з обмеженою відповідальністю «Мастер-Авіа» (Орендар за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Консул - Україна» (Суборендар за Договором, відповідач у справі) було укладено Договір № МА 73/13 про передачу майна територіальної громади міста Києва в суборенду (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору на підставі рішень Київської міської ради № 28/5415 від 17.02.11 р. «Про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду на конкурсних засадах» та № 34/6250 віл 22.09.11 р. «Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва» Орендар передає, а Суборендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва загальною площею 13,00 кв.м на четвертому поверсі в будівлі готелю «Жуляни» (кім. № 4260, що знаходиться за адресою: Повітрофлотський проспект, 92 - для розміщення офісного приміщення.

Згідно п.2.1 Договору об'єктом суборенди є нежитлове приміщення загальною площею 13,00 кв.м, згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину цього Договору (Додаток № 1).

У відповідності до п. 2.2. вищевказаного Договору опис технічного стану об'єкта суборенди на дату передачі його Суборендареві, його склад зазначаються в акті приймання-передачі об'єкта суборенди, що є невід'ємною частиною цього договору (Додаток № 2).

Умовами розділів 3 - 6 Договору сторони визначили орендну плату, обов'язки та права сторін, відповідальність тощо.

Згідно п. 9.1 Договору вступає в силу з 01.01.2013 р. і діє з 31.12.2014 р. року включно.

Судом встановлено, що укладений Договір за своїм змістом та правовою природою є договором оренди, який підпадає під правове регулювання норм глави 58 Цивільного кодексу України та § 5 глави 30 Господарського кодексу України.

Водночас, орендоване майно є комунальною власністю, тому на спірні правовідносини поширюється також дія спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). В силу ч.6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічне визначення договору оренди міститься і в ст.759 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Договір оренди відповідно до ст. 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також ст. 638 Цивільного кодексу України є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов.

Будь-які заперечення щодо порядку укладення та досягнення згоди по всіх істотних умовах Договору № МА 73/13 про передачу майна територіальної громади міста Києва в суборенду від 01.02.13 р. на час його підписання з боку КП Міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни), ТОВ «Мастер-Авіа» та ТОВ «Консул-Україна» відсутні.

Згідно ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

За умовами п. 4.1 Договору Орендар зобов'язаний протягом 10 календарних днів з дня підписання цього Договору з додатками передати, а Суборендар прийняти по акту приймання - передачі об'єкт суборенди. Акт приймання - передачі об'єкта суборенди підписується Орендодавцем, Орендарем та Суборендарем.

Судом встановлено, що відповідно до умов Договору позивачем за актом приймання - передачі нерухомого майна від 01.02.13 р., який підписано уповноваженими представниками сторін, передано відповідачеві в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва загальною площею 13,00 кв.м на четвертому поверсі в будівлі готелю «Жуляни» (кім. № 4260, що знаходиться за адресою: Повітрофлотський проспект, 92 - для розташування офісу.

Відповідно до абз. 1 ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 3 ст. 18, ч.ч. 1,3 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі, незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

В пункті 3.1 Договору сторони обумовили, що за користування об'єктом суборенди Суборендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі рішення Київської міської ради від 14.02.11 р. № 28/5415 «Про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду на конкурсних засадах», яка станом на 31.01.13 р. становить 2265,38 грн.. При цьому, розмір орендної плати за кожний наступний місць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікований у поточному місяці (п. 3.2. Договору).

За умовами з п. 3.5. Договору орендна плата сплачується суборендарем на поточний рахунок орендаря, який орендує майно в орендодавця, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта суборенди орендареві.

Згідно п.3.6 Договору орендна плата сплачується Суборендарем незалежно від наслідків господарської діяльності Суборендаря щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця за поточний на підставі рахунку, отриманого від орендаря.

Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується Суборендарем разом з орендною платою (п.3.4 Договору).

Обов'язок Суборендаря своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату передбачений пунктом 4.2 Договору.

В матеріалах справи містяться копії актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) згідного Договору № МА 73/13 від 01.02.13 р. № 8789 від 30.09.14 р. на суму 3084,64 грн. та № 9625 від 31.10.14 р. на суму 2645,06 грн., всього на суму 6258,71 грн., які підписані представниками позивача та відповідача та засвідчені печатками підприємств.

При цьому, оскільки в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до ТОВ «Мастер-Авіа» з питань неотримання рахунків на оплату згідно вказаних приписів Договору, можливість посилання на відсутність (неодержання) рахунків як на підставу невиконання зобов'язань зі своєчасної та повної їх оплати за умови наявності вказаних актів у відповідача відсутня.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Позивач звертався до відповідача з претензією № М-1.1-14-540 від 28.07.14 р. щодо підписання акту взаєморозрахунків та погашення заборгованості в сумі 28303,91 грн. направлення якої на адресу відповідача підтверджується копією фіскального чеку № 0082 від 30.07.14 р.., а також листом № М-1.1-14-857 від 13.11.14 р. направлялись для підписання акти звірки взаєморозрахунків та дублікати актів здачі - прийняття робіт (наданих послуг).

Як вбачається із матеріалів справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, свої зобов'язання щодо сплати позивачу в обумовлений Договором термін орендної плати за вересень-жовтень 2014 р. в повному обсязі, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору відповідач не виконав, здійснивши перерахування орендної плати в сумі 13800,00 грн. 10.09.14 р. та в сумі 9810,00 грн. 30.10.14 р., що підтверджується відповідними виписками банку.

Зважаючи на зарахування частини здійсненої оплати в сумі 6198,41 грн. в погашення боргів попередніх періодів, станом на момент розгляду справи у відповідача утворилась непогашена заборгованість перед позивачем по орендній платі за вересень - жовтень 2014 року в сумі 3234,37 грн., яку позивач просив стягнути в позовній заяві.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договір № МА 73/13 про передачу майна територіальної громади міста Києва в суборенду від 01.02.13 р. суду не надано.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості в повному обсязі відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про стягнення з відповідача залишку основного боргу з орендної плати в сумі 3234,37 грн. за вказаним Договором підлягає задоволенню.

Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статтями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Так, виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.1 ст. 546, ст. 547 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст.548 Цивільного кодексу).

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.2. договору № МА 69/13 від 01.02.13 р., за несвоєчасну сплату орендних платежів суборендар сплачує на користь орендаря пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду, за який нараховується пеня, за весь період прострочення.

Крім того, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо внесення орендної плати у термін, визначений умовами Договору, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення пеню в сумі 54,41 грн. за період з 20.09.14 р. по 12.11.14 р., 3% річних в сумі 6,53 грн. за період з 20.09.14 р. по 12.11.14 р., а також 95,55 грн. інфляційних нарахувань за вересень - жовтень 2014 р., які останній просив стягнути з відповідача відповідно до наданих розрахунків.

Згідно п.1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - Постанова № 14) з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

За результатами здійсненої за допомогою інформаційно - правової системи «ЛІГА: Закон» перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення пені, відсотків річних та втрат від інфляції судом встановлено, що позивачем при визначенні періоду нарахування пені та процентів річних не вірно визначено його початок без врахування приписів п.5 ст. 254 Цивільного кодексу України, згідно якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким чином розмір пені та процентів річних, перерахований судом у відповідності до умов Договору та положень законодавства, становить 52,11 грн. та 6,26 грн. відповідно, та є меншим, ніж заявлено до стягнення позивачем, отже позовні вимоги в частині стягнення пені та процентів річних підлягають частковому задоволенню в сумах 52,11 грн. та 6,26 грн. відповідно.

Згідно п. 3 Постанови № 14 інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п. 1.9 Постанови № 14 день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97 р. при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно слід вважати, що сума, яка внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Розмір інфляційних нарахувань, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства, становить 1,45 грн., а отже є меншим, ніж заявлено у позивача, оскільки останнім при здійсненні розрахунку невірно визначено період нарахування втрат від інфляції, зважаючи на той факт, що жовтень 2014 р. є місяцем, в якому мав бути здійснений черговий платіж за жовтень 2014 р. в сумі 3174,07 грн.. Тобто, позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань за несвоєчасну сплату орендної плати підлягають частковому задоволенню в сумі 1,45 грн..

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Консул-Україна" (просп. Повітрофлотський, 92, офіс 426, м. Київ, 03036, код 33052621) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастер-Авіа" (просп. Повітрофлотський, 79, м. Київ, 03036, код 37053764) 3234,37 грн. боргу, 52,11 грн. пені, 6,26 грн. процентів річних, 1,45 грн. інфляційних нарахувань та 1774,91 грн. витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складений та підписаний 01 квітня 2015 року.

Суддя А.М.Селівон