Постанова

від 02.04.2015 по справі 908/3109/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2015 року Справа № 908/3109/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Коробенка Г.П.

суддів Прокопанич Г.К.

Шаргала В.І.

за участю представників:

Позивача: Гренчака Г.В., дов. № 5/138 від 26.12.2014 року;

Відповідача: не з'явився;

розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укргідроенерго" на рішення господарського суду Запорізької області від 04.11.2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 року

у справі № 908/3109/14 господарського суду Запорізької області

за позовом публічного акціонерного товариства "Укргідроенерго"

до приватного підприємства "Попаснаенергомонтаж"

про стягнення 40 093,10 грн.

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2014 року публічне акціонерне товариство "Укргідроенерго" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до приватного підприємства "Попаснаенергомонтаж", просило розірвати договір на виконання робіт (підряду) № 29П від 10.07.2012 року, укладений між сторонами та стягнути з відповідача 40 093,10 грн. пені, 14 785,27 грн. штрафу (а.с. 3-6).

Позовні вимоги мотивовано істотним порушенням приватним підприємством "Попаснаенергомонтаж" умов вказаного договору та його неналежним виконанням.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.11.2014 року (суддя Топчій О.А.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 року (головуючий Шепітько І.І., судді Медуниця О.Є., Черленяк М.І.) (а.с. 174-179) позов задоволено частково. Розірвано договір на виконання робіт (підряду) № 29П від 10.07.2012 року, укладений між публічним акціонерним товариством "Укргідроенерго" та приватним підприємством "Попаснаенергомонтаж". В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат (а.с. 137-139).

Оскаржені судові акти мотивовано встановленням факту порушення відповідачем істотних умов договору та недоведеністю вимог в частині стягнення пені і штрафу.

Не погодившись з прийнятими судовими актами, публічне акціонерне товариство "Укргідроенерго" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило оскаржені судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені і штрафу скасувати та прийняти нове про задоволення позову у вказаній частині (а.с. 186-191).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.03.2015 року касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укргідроенерго" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 02.04.2015 року (а.с. 184-185).

У судове засідання 02.04.2015 року представник відповідача - приватного підприємства "Попаснаенергомонтаж" не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача - приватного підприємства "Попаснаенергомонтаж".

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представника позивача - публічного акціонерного товариства "Укргідроенерго", обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.07.2012 року між публічним акціонерним товариством "Укргідроенерго" та приватним підприємством "Попаснаенергомонтаж" було укладено договір на виконання робіт (підряду) № 29П, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник забезпечує, відповідно до проектно-кошторисної документації і умов договору виконання робіт: "Монтаж обладнання електропідігріву повітрозбірників 0,8 МПа філії "Дніпровська ГЕС" публічного акціонерного товариства "Укргідроенерго" (а.с. 11-18).

Згідно п. 1.2 договору підрядник зобов'язався своїми силами та за допомогою матеріально-технічних засобів виконувати роботи, що обумовлені в договорі та затверджені проектно-кошторисною документацією.

Відповідно до п. 2.2 договору його ціна є динамічною та становить 407 928,72 грн. з ПДВ.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що розрахунок за роботи проводиться протягом 30 банківських днів з дати підписання сторонами акту приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в і довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 про кінцевий результат робіт.

Відповідно до п. п. 3.1, 3.2, 3.3 договору строки виконання робіт, передбачених п. 1.1 договору становлять 90 календарних днів з дати початку робіт. Початок робіт оформлюється двохстороннім актом про початок проведення робіт. Строк виконання робіт не може перевищувати 100 календарних днів з дати початку виконання робіт за цим договором.

Згідно п. 7.1.1 договору підрядник зобов'язаний на власний ризик виконувати якісно всі обумовлені договором роботи у повній відповідностідо нормативних вимог, умов договору і вказівок замовника та передати роботи після їх закінчення у встановленому порядку і у встановлений строк.

Пунктом 7.1.10 договору передбачено обов'язок підрядника інформувати замовника в установленому договором порядку про обставини, що перешкоджають виконанню зобов'язань згідно умов договору, а також про заходи, необхідні для їх усунення.

Відповідно до п. 7.2.7 договору замовник має право відмовитись від договору підряду у будь-який час до закінчення виконання робіт, оплативши підряднику виконану частину робіт.

Згідно п. 7.2.8 договору замовник має право ініціювати внесення змін у договір, вимагати його розірвання та відшкодування збитків за наявності істотних порушень підрядником умов договору.

Пунктом 7.2.9 договору передбачено право замовника відмовитись від договору та вимагати відшкодування збитків, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботи або виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у строк, визначений договором стає неможливим.

Відповідно до п. 8.1 договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором, у тому числі порушення строків виконання підрядних робіт, підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від ціни невиконаних зобов'язань за кожний день прострочення виконання зобов'язання але не більше облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Якщо прострочення виконання зобов'язання перевищує 30 календарних днів, підрядник додатково сплачує штраф у розмірі 7% від ціни невиконаних зобов'язань.

Згідно п. 13.1 договору він діє до 31.12.23012 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Пунктом 14.6 договору передбачено, що додаткові угоди та додатки до договору є його невід'ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Судами встановлено, що додатками № 6 та № 7 до договору сторони узгодили відомості щодо об'ємів робіт № 1, № 2, а додатком № 8 - календарний графік виконання робіт, в якому зазначено, що останні роботи проводяться у ІІІ кварталі, вересні 2012 року (а.с.22-23, 127-128, 129-130).

Відповідно до ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підрядник свої зобов'язання за договором виконав частково, що підтверджується складеними та підписаними сторонами актами № 1, № 1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2012 року на суму 61 745,45 грн. та 134 965,49 грн., приймання - передачі змонтованого генпідрядником обладнання за вересень 2012 року на суму 5 040,00 грн., № 1 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2013 року на суму 38 451,65 грн., приймання - передачі № 1 змонтованого генпідрядником обладнання за травень 2013 року на суму 11 821,32 грн., в результаті чого загальна сума виконаних робіт складала 252 023,50 грн., а вартість не виконаних підрядником робіт - 155 905,22 грн.

Судами також встановлено, що листом 5-2/2004 від 25.03.2014 року публічне акціонерне товариство "Укргідроенерго" повідомило відповідача про відмову від договору та він вважається розірваним з моменту отримання приватним підприємством "Попаснаенергомонтаж" вказаного листа.

Проте, зазначений лист повернувся з відміткою поштового відділення "У зв'язку з закінченням терміну зберігання", що спонукало позивача звернутись до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, встановивши, що відповідачем порушено істотні умови договору № 29П від 10.07.2012 року (не здійснено будівельні роботи та монтаж обладнання в обсязі та у строки, передбачені календарним графіком), дійшов висновку про задоволення позову в частині розірвання вказаного договору.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у позові в частині стягнення 40 093,10 грн. пені, 14 785,27 грн. штрафу за період з 01.10.2012 року по 20.08.2014 року виходили з того, що публічним акціонерним товариством "Укргідроенерго" не надано акту про початок проведення робіт (розділ 3 договору), у зв'язку з чим неможливо встановити дату, з якої почалося порушення строків виконання зобов'язання.

Проте, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними.

Пунктами 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" роз'яснено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, п. 14.6 договору передбачено, що додаткові угоди та додатки до договору є його невід'ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Відповідно до додатку № 8 (календарний графік виконання робіт) останні роботи проводяться у ІІІ кварталі, (вересні) 2012 року (а.с.22-23).

За змістом частини третьої статті 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Проте, судами попередніх інстанцій не надано оцінку зазначеному додатку № 8 до договору № 29П від 10.07.2012 року щодо встановлення строку (терміну) виконання зобов'язання відповідача за договором.

Також відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Крім того, згідно п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду (пункт 2 частини другої статті 111 10 ГПК України).

Згідно п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Судам на безоплатній основі надається безперешкодний доступ до відомостей названого державного реєстру (частина друга статті 7 і стаття 22 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"). Порядок доступу до цього реєстру визначається відповідним Положенням, затвердженим наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 14.02.2011 N 17 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 за N 193/18931).

Частиною 3 ст. 22 1 Закону України від 15.05.2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" судам загальної юрисдикції на безоплатній основі надається безперешкодний доступ до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Використання судом інформації здійснюється у формі спеціального витягу, що формується суддею, який здійснює розгляд справи, підписується ним з обов'язковим зазначенням дати і часу його формування та мети отримання таких відомостей і долучається до матеріалів справи.

Місцевий господарський суд вищевикладеного не врахував, наданим правом на одержання відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо приватного підприємства "Попаснаенергомонтаж" не скористався.

Враховуючи відсутність витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, наданого стороною чи спеціального витягу, оформленого суддею, висновки як місцевого господарського суду, так і апеляційної інстанції про належне повідомлення приватного підприємства "Попаснаенергомонтаж" про час і місце розгляду справи є хибними.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 111 10 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду.

Отже, неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, не з'ясувавши повно і всебічно обставин та не дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків та прийняли необгрунтовані рішення, які підлягають скасуванню.

Згідно ч. 2 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Пунктом 11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що, відповідно до частини першої статті 47 ГПК України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, також є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини першої статті 111 9 ГПК України), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин справа підлягає передачі на новий розгляд, під час якого суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і, в залежності від установлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до наявних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укргідроенерго" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 04.11.2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 року у справі № 908/3109/14 скасувати.

Справу № 908/3109/14 передати на новий розгляд до господарського суду Запорізької області в іншому складі суду.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді: Г.К. Прокопанич

В.І. Шаргало