Рішення

від 30.03.2015 по справі 16/490-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" березня 2015 р.Справа № 16/490-10

Господарський суд Хмельницької області у складі:

Суддя Магера В.В., розглянувши матеріали

За позовом Шепетівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі

1. Шепетівської районної державної адміністрації, м. Шепетівка, Хмельницька область

2. Ленковецької сільської ради, с. Ленківці, Шепетівського району Хмельницької області

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Хмельницький

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки НОМЕР_1 від 15.11.2006р.

За участю представників сторін:

від позивача-1: не прибув;

від позивача-2: не прибув;

від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю від 10.09.2013р.;

ОСОБА_3 - за довіреністю від 17.03.2015р.;

за участю: Симчак О.В. - прокурор відділу прокуратури Хмельницької області (службове посвідчення №031941 від 02.02.2015р.)

В засіданні суду 30.03.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України.

Суть спору: Шепетівський міжрайонний прокурор звернувся до суду із позовом в інтересах держави в особі Шепетівської районної державної адміністрації, м. Шепетівка, Хмельницька область та Ленковецької сільської ради, с. Ленківці, Шепетівського району Хмельницької області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Хмельницький про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки НОМЕР_1 від 15.11.2006р.

В обґрунтування позову прокурор вказує на те, що на підставі розпорядження голови Шепетівської райдержадміністрації №441/2006-р від 08.11.2006р. між Шепетівською райдержадміністрацією та ФОП ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки за НОМЕР_1 від 15.11.2006 року. При цьому, прокурор вважає договір недійсним, посилаючись на таке.

Згідно абз.1, 2 ч.1 ст.123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Частиною 4 ст.123 Земельного кодексу України визначено, що розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи відповідно до закону.

Відповідно до ч.6 ст.123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Згідно із п.„ґ" ч.1 ст.20, ч.1, 3 ст.51 Закону України „Про землеустрій" землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі організації нових і впорядкування існуючих об'єктів землеустрою. Проекти землеустрою щодо створення нових землеволодінь та землекористувань розробляються з метою обґрунтування розмірів і меж земельних ділянок з урахуванням вимог щодо раціонального використання та охорони земель.

Статтею 9 Закону України „Про державну експертизу землевпорядної документації" визначено, що обов'язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань (в 2006-2007 роках в старій редакції - зазначеного закону обов'язковій державній експертизі підлягали також проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок).

Тому, прокурор стверджує, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 на території Ленковецької сільської ради для будівництва та експлуатації бензинової автозаправки підлягав обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації (у т.ч. у зв'язку із створенням нового землекористування).

Прокурор зазначає, що 30.10.2006р. Хмельницьким обласним головним управлінням земельних ресурсів проведено державну експертизу вищевказаного проекту землеустрою та наданий позитивний висновок за №93. Проте, наказом по Хмельницькому обласному ГУ земельних ресурсів №34 від 12.03.2007 року зазначений висновок скасований, оскільки на вказаній земельній ділянці розташована осушувальна система, яка перебуває у комунальній власності територіальної громади Ленковецької сільської ради.

Згідно із вимогами ч.1 ст.351 Цивільного кодексу України право власності на житловий будинок, інші будівлі, споруди, багаторічні насадження може бути припинене за згодою власника у разі викупу земельної ділянки, на якій вони розміщені, для суспільних потреб чи за рішенням суду в разі її примусового відчуження з мотивів суспільної необхідності з обов'язковим попереднім і повним відшкодуванням їх вартості.

В силу вимог ч.1 ст.796 Цивільного кодексу України право користування земельною ділянкою виникає одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.

Відповідно до Положення про проведення планово-попереджувальних ремонтів меліоративних систем і споруд (затверджено наказом Державного комітету України по водному господарству 01.10.1999 року № 151) об'єкти меліорації відносяться до споруд.

Статтею 9 Закону України „Про меліорацію земель" визначено, що право власності на інженерну інфраструктуру меліоративних систем та її окремі об'єкти (меліоративну мережу з гідротехнічними спорудами і насосними станціями, захисні дамби, спостережну мережу, дороги і споруди на них) може належати територіальним громадам сіл. Право власності на інженерну інфраструктуру меліоративних систем та її окремі об'єкти набувається і реалізується у порядку, визначеному законами України.

Відповідно до ст.12 Закону об'єкти інженерної інфраструктури внутрішньогосподарських меліоративних систем можуть перебувати у спільній власності територіальних громад сіл з урахуванням обмежень і обтяжень у використанні ділянок меліорованих земель, установлених Земельним кодексом України.

Згідно із ч.4,5 ст.23 Закону України „Про меліорацію земель" визначено, що землі, зайняті окремими об'єктами інженерної інфраструктури меліоративних систем (меліоративною мережею з гідротехнічними спорудами та насосними станціями, захисними дамбами, спостережною мережею, технологічними дорогами та спорудами на них), а також землі, виділені під смуги відведення для них, надаються у користування або у власність суб'єктам права власності на меліоративні системи, які забезпечують відповідно до цього Закону експлуатацію меліоративних систем або утворюють з цією метою спеціальні служби.

Порядок надання цих земель у користування або у власність встановлюється Земельним кодексом України.

13.10.2005р. СТОВ „Поділля" на виконання вимог розпорядження голови Шепетівської райдержадміністрації від 19.07.2005р. передало у комунальну власність Ленковецької сільської ради внутрігосподарські канали, гідроспоруди та закриту осушувальну мережу на загальній площі 425 га.

Право власності територіальної громади Ленковецької сільської ради на вищевказані об'єкти не припинялось, а ПП ОСОБА_1 право власності на вказані об'єкти меліоративної системи не набула, у зв'язку з чим не має права на користування вищевказаною земельною ділянкою.

Водночас, органом екологічного контролю надано висновок №18 від 17.01.2007р. про непогодження ОСОБА_1 матеріалів вибору земельної ділянки для будівництва АЗС із сервісним обслуговуванням на території Ленковецької сільської ради так як вказана земельна ділянка не придатна для будівництва бензинової заправки з сервісним обслуговуванням, оскільки виконання будь-яких робіт по будівництву може вплинути на технічний стан і режим експлуатації меліоративних систем та об'єктів інженерної інфраструктури, що розташовані на ній.

За результатами перевірки Шепетівським міжрайонним прокурором 11.02.2010р. за №1377-10 першому заступнику голови Шепетівської районної державної адміністрації внесено протест з вимогою скасувати пункти 1.1 та 1.3.1 розпорядження голови Шепетівської райдержадміністрації № 441/2006-р від 08.11.2006 року „Про передачу в оренду земельних ділянок" із змінами, внесеними розпорядженням №18/2007-р від 22.01.2007 року як незаконні.

Зазначений протест Шепетівською райдержадміністрацією задоволений 19.02.2010 року, про що видано розпорядження за № 52/2010-р, при цьому пункти 1.1 та 1.3.1 розпорядження № 441/2006-р від 08.11.2006 року „Про передачу в оренду земельних ділянок" із змінами, внесеними розпорядженням №18/2007-р від 22.01.2007 року скасовані.

Згідно із вимогами ч.1 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Статтею 21 Земельного кодексу України визначено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, а також визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.

Пунктом „в" ч.3 ст.152 Земельного кодексу України визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною.

За викладених обставин вбачається, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 на території Ленковецької сільської ради для будівництва та експлуатації бензинової автозаправки не отримав позитивного висновку обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації, що у свою чергу вказує на неприпустимість затвердження вищевказаного проекту та послідуючого надання у користування землі.

За таких обставин, прокурор вважає, що є підстави для визнання договору оренди земельної ділянки НОМЕР_1 від 15.11.2006р., укладеного між Шепетівською районною державною адміністрацією та ФОП ОСОБА_1 недійсним у зв'язку з тим, що він суперечить законодавству.

Прокурор в засідання суду 30.03.2015р. прибув, позовні вимоги підтримав.

Повноважні представники позивача-1 та позивача-2 в засідання суду 30.03.2015р. участі не приймали, будь-які додаткові заяви чи клопотання від останніх до суду не надходили. В попередніх судових засіданнях позовні вимоги підтримували на наполягали на задоволенні позову.

Представники відповідача в засідання суду 30.03.2015р. прибули, проти позову заперечили, просять відмовити прокурору в позові.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

14.02.2006р. за розпорядженням №62/2006-р голови Шепетівської районної державної адміністрації було надано дозвіл приватному підприємцю ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва АЗС із земель запасу (неугіддя) на території Ленковецької сільської ради орієнтовною площею 0,40 га та 1 га, що знаходиться за межами неселеного пункту.

02.06.2006р. рішенням третьої сесії Ленковецької сільської ради було відмовлено у наданні згоди на будівництво АЗС на стадіоні с. Ленківці, вирішено підняти клопотання перед Шепетівською районною державною адміністрацією про перенесення будівництва автозаправної станції зі стадіону с. Ленківці в інше місце за погодженням із ПП ОСОБА_1

01.08.2006р. рішенням №1 Ленковецької сільської ради вирішено підняти клопотання перед Шепетівською районною радою та Хмельницькою обласною радою про зміни меж села Ленківці Шепетівського району, включивши додатково 161,6 га землі, в тому числі 3,7 га землі загального користування, на якій розміщений сільський стадіон.

27.10.2006р. рішенням 5-ої сесії Шепетівської районної ради НОМЕР_1 вирішено внести пропозиції до обласної ради про включення в межі села Ленківці Шепетівського району окремих земельних ділянок загальною площею 161,6 га, які знаходяться за межами села, згідно із додатком (п.4 додатку - земельна ділянка загального користування площею 3,7 га, на якій розміщений сільський стадіон).

24.10.2006р. заст. голови Державної служби автомобільних доріг України було затверджено дозвіл №00299/104/06-06-1 від 19.07.2006р. ФОП ОСОБА_1 на будівництво та облаштування заїздів, виїздів та перехідно-швидкісних смуг на землях дорожнього господарства та про розміщення об'єктів сервісу.

30.10.2006р. Хмельницьким обласним головуправлінням земельних ресурсів видано висновок державної експертизи землевпорядної документації №93, відповідно до якого землевпорядна документація в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам та правилам.

08.11.2006р. за розпорядженням Шепетівської райдержадміністрації №441/2006-р. „Про передачу в оренду земельних ділянок" вирішено передати в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,0 га із земель господарського двору на території Ленковецької сільської ради для будівництва та експлуатації бензинової заправки із сервісним обслуговуванням терміном на 20 років, доручено укласти договір оренди.

22.01.2007р. за розпорядженням голови Шепетівської райдержадміністрації №18/2007-р „Про внесення змін до розпорядження голови адміністрації від 08.11.2006р. №441/2006-р", згідно якого пункт 1 розпорядження від 08.11.2006р. №441/2006-р було викладено в такій редакції:

„1.1 Затвердити приватному підприємцю ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,0 га із земель господарського двору на території Ленковецької сільської ради, змінивши цільове призначення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення на землі автомобільного транспорту. 1.3 Передати в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,0 га із земель автомобільного транспорту на території Ленковецької сільської ради для будівництва та експлуатації бензинової авто заправки терміном на 20 років."

15.11.2006р. між Шепетівською райдержадміністрацією (орендодавцем) та приватним підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки НОМЕР_1 (зареєстрований в Шепетівському районному відділі Хмельницької регіональної філії ДП ЦДЗК від 02.09.2007р. №040750000001).

Згідно п.1 вказаного договору передбачено, що орендодавець на підставі розпорядження голови адміністрації від 08.11.2006р. №441/2006-р надає із земель господарського двору на території Ленковецької сільської ради, які розташовані за межами населених пунктів, а орендар приймає у тимчасове користування на умовах оренди відповідно до кадастрового плану земельної ділянки, що додається і є невід`ємною частиною даного договору, земельну ділянку площею 1,0 га для будівництва та експлуатації бензинової заправки із сервісним обслуговуванням.

Вказаним договором передбачено, що земельна ділянка надається в користування на умовах оренди строком на 20 (двадцять) років, тобто до 15 листопада 2026 року. Грошова оцінка земельної ділянки складає 10448,90 грн. Орендна плата встановлюється у розмірі 10-ти відсотків від грошової оцінки, а саме:1044,90 грн. за гектар орендованої земельної ділянки на рік. Орендна плата справляється виключно у грошовій формі. У випадку внесення змін у законодавство в частині визначеним розмірів ставок земельного податку сторони приводять розмір орендної плати у відповідність до Закону з моменту набрання ним чинності шляхом внесення змін та доповнень до договору. (п.п. 31. - 3.5 договору).

Згідно п.п.6.1, 6.2, 6.3 договору передбачено, що зміна умов договору можлива лише за згодою сторін. Договір втрачає чинність у разі його припинення або розірвання. Підставою припинення договору є: закінчення строку дії договору; придбання орендарем земельної ділянки у власність; вилучення земельної ділянки у разі суспільної необхідності; неможливість використання земельної ділянки внаслідок обставин, що не залежать від сторін; у разі ліквідації юридичної особи орендаря; у разі смерті орендаря.

Відповідно до п.п.6.4 договору передбачено, що підставою розірвання даного договору є: взаємна згода сторін; добровільна відмова орендаря; вимога однієї із сторін у випадку невиконання іншою стороною обов'язків, передбачених договором.

За результатами перевірки Шепетівським міжрайонним прокурором 11.02.2010 року за № 1377-10 першому заступнику голови Шепетівської районної державної адміністрації внесено Протест із вимогою скасувати пункти 1.1 та 1.3.1 розпорядження голови Шепетівської райдержадміністрації № 441/2006-р від 08.11.2006 року „Про передачу в оренду земельних ділянок" із змінами, внесеними розпорядженням №18/2007-р від 22.01.2007р.

За результатами розгляду протесту прокурора 19.02.2010р. першим заступником голови Шепетівської райдержадміністрації було видано розпорядження №52/2010-р, згідно якого було вирішено скасувати підпункти 1.1 та 1.3.1 розпорядження №441/2006-р від 08.11.2006 року „Про передачу в оренду земельних ділянок" із змінами, внесеними розпорядженням №18/2007-р від 22.01.2007 року.

Враховуючи те, що розпорядження Шепетівської райдержадміністрації №441/2006-р від 08.11.2006 р. стосовно передачі ПП ОСОБА_1 земельної ділянки в оренду було скасовано, прокурор звернувся до суду із позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки НОМЕР_1 від 15.11.2006р., укладеного між Шепетівською районною державною адміністрацією та ФОП ОСОБА_1

Хмельницьким окружним адміністративним судом винесено постанову від 23.06.2010р. по справі №2-а-3927/10/2270 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Шепетівської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження №52/2010-р від 19.02.2010р.

Згідно вказаної постанови від 23.06.2010р. (набрала законної сили „06" серпня 2014р.) суд постановив визнати протиправним та скасувати розпорядження першого заступника голови Шепетівської районної державної адміністрації №52/2010-р. від 19.02.2010р. „Про скасування підпунктів 1.1, 1.3.1 пункту 1 розпорядження голови Шепетівської районної державної адміністрації від 08.11.2006о. №441/2006-р „Про передачу в оренду земельних ділянок" із змінами, внесеними розпорядженням голови Шепетівської районної державної адміністрації від 22.01.2007р. №18/2007-р.

В ході вирішення даної справи прокурор підтримав позовні вимоги та просив про задоволення позову із підстав, викладених у позові.

Суд, оцінивши подані докази та документи, а також наявні в матеріалах справи письмові доводи та заперечення учасників судового розгляду, приходить до таких висновків:

Згідно ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру" передбачено, що підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Приписами ст.2 ГПК України визначено, що господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999р. у справі №3-рп/99 вказується про те, що, інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарюючих товариств з частиною державної власності у статутному фонді. Разом з тим, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств. В кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, підставою для пред'явлення позову прокурором в інтересах держави в особі позивачів - Шепетівської райдержадміністрації та Ленковецької сільської ради, є порушення порядку надання в оренду ФОП ОСОБА_1 земельної ділянки, оскільки за розпорядженням першого заступника голови Шепетівської райдержадміністрації від 19.02.2010 р. №52/2010-р було скасовано підпункти 1.1 та 1.3.1 розпорядження №441/2006-р від 08.11.2006 року „Про передачу в оренду земельних ділянок" із змінами, внесеними розпорядженням №18/2007-р від 22.01.2007 року щодо надання ФОП ОСОБА_1 земельної ділянки в оренду.

Відтак, прокурор просить суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки НОМЕР_1 від 15.11.2006р., який укладено між Шепетівською районною державною адміністрацією та ФОП ОСОБА_1, вважаючи, що останній суперечить чинному законодавству.

Судом в даному випадку приймається до уваги таке.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Аналогічний спосіб захисту прав на земельні ділянки передбачено п.„в" ч.3 ст.152 ЗК України.

Відтак, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарському суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, зокрема: відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Судом встановлено, що усі загальні вимоги, необхідні для дійсності правочину у розумінні статті 203 ЦК України, сторонами дотримані, а саме: договір оренди земельної ділянки НОМЕР_1 від 15.11.2006р. відповідає вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства; особи, які уклали договір мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі, що підтверджено підписами і печатками сторін; договір вчинено у формі, встановленій законом.

Згідно п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Пленум Вищого господарського суду України у пункті 2.16 Постанови №6 від 17.05.2011р. „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" звертає увагу на те, що необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або в комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки. Зазначене положення відповідає змісту ч.1 ст.116 та ч.1 ст.124 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент укладення договору оренди земельної ділянки від 15.11.2006р. НОМЕР_1.

В ході вирішення справи судом встановлено, що спірний договір оренди земельної ділянки від 15.11.2006р. НОМЕР_1 укладено на підставі розпорядження голови Шепетівської райдержадміністрації №441/2006-р від 08.11.2006 року „Про передачу в оренду земельних ділянок" із змінами, внесеними розпорядженням №18/2007-р від 22.01.2007р.

При цьому, правомірність вказаного розпорядження підтверджується постановою Хмельницьким окружного адміністративного суду від 23.06.2010р. по справі №2-а-3927/10/2270, згідно якої суд постановив визнати протиправним та скасувати розпорядження першого заступника голови Шепетівської районної державної адміністрації №52/2010-р. від 19.02.2010р. „Про скасування підпунктів 1.1, 1.3.1 пункту 1 розпорядження голови Шепетівської районної державної адміністрації від 08.11.2006о. №441/2006-р „Про передачу в оренду земельних ділянок" із змінами, внесеними розпорядженням голови Шепетівської районної державної адміністрації від 22.01.2007р. №18/2007-р.

Відтак, вказане судове рішення в установленому законом порядку набуло чинності (згідно відмітки постанова набрала законної сили „06" серпня 2014р.), і на даний час не змінене та не скасоване. Згідно ст.35 ГПК України передбачені підстави звільнення від доказування, зокрема зазначено, що обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно п.2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказується, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

При цьому, постановою Хмельницьким окружного адміністративного суду від 23.06.2010р. по справі №2-а-3927/10/2270 було встановлено таке: „як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року у справі №1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свобода людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 вказаного Закону).

Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є „гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Відповідно до розпорядження голови Шепетівської РДА від 08.11.2006 р. № 441/2006-р „Про передачу в оренду земельних ділянок", із змінами внесеними розпорядженням голови Шепетівської районної державної адміністрації від 22.01.2007 р. №18/2007-р земельна ділянка була передана в оренду позивачу, між сторонами був укладений договір оренди, тобто розпорядження було виконане.

Даний індивідуальний правовий акт є актом одноразового застосування та юридичним фактом, на підставі якого у позивача виникли конкретні права та обов'язки, одностороннє скасування цього акту порушує право позивача на розгляд її справи відповідно до встановленої Конституцією і законами України процедури.

Тому суд вважає, що із зазначених вище підстав розпорядження голови Шепетівської РДА від 08.11.2006р. №441/2006-р „Про передачу в оренду земельних ділянок", із змінами внесеними розпорядженням голови Шепетівської районної державної адміністрації від 22.01.2007 р. №18/2007-р" не може бути скасоване".

За таких обставин, суд вважає встановленими фактичні обставини щодо правомірності та чинності розпорядження голови Шепетівської РДА від 08.11.2006р. № 441/2006-р із змінами, внесеними розпорядженням голови Шепетівської районної державної адміністрації від 22.01.2007 р. №18/2007-р", на підставі якого було підписано договір оренди земельної ділянки від 15.11.2006р. НОМЕР_1, і вказані фактичні обставини не потребують додаткового дослідження по даній справі та приймається до уваги судом в силу ст. 35 ГПК України.

Відтак, суд вважає, що договір оренди земельної ділянки НОМЕР_1 від 15.11.2006р. був укладений між Шепетівською районною державною адміністрацією та ФОП ОСОБА_1 на підставі діючого розпорядження, є чинним, оскільки спрямований на реальне настання правових наслідків, невідповідності вимогам чинного законодавства не встановлено. Інших доказів на підтвердження недійсності цього правочину, прокурором не подано.

Посилання прокурора на те, що під час укладання договору оренди земельної ділянки НОМЕР_1 від 15.11.2006р. було порушено вимоги Закону України „Про меліорацію земель", оскільки ніби-то на вказаній земельній ділянці знаходиться діюча меліоративна система, судом не може бути прийнято з тих підстав, що відповідних доказів на підтвердження знаходження на спірній земельній ділянці будь-якої діючої меліоративної споруди, суду не подано.

Також судом не може бути прийнятий до уваги той факт, що наказом по Хмельницькому обласному ГУ земельних ресурсів №34 від 12.03.2007р. було скасовано висновок державної експертизи землевпорядної документації №93 від 30.10.2006р., оскільки така підстава недійсності правочину не передбачена чинним законодавством, зокрема ст.ст.203, 215 ЦК України, ст.ст. 116, 124 ЗК України.

Судом також зважається на те, що на дату винесення розпорядження про передачу в оренду ФОП ОСОБА_1 земельної ділянки та підписання договору оренди, експертиза землевпорядної документації була чинної та ніким не скасована.

Згідно ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України „Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" №475/97-ВР від „17" липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція), Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Згідно зі ст.1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В ході вирішення даної справи судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 підписала із Шепетівською райдержадміністрацією договір оренди землі на термін 20 років саме з метою будівництва та експлуатації бензинової автозаправки.

За обставинами справи „Стретч проти Сполученого Королівства", на рішення Європейського суду з прав людини від „24" липня 2003 року, у якій також послався суд, заявник в 1969 році уклав договір оренди земельної ділянки строком на 22 роки. Відповідно до умов цього договору він за власні кошти побудував на цій земельній ділянці кілька будівель для легкої промисловості, які здав в суборенду. Договір оренди також надавав йому право в подальшому продовжити оренду ще на 21 рік. У 1990 році заявник повідомив місцеву владу про намір продовжити договір оренди, в процесі переговорів він погодився на збільшення орендної плати. Однак, орган місцевої влади повідомив заявника, що продовження договору оренди відбутися не може, оскільки, погодившись з умовою договору про можливість його пролонгації орган місцевої влади перевищив свої повноваження.

Суд в ході вирішення даної справи №16/940-10 вважає за необхідне застосувати положення ст.1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки Європейський суд з праві людини вказав на таке: „заявник погодився з умовами договору оренди з огляду на те, що надалі він зможе продовжити термін його дії, і жодна із сторін не знала, що існувала якась юридична перешкода цій умові. У ситуації, яка склалася, заявник мав право, принаймні, очікувати на законних підставах, що він зможе продовжити термін дії договору, і таке очікування можна вважати - в цілях застосування положень ст.1 Першого протоколу до Конвенції - складовою частиною його права власності, наданого йому за договором оренди".

Дії місцевої влади Європейський суд з прав людини розцінив як порушення права заявника на законне очікування виконання певних умов і, таким чином, вони утворювали акт втручання у реалізацію його права власності.

Вирішуючи питання про те, чи був дотриманий сторонами справедливий баланс між інтересами суспільства та правами заявника Європейський суд з прав людини відзначив, що місцева влада отримала узгоджену з заявником орендну плату і не стояло питання про те, що дії органу влади були спрямовані проти інтересів суспільства чи що порушувалися інтереси якоїсь третьої сторони, або що продовження терміну оренди могло бути всупереч з якою-небудь передбаченою законом функцією органу влади. Оскільки сама місцева влада при укладенні договору вважала, що вона має право продовжити термін його дії, то заявник міг на розумних підставах сподіватися на виконання цих умов. Він не тільки мав право законного очікування отримання майбутніх доходів від зроблених ним капіталовкладень, але можливість продовження терміну дії договору оренди була важливим елементом його підприємницької діяльності з огляду на зобов'язання, взяті ним на себе у зв'язку з експлуатацією побудованих будівель, і взагалі періоду часу, що скоротився, за який він міг розраховувати на відшкодування своїх витрат.

За таких обставин цієї справи Європейський суд з прав людини виніс рішення на користь заявника. Аналогічну правову позицію висловив і Верховний Суд України у постанові від 18.09.2013р. по справі 6-92цс13 за заявою заступника Генерального прокурора України про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.10.2012р. щодо визнання державного акта на право власності на земельну ділянку недійсним, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та її повернення.

За приписами статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. (ст. 34 ГПК України).

Виходячи із змісту ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги прокурора не підлягають задоволенню, тому у позові необхідно відмовити.

Згідно п.п. 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з ч.1 ст. 4 Закону України „Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Враховуючи вимоги ст.ст.4, 49 ГПК України, п.п. 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" судовий збір підлягає стягненню пропорційно порівно в сумі 609,00 грн. з кожного з позивачів дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.12, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, СУД, -

ВИРІШИВ:

У позові Шепетівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі 1.Шепетівської районної державної адміністрації, м. Шепетівка, Хмельницька область; 2.Ленковецької сільської ради, с. Ленківці, Шепетівського району Хмельницької області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Хмельницький про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки НОМЕР_1 від 15.11.2006р. відмовити.

Стягнути із Шепетівської районної державної адміністрації Хмельницької області, 30400, Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Карла Маркса,47 (код ЄДРПОУ 23565207) в дохід державного бюджету України (по коду бюджетної класифікації 22030001 „Судовий збір, код 03500128, пункт ставок судового збору", символ звітності 206, отримувач коштів УДКСУ у м. Хмельницькому, код отримувача 38045529, банк отримувача ГУ ДКСУ у Хмельницькій області, код банку отримувача (МФО) 815013, на рахунок 31218206783002) судовий збір в розмірі 609,00 грн. (шістсот дев`ять гривень 00 коп.).

Видати наказ.

Стягнути із Ленковецької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області, 30443, Хмельницька область, Шепетівський район, с. Ленківці (код ЄДРПОУ 21315096) в дохід державного бюджету України (по коду бюджетної класифікації 22030001 „Судовий збір, код 03500128, пункт ставок судового збору", символ звітності 206, отримувач коштів УДКСУ у м. Хмельницькому, код отримувача 38045529, банк отримувача ГУ ДКСУ у Хмельницькій області, код банку отримувача (МФО) 815013, на рахунок 31218206783002) судовий збір в розмірі 609,00 грн. (шістсот дев`ять гривень 00 коп.).

Видати наказ.

Повне рішення 03.04.2015р.

Суддя В.В. Магера

Віддруковано 3 примірників:

1 - до матеріалів справи;

2 - Шепетівська РДА (вул. К. Маркса, 47, м. Шепетівка, Хмельницька обл., 30400) - прост. кореспонд.

3 - Ленковецька сільрада (с. Ленківці, Шепетівський р-н, Хмельницька обл., 30443) - прост. кореспонд.