Постанова

від 30.03.2015 по справі 904/4787/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2015 року Справа № 904/4787/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Іванов О.Г. (доповідач),

суддів: Подобєд І.М., Дармін М.О.

при секретарі судового засідання : Малик С.О.

Представники сторін:

від відповідача : Боровиков А.М., довіреністьб/н від 30.03.15, представник;

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце повідомлений належним чином.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігос ЛТД" м. Дніпропетровськ на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2014 року у справі № 904/4787/14

за позовом Приватного акціонерного товариства "Стівідорна компанія "Авліта" м. Севастополь

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігос ЛТД" м. Дніпропетровськ

про стягнення 29 725 905,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2014 року (суддя Євстигнеєва Н.М.) заяву Приватного акціонерного товариства "Стівідорна компанія "Авліта" про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено, накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігос ЛТД" в межах суми 29 797 203,60 грн.

Ухвала суду мотивована тим, що викладені в заяві обставини щодо забезпечення позову є обґрунтованими, оскільки вжиття заходів до забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді.

Не погодившись з даною ухвалою господарського суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Лігос ЛТД" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду та відмовити в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

На думку скаржника, як в оскаржуваній ухвалі, так і в заяві Позивача відсутні обґрунтування того, які саме дії Відповідача відносно його грошових коштів можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду в частині стягнення штрафних санкцій у розмірі 29 725 905,60 грн. чи зробити його виконання неможливим.

Представник скаржника в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник Позивача, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, причини неявку суду не повідомив, відзив на апеляційну скаргу не надав.

В судовому засіданні 30.03.2015 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом була оголошена вступна та резолютивна частина постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали оскарження, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши матеріали оскарження, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.

До господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) звернулось Приватне акціонерне товариство "Стівідорна компанія "Авліта" якою просить зобов'язати ТОВ "Лігос ЛТД" виконати умови договору підряду № 051/13 від 13.02.2013 року шляхом виконання робіт по реконструкції причалу № 19 АТ "СК " Авліта" та стягнути з ТОВ "Лігос ЛТД" на користь ПАТ "СК "Авліта" 29 725 905,60 грн., з яких 26 921 574,72 грн. - пеню; 934 776, 96 грн. - штраф в розмірі 10% від договірної ціни за прострочення більш ніж на 10 календарних днів; 1 869 553,92 грн. - штраф у розмірі 20 % від договірної ціни, а також витрати по сплаті судового збору.

06.10.2014 року на адресу господарського суду Дніпропетровської області від Приватного акціонерного товариства "Стівідорна компанія "Авліта" надійшла заява про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать товариству з обмеженою відповідальністю "Лігос ЛТД", в межах розміру суми позовних вимог та судових витрат, що разом становить 29 797 203, 60 грн.

Заява про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти мотивована:

- недобросовісним ставленням відповідача до своїх зобов'язань по договору підряду перед позивачем, а саме великим терміном прострочення та використанням матеріалів, придбаних для виконання умов Договору підряду не за призначенням;

- великим розміром штрафних санкцій, що підлягають стягненню;

- наявністю можливості в подальшому, у разі задоволення позовних вимог, виконання рішення господарського суду.

Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.

Відповідно до ст.66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених ст.67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. При цьому, за змістом вказаної норми, забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Отже, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог.

Перелік заходів до забезпечення позову визначений ст.67 ГПК України і розширеному тлумаченню не підлягає.

У відповідності з зазначеною нормою, до заходів забезпечення позову належать, зокрема, накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, заборона відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.2011р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

В той же час, відповідно до заяви про забезпечення позову та інших матеріалів оскарження Позивачем жодними доказами не підтверджена наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

А саме, Позивачем разом із заявою про забезпечення позову не надано до суду доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду такі як: реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації; витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем; укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання, тощо.

На думку колегії суддів великий термін прострочення та великий розмір штрафних санкцій, що підлягають стягненню, не є підставами для застосування заходів до забезпечення позову. Доказів про використання Відповідачем матеріалів, придбаних для виконання умов Договору підряду не за призначенням, у заяві про забезпечення позову не наведено, та дані доводи Позивача матеріалами оскарження не підтверджені.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що заява про забезпечення позову та відповідна ухвала суду по-суті засновані на припущеннях Приватного акціонерного товариства "Стівідорна компанія "Авліта" про потенційну можливість ухилення Відповідача від виконання судового рішення та не підтверджені реальними доказами.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що припущення Позивача про те, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, не є достатньо обґрунтованим, у зв'язку з чим відсутні умови для застосування заходів до забезпечення позову.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.2011р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Враховуючи те, що Позивач просить вжити заходи по забезпеченню позову за позовними вимогами про стягнення з Відповідача не суми основної заборгованості, а суми штрафних санкцій, розмір яких більше ніж у три рази перевищує суму самого Договору підряду № 051/13 від 13.02.2013 року, а також те, що сума штрафних санкцій (29 725 905,60 грн.) не є остаточною та може бути зменшена судом при винесенні рішення, колегія суддів вважає, що накладення арешту на грошові кошти Відповідача в межах суми 29 797 203,60 грн. здійснена господарським судом без урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке накладено арешт.

У зв'язку з чим, захід до забезпечення позову, застосований господарським судом, на думку колегії суддів не є адекватним.

Оскільки в оскаржуваній ухвалі не зазначено, які саме дії Відповідача відносно його грошових коштів можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду в частині стягнення штрафних санкцій у розмірі 29 725 905,60 грн. чи зробити його виконання неможливим, колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Відповідача підлягає скасуванню.

З урахуванням зазначеного, колегією суддів апеляційної інстанції здійснений розподіл витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-106 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігос ЛТД" м. Дніпропетровськ - задовольнити.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2014 року у справі № 904/4787/14 - скасувати.

У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Стівідорна компанія "Авліта" про вжиття заходів до забезпечення позову - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Стівідорна компанія "Авліта" ( 99106, м. Севастополь, вул. Приморська, 2г; поштова адреса: 01021, м. Київ, вул. Інституцька, 19б, оф.27, код ЄДРПОУ 30628382) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігос ЛТД" ( 49107, м. Дніпропетровськ, Запорізьке шосе, б.26, код ЄДРПОУ 37213582) сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 609 гривень.

Видачу наказу з урахуванням необхідних реквізитів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена вкасаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 03.04.2015 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя І.М. Подобєд

Суддя М.О. Дармін