Рішення

від 18.03.2015 по справі 910/29508/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2015Справа №910/29508/14

За первісним позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «Мережевий стандарт»

про стягнення 390 372,64 грн.

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «Мережевий стандарт»

до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго»

про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та збитків

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача за первісним позовом:

від відповідача за первісним позовом: Шпак Т.В. - довіреність б/н від 10.11.2014 року;

Обставини справи :

Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Західенерго» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «Мережевий стандарт» про стягнення 390 372,64 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо своєчасності виконання робіт згідно умов Договору підряду №424 від 31.07.2013 року.

З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 390 372,64 грн . - штрафних санкцій.

Ухвалою від 29.12.2014 року порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 11.02.2015 року.

04.02.2015 року через канцелярію Господарського суду м. Києва Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК «Мережевий стандарт» подало зустрічну позовну заяву до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та збитків.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач за зустрічним позовом не своєчасно виконав рішення господарського суду Львівської області від 11.12.2014 року у справі №914/3932/14, яким стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Мережевий стандарт" 724 661,82 грн. основного боргу, 3% річних в розмірі 11 635,12 грн. та 80 184,88 грн. інфляційних втрат, 35 596,06 грн. судового збору.

З цих підстав, позивач за зустрічним позовом просив суд задовольнити позов, стягнувши з відповідача за зустрічним позовом на свою користь 3 275,87 грн. - 3% річних, 35 921,49 грн. - інфляційних втрат, 17 466,08 грн. - збитків.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.02.2015 року прийнято для спільного розгляду з первісним позовом зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Мережевий стандарт" до Публічного акціонерного товариства ДТЕК "Західенерго" про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та збитків, призначено розгляд справи на 11.02.2015 року.

11.02.2015 року в судовому засіданні представник позивача за первісним позовом подав заперечення на зустрічну позовну заяву.

11.02.2015 року в судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом подав відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні 11.02.2015 року оголошено перерву до 11.03.2015 року.

11.03.2015 року через канцелярію суду представник позивача за первісним позовом подав заперечення на відзив позивача за первісним позовом.

В судовому засіданні 11.03.2015 року оголошено перерву до 18.03.205 року.

17.03.2015 року через канцелярію суду представник позивача за первісним позовом подав додаткові заперечення.

В судове засідання 18.03.2015 року представник позивача за первісним позовом не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Ухвали суду надсилались на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 18.03.2015 року представник відповідача за первісним позовом не визнав первісні позовні вимоги та просив суд в їх задоволенні відмовити, зустрічні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 18.03.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представника відповідача за первісним позовом, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.07.2013 року між Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Західенерго» (далі по тексту - ПАТ «ДТЕК Західенерго», позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК «Мережевий стандарт» (далі по тексту - ТОВ «ТК «Мережевий стандарт», відповідач за первісним позовом, позивач за первісним позовом, підрядник) укладено Договір підряду №424 (далі по тексту - Договір), відповідно до п. 1.1 якого підрядник зобов'язується у 2013 -2014 роках за завданням замовника виконати роботи, зазначені в п. 1.2 цього договору, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити такі роботи.

Найменування робіт: монтаж структурованої кабельної системи та активного обладнання „СКС - Бурштинська ТЕС" на ДТЕК БУРШТИНСЬКА ТЕС. (п. 1.2 договору).

Відповідно до п.3.1 Договору, сума цього договору становить 2 568 321,88 грн. Сума цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін, що оформляється підписанням додаткової угоди. (п.3.2 Договору).

Розрахунки проводяться шляхом оплати робіт замовником протягом 60-ти днів після підписання сторонами акту здачі - приймання виконаних робіт та за умови надання підрядником належним чином оформленої податкової накладної і документів, передбачених договором. (п. 4.1. Договору).

Згідно п. 5.1 Договору, строк (термін) виконання робіт: не пізніше 210 днів з моменту набрання чинності цим договором.

Виконані підрядником роботи згідно з цим договором оформляються актами здачі - приймання наданих робіт у відповідності до п. 5.5 Договору.

Замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи (п.6.1.1 Договору).

Відповідно до п. 7.2. Договору, у разі невиконання та\або несвоєчасного виконання зобов'язань, а саме порушення підрядником строків виконання робіт, передбачених цим Договором, підрядник сплачує замовнику неустойку за кожний прострочений день у розмірі 0,2% від суми несвоєчасно виконаних робіт. За порушення строків виконання робіт понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків від вартості несвоєчасно виконаних робіт.

Спір у справі виник в зв'язку з тим, що на думку позивача за первісним позовом відповідач за первісним позовом порушив строки виконання частини робіт, а тому позивач за первісним позовом керуючись п. 7.2. Договору просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом 390 372,64 грн . - штрафних санкцій.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача за первісним позовом не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Рішенням господарського суду Львівської області від 11.12.2014 року по справі №914/3932/14 встановлено, що на виконання умов договору позивач виконав робіт з включенням вартості матеріалів на загальну суму 2 483 658,15 грн., що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за листопад 2013 року на загальну суму 795 674,28 грн., актами №№ 1 - 16 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2013 року від 29.11.2013 р.; довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за травень 2014 року на загальну суму 1 687 983,90 грн., актами №№ 17- 32 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2014 року від 26.05.2014 р. (копії довідок та актів містяться в матеріалах справи). Вищенаведені акти приймання виконаних будівельних робіт підписані відповідачем без застережень.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, в силу приписів ст. 35 ГПК України, факт виконання робіт відповідачем за первісним позовом без жодних заперечень не потребує доказування при вирішенні даної справи, адже встановлений господарськими судами при розгляді іншої справи, у якій брали участь ці ж самі сторони.

З врахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку що відповідачем за первісним позовом були виконані роботи належним чином (якісно і вчасно), а позивачем прийняті дані роботи.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, за результатами розгляду справи суд прийшов до висновку що позивачем за первісним позовом не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а тому первісні позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо зустрічних позовних вимог про стягнення 3 275,87 грн. - 3% річних, 35 921,49 грн. - інфляційних втрат, в зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем за зустрічним позовом рішення господарського суду Львівської області від 11.12.2014 року у справі №914/3932/14, суд зазначає наступне.

Рішення господарського суду Львівської області від 11.12.2014 року у справі №914/3932/14 стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Мережевий стандарт" 724 661,82 грн. основного боргу, 3% річних в розмірі 11 635,12 грн. та 80 184,88 грн. інфляційних втрат, 35 596,06 грн. судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи ПАТ «ДТЕК Західенерго», на виконання рішення господарського суду Львівської області від 11.12.2014 року у справі №914/3932/14, сплатило основний борг в розмірі 724 661,82 грн. лише 15.01.2015 року , що підтверджується банківською випискою.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини;

Частинами 1, 3 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, між іншим, виконанням, проведеним належним чином.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені ст. ст. 202 - 205 ГК України, ст. ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 626 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене суд дійшов до висновку, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України (аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд України у своїй постанові від 20.12.2010 року №3-57гс10).

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

З наданих позивачем за зустрічним позовом та не спростованих відповідачем за зустрічним позовом доказів вбачається, що відповідач за зустрічним позовом не своєчасно виконав (не сплатив) судове рішення.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач за зустрічним позовом в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем за зустрічним позовом, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що зустрічні позовні вимоги в частині стягнення 3 275,87 грн. - 3% річних, 35 921,49 грн. - інфляційних втрат, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Щодо зустрічних позовних вимог про стягнення 17 466,08 грн. збитків, суд зазначає наступне.

Як на підставу стягнення з відповідача за зустрічним позовом 17 466,08 грн. збитків позивач за зустрічним позовом посилається на несвоєчасну оплату ПАТ «ДТЕК Західенерго» робіт за Договором, а тому ТОВ «ТК «Мережевий стандарт» не мало можливості розрахуватися з постачальником обладнання, яке було встановлено на Буштинську ТЕЦ відповідно до п. 3.2. Договорів поставки, укладених між ТОВ «ТК «Мережевий стандарт» та ДП «Сінергія».

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Частиною 1, 2 ст. 224 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною (ч. 1 ст. 225 ГК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство, як правило, виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (статті 614 та 1166 ЦК України).

Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення відповідача покладено на позивача, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками.

Встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. При цьому такий зв'язок між порушенням та збитками має бути прямим та безпосереднім.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з договорів поставки, укладених між ТОВ «ТК «Мережевий стандарт» та Дочірньою компанією «Сінергія», ТОВ «ТК «Мережевий стандарт» зобов'язана сплатити на користь Дочірньої компанії «Сінергія» вартість отриманого товару, але в договорах не передбачено що ТОВ «ТК «Мережевий стандарт» оплачує вартість отриманого товару від Дочірньої компанії «Сінергія» на виконання умов Договору підряду №424 від 31.07.2013 року та з коштів отриманих від ПАТ «ДТЕК Західенерго».

Суду звертає увагу, що не оплата ТОВ «ТК «Мережевий стандарт» вартості товару отриманого від Дочірньою компанією «Сінергія» за укладеними договорами - не є підставою для стягнення з відповідача за зустрічним позовом 17 466,08 грн. збитків.

З врахуванням вищевикладеного суд дійшов до висновку, що позивачем за зустрічним позовом не доведено наявності прямого та безпосереднього причинного зв'язку між діями відповідача за зустрічним позовом та сумою збитків у розмірі 17 466,08 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, за результатами розгляду справи суд прийшов до висновку що позивачем за зустрічним позовом не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача за первісним позовом пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні первісних позовних вимог - відмовити повністю.

2. Зустрічні позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства ДТЕК «Західенерго» (79026, Львівська обл., місто Львів, ВУЛИЦЯ КОЗЕЛЬНИЦЬКА, будинок 15, код ЄДРПОУ 23269555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «Мережевий стандарт» (02002, м. Київ, ВУЛИЦЯ КАХОВСЬКА, будинок 60 ЛІТ."А", код ЄДРПОУ 33740410) 3 275 (три тисячі двісті сімдесят п'ять) грн. 87 коп. - 3% річних, 35 921 (тридцять п'ять тисяч дев'ятсот двадцять одну) грн. 49 коп. - інфляційних втрат, 1 263 (одну тисячу двісті шістдесят три) грн. 84 коп. - судового збору.

4. В решті зустрічних позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Якименко М.М.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 27.03.2015 року.