Постанова

від 19.03.2015 по справі 826/20595/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 березня 2015 року 09:25 № 826/20595/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Арсірія Р.О., за участю секретаря судового засідання Шевченко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженеринговий центр -маш»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001442208 від 19.02.2014 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем порушуючи норми податкового законодавства України було прийнято протиправне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу було донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 64 381,00 грн. ( - 51 505,00 грн. - основний платіж, 12 876,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що ТОВ «Інженеринговий центр -маш» не порушувало вимог 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201. 6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами по взаємовідносинам з контрагентом, які були надані податковому органу та засвідчують належне виконання позивачем вимог податкового законодавства України в частині підтвердження права на податковий кредит по взаємовідносинам з контрагентом.

У судових засіданнях представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача подав суду письмові заперечення, в яких зазначив про законність та обґрунтованість прийнятого ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з підстав встановлення під час перевірки позивача факту нереальності проведення господарських операцій між позивачем та контрагентом, що за правилами діючого податкового законодавства позбавляє платника податків права на формування податкового кредиту по таким операціям.

Під час розгляду справи просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженеринговий центр - маш" (ідентифікаційний код 32153778) взято на податковий облік в органах державної податкової служби 30.09.2002 року № 4577, станом на день розгляду справи перебуває на обліку ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200142452 від 18.02.2013 року ТОВ "Інженеринговий центр - маш" є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 321537726589).

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі наказу від 27.01.2014 року № 317, відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженеринговий центр - маш" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Бізнес плюс ХХІ» за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено Акт від 07 лютого 2014 року № 725/26-58-22-08-11/32153778 (далі - Акт перевірки від 07 лютого 2014 року № 725/26-58-22-08-11/32153778). За умовами проведення документальної виїзної перевірки для дослідження податковому органу були доступні вісі наявні у підприємства, документи, що стосуються господарської діяльності, заяв про неврахування певних документів від підприємства не надходило.

За результатами перевірки встановлено порушення ТОВ "Інженеринговий центр - маш" вимог п.п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201. 6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 51 505,00 грн., у тому числі по періодах:

- за липень 2013 року на суму 4 135,00 грн.;

- за серпень 2013 року на суму 47 370,00 грн.

Зазначені порушення, крім іншого, обґрунтовані відповідачем наявністю ознак фіктивності контрагента позивача - ТОВ «Бізнес Плюс XХІ».

Так, під час перевірки позивача, до відповідача надійшла постанова слідчого з ОВС слідчого управління фінансових розслідувань Міндоходів у м. Києві старшого лейтенанта податкової міліції Вітер В.О. від 07.11.2013 року про призначення документальної перевірки, з тексту якої встановлено, що в провадженні СУ ФР ГУ Міндоходів у м. Києві знаходяться матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32012110000000074 від 28 листопада 2012 року, за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення (придбання) невстановленими слідством особами ряду підприємств, у тому числі ТОВ «Бізнес Плюс XXI», з метою прикриття незаконної діяльності, вчиненими повторно за ч.2 ст.205 КК України.

Під час проведення досудового розслідування встановлено, що ТОВ «Бізнес Плюс XXI» має явні ознаки фіктивності. Згідно протоколу допиту свідка від 08.10.2013 р., а саме: директора та засновника ТОВ «Бізнес Плюс XXI» (код ЄДРПОУ 38346094) ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, який повідомив, що непричетний до реєстрації товариства та ведення фінансово-господарської діяльності на ТОВ «Бізнес Плюс XXI», вказуючи на те, що в 2005 р. втратив паспорт громадянина України на своє ім'я; ніколи не підписував документи, які підтверджували факт діяльності ТОВ «Бізнес Плюс XXI» між покупцями та постачальниками. Відтак, невстановлені слідством особи, використовуючи реквізити, банківські рахунки, іншу документацію ТОВ «Бізнес Плюс XXI», діючи умисно, виготовили документи про нібито здійснення поставок на адресу ТОВ «Інженеринговий центр - Маш».

Таким чином, взаємовідносини ТОВ «Бізнес Плюс XXI» з ТОВ «Інженеринговий центр - Маш» здійснені без мети реального настання правових наслідків, лише з метою заниження об'єкту оподаткування та сприяння в ухиленні від сплати податків службовими особами ТОВ «Інженеринговий центр - Маш».

Надавши оцінку викладеному, відповідач дійшов висновку, що ТОВ «Бізнес Плюс XXI» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди ТОВ «Інженеринговий центр - Маш», тобто діяльність на здійснення операцій з метою штучного формування податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру, а, отже, складені по таким операціям первинні документи є такими, що складені всупереч вимогам діючого законодавства, у зв'язку з чим не можуть підтвердити факт здійснення господарських операцій, а також засвідчити право позивача на формування податкового кредиту.

У зв'язку з виявленими порушеннями та на підставі акта перевірки від 07 лютого 2014 року № 725/26-58-22-08-11/32153778 ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 19 лютого 2014 року № 0001442208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 51 505,00 грн., визначені штрафні (фінансові) санкції: 12 876,00 грн.

Позивач вважаючи висновки відповідача та рішення протиправними звернувся до суду за захистом своїх прав.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

У спірних правовідносинах, даючи оцінку правомірності формування позивачем - платником податку сум податкового кредиту з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, а також сум бюджетного відшкодування з цих податків, необхідно проаналізувати первинні документи, які підтверджують фактичність здійснення господарських операцій.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Згідно з п.1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст. 9 цього Закону).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами також визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704.

Для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку з'ясуванню підлягають: реальність задекларованих господарських операцій; наявність ділової мети у розглядуваних операціях; об'єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; добросовісність позивача, у зв'язку з тим, що його контрагенти мають дефекти правового статусу; дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

При цьому, суд виходить з того, що порушення вимог податкового законодавства на будь-якому з наведених етапів є достатнім для висновку про невідповідність фактичних і задекларованих платником податку наслідків господарських операцій для податкового обліку.

Про відсутність реального характеру господарських операцій можуть свідчити такі обставини: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою встановлено, що ТОВ «Інженеринговий центр - маш» здійснювало придбання товару у ТОВ «Бізнес плюс ХХІ».

Основним видом діяльності товариства ТОВ «Інженеринговий центр - маш», згідно відомостей з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, є оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворення звуку й зображення, неспеціалізована оптова торгівля, оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням.

Розглядаючи реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Бізнес плюс ХХІ», на підставі яких позивачем було сформовано дані податкового обліку, суд зазначає наступне.

З матеріалів адміністративного позову та пояснень представника позивача судом встановлено, що ТОВ «Інженеринговий центр-маш» мав господарські відносини з ТОВ «Бізнес плюс ХХІ» на підставі договорів поставки електро та радіо приборів. Як повідомив представник позивача під час розгляду справи вказані договори складалися у спрощеній формі, відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України, тобто шляхом обміном телефонограмами між представниками ТОВ «Інженеринговий центр - маш» та представниками (кур'єрами, торговими агентами) контрагента, дані про яких знаходили в Інтернеті.

Пояснень, щодо порядку встановлення осіб представників, оформлення для них довіреностей, представник позивача не надав.

Як вбачається з акту перевірки та матеріалів справи, на підтвердження реальності взаємовідносин з ТОВ «Бізнес Плюс XXI», позивачем подані наступні копії документів:

- рахунки на оплату від 29.07.2013 року №2907/002 на загальну суму 24 811,24 грн., у т.ч. ПДВ - 4 135,21 грн.; від 01.08.2013 року № 108/002 на суму 24 514,80 грн., у т.ч. ПДВ - 4 085,80 грн.; від 06.08.2013 року № 608/002 на суму 56 668,17 грн., у т.ч. ПДВ - 9 444,69 грн.; від 09.08.2013 року № 908/003 на суму 38 572,63 у т.ч. ПДВ 6 428,77 грн.; від 12.08.2013 року № 1208/002 на суму 15141,29 у т.ч ПДВ 2 523,54 грн.; від 13.08.2013 року №1308/002 на суму 21 339,63 грн. у т.ч. ПДВ 3 556,62 грн.; від 20.08.2013 року № 2008/004 від 20.08.2013 року на суму 51 820,12 грн., у т.ч. ПДВ - 8 636,69 грн.; від 20.08.2013 року № 2308/002 на суму 30 818,06 грн., у т. ч. ПДВ 5 136,34 грн.; від 20.08.2013 року № 2308/0041 на суму 41 102,00 грн. у т.ч. ПДВ 6 850,33 грн.; від 20.08.2013 року № 3008/007 на суму 1 432,80 грн., у т.ч. ПДВ - 238,80 грн., на загальну суму 309 033,46 грн., в т.ч. ПДВ 51 505,58 грн.

Відповідно до рахунків на оплату ТОВ «Бізнес плюс XXI» (постачальник)виписано позивачу видаткові накладні на загальну суму 309 033,46 грн., в т.ч. ПДВ - 51 505,58 грн., а саме: від 29 липня 2013 року № 2907/002, від 01 серпня 2013 року № 108/002, від 08 серпня 2013 року № 608/002, від 09 серпня 2013 року № 908/003, від 12 серпня 2013 року № 1208/002, від 13 серпня 2013 року № 1308/002, від 20 серпня 2013 року № 2008/004, № 2308/002, № 2308/0041, № 2308/003, № 3008/007.

Також контрагентом позивачу було виписано податкові накладні на загальну суму 309 033,46 грн. в т.ч. ПДВ - 51 505,58 грн., а саме: від 29 липня 2013 року № 80, від 01 серпня 2013 року № 10, від 08 серпня 2013 року № 14, від 09 серпня 2013 року № 16, від 12 серпня 2013 року № 33, від 13 серпня 2013 року № 34, від 20 серпня 2013 року № 63,76,65,82,102.

Кількість складених документів, періодичність їх видання не дає підстав стверджувати про випадковість господарських відносин, що виключає помилку при спілкуванні з представниками контрагента.

Вищезазначені рахунки, видаткові та податкові накладні підписані від імені контрагента позивача ОСОБА_2

Також позивачем долучено до матеріалів справи копії платіжних доручень від 31 липня 2013 року №41, від 08 серпня 2013 року № 44, від 13 серпня 2013 року № 45, від 14 серпня 2013 року № 46, від 16 серпня 2013 року № 47, від 27 серпня 2013 року № 48, від 28 серпня 2013 року № 49, від 30 серпня 2013 року № 50; від 13 вересня 2013 року №51.

Таким чином позивач протягом липня - вересня здійснив 9 перерахувань коштів в адресу одного контрагента. За таких підстав суд критично сприймає доводи представника про випадковість господарського зв'язку з ТОВ «Бізнес плюс ХНІ».

Позивач зазначає, що придбані товарно-матеріальні цінності (електропродукція) доставлялися кур'єрами.

Крім цього, повідомив, що про реальність господарських операцій між ТОВ «Інженеринговий центр маш» та ТОВ «Бізнес плюс ХНІ» свідчить також те, що продукція, придбана у ТОВ «Бізнес плюс ХНІ» після цього була поставлена іншим суб'єктам господарювання, таким як: ДП «Харківське агрегатне конструкторське бюро», ДП «Завод 410 ЦА»; Приватна науково-виробнича фірма «ЕЛМС»; ТОВ «ВР Електрик», згідно податкових та видаткових накладних. Вказані товари були неліквідні, тобто це була стара, «перевірена» продукція, котрою користувалися старі заводи, які не вимагали на них сертифікатів, оскільки покупці вже неодноразово придбавали цей товар, знали його як надійний товар. На товар, на який малися сертифікати, останні були передані контрагентам, разом із проданим товаром.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Видаткові накладні від 29 липня 2013 року № 2907/002, від 01 серпня 2013 року № 108/002, від 08 серпня 2013 року № 608/002, від 09 серпня 2013 року № 908/003, від 12 серпня 2013 року № 1208/002, від 13 серпня 2013 року № 1308/002, від 20 серпня 2013 року № 2008/004, № 2308/0041 не містять розшифрування (посади, прізвища та документу, що підтверджує повноваження представника) підпису особи від позивача, яка приймала товар, а, тому, такі видаткові накладні не можуть підтвердити факт реальності здійснення відповідних господарських операцій.

З метою дослідження реальності здійснення господарських операцій платника податку, суд викликав у судове засідання директора підприємства «Інженеринговий центр - маш», або осіб, які укладали вказані договори поставки для надання пояснень щодо їх виконання. Однак у судове засідання особи, що викликалися не з'явилися, будь-яких письмових пояснень суду не надали. Позивачем під час розгляду справи не надано суду специфікацій, сертифікатів якості, сертифікатів про походження товару, чи будь-яких інших документів первинного бухгалтерського обліку, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій за вказаними договорами та наявність підстав для віднесення податкового кредиту відповідних сум.

Виходячи з наведеного позивачем не підтверджено факту поставки товарів, не підтверджено обставин щодо належного виконання умов договорів, зокрема щодо приймання та оприбуткування товарів. Пояснення представника позивача про реальність зазначених договорів суд до уваги не приймає, оскільки він не надав суду пояснень, які б свідчили, що підприємство діяло з достатньою обачністю, щоб виключити приймання документів бухгалтерського обліку, створених з порушенням законодавства, а посадові особи, відповідальні з ведення такого обліку діли таким чином, щоб своєчасно виявити незаконні документи.

Крім того, аналіз відомостей наданих податковим органом щодо ТОВ «Бізнес плюс ХНІ» свідчить про неможливість вказаного контрагента брати участь у здійсненні господарських операцій з позивачем, що вказує на безтоварність відповідних операцій, доказів зворотного позивачем суду не надано, а судом під час розгляду справи не встановлено.

Таким чином, судом не встановлено факту реальності виконання робіт та надання послуг за вказаними договорами, що є визначальним критерієм у вирішенні даного спору.

Як зазначено вище, право платника на податковий кредит виникає саме у зв'язку з придбанням товарів/ робіт, послуг, операції з продажу яких є об'єктом оподаткування, що передбачає реальну наявність предмету продажу, результату роботи, послуги, а не тільки документальне оформлення операцій.

Отже, податкові зобов'язання не підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що підтверджують факт здійснення відповідних господарських операцій.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки за відсутності факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів

За таких обставин, суд приходить до переконання, що позивачем не доведено правомірності обставин викладених в позовній заяві, а надані докази в повній мірі не підтверджують заявлених позовних вимог, а відтак вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Судові витрати по справі згідно ст. 94 КАС України не стягуються.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій