Рішення

від 02.04.2015 по справі 915/223/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2015 року Справа № 915/223/15

м. Миколаїв

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський завод класичних вин» (68100, Одеська область, Татарбунарський район, м. Татарбунари, вул. Карла Маркса, 34), код 38534742

до відповідача: Приватного підприємства «Амстор Інтернешнл Груп» (54003, м. Миколаїв, вул. Колодязна, 11, кв. 61), код 35938830

про: стягнення 13950 грн. 00 коп.

суддя Фролов В.Д.

за участю представників сторін

від позивача: Снітко А.С., довіреність б/н від 22.01.2015;

від відповідача: Дубов В.О., довіреність б/н від 10.03.2015.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеський завод класичних вин» (далі-Позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Приватного підприємства «Амстор Інтернешнл Груп» (далі-Відповідач) про стягнення безпідставно набутих коштів в розмірі 13950 грн. 00 коп. В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилався на норми ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 19.02.2015 р. порушено провадження у справі, а її розгляд призначено на 11.03.2015 р.

У судовому засіданні 11.03.2015 р. суд оголосив перерву до 01.04.2015 р.

У судовому засіданні 01.04.2015 р. суд оголосив перерву до 02.04.2015 р.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві та в поясненнях від 01.04.2015 р.

Представник відповідача просив суд відмовити в задоволені позовної заяви з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши всі подані у справу докази, суд встановив :

27 жовтня 2014 року Відповідач звернувся до Позивача з листом вих. №30/32/14 щодо встановлення на ТОВ «ОЗКВИН» системи автономного теплопостачання приміщень лінії розливу готової продукції з використанням електричних обігрівачів. З листа вбачається, що виконання проекту «під ключ» включає в себе виготовлення кронштейнів.

04 грудня 2014 р. Відповідачем було виставлено Позивачу рахунок на передоплату за виготовлення кронштейнів типу 1-7 у зборі №30/17/14-1 від 04.12.2014 р. на суму 13950 грн. 00 коп.

Позивач платіжним дорученням №335 від 05.12.2014 року перерахував Відповідачу грошові кошти в сумі 13950 грн. як передплату за виготовлення кронштейнів типу 1-7 зг. Рах. 30/17-14/1 від 04.02.14.

17 грудня 2014 року Відповідачем електронною поштою був направлений лист з додатками, а саме: договірна ціна та локальний кошторис.

Позивач листом від 22.12.2014 р. вих. № 22/1 звернувся до Відповідача, в якому просив останнього повернути помилково сплаченні Позивачем грошові кошти в сумі 13950 грн., згідно з платіжним дорученням №335 від 05.12.2014 р.

Відповідач у відповіді на зазначений лист зазначив, що елементи для кріплення, зокрема кронштейни були розробленні в рамках договору на проектування.

При зверненні з позовною заявою Позивач посилався на норми статті 1212 Цивільного кодексу України та просив суд стягнути з Відповідача безпідставно набуті кошти.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у іншої особи (потерпілого);3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Вiдповiдно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивiльнi права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов'язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є , зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може вичинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У розумінні приписів наведеної норми у разі, коли сторонами вчинені фактичні (конклюдентні) дії на виконання договору, то такий договір вважається укладеним .

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВСУ від 02.10.13 № 6-88цс13.

Як свідчить аналіз матерiалiв справи, Відповідач набув майно за існування достатніх правових підстав, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству.

Крім того, грошові кошти не передавались у власність чи користування, їх було отримано не як позику чи оплату за надані послуги згідно з договором, а лише як предмет договору.

Отже, правовідносини сторін регулюються нормами зобов'язального права, які застосовуються до окремих видів угод, а не статтею 1212 ЦК України, на яку посилався Позивач як на підставу позовних вимог. Таким чином, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.

Беручи до уваги вищевикладене, суд вважає, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський завод класичних вин» до Приватного підприємства «Амстор Інтернешнл Груп» про стягнення безпідставно набутих коштів в сумі 13950 грн., є безпідставним, отже, таким, що задоволенню не підлягає.

Керуючись положення ст.49 ГПК України, суд покладає судові витрати на позивача.

У судовому засідання 02.04.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 33,34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Повний текс рішення складено 03.04.2015

Суддя В.Д. Фролов