Рішення

від 31.03.2015 по справі 908/356/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 22/15/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2015 Справа № 908/356/15-г

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В., при секретарі Рачук О.О.

За участю представників сторін: від позивача - Касьянов С.М., довіреність від 23.02.2015 р.; від відповідача - Грекова Н.М., довіреність № 19/4 від 01.01.2015 р.

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/356/15-г

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче-комерційна фірма «Кроніка» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 7, скорочено ТОВ «ВКФ «Кроніка»)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «ЗАПОРІЖКОКС» (69600, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 4, скорочено ПАТ «ЗАПОРІЖКОКС»)

про стягнення 563758,79 грн.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

ТОВ «ВКФ «Кроніка» заявлено позовні вимоги про стягнення з ПАТ «ЗАПОРІЖКОКС» суми боргу в розмірі 405310 грн., 3% річних в розмірі 16689,89 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 13642,21 грн.

Ухвалою господарського суду від 22.01.2015 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/356/15-г, якій присвоєно номер провадження 22/15/15, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 24.02.2015 р.

В судовому засіданні 24.02.2015 р. було оголошено перерву до 17.03.2015 р.

Ухвалою від 17.03.2015 р. строк розгляду справи продовжено на 15 днів - до 04.04.2015 р., розгляд справи відкладено на 31.03.2015 р.

13.03.2015 р. від ТОВ «ВКФ «Кроніка» надійшла заява № 10 від 13.03.2015 р. про уточнення та збільшення позовних вимог, яку судом прийнято як таку, що відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, та визначено, що з 17.03.2015 р. предметом розгляду по даній справі є стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 405310 грн., 3% річних в розмірі 16589,95 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 141858,84 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконує належним чином свої зобов'язання за мировою угодою, затвердженою ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.08.2005 р. по справі № 5/5/213, у зв'язку з чим за ПАТ «Запоріжкокс» виникла заборгованість у розмірі 405310 грн., а також відповідачу було нараховано 3% річних та інфляційні втрати. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ «ВКФ «Кроніка» посилається на ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 509, 525, 526, 625 Цивільного кодексу України та ст. ст. 54-58 Господарського процесуального кодексу України.

ТОВ «ВКФ «Кроніка», відповідач по справі, у відзиві № 19/42 від 24.02.2015 р. на позовну заяву зазначає, що відповідач не зміг виконати зобов'язання з незалежних від нього причин, оскільки позивач змінив розташування та банківські реквізити і своєчасно не повідомив про це ПАТ «Запоріжкокс», як визначено в п. 9 Мирової угоди. Також наголошує, що у п. 17 Мирової угоди, який кореспондується з положеннями Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», вказано, що кредитори після затвердження мирової угоди у справі про банкрутство боржника можуть висувати свої вимоги до боржника тільки в обсязі, передбаченому Мировою угодою. У відзиві на позовну заяву ПАТ «ЗАПОРІЖКОКС» також просить суд відстрочити виконання рішення на 12 місяців, зважаючи на скрутне фінансове становище та збитковість підприємства.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

Представник позивача в судовому засіданні 31.03.2015 р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 31.03.2015 р. проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві. Просив у разі задоволення позовної заяви відстрочити строк виконання рішення на 12 місяців.

Представник позивача проти задоволення клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення заперечив у повному обсязі звертаючи увагу на те, що Мирову угоду між сторонами було затверджено ще у 2005 році, а також на складності фінансового стану підприємства ТОВ «ВКФ «Кроніка», які виникають у зв'язку із систематичним невиконанням відповідачем взятих на себе зобовязань.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 31.03.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

25.07.2005 р. між боржником - ВАТ «Запоріжкокс» (правонаступником якого є ПАТ «Запоріжкокс», відповідач у справі) та кредиторами, в тому числі ТОВ «ВКФ «Кроніка» (позивач у справі) укладено мирову угоду по справі № 5/5/213 про банкрутство ВАТ «Запоріжкокс».

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.08.2005 р. вказану мирову угоду затверджено, провадження по справі № 5/5/213 припинено.

Додатком № 1 до мирової угоди від 25.07.2005 р., затвердженої протоколом № 2 від 11.05.2005 р. зборів комітету кредиторів ВАТ «Запоріжкокс», встановлено графік погашення боржником грошових вимог кредиторів, згідно з яким загальна сума боргу боржника перед ТОВ «ВКФ «Кроніка» становить 2026552,37 грн.

Відповідно до графіку сума щорічного платежу протягом одного календарного року з 01.01.2011 р. по 31.12.2014 р. на користь ТОВ «ВКФ «Кроніка» складає 405310 грн., а з 01.01.2015 р. по 01.01.2016 р. - 405312,37 грн.

Пунктом 6 Мирової угоди сторони домовились, що кредитори надають боржнику відстрочку погашення заборгованості з грошових зобов'язань терміном до 01.01.2011 р.

Для погашення заборгованості з грошових зобов'язань, зазначених у п. 4 даної Мирової угоди, в сумі 203520471,45 грн. кредитори після закінчення відстрочки погашення грошових зобов'язань, наданої боржникові до 01.01.2011 р., надають боржникові розстрочку на 5 (п'ять) календарних років, починаючи с 01.01.2011 року до 01.01.2016 року.

Таким чином, вимоги кредиторів погашаються з 01.01.2011 року відповідно до графіка (Додаток № 1) кожний календарний рік рівними частками від суми вимог, що підлягає погашенню, зазначеної в Додатку № 1.

Боржник у відношенні кожного з Кредиторів має право погашати щорічну суму грошових вимог як шляхом одноразового платежу, так і шляхом здійснення декількох платежів, однак у будь-якому випадку загальна сума даних платежів протягом одного календарного року повинна дорівнювати сумі грошових вимог, що підлягають погашенню протягом календарного року згідно Додатка № 1.

Відповідно до п. 9 Мирової угоди у зв'язку з погашенням боргу в грошовій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок кожного з Кредиторів, а також з урахуванням імовірності ведення листування з питань виконання даної Мирової угоди, кожний із Кредиторів зобов'язується протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту затвердження даної Мирової угоди господарським судом направити на адресу Боржника лист із вказівкою повних банківських реквізитів, за якими необхідно перераховувати грошові кошти по даній Мировій угоді, а також повної поштової адреси, що є місцезнаходженням Кредитора, і по якій Боржником буде здійснюватися листування з питань виконання даної Мирової угоди.

Вищевказаний лист повинний бути підписаний уповноваженим представником Кредитора і містити застереження про те, що він направлений з метою виконання умов даної Мирової угоди.

У випадку зміни організаційно-правової форми, найменування, коду Кредитора в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, банківських реквізитів або місцезнаходження Кредитора, він протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту настання таких змін зобов'язується сповістити про це Боржника в письмовій формі.

Пунктом 10 Мирової угоди передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання Кредитором вимог п. 9 даної Мирової угоди Боржник здійснює погашення грошових зобов'язань і направляє поштову кореспонденцію на підставі наявних у нього даних про Кредитора.

У такому випадку Боржник не несе відповідальність за можливий збиток (матеріальний і нематеріальний), що може бути заподіяний Кредиторові у зв'язку з використанням Боржником недостовірних даних, необхідних при перерахуванні грошових коштів на поточний рахунок Кредитора або при направленні поштової кореспонденції.

Пунктом 17 Мирової угоди сторонами узгоджено, що у випадку невиконання Боржником Мирової угоди Кредитори можуть висунути свої вимоги до Боржника в обсязі, передбаченому даною Мировою угодою з урахуванням часткового погашення боргу. При порушенні провадження у справі про банкрутство цього ж Боржника обсяг вимог Кредиторів, по яким була укладена дана Мирова угода, визначається в межах, передбачених даною Мировою угодою.

Рішення господарського суду Запорізької області по справі № 908/194/14 від 04.03.2014 р. з ПАТ «Запоріжкокс» стягнуто заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за мировою угодою за 2011, 2012 та 2013 роки, а також 3% річних, нарахованих по 31.12.2013 р.

16.06.2015 р. ПАТ «Запоріжкокс» на виконання рішення по справі № 908/194/14 від 04.03.2014 р. сплатило стягнуті грошові кошти.

У зв'язку з тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за Мировою угодою за 2014 р., починаючи з 01.01.2015 р. за ним виникла заборгованість у розмірі 405310 грн.

Також, позивачем нараховано інфляційні втрати від несвоєчасно сплачених грошових коштів на виконання Мирової угоди за 2011, 2012 та 2013 роки. У зв'язку із прострочення виконання зобов'язання за 2014 рік позивачем нараховано відповідачеві 3% річних та втрати від інфляції.

Стягнення з ПАТ «Запоріжкокс» суми боргу в розмірі 405310 грн., 3% річних в розмірі 16689,89 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 13642,21 грн. є предметом розгляду по даній справі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 35 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній на день укладання мирової угоди) мирова угода у справі про банкрутство це домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформлюється угодою сторін.

Мирова угода одночасно є і правочином, і судовою процедурою у справі про банкрутство (ст. 4 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній на день укладання мирової угоди).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 37 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній на день укладання мирової угоди) мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про припинення провадження у справі про банкрутство. Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг.

Частиною 5 ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній на день укладання мирової угоди) встановлено, що з дня затвердження мирової угоди боржник приступає до погашення вимог кредиторів згідно з умовами мирової угоди.

Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено, що зобов'язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог зазначених Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як стверджує позивач та підтверджується матеріалами справи, відповідач свої зобов'язання за Мировою угодою щодо сплати за 2014 рік грошових коштів відповідно до узгодженого графіку не виконав, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 405310 грн. Доказів сплати зазначеної суми відповідачем не надано, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 405310 грн. є обґрунтованими, законними та підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на неможливість виконання ним зобов'язань за Мировою угодою у зв'язку із неповідомленням позивачем ПАТ «Запоріжкокс» нових реквізитів судом не приймається до уваги, оскільки відповідач не був позбавлений права виконати свої грошові зобов'язання за старими реквізитами ТОВ «ВКФ «Кроніка», які відповідачу були відомі.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно пункту 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи встановлений факт неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Мировою угодою за 2011, 2012 та 2013 роки позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача сум 3% річних та втрат від інфляції.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що він є вірним, стягненню за прострочення виконання грошового зобов'язання по оплаті за 2011, 2012 та 2013 роки за Мировою угодою підлягають 3% річних в загальній сумі 16589,95 грн. за період з 01.01.2014 р. по 15.06.2014 р.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що він не є вірним, однак враховуючи те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, стягненню за прострочення виконання зобов'язань за Мировою угодою за 2011 рік за період з січня 2012 р. по червень 2014 р., за 2012 рік за період з січня 2013 р. по червень 2014 р. та за 2013 рік за період з січня 2014 р. по червень 2014 р. підлягають інфляційні втрати в заявленій сумі 141858,84 грн.

Судом не прийняті до уваги заперечення відповідача з посиланням на п. 17 Мирової угоди щодо стягнення річних та втрат від інфляції, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. п. 3.1, 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17 грудня 2013 року N 14).

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позов задовольняється у повному обсязі.

Разом з цим, у відзиві № 19/42 від 24.02.2015 р. відповідач просить, у разі задоволення позовних вимог, відстрочити виконання рішення суду на 12 місяців.

Розглянувши клопотання щодо надання відповідачу відстрочки виконання рішення на 12 місяців, суд зазначає наступне.

Пунктом 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення. При цьому слід враховувати приписи ст. 121 ГПК України.

Відповідно до пункту 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги матеріальні інтереси обох сторін, враховуючи те, що відповідач є великим господарюючим суб'єктом, а позивач - суб'єктом малого підприємництва, проаналізувавши фінансовий стан обох сторін на підставі наданих копій Звітів про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) та Фінансових звітів підприємств, зважаючи на систематичне порушення виконання ПАТ «Запоріжкокс» взятих на себе зобов'язань за Мировою угодою, умови якої було узгоджено сторонами ще у 2005 році, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про надання відстрочки виконання рішення. Також, суд зазначає, що відповідачем на надано доказів на підтвердження покращення майнового стану ПАТ «Запоріжкокс» та виконання рішення суду по даній справі у разі надання відстрочки, оскільки з наданого Звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2014 р. можна зробити висновок про збільшення як сум доходів, так і сум видатків підприємства.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс» (69600, м. Запоріжжя, вулиця Діагональна, 4, код ЄДР 00191224) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче-комерційна фірма «Кроніка» (69035, м. Запоріжжя вул. Сталеварів, 7 код ЄДР 31425860) суму боргу в розмірі 405310 (чотириста п'ять тисяч триста десять) грн. 00 коп., 3% річних в розмірі 16589 (шістнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 95 коп., інфляційні нарахування в розмірі 141858 (сто сорок одна тисяча вісімсот п'ятдесят вісім) грн. 84 коп. та 11275 (одинадцять тисяч двісті сімдесят п'ять) грн. 18 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 03.04.2015 р.

Суддя О.В. Ярешко