Рішення

від 26.03.2015 по справі 911/380/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2015 р. Справа № 911/380/15

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "Київтранссервіс-ЛВД",

03022, м. Київ, Голосіївський р-н, пров. Охтирський, буд. 3

03134, м. Київ, вул. Симиренка, буд. 36, корп. В, оф. 301

м. Дніпропетровськ, ж/м Тополя-2, буд. 3, корп. 1, кв. 63

04210, м. Київ, вул. Малиновського, буд. 32 А, кв. 57

до Дочірнього підприємства "Шенкер",

08140, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Білогородка, вул. Компресорна, буд. 3

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фізична особа-підприємець Рижаков Володимир Миколайович,

04210, м. Київ, Оболонський р-н, вул. Малиновського, буд. 32 А, кв. 57

про стягнення 23 714,84 грн.

за участю представників:

позивача - Жмарьова О.М. (довіреність від 06.01.2015 № 1);

відповідача - Іванченко М.С. (довіреність від 15.01.2015);

третьої особи - 1) Рижакова М.А. (довіреність від 11.03.2015 № 3-215);

2) Жмарьова О.М. (довіреність від 11.03.2015 № 3-215).

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного підприємства "Київтранссервіс-ЛВД" (далі - позивач) до Дочірнього підприємства "Шенкер" (далі - відповідач) про стягнення 21 902,84 грн., з яких: 16 500,00 грн. - основний борг, 1 315,48 грн. - 3 % річних та 4 087,36 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 11.11.2012 № 2.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.02.2015 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 03.03.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.02.2015 залучено до участі у справу третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фізичну особу-підприємця Рижакова Володимира Миколайовича (далі - третя особа).

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 4368/15 від 26.02.2015) від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи без його участі та письмові пояснення у справі.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 4369/15 від 26.02.2015) позивачем подано до матеріалів справи документи на виконання вимог ухвали суду від 05.02.2015 та письмові пояснення у справі.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 4370/15 від 26.02.2015) позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що заяву про збільшення розміру позовних вимог підписано уповноваженою на це особою, збільшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, збільшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

У зв'язку з прийняттям збільшення розміру позовних вимог господарським судом, у справі має місце нова ціна позову - 22 573,60 грн., з яких: 16 500,00 грн. - основний борг, 1 348,03 грн. - 3 % річних та 4 725,57 грн. інфляційних втрат.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 4371/15 від 26.02.2015) позивачем подано додаткові докази.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 4845/15 від 03.03.2015) відповідачем подано заяву про застосування наслідків спливу строків позовної давності до вимог позивача про стягнення заборгованості.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 4845/15 від 03.03.2015) відповідачем подано документи на виконання вимог ухвали суду від 05.02.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 4846/15 від 03.03.2015) відповідачем подано додаткові документи.

У судове засідання 03.03.2015 представники позивача та відповідача з'явились, представник третьої особи не з'явився, розгляд справи відкладено на 17.03.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 5474/15 від 11.03.2015) позивачем подано письмові пояснення на заяву відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 5473/15 від 11.03.2015) позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що заяву про збільшення розміру позовних вимог підписано уповноваженою на це особою, збільшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, збільшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

У зв'язку з прийняттям збільшення розміру позовних вимог господарським судом, у справі має місце нова ціна позову - 23 714,84 грн., з яких: 16 500,00 грн. - основний борг, 1 364,31 грн. - 3 % річних та 5 850,53 грн. інфляційних втрат.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 5945/15 від 16.03.2015) позивачем подано письмовий доказ.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 5946/15 від 16.03.2015) відповідачем подано відзив на позовну заяву.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 6142/15 від 17.03.2015) відповідачем подано додатковий доказ.

У судовому засіданні 17.03.2015 оголошено перерву до 26.03.2015, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 6839/15 від 25.03.2015) позивачем подано заперечення на відзив відповідача.

У судовому засіданні 26.03.2015 представники позивача та третьої особи підтримали позовні вимоги повністю, представник відповідача позов повністю заперечив.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 26.03.2015 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін та третьої особи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Приватним підприємством "Київтранссервіс-ЛВД" (далі - виконавець) та Дочірнім підприємством "Шенкер" (далі - замовник) укладено договір - заявку від 11.11.2011 № 2 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні (далі - Договір), відповідно до умов якого, замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язок доставити вантаж у відповідності з умовами договору. При цьому, виконавець несе матеріальну відповідальність за вантаж перед замовником відповідно до інвойсної вартості вантажу відправника з моменту загрузки до моменту здачі вантажу вантожоутримувачем, про що свідчить розписки та відмітки вантажовідправника і вантажоотримувача в накладній CMR виконавця.

Пунктом 10. Договору встановлено, що ставка за перевезення - 1 6500,00 грн.

Умови оплати: безготівковим платежем, протягом 14 днів по отриманню замовником оригіналів ЦМР, рахунку та актів виконаних робіт (пункт 12. Договору).

Відповідно до пункту 17.5. Договору, оплата перевезення здійснюється тільки після отримання оригіналів ЦМР, рахунків та актів виконаних робіт виконавця, які направляються замовнику поштою на адресу: Вишневе, вул. Київська, 8, 08132.

До матеріалів справи додано оригінал заявки від 11.10.2011 № 690, укладеного між позивачем та третьою особою (далі - перевізник), відповідно до умов якої перевізник зобов'язувався здійснити перевезення вантажу вагою 3т. за маршрутом Чехія-Україна. Дата доставки - 21.11.2011.

На виконання умов Договору, позивач надав відповідачу послуги, а відповідач вказані послуги отримав, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 206600.

Як вбачається з товарно-транспортної накладної, вантажоодержувачем зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш енд Кері Україна», товар доставлено на Чопську митницю - 18.11.2011, радіологічний контроль пройдено 18.11.2011, вантаж отримано вантажоодержувачем - 22.11.2011.

Міжнародна товарно-транспортна накладна є міжнародним документом, порядок складання та дія якого регламентується Міжнародною конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, що ратифікована Україною згідно з Законом України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006.

Згідно з статтею 1 Міжнародної конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної (стаття 4 Міжнародної конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів).

Дані про відомості, які повинна містити накладна, зазначені у статті 6 Міжнародної конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, зокрема, у ній мають міститись: дата і місце складання вантажної накладної; ім'я та адреса відправника; ім'я та адреса перевізника; місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; ім'я та адреса одержувача; прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; платежі, пов'язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції.

Також, позивачем подано до матеріалів справи митну декларацію від 18.11.2011 У23500969/3577787761/700228147, яка оформлена відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651.

Підставою для звернення позивача до суду є несплата відповідачем вартості перевезення у встановлені у Договорі строки.

За твердженнями позову, позивачем на адресу відповідача направлено рахунок, акт виконаних робіт та міжнародну накладну ЦМР, що підтверджується доданими до позовної заяви оригіналами фіскальних чеків від 04.05.2012 № 0908, від 17.05.2012 № 3091 та оригіналами описів вкладення у цінні листи з відтисками календарного штемпелю поштового відділення Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" від 04.05.2012 та від 17.05.2012. Зазначені документи, відповідно до пункту 12. Договору, є підставою для оплати перевезення за Договором.

Відповідно до претензії відповідача від 20.02.2012 № 222/1, що адресована позивачу, та яка додана до позовної заяви, відповідач не оспорює факт надання позивачем транспортних послуг з перевезення вантажів за Договором, проте, висуває вимогу про відшкодування вартості пошкодженого вантажу. Окрім того, в додатках до претензії зазначено копію CMR № 206600, що судом також оцінюється як підтвердження отримання відповідачем спірної міжнародної товарно-транспортної накладної.

Отже, відповідно до умов Договору, протягом 14 днів після отримання оригіналів зазначених документів, у відповідача виник обов'язок з оплати послуг, що надані позивачем.

У відзиві на позовну заяву позов заперечено повністю, з огляду на таке.

Під час перевезення вантажу виникла дорожньо-транспортна пригода, а при розвантаженні вантажу встановлено часткове ушкодження вантажу, про що складено акт від 22.11.2011. Відповідач заперечує твердження позовної заяви про те, що вантаж пошкоджено саме внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у зв'язку з відсутністю доказів цього та вказує про можливість пошкодження товару під час перевезення або перевантаження вантажу на інший транспортний засіб.

Відповідно до тверджень відповідача, з посиланням на Договір, відповідальність за вантаж згідно з його інвойсної вартості, з моменту завантаження і до моменту розвантаження, несе позивач. У зв'язку з пошкодженням вантажу, клієнт, що замовив дане перевезення - Schenker spol. s.r.o. отримав від вантажоодержувача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш енд Кері Україна», претензію про компенсацію витрат, що понесені для відновлення пошкодженого вантажу, який, у свою чергу, пред'явив її відповідачу, а відповідач пред'явив її позивачу, на суму 18 551,56 грн. Відповідач компенсував клієнту вартість пошкодженого вантажу, у зв'язку з чим, кошти, що підлягали сплаті позивачу, зарахував у рахунок завданих збитків.

Окрім того, за твердженнями відповідача, з посиланням на Договір, оплата здійснюється тільки після отримання оригіналів ЦМР, рахунків та актів виконаних робіт. Проте, як стверджує відповідач, в описах вкладення у цінні листи, що надані позивачем, не зазначено про направлення вищезазначених документі в оригіналах, як це передбачено Договором, а в претензії відповідача йдеться посилання на копії цих документів. Відповідач стверджує, що не отримав оригіналів цих документів, та, у зв'язку з цим, у відповідача не виник обов'язок з оплати послуг.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Виходячи зі змісту Договору, що укладений між сторонами, він за правовою природою є договором перевезення вантажу.

Відповідно до частини 1 статті 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з частини 1 статті 316 Господарського кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Відповідно до частин 1, 3 статті 314 Господарського кодексу України, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Згідно з статтею 924 Цивільного кодексу України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відтак, згідно з статтею 924 Цивільного кодексу України, статтею 314 Господарського кодексу України, у випадку неналежного виконання зобов'язання за Договором, інша сторона має право на стягнення збитків, застосування господарських санкцій чи іншого виду відповідальності.

Проте, обставини щодо пошкодження вантажу не є підставами для несплати заборгованості з оплати послуг з перевезення вантажу, що надані позивачем, надання яких підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 206600 та факт надання яких не заперечено відповідачем.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 15.04.2014 у справі № 911/2341/13.

Матеріалами справи підтверджується факт надання послуг, докази їх оплати відсутні.

Стосовно доводів відповідача про неотримання оригіналів документів, які зазначені у пункті 12. Договору, як підстава оплати послуг, то даний факт спростовується наявними в матеріалах справи оригіналами фіскальних чеків від 04.05.2012 № 0908, від 17.05.2012 № 3091 та оригіналами описів вкладення у цінні листи з відтисками календарного штемпелю поштового відділення Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" від 04.05.2012 та від 17.05.2012, які підтверджують факт направлення цих документів відповідачу.

Відповідно до пункту 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.09 № 270, розрахунковим документом, що підтверджує факт надання послуг поштового зв'язку, є документ встановленої, відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), а згідно з пунктом 61 вказаних Правил, у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпелю. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення.

Також, відповідачем подано заяву про застосування наслідків спливу позовної давності до позовної вимоги про стягнення заборгованості за послуги, що надані.

Розглянувши зазначену заяву, судом встановлено наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Згідно з частиною 6 статті 315 Господарського кодексу України щодо спорів, пов'язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред'явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Відповідно до частини 1 статті 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Оскільки Україна приєдналась до вказаної Конвенції відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006, та є договірною країною у розумінні частини 1 статті 1 Конвенції, суд дійшов висоновку, що перевезення за Договором входить в сферу її застосування.

Відповідно частини 1 статті 32 Конвенції, подання позовів, які можуть виникнути внаслідок здійснення перевезень, виконаних у відповідності із цією Конвенцією, можуть здійснюватись протягом одного року. Однак, у випадках навмисного правопорушення або такого неналежного виконання обов'язків, яке згідно законодавства, що застосовується судом або арбітражем, який розглядає справу, прирівнюється до навмисного правопорушення, термін позовної давності встановлюється в три роки, відлік якого, зокрема в даному випадку, починається по закінченню тримісячного терміну з дня укладання договору перевезення.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання за Договором з оплатити вартості перевезення, що є навмисним та неправомірним, господарський суд прийшов до висновку, що позивач звернувся до суду у межах строку позовної давності та застосовувати наслідки спливу позовної давності, що встановлені статтею 267 Цивільного кодексу України, немає підстав.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 06.09.2012 у справі № 4/11/5022-121/2012.

Відповідно до відзиву, відповідач стверджує, що жодного юридично встановленого факту наявності навмисного правопорушення з боку відповідача щодо виконання Договору, не існує, а тому, термін позовної давності у цьому спорі становить один рік.

Проте, такі твердження відповідача спростовується наданими в матеріали справи, письмовими доказами, що підтверджують факт надання послуг з перевезення вантажу позивачем та отримання цих послуг відповідачем, у зв'язку з чим, дії відповідача з неоплати цих послуг прирівнюються до навмисного правопорушення, відповідно до частини 1 статті 32 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

За результатами аналізу вищезазначених норм чинного законодавства та всебічного розгляду матеріалів справи, господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 16 500,00 грн. заборгованості з оплати послуг, що надані, є доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою, а, відтак, підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 1 364,31 грн. 3% річних та 5 850,53 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З метою всебічного, повного та об'єктивного розгляду обставин справи, судом перевірено розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, що подані позивачем та встановлено, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат нараховані надмірно та підлягають частковому задоволенню у розмірах: 1 364,30 грн. 3 % річних та 5 841,00 грн. інфляційних втрат.

З огляду на зазначене, за результатами оцінки доказів, що наявні в матеріалах справи та встановлення всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 16 500,00 грн., інфляційних втрат у розмірі 5 841,00 грн. та 3 % річних у розмірі 1 364,30 грн. підлягають задоволенню. Позовні вимоги про стягнення 0,01 грн. 3 % річних та 9,53 грн. інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 827,00 грн., відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Шенкер" (08140, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Білогородка, вул. Компресорна, буд. 3, код ЄДРПОУ 24382029) на користь Приватного підприємства "Київтранссервіс-ЛВД" (03022, м. Київ, Голосіївський р-н, пров. Охтирський, буд. 3, код ЄДРПОУ 35838844) 16 500 (шістнадцять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. основної заборгованості, 1 364 (одна тисяча триста шістдесят чотири) грн. 30 коп. 3% річних, 5 841 (п'ять тисяч вісімсот сорок одна) грн. 00 коп. інфляційних втрат та 1 826 (одна тисяча вісімсот двадцять шість) грн. 26 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 31.03.2015.

Суддя С.О. Саванчук