Постанова

від 20.05.2015 по справі 911/380/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2015 р. Справа№ 911/380/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Калатай Н.Ф.

Ропій Л.М.

при секретарі: Бовсунівській Л.О.,

за участю представників:

від позивача та третьої особи Жмарьова О.М., 26.01.2015 №1,

ОСОБА_3, дов. від 26.01.2015 №2,

від відповідача Танасійчук Т.Б., дов. від 12.03.2015,

Іванченко М.С. дов. від 15.01.2015,

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Шенкер»

на рішення Господарського суду Київської області від 26.03.2015

(дата підписання - 31.03.2015)

у справі №911/380/15 (суддя Саванчук С.О.)

за позовом Приватного підприємства «Київтранссервіс-ЛВД»

до Дочірнього підприємства «Шенкер»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,

на стороні позивача Фізична особа-підприємець ОСОБА_7

про стягнення 23714,84 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 26.03.2015 позов Приватного підприємства «Київтранссервіс-ЛВД» (далі - позивач) до Дочірнього підприємства «Шенкер» (далі - відповідач), за участю третьої особи, про стягнення 23714,84 грн задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 16500,00 грн боргу, 1364,30 грн 3% річних, 5841,00 грн інфляційних втрат та 1826,26 грн судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 26.03.2015 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскільки станом на час розгляду справи у суді відповідач не отримував від позивача оригіналів CMR, рахунка та акта виконаних робіт, то строк 14 днів на проведення оплати за перевезення не розпочався; відсутність у відповідача оригіналів документів тягне за собою відсутність порушення строку оплати послуг з перевезення та, відповідно, відсутність підстав для нарахування 3% річних та інфляційних втрат. Крім того, відповідач наполягає на пропущенні позивачем річного строку позовної давності для звернення з даним позовом до суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2015 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 20.05.2015. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 17.04.2015) позивачу - 28.04.2015, відповідачу - 23.04.2015 та третій особі - 22.04.2015, долучені до матеріалів справи.

12.05.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відповідач надав відзив на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 20.05.2015 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 26.03.2015 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача та третьої особи заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною1 ст. 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбаченою, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням (ч. 1 ст. 316 ГК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 11.11.2011 між ПП "Київтранссервіс-ЛВД" (виконавець) та ДП "Шенкер" (замовник) укладено договір-заявку на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні №2 (далі - договір), відповідно до якого, замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язок доставити вантаж у відповідності з умовами договору. При цьому, виконавець несе матеріальну відповідальність за вантаж перед замовником відповідно до інвойсної вартості вантажу відправника з моменту загрузки до моменту здачі вантажу вантожоутримувачем, про що свідчить розписки та відмітки вантажовідправника і вантажоотримувача в CMR виконавця.

Пунктом 10 договору встановлено, що ставка за перевезення становить 16500,00 грн.

Умови оплати: безготівковим платежем, протягом 14 днів по отриманню замовником оригіналів ЦМР, рахунка та актів виконаних робіт (п.12 договору).

У пункті 17.5 договору вказано, що оплата перевезення здійснюється тільки після отримання оригіналів ЦМР, рахунків та актів виконаних робіт виконавця, які направляються замовнику поштою на адресу: м.Вишневе, вул. Київська, 8, 08132.

В матеріалах справи наявна заявка від 11.10.2011 №690, укладена між позивачем та третьою особою (далі - перевізник), відповідно до якої перевізник зобов'язувався здійснити перевезення вантажу вагою 3 т за маршрутом Чехія-Україна. Дата доставки - 21.11.2011.

Міжнародна товарно-транспортна накладна є міжнародним документом, порядок складання та дія якого регламентується Міжнародною конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, що ратифікована Україною згідно з Законом України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006.

Згідно зі ст.1 Міжнародної конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної (стаття 4 Міжнародної конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів).

Дані про відомості, які повинна містити накладна, зазначені у статті 6 Міжнародної конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, зокрема, у ній мають міститись: дата і місце складання вантажної накладної; ім'я та адреса відправника; ім'я та адреса перевізника; місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; ім'я та адреса одержувача; прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; платежі, пов'язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги з перевезення вантажу, а відповідач вказані послуги отримав в строк, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №206600.

Вантаж отримано вантажоодержувачем - ТОВ "Метро Кеш енд Кері Україна" 22.11.2011.

Позивачем також подано до матеріалів справи митну декларацію від 18.11.2011 У23500969/3577787761/700228147, яка оформлена відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651.

Як вказує позивач, 05.12.2011 він передав CMR, рахунок та акт виконаних робіт відповідачу, сума в рахунку в зв'язку з додатковими витратами при перевезенні зросла до 17330,00 грн.

У претензії від 20.02.2012 №222/1 відповідач підтвердив, що позивач виконав транспортні послуги з перевезення вантажів та що ознайомлений з накладною CMR №206600. Однак, в зв'язку з ДТП вантаж частково був пошкоджений, тому відповідач просив відшкодувати 18551,56 грн вартості зіпсованого товару.

14.03.2012 позивач звернувся до ТОВ "Метро Кеш енд Кері Україна" з листом, в якому просив повідомити про вартість ремонту частини пошкодженого вантажу та докази сплати за ремонт.

У листі від 04.05.2012 позивач попросив відповідача надати документи, що підтверджують суму збитків.

З матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами щодо відшкодування збитків за пошкоджений вантаж не врегульовано. Однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що спір у даній справі про оплату вартості наданих послуг з перевезення вантажу та не стосується відшкодування збитків за ремонт пошкодженої частини вантажу. Сторони мають право вирішити спір про відшкодування вартості проведеного ремонту частини пошкодженого вантажу в порядку господарського судочинства.

Тому, колегія суддів розглядає справу №911/380/15 виключно в межах заявлених позовних вимог - стосовно вирішення питання здійснення оплати за послуги з перевезення вантажу.

Матеріали справи свідчать , що відповідач не сплатив 16500,00 грн позивачу за послуги з перевезення вантажу, посилаючись на понесені ним збитки по ремонту частини пошкодженого вантажу та відсутність доказів надсилання йому оригіналів накладної CMR, рахунка та акта приймання виконаних робіт.

Однак, як вже було зазначено вище, з претензії відповідача від 20.02.2012 №222/1 вбачається, що ДП «Шенкер» отримало CMR та визнає надання позивачем послуг з перевезення вантажу. Проте, жодних заперечень до наданих позивачем документів відповідач не навів, додаткових документів не вимагав, що свідчить про визнання ним належності наданих документів як доказів надання послуг з перевезення.

Крім того, 04.05.2012 позивач повторно направив відповідачу акт приймання виконаних робіт від 23.11.2011, а 17.05.2012 - накладну CMR та рахунок-фактури від 05.12.2011 №717 на суму 16500,00 грн.

На противагу твердженням відповідача, колегія суддів зазначає, що відсутність зазначення в описі вкладення посилання на надсилання «оригіналів» документів не свідчить, що були надіслані копії. В разі заперечення отримання оригіналів, відповідач має довести це належними доказами.

Посилання в рахунку-фактурі та акті приймання виконаних робіт на інший договір від 30.08.2011 №9 позивач пояснює тим, що даний договір був попередньо запропонований відповідачу, але ним не підписаний та місти загальні умови перевезення. Первинні документи було складено позивачем в момент оферти і не перероблялись, що призвело до помилки.

Однак, колегія суддів встановила, що всі інші дані в рахунку-фактурі та акті приймання виконаних робіт (призначення, сума тощо) співпадають з умовами та даними, визначеними в договорі-заявці від 11.11.2011 №2.

Будь-яких заперечень до оформлення рахунку-фактури та акта приймання виконаних робіт відповідач позивачу також не надав.

Тобто, з матеріалів справи вбачається, що відповідач не вжив жодних заходів для виконання ним свого обов'язку по оплаті послуг перевезення вантажу. Хоч надання належним чином оформлених документів є обов'язком позивача, однак, обов'язок оплати лежить на відповідачеві, який має вжити всіх заходів для його виконання, щоб в подальшому звільнити себе від відповідальності.

Частиною 3 ст. 212 ЦК України передбачено, якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

Відповідно до реч.2 ч.1, ч.2 ст.614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

З огляду на викладене вище, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення прав позивача на отримання плати за надані послуги та задоволення позову в частині стягнення 16500,00 грн за послуги перевезення вантажу протягом 14 днів після отримання оригіналів відповідних документів.

В статті 610 ЦК України зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Позивач просить стягнути з відповідача 1364,31 грн 3% річних, 5850,53 грн інфляційних втрат.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції задовольнив їх частково та стягнув 1364,30 3% річних та 5841,00 грн інфляційних втрат, з чим погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Оскільки право позивача на оплату наданих послуг визнано судом порушеним, суд розглядає заяву відповідача про застосування строків позовної давності.

Заява мотивована тим, що ч.1 ст.32 Конвенції передбачено термін позовної давності за договорами перевезення вантажів у міжнародному сполучені в один рік. Тому, на думку відповідача, позивачем пропущено строк позовної давності.

Судом першої інстанції визнано, що строк позовної давності становить три роки та відмовлено в застосуванні строку позовної давності, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно ч. 1 ст. 32 Конвенції подання позовів, які можуть виникнути внаслідок здійснення перевезень, виконаних у відповідності із цією Конвенцією, можуть здійснюватись протягом одного року.

Однак, у випадках навмисного правопорушення або такого неналежного виконання обов'язків, яке згідно законодавства, що застосовується судом або арбітражем, який розглядає справу, прирівнюється до навмисного правопорушення, термін позовної давності встановлюється в три роки, відлік якого, зокрема в даному випадку, починається по закінченню тримісячного терміну з дня укладання договору перевезення.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції встановлено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання за договором з оплатити вартості перевезення, та визнано це невиконання навмисним та неправомірним, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позивач звернувся до суду у межах три річного строку позовної давності та немає підстав застосовувати наслідки спливу позовної давності, що встановлені ст. 267 ЦК України.

Звертаючи увагу на п. 12 договору та докази надсилання документів 17.05.2012, строк звернення з позовом починається в червні 2012 та закінчується в червні 2015 року, а з позовом ПП «Київтранссервіс-ЛВД» звернулось 03.02.2015, що виключає пропущення строку позовної давності, встановленої ст.32 Конвенції.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Київської області від 26.03.2015 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Шенкер» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 26.03.2015 у справі №911/380/15 - без змін.

2. Матеріали справи №911/380/15 повернути до Господарського суду Київської області.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.І. Рябуха

Судді Н.Ф. Калатай

Л.М. Ропій