Постанова

від 13.02.2018 по справі 810/1021/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.02.2018 Київ К/9901/8135/18 810/1021/15 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді - доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Полімер-Колор на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року (О.М.Ганечко, А.Ю.Коротких, О.Г. Хрімлі) у справі №810/1021/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Полімер-Колор до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Полімер-Колор (далі - позивач, ТОВ Полімер-Колор ) звернулось до суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення №0009562202 від 9 грудня 2014 року.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ Полімер-Колор зазначило, що товариством належним чином підтверджено реальність господарських операцій з його контрагентом, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року, задоволено адміністративний позов. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 9 грудня 2014 року №0009562202.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з неправомірності формування позивачем податкового кредиту спірного податкового періоду, оскільки суми ПДВ, сплачені у ціні придбаного у контрагентів товару не підтверджуються належними первинними документами та судом встановлено, що фінансово-господарська діяльність контрагента позивача здійснювалась поза межами правового поля, а укладені ним правочини є такими, що вчинені без мети настання реальних наслідків, зважаючи на відсутність контрагента за своїм місцезнаходженням, відсутність у нього основних засобів, трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, невиконання обов'язку із подання податкової звітності.

Не погодившись із рішеннями суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У доводах касаційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного, належного та всебічного дослідження матеріалів справи, зважаючи на персоніфікований обов'язок платника податків сплачувати податки і збори та самостійно нести відповідальність за порушення податкового законодавства, натомість доводів щодо неправильного застосування судом попередньої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права не наводить.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що уповноваженими особами контролюючого органу проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ Полімер-Колор з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ Лавана за період з 1 липня 2014 року по 31 липня 2014 року, про що складено акт від 21 листопада 2014 року №746/10-06-22-02/24221600, яким встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого ТОВ Полімер-Колор занижено податок на додану вартість у період, що перевірявся на загальну суму 14 475,00 грн, у тому числі за липень 2014 року на суму 14 475,00 грн.

За результатами перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення №0009562202 від 9 грудня 2014 року, яким позивачу збільшив суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 14 475,00 грн - основного платежу та 3 619,00 грн - штрафних фінансових санкцій.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

За змістом підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.

Водночас, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач у спірний період мав господарські відносини з ТОВ Лавана на підставі договору поставки № 02-40/07 від 28 липня 2014 року, за умовами якого, ТОВ Лавана (продавець) зобов'язалось передати у власність, а ТОВ Полімер-Колор (покупець) зобов'язалось прийняти та оплатити товар в асортименті, по цінам, вказаним в накладних, які є невід'ємною частиною договору (або додатках до Договору), оформлених по кожному випадку поставки.

На підтвердження реальності виконання зазначеного договору позивачем було наступні документи: рахунок на оплату №2-40 від 28 липня 2014 року, рахунок на оплату №2-41 від 29 липня 2014 року, видаткову накладну №401 від 4 серпня 2014 року, видаткову накладну №402 від 4 серпня 2014 року, податкову накладну №3105 від 31 липня 2014 року, податкову накладну від 31 липня 2014 року №3104, виписку по рахунку.

Досліджуючи фактичність здійснення вказаних господарських операцій, суд апеляційної інстанції визнав вказані первинні бухгалтерські документи недостатніми для підтвердження фактичної поставки позивачу від ТОВ Лавана товару, зважаючи на відсутність у податкових накладних обов'язкового реквізиту - коду товару згідно УКТ ЗЕД, відсутність доказів транспортування товару, неможливість встановлення місцезнаходження контрагента та відсутність у нього складських приміщень, транспорту, устаткування, яке необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, а також недоведеність отримання економічного ефекту від придбання вказаних товарів шляхом використання їх у власній господарській діяльності.

Відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення є необхідною умовою для реалізації платником податків права на податковий кредит та в силу положень податкового законодавства надає платнику податків право зменшити податкові зобов'язання на суму витрат, сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів при здійсненні господарської діяльності, а отже відсутність економічної доцільності господарських операцій є підставою для зменшення в податковому обліку платника податків сум податкового кредиту.

Крім того, наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/робіт/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що зважаючи на відсутність фактичного здійснення господарських операцій, контролюючим органом правомірно донараховано позивачу податкові зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2014 року.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, враховуючи, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Полімер-Колор на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного суду України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Полімер-Колор залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року у справі №810/1021/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді І.Я. Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова