Рішення

від 01.04.2015 по справі 924/124/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" квітня 2015 р.Справа № 924/124/15

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Яроцький А.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" м. Волочиськ, Хмельницька область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Новоселицька" с. Новоселиця, Кельменецький район, Чернівецька область

про стягнення 8564,26 грн., з яких 4201,96 грн. курсова різниця, 3979,19 грн. штраф, 159,71 грн. пеня, 223,40 грн. - 36 відсотки річних

Представники сторін:

від позивача: Бундз Т.В. - представник за довіреністю від 12.06.2014р.

від відповідача: Ткач Д.Б. - представник за довіреністю від 19.02.2015р.

У судовому засіданні, відповідно до ст. 85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" звернулось з позовом до суду про стягнення 8773,67 грн., з яких 4201,96 грн. курсова різниця, 3979,19 грн. штраф, 159,71 грн. пеня, 223,40 грн. - 36 відсотки річних, 209,41 грн. інфляційні нарахування.

В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Новоселицька" умов укладеного 21 березня 2014 року договору поставки № 62-03/14 ХМ.

Поручителем за виконанням всіх зобов'язань ТОВ "Агрофірма "Новоселицька" перед ТОВ "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" згідно договору поруки №62-03/14 ХМ від 04.04.2014р. виступає Виробничий сільськогосподарський кооператив "Шпичинці".

Ухвалою суду від 02.02.2015р. порушено провадження у справі №924/124/15, призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

Розгляд справи за клопотанням представника позивача відкладався.

Ухвалою суду від 04.03.2015р. припинено провадження по справі №924/124/15 в частині стягнення заборгованості з відповідача 2 - ВСК "Шпичинці".

Ухвалою суду від 04.03.2015р. строк розгляду справи продовжено до 14.04.2015р. та прийнято заяву представника позивача про зменшення розміру позовних вимоги.

Надалі предметом спору виступає вимога про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 8564,26 грн., з яких 4201,96 грн. курсова різниця, 3979,19 грн. штраф, 159,71 грн. пеня, 223,40 грн. - 36 відсотки річних.

Представник позивача в судовому засіданні 01.04.2015р. на задоволенні позовних вимог наполягав, обґрунтовуючи останні доводами викладеними в позовній заяві та доказами доданими до матеріалів справи.

Повноважний представник відповідача в судовому засіданні 01.04.2015р. факт наявності заборгованості за договором поставки №62-03/14 ХМ від 21 березня 2014 року визнав, однак не погодився з поданим позивачем розрахунком заявлених до стягнення сум 4201,96 грн. курсової різниці, 3979,19 грн. штрафу, 159,71 грн. пені та 223,40 грн. - 36 відсотки річних. При цьому розрахунку зробленого ТОВ "Агрофірма "Новоселицька" та відзиву на позовну заяву останній суду не надав.

З огляду на викладене, оскільки неподання відзиву на позовну заяву не перешкоджає вирішенню спору по суті, суд вважає за можливе згідно ст. 75 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Суд оцінивши подані позивачем по справі документи рахує їх достатніми для прийняття рішення по суті.

Розглядом матеріалів справи, господарським судом встановлено:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Новоселицька" (покупець) був укладений договір поставки № 62-03/14 ХМ від 21.03.2014р.

Відповідно до п. 1.1. в строки, визначені договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця засоби захисту рослин та/або мікродобрива (надалі товар), а покупець зобов'язується при йняти товар і оплатити його вартість.

Згідно з п. 1.2 найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки, вартість товару загальна, термін оплати, а також інші умови будуть визначені в специфікаціях-додатках до договору, які є не від'ємними частинами договору.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що покупець проводить оплату вартості товару шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника у банківській установі. Термін та схема оплати кожної партії товару будуть обговорюватись сторонами в кожному конкретному випадку окремо, та відображатись у відповідних специфікаціях-додатках, які є додатками до цього договору.

Пунктом 2.3.2 сторони встановлюють, що постачальник визначає у видатковій накладній вартість товару із розрахунку мно ження грошового еквівалента ціни товару в іноземній валюті вказаній в додатках до договору (специфікація), на курс продажу іноземної валюти, встановленого Публічним акціонерним товариством: "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" на дату формування Видаткової накладної.

Однак, сторони погоджуються, що ця умова не застосовується, якщо курс продажу іноземної валюти, встановленого Публічним акціонерним товариством "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" на дату формування видаткової накладної, менший (нижчий) або рівний курсу, який був встановлений на день підписання Специфікації, в цьому випадку вартість товару визначається за ціною, яка була встановлена на момент підписання відповідної Специфікації.

Відповідно до п. 2.3.3 сума у гривнях, яку покупець повинен сплатити постачальнику як оплата вартості товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни товару (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору (специфікація) на курс продажу іноземної валюти, встановленого Публічним акціонерним товариством "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" на банківський день фактичної оплати покупцем ціни товару (її неоплаченої части ни).

Однак, сторони погоджуються, що ця умова не застосовується, якщо курс продажу іноземної валюти, встановленого Публічним акціонерним товариством "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" на банківський день фактичної оплати покупцем ціни товару (її неоплаченої частини), менший (нижчий) або рівний курсу, який був визначений у видатковій на кладній на товар, який оплачується, в цьому випадку оплата здійснюється за ціною, яка була встановлена на момент формування видаткової накладної.

Покупець здійснюючи оплату за товар, зобов'язаний вказати в призначенні платежу номер та дату договору в рамках якого здійснюється оплата та номер специфікації до договору. Якщо покупець не дотримується цього, то постачальник має право самостійно на власний розсуд визначити в рахунок якого договору та/або специфікації зараховується платіж покупця (п. 2.6 договору).

Відповідно до п. 3.1.3. постачальник зобов'язаний передати товар покупцеві із дотриманням термінів поставки, вказаних у додатках, та в місцях, визначених в графі „Базис поставки" цих же додатків. Якщо інше не буде визначено в додатку, базис поставки товару - ЕХW (Інкотермс-2010) - склад постачальника (Хмельницька обл., м. Волочиськ, вул. Котовського, 7).

Пунктом 7.2.1. договору сторони погодили, що покупець несе відповідальність за затримку з оплатою постачальнику за поставлений товар, сплачуючи штраф в розмірі 25% від суми боргу (його неоплаченої частини) на перший день прострочення платежу, а також сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України за порушення грошового зобов'язання, Покупець зобов'язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та тридцять шість відсотків річних від простроченої (неоплачуваної) суми (п. 7.2.3 договору).

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та припиняється належним виконанням всіх умов даного договору сторонами (п. 5.1. договору).

Договір підписаний представниками сторін та скріплений відбитками їх печаток.

Крім того, між сторонами підписаний додаток №1 від 08.05.2014р. до вищевказаного договору, в якому сторони визначили найменування, кількість, ціна та термін поставки товару на загальну суму 16320,60 грн. (еквівалент 1348,81 доларів США) кінцевий термін оплати до 01.11.14р. Сторони погодили курс долара США на день підписання - 12,1 грн./дол. США.

На виконання умов договору позивач поставив товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Новоселицька" товар (засоби захисту рослин) на суму 16320,60 грн., що підтверджується копією видаткової накладної №1437 від 13.05.2014р., який отриманий відповідачем на підставі довіреності №5 від 08.05.2014 року. При цьому в зазначеній накладній міститься повідомлення щодо розрахункового курсу дол. США та звернуто увагу відповідача, що оплата за товар здійснюється з врахуванням курсової різниці в порядку, встановленому п. 2.3. договору поставки №62-03/14 ХМ від 21.03.2014р.

Відповідачем оплачено поставлений товар в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками за 18.11.2014р. в сумі 11020,00 грн. та за 09.10.2014р. в сумі 5300,00 грн.

В зв'язку із несвоєчасною оплатою вартості товару згідно договору поставки №62-03/14 ХМ від 21.03.2014р. позивач просить стягнути з відповідача 4201,96 грн. курсової різниці, 3979,19 грн. штрафу, 159,71 грн. пені, 223,40 грн. - 36 % річних.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності судом враховується наступне:

Пунктом 3 ст. 3, ст. 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11, ст. 509 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто, сплати коштів.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів поставки.

21.03.2014р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" та товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Новоселицька" був укладений договір поставки № 62-03/14 ХМ, за змістом якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця засоби захисту рос лин та/або мікродобрива (надалі товар), а покупець зобов'язується при йняти товар і оплатити його вартість.

На виконання умов договору поставки №62-03/14 ХМ від 21.03.2014р. позивачем поставлено відповідачу товар (засоби захисту рослин) на суму 16320,60 грн., що підтверджується копією видаткової накладної №1437 від 13.05.2014р., який отриманий відповідачем на підставі довіреності №5 від 08.05.2014 року.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання.

Відповідач свої договірні зобов'язання щодо своєчасної оплати товару належним чином не виконав, оплативши за поставлений товар 09.10.2014р. в сумі 5300,00 грн. та 18.11.2014р. в сумі 11020,00 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками.

Пунктом 7.2.1. договору сторони погодили, що покупець несе відповідальність за затримку з оплатою постачальнику за поставлений товар, сплачуючи штраф в розмірі 25% від суми боргу (його неоплаченої частини) на перший день прострочення платежу, а також сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

На підставі п.7.2.1 договору позивачем нараховано 159,71 грн. пені загалом за період з 01.10.2014р. по 28.01.2015р. з урахування здійснених відповідачем проплат та 3979,19 грн. штрафу.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом неустойки є грошова сума, рухоме і нерухоме майно, а частина 2 - якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Стаття 230 Господарського кодексу України передбачає, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Провівши перерахунок заявленої до стягнення сум штрафу та пені встановлено, що останні нараховані вірно та в межах максимально можливого періоду та розміру, а тому вимога про їх стягнення підлягає задоволенню.

При цьому судом враховується, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно із статтею 549 ЦК України, пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватись різний набір санкцій (позиція Верховного Суду України викладена у постанові від 09.04.2012 р. по справі №20/246-08).

Частиною 2 ст.625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сторонами у п. 7.2.3 договору збільшено розмір процентів річних, передбачених ст.625 ЦК України до 36 % річних. Позивачем заявлено до стягнення 223,40 грн. - 36% річних нараховані загалом за період з 01.10.2014р. по 17.11.2014р.

Судом враховується, що дані нарахування проведені позивачем правомірно в межах максимально можливого розміру, тому позовні вимоги в частині стягнення 36 % річних підлягають задоволенню.

Також, позивачем враховуючи положення договору (п. 2.3.3) заявлено до стягнення курсову різницю в розмірі 4201,96 грн.

Статтею 192 Цивільного кодексу України встановлено, що законним платіжним засобом, обов'язковим для приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня.

Іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Обіг іноземної валюти на території України підпорядковується спеціальному правовому режиму, встановленому законодавством України, у тому числі Законами України "Про Національний банк України", "Про порядок розрахунків в іноземній валюті", Декретом КМУ від 19 лютого 1993р. №19-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", нормативно-правовими документами Національного банку України.

Разом з тим, не суперечить цивільному законодавству України спосіб визначення грошового зобов'язання із застосуванням еквіваленту вартості гривні в іноземній валюті.

Частиною 2 статті 533 ЦК України встановлено правило, за яким якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Пунктом 2.3.3 договору встановлено порядок обчислення суми коштів, яка підлягає сплаті за поставлений товар. При цьому елементом розрахунку є курс іноземної валюти встановленого Публічним акціонерним товариством "Райффайзен банк Аваль" щодо продажу долара до гривні на банківський день фактичної оплати покупцем ціни товару (її неоплаченої частини).

Виходячи з вищевикладеного, позивач визначив позовну вимогу щодо стягнення курсової різниці в розмірі 4201,96 грн., яка обрахована поза межами максимально можливого розміру, а тому у стягненні 164,08 грн. курсової різниці належить відмовити.

Згідно зі ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача 4037,88 грн. курсової різниці, 159,71 грн. пені, 3979,19 грн. штрафу, 223,40 грн. - 36 відсотки річних.

В частині позову про стягнення 164,08 грн. курсової різниці належить відмовити.

У зв'язку із задоволенням позову відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по оплаті судового збору підлягають покладенню на відповідача.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" м. Волочиськ, Хмельницька область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Новоселицька" с. Новоселиця, Кельменецький район, Чернівецька область про стягнення 8564,26 грн., з яких 4201,96 грн. курсова різниця, 3979,19 грн. штраф, 159,71 грн. пеня, 223,40 грн. - 36 відсотки річних задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Новоселицька" (с. Новоселиця, Кельменецький район, Чернівецька область, вул. Центральна, 10А, код 03801491) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрохімічна компанія „ВІТАГРО" (Хмельницька область, м. Волочиськ, вул. Котовського, 7, код 37993500) 4037,88 грн. (чотири тис. тридцять сім грн. 88 коп.) курсової різниці, 159,71 грн. (сто п'ятдесят дев'ять грн. 71 коп.) пені, 3979,19 грн. (три тис. дев'ятсот сімдесят дев'ять грн. 19 коп.) штрафу, 223,40 грн. (двісті двадцять три грн. 40 коп.) 36 відсотків річних, 1791,92 грн. (одна тис. сімсот дев'яносто одна грн. 92 коп.) судового збору.

Видати наказ.

В частині позову про стягнення 164,08 грн. курсової різниці відмовити.

Повний текст складено 03.04.2015р.

Суддя А.М. Яроцький

Віддрук. 1 прим. - до справи