Ухвала
від 26.05.2015 по справі 826/20595/14
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/20595/14 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

26 травня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інженеринговий центр-маш» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2015 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інженеринговий центр-маш» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Інженеринговий центр-маш» звернулось до суду першої інстанції із позовом, в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві №0001442208 від 19.02.2014.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2015 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі наказу від 27.01.2014 № 317, відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Інженеринговий центр - маш» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Бізнес плюс ХХІ» за період з 01.01.2012 по 31.12.2013.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 07.02.2014 № 725/26-58-22-08-11/32153778, у якому встановлено порушення ТОВ «Інженеринговий центр - маш» вимог п.п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201. 6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 51 505,00 грн., у тому числі по періодах: - за липень 2013 року на суму 4 135,00 грн.; - за серпень 2013 року на суму 47 370,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 19.02.2014 № 0001442208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 51 505,00 грн., визначені штрафні (фінансові) санкції: 12 876,00 грн.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства, що свідчить про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що правомірно сформував податковий кредит за господарськими операціями з контрагентом на підставі належно оформлених податкових накладних. Висновки відповідача про безтоварність та фіктивність господарських операцій вважає недоведеними належними документальними доказами.

Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи основним видом діяльності товариства ТОВ «Інженеринговий центр - маш», згідно відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, є оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворення звуку й зображення, неспеціалізована оптова торгівля, оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням.

Так, ТОВ «Інженеринговий центр-маш» мав господарські відносини з ТОВ «Бізнес плюс ХХІ» на підставі договорів поставки електро та радіо приборів. Як встановлено судом першої інстанції вказані договори складалися у спрощеній формі, відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України, тобто шляхом обміном телефонограмами між представниками ТОВ «Інженеринговий центр - маш» та представниками (кур'єрами, торговими агентами) контрагента, дані про яких знаходили в Інтернеті.

Пояснень, щодо порядку встановлення осіб представників, оформлення для них довіреностей, позивач не надав.

Як вбачається з акту перевірки та матеріалів справи, на підтвердження реальності взаємовідносин з ТОВ «Бізнес Плюс XXI», позивачем подані наступні копії документів:

- рахунки на оплату від 29.07.2013 №2907/002 на загальну суму 24 811,24 грн., у т.ч. ПДВ - 4 135,21 грн.; від 01.08.2013 № 108/002 на суму 24 514,80 грн., у т.ч. ПДВ - 4 085,80 грн.; від 06.08.2013 № 608/002 на суму 56 668,17 грн., у т.ч. ПДВ - 9 444,69 грн.; від 09.08.2013 № 908/003 на суму 38 572,63 у т.ч. ПДВ 6 428,77 грн.; від 12.08.2013 № 1208/002 на суму 15141,29 у т.ч ПДВ 2 523,54 грн.; від 13.08.2013 №1308/002 на суму 21 339,63 грн. у т.ч. ПДВ 3 556,62 грн.; від 20.08.2013 № 2008/004 від 20.08.2013 року на суму 51 820,12 грн., у т.ч. ПДВ - 8 636,69 грн.; від 20.08.2013 № 2308/002 на суму 30 818,06 грн., у т. ч. ПДВ 5 136,34 грн.; від 20.08.2013 № 2308/0041 на суму 41 102,00 грн. у т.ч. ПДВ 6 850,33 грн.; від 20.08.2013 № 3008/007 на суму 1 432,80 грн., у т.ч. ПДВ - 238,80 грн., на загальну суму 309 033,46 грн., в т.ч. ПДВ 51 505,58 грн.

Відповідно до рахунків на оплату ТОВ «Бізнес плюс XXI» (постачальник) виписано позивачу видаткові накладні на загальну суму 309 033,46 грн., в т.ч. ПДВ - 51 505,58 грн., а саме: від 29.07.2013 № 2907/002, від 01.08.2013 № 108/002, від 08.08.2013 № 608/002, від 09.08.2013 № 908/003, від 12.08.2013 № 1208/002, від 13.08.2013 № 1308/002, від 20.08.2013 № 2008/004, № 2308/002, № 2308/0041, № 2308/003, № 3008/007.

Також, контрагентом позивачу було виписано податкові накладні на загальну суму 309 033,46 грн. в т.ч. ПДВ - 51 505,58 грн., а саме: від 29.07.2013 № 80, від 01.08.2013 № 10, від 08.08.2013 № 14, від 09.08.2013 № 16, від 12.08.2013 № 33, від 13.08.2013 № 34, від 20.08.2013 № 63,76,65,82,102.

Вищезазначені рахунки, видаткові та податкові накладні підписані від імені контрагента позивача Дятел Р.І.

Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи копії платіжних доручень від 31.07.2013 №41, від 08.08.2013 № 44, від 13.08.2013 № 45, від 14.08.2013 № 46, від 16.08.2013 № 47, від 27.08.2013 № 48, від 28.08.2013 № 49, від 30.08.2013 № 50; від 13.09.2013 №51.

Позивач зазначає, що придбані товарно-матеріальні цінності (електропродукція) доставлялися кур'єрами.

Крім цього, позивач вказує, що про реальність господарських операцій між ТОВ «Інженеринговий центр маш» та ТОВ «Бізнес плюс ХХІ» свідчить також те, що продукція, придбана у ТОВ «Бізнес плюс ХХІ» після цього була поставлена іншим суб'єктам господарювання, таким як: ДП «Харківське агрегатне конструкторське бюро», ДП «Завод 410 ЦА», приватна науково-виробнича фірма «ЕЛМС», ТОВ «ВР Електрик», згідно податкових та видаткових накладних. Вказані товари були неліквідні, тобто це була стара, «перевірена» продукція, котрою користувалися старі заводи, які не вимагали на них сертифікатів, оскільки покупці вже неодноразово придбавали цей товар, знали його як надійний товар. На товар, на який малися сертифікати, останні були передані контрагентам, разом із проданим товаром.

Згідно з п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 199.1 ст.199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів звертає увагу, що видаткові накладні від 29.07.2013 № 2907/002, від 01.08.2013 № 108/002, від 08.08.2013 № 608/002, від 09.08.2013 № 908/003, від 12.08.2013 № 1208/002, від 13.08.2013 № 1308/002, від 20.08.2013 № 2008/004, № 2308/0041 не містять розшифрування (посади, прізвища та документу, що підтверджує повноваження представника) підпису особи від позивача, яка приймала товар, а, тому, такі видаткові накладні не можуть підтвердити факт реальності здійснення відповідних господарських операцій.

Крім того, під час перевірки позивача до відповідача надійшла постанова слідчого з ОВС слідчого управління фінансових розслідувань Міндоходів у м. Києві старшого лейтенанта податкової міліції Вітер В.О. від 07.11.2013 про призначення документальної перевірки, з тексту якої встановлено, що в провадженні СУФРГУ Міндоходів у м. Києві знаходяться матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32012110000000074 від 28.11.2012, за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення (придбання) невстановленими слідством особами ряду підприємств, у тому числі ТОВ «Бізнес Плюс XXI», з метою прикриття незаконної діяльності, вчиненими повторно за ч.2 ст.205 КК України.

Під час проведення досудового розслідування встановлено, що ТОВ «Бізнес Плюс XXI» має явні ознаки фіктивності. Згідно протоколу допиту свідка від 08.10.2013, а саме: директора та засновника ТОВ «Бізнес Плюс XXI» (код ЄДРПОУ 38346094) ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, останній повідомив, що непричетний до реєстрації товариства та ведення фінансово-господарської діяльності на ТОВ «Бізнес Плюс XXI», вказуючи на те, що в 2005 р. втратив паспорт громадянина України на своє ім'я; ніколи не підписував документи, які підтверджували факт діяльності ТОВ «Бізнес Плюс XXI» між покупцями та постачальниками.

Відповідно до постанови Верховного суду України від 05.03.2012 у справі № 21-421а11, контрагенти позивача, податкові накладні, яких стали підставою для формування податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що виписані вказаним контрагентом позивача податкові накладні, які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що надані позивачем документи первинного обліку не можна вважати належно оформленими звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення позивачем відображених у таких податкових накладних сум до податкового кредиту є безпідставними.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 судам необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Позивачем не надано до суду докази на підтвердження наявності у контрагента необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Згідно постанови Верховного суду України від 08.09.2009 у справі № 21-737во09 про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено факт реального виконання умов договорів, що надало б йому право на формування податкового кредиту з огляду й на наступне.

Згідно з ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216).

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Колегія суддів приходить до висновку, що фінансово-господарська діяльність контрагента позивача здійснювалась ним поза межами правового поля, а укладені ним правочини (договори) є такими, що вчинені без мети настання реальних наслідків, а тому недійсність договорів, укладених між позивачем ТОВ «Бізнес плюс ХХІ» не потребує доведення в силу їх нікчемності. Колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача про те, що договори не визнавалися недійсними в судовому порядку, оскільки в даному випадку, визнання таких правочинів недійсними судом не вимагається.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 07.02.2012 № 21-425во10, наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів вважає, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві №0001442208 від 19.02.2014 є правомірним, оскільки винесене з дотриманням норм чинного податкового законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень - довів правомірність своїх дій.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інженеринговий центр-маш» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2015 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.

Дата ухвалення рішення26.05.2015
Оприлюднено04.06.2015

Судовий реєстр по справі —826/20595/14

Ухвала від 05.01.2015

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Арсірій Р.О.

Ухвала від 26.05.2015

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Василенко Я.М.

Постанова від 19.03.2015

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Арсірій Р.О.

Ухвала від 05.01.2015

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Арсірій Р.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні