Постанова

від 06.04.2015 по справі 826/2240/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 1/85

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в порядку письмового провадження)

м. Київ

06 квітня 2015 року 10:00 № 826/2240/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Нова-Технологія" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення, В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Нова-Технологія" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач) з наступними позовними вимогами:

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 03.02.2015 № 229-23;

- визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу 03.02.2015 № 229-23.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.03.2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/2240/15.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.03.2015 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 02.04.2015 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений про дату, час та місце судового засідання по справі.

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 02.04.2015 суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві було винесено податкову вимогу від 03.02.2015 № 229-23 (т. 1, арк. 9), згідно якої станом на 02.02.2015 сума податкового боргу ПП "Нова-Технологія" (код ЄДРПОУ 37567960) за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 225818,99 грн., з якої за основним платежем - 142711,22 грн., штрафні (фінансові) санкції - 73571,00 грн., пеня - 9536,77 грн., за платежами ПДВ.

Крім того, ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві було прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 03.02.2015 № 229-23 (т. 1, арк. 10).

Однак, позивач заперечує проти наявності у ПП "Нова-Технологія" узгодженого податкового боргу, оскільки податкове повідомлення-рішення від 02.10.2014 № 0004192204, яке було підставою для винесення спірної податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, було оскаржене в адміністративному порядку на момент їх винесення, що підтверджується рішенням Державної фіскальної служби України від 05.01.2015 № 22/6/99-99-10-01-04-25 про продовження строк розгляду скарги ПП "Нова-Технологія" на податкове повідомлення-рішення від 02.10.2014 № 0004192204 (т. 1, арк. 12).

Відтак, позивач не погоджується з такою позицією податкового органу, оскільки, стверджує, що сума податкового боргу ПП "Нова-Технологія" є неузгодженою, а тому звернувся до суду.

Оцінивши за правилами ст. 86 КАС України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позов таким, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Згідно п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Підпунктом 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до п. 59.3 ст. 59 ПК України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно пп. 88.1 ст. 88 ПК України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Відповідно до п. 89.1 ст. 89 ПК України, право податкової застави виникає у разі:

- несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

- несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Відтак, з аналізу вищенаведених норм вбачається, що право на формування податкової вимоги виникає у податкового органу у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання.

Крім того, право податкової застави надано податковому органу для забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, якщо платник податків має податковий борг.

Відтак, обов'язковою умовою для винесення податкової вимоги та застосування податкової застави є наявність узгодженого податкового боргу у платника податків.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно п. 56.1 ст. 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п. 56.2 ст. 56 ПК України, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Згідно п. 56.5 ст. 56 ПК України, платник податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов'язаний письмово повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов'язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення.

Згідно п. 56.17 ст. 56 ПК України, процедура адміністративного оскарження закінчується:

- днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк;

- днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги;

- днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику;

- днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань що оскаржувались.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Згідно п. 56.18 ст. 56 ПК України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві було винесене податкове повідомлення-рішення від 02.10.2014:

- № 0004192204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 220713,00 грн. (основний платіж - 147142,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 73571,00 грн., т. 1, арк. 11).

Проте, ПП "Нова-Технологія" не погодилось з податковим повідомленням-рішенням від 02.10.2014 № 0004192204 та оскаржило його в адміністративному порядку.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 05.01.2015 № 22/6/99-99-10-01-04-25 було продовжено строк розгляду скарги ПП "Нова-Технологія" на податкове повідомлення-рішення від 02.10.2014 № 0004192204 (т. 1, арк. 12).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві 03.02.2015 були винесені податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу, в той час як тривала адміністративного оскарження шляхом розгляду Державною фіскальною службою України скарги ПП "Нова-Технологія" на податкове повідомлення-рішення від 02.10.2014 № 0004192204 (т. 1, арк. 12).

Крім того, 24.03.2015 ПП "Нова-Технологія" оскаржило в судовому порядку податкове повідомлення-рішення від 02.10.2014 № 0004192204 шляхом подання адміністративного позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.10.2014 № 0004192204.

Згідно ч. 1 ст. 254 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Відповідно до ч. 3 ст. 254 КАС України, у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відтак, наведені вище обставини дають підстави стверджувати, що станом на 03.02.2015 у ПП "Нова-Технологія" був відсутній узгоджений податковий борг, так як податкове повідомлення-рішення від 02.10.2014 № 0004192204, яке було підставою для винесення спірної податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, було оскаржене в адміністративному порядку на момент їх винесення, що підтверджується рішенням Державної фіскальної служби України від 05.01.2015 № 22/6/99-99-10-01-04-25(т. 1, арк. 12).

Більше того, на даний момент позивач скористався своїм правом на судове оскарження податкового повідомлення-рішення від 02.10.2014 № 0004192204.

У зв'язку з чим, суд звертає увагу відповідача, що згідно п. 56.18 ст. 56 ПК України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Отже, податковий орган при винесенні податкової вимоги повинен бути обізнаним в повній мірі про узгодженість боргу платника податків, оскільки це єдина умова, яка дає контролюючому органу право на винесення податкової вимоги.

Відтак, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно на підставі припущень виніс податкову вимогу від 03.02.2015 № 229-23 та зазначив, що борг ПП "Нова-Технологія" є узгодженим, в той час як підприємство в адміністративному порядку оскаржило податкове повідомлення-рішення від 02.10.2014 № 0004192204, яке було підставою для винесення спірної податкової вимоги.

Крім того, суд звертає увагу відповідача, що рішення про опис майна у податкову заставу виноситься з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, якщо платник має податковий борг.

Отже, як було встановлено судом, на момент винесення податкової вимоги від 03.02.2015 № 229-23 та рішення про опис майна у податкову заставу від 03.02.2015 № 229-23 у ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві були відсутні підстави вважати, що податковий борг ПП "Нова-Технологія", згідно податкового повідомлення-рішення від 02.10.2014 № 0004192204 був узгодженим.

Отже, на момент винесення податкової вимоги від 03.02.2015 № 229-23 та рішення про опис майна у податкову заставу від 03.02.2015 № 229-23 податковий борг позивача з ПДВ, який виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 02.10.2014 № 0004192204 був неузгодженим в силу ст. 56 ПК України.

У зв'язку з чим, ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві було позбавлене права формувати податкову вимогу від 03.02.2015 № 229-23 та виносити рішення про опис майна у податкову заставу від 03.02.2015 № 229-23, оскільки, податковий борг ПП "Нова-Технологія" був неузгодженим.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання протиправними податкової вимоги від 03.02.2015 № 229-23 та рішення про опис майна у податкову заставу від 03.02.2015 № 229-23.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а, відтак, такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов приватного підприємства "Нова-Технологія" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною податкову вимогу державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 03.02.2015 № 229-23.

3. Визнати протиправним рішення державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про опис майна у податкову заставу від 03.02.2015 № 229-23.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Нова-Технологія" (код ЄДРПОУ 37567960) понесені судові витрати в розмірі 524,72 грн. (п'ятсот двадцять чотири грн. 72 коп.).

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова