Постанова

від 16.03.2015 по справі 817/4219/14

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/4219/14

16 березня 2015 року м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гломба Ю.О. за участю секретаря судового засідання Маринич В.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Клочек Г.В.

відповідача: представник Янчарук О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "С.П.А.С"

доДержавної податкової інспекції у Рівненському районі ГУ ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "С.П.А.С" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі ГУ ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.09.2014 року №0008401500, №0008421500, №0008431500.

В обґрунтування заявлених позовних вимог вказує, що податковим органом не враховано, що позивач уклав договори про розстрочення податкового боргу, яким розстрочено існуючий податковий борг.

Позивач вважає, що оскільки на розстрочені (відстрочені) грошові зобов'язання (податковий борг) пеня та штрафи не нараховуються з дати укладання (підписання) договору до закінчення строку дії договору про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу), ДПІ у Рівненському р-ні Ту Міндоходів у Рівненській області неправомірно застосувало до ТОВ «С.П.А.С» штрафні санкції за несвоєчасну сплату єдиного податку з юридичних осіб та податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

В судовому засіданні представник позивача просив суд задовольнити позов повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив. На обґрунтування заперечень зазначив, що приписами п. 126.1 ст.126 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Зазначає, що органом державної податкової служби було застосовано штрафні санкції з дотриманням приписів ст. 126 Податкового кодексу України. В задоволенні позову просив відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Контролюючим проведено перевірку своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання, за наслідками якої складно акт від 30.09.2014 року №172/15/37154467 (а.с.11-12-14).

Перевіркою встановлено порушення платником податків граничних строків сплати суми грошового зобов'язання.

На підставі акту перевірки 30.09.2014 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0008401500, яким за затримку сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 40990,635 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 8198,13 грн.;

- №0008421500, яким за затримку сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 48896,20 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 9779,24 грн.;

- №0008431500, яким за затримку сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 19377 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 1937,70 грн.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 46.1. статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

У відповідності до пункту 54.1 крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання визнаються податковим боргом (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Пунктом 100.1 статті 100 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI передбачено розстрочення податкового боргу, яким є перенесення строків сплати платником податків податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього кодексу.

В силу пункту 100.6 статті 100 Податкового кодексу України встановлено, що розстрочені суми грошових зобов'язань або податкового боргу (в тому числі окремо - суми штрафних (фінансових) санкцій) погашаються рівними частками починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення. Згідно пункту 100.2 статті 100 Податкового кодексу України платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу.

Порядок розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики (пункт 100.13 статті 100 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 100 Податкового кодексу України розроблений Порядок розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 574, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 р. за № 1853/24385 (далі - Порядок).

Згідно пункту 1.4. розділу І Порядку, розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) вважається наданим, якщо на підставі заяви платника податків прийнято відповідне рішення органу доходів і зборів та укладено договір про розстрочення (відстрочення).

Визначення сум грошових зобов'язань (податкового боргу), що підлягають розстроченню (відстроченню), здійснюється за даними інформаційної системи (далі - ІС), що ведеться органами доходів і зборів.

У відповідності до пункту 1.9. розділу І Порядку, строк дії розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання починається з дати, визначеної законом для сплати податку, збору, платежу, які передбачено розстрочити (відстрочити), та закінчується датою, зазначеною у договорі, за винятком випадків дострокового погашення такого грошового зобов'язання.

Строк дії розстрочення (відстрочення) податкового боргу починається з дати прийняття органом доходів і зборів рішення про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу) та закінчується датою, зазначеною у договорі про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу), за винятком випадків дострокового погашення такого податкового боргу.

Згідно пункту 3.3. розділу ІІІ Порядку розстрочення (відстрочення) надається окремо за кожним податком, збором, штрафною (фінансовою) санкцією (штрафом), пенею. У разі якщо строк сплати грошових зобов'язань (податкового боргу) за окремими податками, зборами, штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), пенею та строк їх розстрочення (відстрочення) збігаються, може прийматися одне рішення про розстрочення (відстрочення) із зазначенням таких податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), пені окремими рядками.

Наявність рішення про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу) та договору про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу) не обмежує права платника на отримання наступного розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу) як з цього податку, збору, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), пені, так і з інших.

Пунктом 3.9. розділу ІІІ Порядку передбачено, що на розстрочені (відстрочені) грошові зобов'язання (податковий борг) пеня та штрафи не нараховуються з дати укладання (підписання) договору до закінчення строку дії договору про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу).

Судом встановлено, що ТОВ «С.П.А.С», керуючись ст.100 ПК України укладено з ДПІ у Рівненському районі ГУ Міндоходів у Рівненській області договори про розстрочення податкового боргу:

№6 від 31.03.2014 року, яким позивачу надано розстрочення сплати податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 68 369,32 грн.;

№7 від 31.03.2014 року, яким позивачу надано розстрочення сплати податкового боргу по єдиному податку з юридичних осіб в сумі 40 990,64 грн.;

№10 від 31.03.2014 року, яким позивачу надано розстрочення сплати податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 4 492,04 грн.

Приписами п. 126.1 ст.126 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

З розрахунків штрафних санкцій вбачається, що контролюючим органом було застосовано штрафні санкції виключно за період з дати виникнення податкового боргу по дату укладання договору про розстрочення податкового боргу з дотриманням приписів ст. 126 Податкового кодексу України (а.с.86-88), на розстрочені грошові зобов'язання штрафні санкції не нараховувалися.

Наведене спростовує доводи позивача про протиправність дій відповідача при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог позивачу слід відмовити повністю.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Оскільки судом у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю та враховуючи ту обставину, що адміністративний позов містить вимогу майнового характеру, яка оплачена позивачем у розмірі 10% від ставки судового збору, суд стягує з позивача до Державного бюджету України 1644,30 грн.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову, - відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "С.П.А.С" (код ЄДРПОУ 37154467) до Державного бюджету України судовий збір в сумі 1644,30 грн. (Одна тисяча шістсот сорок чотири грн. 30 коп.)

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Гломб Ю.О.