Постанова

від 30.03.2015 по справі 810/1021/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2015 року 810/1021/15

приміщення суду за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26,

час прийняття постанови : 12 год. 45 хв.

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лиска І.Г. ,

при секретарі судового засідання Васковець М.С., за участю представника позивача, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімер-Колор" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Полімер-Колор" з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.12.2014 року №0009562202.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Полімер-Колор» 11.12.2014р. отримало податкове повідомлення-рішення №0009562202 від 09.12.2014 прийняте Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення №0009562202 від 09.12.2014 суму податкового зобов'язання ТОВ «Полімер-Колор» за платежем податок на додану вартість було збільшено на суму 18 094 грн. 00 коп., у тому числі за основним платежем - 14 475 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3 619 грн. 00 коп.

Із зазначеним податковим повідомленням-рішенням № 0009562202 від 09.12.2014 року Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області ТОВ «Полімер - Колор» не погодилось та оскаржило його до ГУ ДФС у Київській області, однак зазначений орган не зважив на доводи скарги та залишив податкове повідомлення-рішення без змін.

Позивач зазначив, що висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства і на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів та податкових накладних сформовано податковий кредит, проте, як стверджує позивач, податковий орган дійшов помилкового висновку про те, що правовідносини між позивачем та ТОВ «Лавана» за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року не підтверджуються з урахуванням реального часу здійснення операцій, не є реальними і неправомірно нарахував грошове зобов'язання по податку на додану вартість.

Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Представник позивача Литовченко О.С. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити, підтвердив обставини, викладені у позовній заяві, від відшкодування судових витрат відмовився.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи неодноразово повідомлявся належним чином, відзив на позов не надав, будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не заявляв, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив.

Судом прийнято рішення про розгляд справи у відсутності представника відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши представника позивача, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 10.11.2014 року по 14.11.2014 року, відповідно до наказу Броварської ОДПІ від 10.11.2014 року № 1075, згідно із п. п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями, відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Полімер-Колор» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Лавана» за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року.

За результатами перевірки складено Акт від 21.11.2014 року №746/10-06-22-02/24221600 «Про результати документально позапланової перевірки ТОВ «Полімер-Колор» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Лавана» за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року». ( Далі - Акт перевірки)

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Полімер-Колор»: п. 198.2, п. 198.3 , п. 198.6 cт. 198, п. 200.1, 200.2 ст. 200, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2756-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого ТОВ «Полімер -Колор» занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся на загальну суму 14475грн., в тому числі за липень 2014 року на суму 14475 грн.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на аналізі Довідки від 10.09.2014 року, яка надійшла від ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя №275/08-26-22-11/39241011 «Про результати зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Лавана» по взаємовідносинам з контрагентами постачальниками та покупцями про здійсненні господарських операцій за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року"

Крім того, податковим органом було використано: інформацію з автоматизованих інформаційних систем ІС «Податковий блок», режим «Система співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів», АІС «Обробка податкової звітності та платежів»; податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2014 (№9048248374 від 19.08.2014); розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за липень 2014 року; реєстр отриманих податкових накладних за липень 2014; пояснення директора ТОВ «Полімер-Колор» №103 від 04.11.2014 року (вх. №17203 від 05.11.2014); завірені належним чином копії документів ТОВ «Полімер-Колор» а саме: договір поставки, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення.

На підставі аналізу зазначених документів відповідач прийшов до висновку, що договір укладений позивачем з ТОВ «Лавана» не є реальним, не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

З огляду на вказане, надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не взято до уваги, що в свою чергу призвело до встановлення недостатнього документального підтвердження виконання умов за договором, та, як наслідок, призвело до встановлення відповідачем порушень формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість.

01.12.2014 року ТОВ «Полімер-Колор» подало до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області заперечення щодо висновків Акту невиїзної документальної перевірки №746/10-06-22/24221600 від 21.11.2014 року в порядку п. 86.7 ст. 86 ПК України, на що було одержано відповідь на заперечення від 05.12.2014 року №147/10-06-22-02 про те, що висновки акту перевірки були залишені без змін.

9 грудня 2014 року Броварською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення - рішення № 0009562202, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 14475 грн. - основного платежу та 3619грн. - штрафних фінансових санкцій.

Із зазначеним податковим повідомленням-рішенням № 0009562202 від 09.12.2014 року Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Полімер - Колор» не погодилось та оскаржило його до ГУ ДФС у Київській області, однак зазначений орган Рішенням про результат розгляду скарги №0/10-36-10-01-04 від 19.02.2015 року залишив податкове повідомлення-рішення без змін.

Позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення № 0009562202 від 09.12.2014 року такими, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив його, звернувшись із даним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд звертає увагу на таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Полімер-Колор» зареєстровано як юридичну особу 09.10.1996 року, основний вид діяльності: Оброблення металів та нанесення покриття на метали, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Серії АГ №559638.

В ході перевірки та у судовому засіданні встановлено, що у період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року позивач здійснював фінансово-господарські взаємовідносини із ТОВ «Лавана».

ТОВ «Лавана» було зареєстровано як юридичну особу 04.06.2014 року, основний вид діяльності: Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами та зареєстроване платником податку на додану вартість з 01.07.2014 року, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та Витягом 1408264500045 з Реєстру платників податку на додану вартість.

Так, судом встановлено, що між ТОВ «Полімер-Колор» та ТОВ «Лавана» було укладено договір поставки № 02-40/07 від 28.07.2014 року.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору, ТОВ «Лавана» (Продавець) зобов'язується передати у власність, а ТОВ «Полімер-Колор» (Покупець) зобов'язується прийняти та оплатити товар в асортименті , по цінам, вказаним в накладних, які є невід'ємною частиною Договору (або додатках до Договору), оформлених по кожному випадку поставки.

ТОВ «Лавана» по Договору №02-40/07 від 28.07.2014 року на користь ТОВ «Полімер-Колор» були виписані податкові та видаткові накладні №401 та №402 від 04.08.2014 року на №3104 та №3105 від 04.08.2014 року на загальну суму 56500грн. (ПДВ-9425грн) та 30300 грн. (5050грн.).

На виконання договірних зобов'язань ТОВ «Лавана» поставило товар, згідно з умовами укладеного договору, а позивачем прийнято у власність та оплачено поставлений товар: Фарба порошкова металік РАЛ 9006, Фарба порошкова РАЛ 7016, фарба порошкова РАЛ 9016.

Факт отримання позивачем від контрагента товару підтверджується видатковими накладними.

Факт розрахунку позивачем за отримання товару підтверджується: Рахунком на оплату №2-40 від 28 липня 2014 року , Рахунком на оплату №2-41 від 29 липня 2014 року виписками по рахунку позивача, які були надані для перевірки та відображені в акті перевірки.

Судом встановлено, що за Договором поставки №02-40/70 від 28.07.2014 року укладеного між ТОВ «Полімер -Колор» та ТОВ «Лавана» предметом договору поставки є порошкова фарба т.м. «TRIBO» та «NORD» виробниками, яких є відповідно: ТОВ «Українсько-Американське підприємство ТРИБО», адреса: Україна, 83112, м. Донецьк, пр. Жуковського, 2, тел.: +38 (062) 385-75-08 та AT «НОРД», адреса: Україна, 83112, м. Донецьк, пр. Жуковського, 2.

Вказане підтверджується відповідними наклейками, які містились на упаковках із порошковою фарбою, що була поставлена за вказаним вище договором (фото упаковок із зазначенням виробника наявний в матеріалах справи).

Після поставки фарби ТОВ «Полімер-Колор» здійснила її перевірку, що підтверджується Актами проведення вхідного контролю матеріалів від 5 серпня 2014 року та Свідоцтвом про Атестацію №70А-57-12, чинного до 18.09.2015 року, копії яких наявні в матеріалах справи.

Подальше використання придбаної у ТОВ «Лавана» фарби у власній господарській діяльності ТОВ «Полімер-Колор» підтверджується Актом списання №199 від 31 серпня 2014 року, Актом списання №213 від 30 вересня 2014 року, Актом списання товарів №257 віл 31 жовтня 2014 року.

Товар постачався позивачу автотранспортом продавця за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Чкалова, 5.

Суми податку на додану вартість за зазначеними вище податковими накладними включено до податкового кредиту за липень 2014 року відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатків 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість, та даним декларації з ПДВ за липень 2014 року (№9048248374 від 19.08.2014 року , включено суму ПДВ в розмірі - 14475 грн.

На підтвердження реальності виконання зазначеного договору позивачем було надано під час перевірки та суду наступні документи: Договір поставки №02-40/07 від 28 липня 2014 року, Додаток до Договору поставок від 11 серпня 2014 року, Рахунок на оплату №2-40 від 28 липня 2014 року, Рахунок на оплату №2-41 від 29 липня 2014 року Видаткову накладну №401 від 04 серпня 2014 року, Видаткову накладну №402 від 4 серпня 2014 року, Податкову накладну №3105 від 31.07.2014 року, Податкову накладну від 31.07.2014 року №3104, , виписку по рахунку, фото наклейок, які містились на упаковках із порошковою фарбою, що була поставлена за вказаним вище договором, Акти проведення вхідного контролю матеріалів від 5 серпня 2014 року, Акт списання товарів №199 від 31 серпня 2014 року, Акт списання товарів №213 від 30 вересня 2014 року, Актом списання товарів №257 від 31 жовтня 2014 року, Свідоцтво про атестацію №70А-57-12 .

Тобто, позивачем податковому органу під час проведення перевірки та суду надані усі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, які встановлюють факт здійснення господарських операцій щодо придбання товарів у ТОВ «Лавана» .

Крім того, перелічені вище первинні документи містять усі необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили та доказовості.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, жодних податкових правопорушень в діях позивача податковим органом не виявлено. Надані позивачем до перевірки документи податковим органом не проаналізовано.

Таким чином, здійснення господарських операцій позивачем із контрагентом ТОВ "Лавана", підтверджується наданими ним документами.

Виконання сторонами договірних зобов'язань та наявність документів первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують здійснення господарських операцій за Договором, у тому числі, податкових накладних ТОВ "Лавана", є підставою для включення до податкового кредиту позивача сум ПДВ за липень 2014 року на суму 14475 грн.

Таким чином, оскільки господарські операції із контрагентом ТОВ "Лавана" виконувались згідно з належним чином укладеним Договором, що підтверджується вказаними вище документами, висновок про фактичне невиконання Договору між позивачем та ТОВ "Лавана" є безпідставним.

Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість позивача та ТОВ "Лавана" були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договору, так і на дату складання податкових накладних.

А відтак, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних контрагент позивача був платником податку на додану вартість, який зареєстрований відповідно до положень статті 183 Податкового Кодексу України.

Щодо заниження позивачем податку на додану вартість суд зазначає таке.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Суд звертає увагу, що факт вчинення позивачем певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку підтверджується первинними документами платника податків.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку.

В ході судового розгляду справи позивачем спростовано висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій, шляхом надання первинних документів.

Так, наявні в матеріалах справи договір, видаткові та податкові накладні, рахунки на оплату, акти проведення вхідного контролю, в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити.

Докази того, що вказані накладні, розрахункові (платіжні) документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.

За визначенням пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно якої право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову тоставку товару позивачу.

Відтак, правомірність формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ "Лавана" підтверджується податковими накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи та відповідають вимогам, встановленим статтею 201 Податкового кодексу України.

У силу положень статей 185, 187, 198, 200, 201 Податкового кодексу України право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

З метою встановлення фактів здійснення господарської операції судом з'ясовувалися, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; зв'язок між фактом придбання товарів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю позивача.

Суд звертає увагу, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення податкового законодавства є персоніфікованими. Визначення податкових зобов'язань платнику податків не може ставитись у пряму залежність від виконання податкових обов'язків його контрагентом.

Також суд враховує положення статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Окремо суд зауважує, що відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності його контрагента, що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо такий контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження показників податкового обліку, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для зменшення суми податкового кредиту з податку на додану вартість. На переконання суду, своїми рішеннями відповідачем встановлено для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим Податковим кодексом України та суперечить вимогам статті 19 Конституції України.

Такий висновок також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що "платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності".

Крім того, судом не береться до уваги твердження відповідача, що однією з підстав винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення була відсутність документів, які засвідчують транспортування, а саме товарно-транспортних накладних, у зв'язку з наступним.

На виконання пункту 3 розділу першого Програми заходів щодо забезпечення збереження вантажів, захисту їх від розкрадань і безпеки пасажирів на транспорті, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 5 січня 1995 р. № 7, наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі-Наказ №363).

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Згідно пункту 1 Наказу №363, товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасники транспортного процесу - це вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем.

Також, вказаний нормативно-правовий акт визначає, як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача фізичну або юридичну особа, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно- транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.

Відповідно до статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Згідно статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, відсутність документів які засвідчують транспортування товару від контрагента до позивача або неналежне їх заповнення, дає підстави лише вважати про порушення законодавства України про автомобільний транспорт, а не податкового законодавства, а відтак відсутність у документообігу позивача товарно-транспортних накладних, при наявності інших документів, якими підтверджено факт відпуску та приймання товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факту придбання товару та реальності вчинення господарської операції.

Крім того, в тексті Акту перевірки вказується, що ТОВ «Полімер-Колор» не надало до перевірки: наказу про направлення у відрядження Директора для укладення договору поставки до м. Запоріжжя, посвідчення на відрядження, авансовий звіт, щодо підтвердження використаних у відрядженні коштів, а тому встановити де, коли, ким, яким чином було укладено та завізовано Договір № 02-40/07 від 28.07.2014 року.

З приводу викладеного необхідно зазначити, що документом, який регулює порядок здійснення та організації відряджень працівників по території України є Наказ Міністерства фінансів України № 59 від 13.03.98р. «Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон».

Відповідно до п. 1 цього Наказу, ним регулюється порядок здійснення відряджень працівників органів державної влади, підприємств, установ та організацій, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів.

Абзац 7 Листа ДПАУ від 07.09.2011 р. встановив, що підприємства та організації які не утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів можуть використовувати Наказ № 59 від 13.03.98р. лише як допоміжний (довідковий).

Також, абзацом 9 Листа ДПСУ від 31.03.2012 р. №5742/6/ 15-1415 Наказ № 59 є обов'язковим для органів державної влади, підприємств, установ і організацій, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів. Однак, інші підприємства та організації цей документ можуть використовувати як допоміжний (довідковий).

Оскільки, вказаний Наказ має лише довідкове значення і те, що ТОВ «Полімер-Колор» не має затвердженого положення про відрядження, а також те, що грошові кошти на відрядження з каси підприємства не надавалися, то в такому випадку перевіряючим особам і не були надані вказані в Акті документи.

Також, відповідач у Акті перевірки посилається в своїх висновках на те, що перевіркою було встановлено, що ТОВ «Полімер -Колор» отримало податкові накладні, які не зареєстровані в ЄРПН, на суму ПДВ не більше 10,0 тис. грн., а саме: дві податкові накладні виписані та отримані 31.07.2014 року, що свідчить про навмисне подрібнення ПК з боку ТОВ «Лавана» (код ЄДРПОУ 39241011) для уникнення реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Суд вважає вказані твердження помилковими на підставі наступного.

Згідно положення пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Крім того, відповідно до п. 11 Підрозділу 2 Перехідних положень ПК України, реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить:

понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

З вищевикладеного випливає, що податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних.

Таким чином, висновки податкового органу є безпідставними, оскільки обов'язок реєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних законодавством покладається на продавця, покупець не повинен нести відповідальність за дії контрагента іншого платника податків.

Отже, оскільки позивачем спірні суми ПДВ сформовані на підставі дійсних податкових накладних контрагента позивача, висновок відповідача про порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3 , п. 198.6 cт. 198, п. 200.1, 200.2 ст. 200, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України Податкового кодексу України та про заниження податку на додану вартість на загальну суму 14475 грн. є безпідставним.

Водночас, судом враховано при розв'язанні відповідних спорів принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Судом було запропоновано особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірних господарських операції суд витребував у податкового органу докази, які можуть підтвердити доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків.

Проте, при розгляді даної справи відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких належних доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди.

Суд звертає увагу, що відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу (аналогічна позиція наведена в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду заперечень на позов та доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Податковим органом не доведено, що спірні господарські операції є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується виключно на Акті перевірки іншого податкового органу, а отже висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Представником позивача надано обґрунтовані пояснення та докази на їх підтвердження, щодо заявлених позовних вимог.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване податкові повідомлення-рішення прийняте відповідачем безпідставно та підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 09.12.2014 року №0009562202.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: Лиска І.Г.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 31 березня 2015 р.