Постанова

від 19.05.2015 по справі 915/223/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2015 р.Справа № 915/223/15 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді : Величко Т.А.,

суддів: Бєляновського В.В., Таран С.В.

(Склад колегії суддів сформовано згідно із протоколом про автоматичний розподіл справ між суддями (повторний розподіл) від 27.04.2015р.)

при секретарі: Альошиній Г.М.

за участю представників сторін:

від позивача - Снітко А.С.;

від відповідача - Дубов В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський завод класичних вин"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 02.04.2015р.

по справі №915/223/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський завод класичних вин"

до відповідача: Приватного підприємства "Амстор Інтернешнл Груп"

про стягнення 13950,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Одеський завод класичних вин" (ТОВ «ОЗКВИН») звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до ПП "Амстор Інтернешнл Груп" про стягнення 13950 грн. помилково перерахованих грошових коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підприємство, отримавши від відповідача на оплату рахунок №30/17-14-1 для здійснення передоплати за виготовлення 75 кронштейнів типу 1-7 у зборі 05.12.2014р. помилково, за відсутності належним чином укладеного договору, перерахувало на користь відповідача грошові кошти в сумі 13950 грн. за платіжним дорученням №335 від 05.12.2014р.

Відсутність укладеного договору, відсутність потреби в отриманні вказаного товару і відмова відповідача повернути вказану суму стали підставою для подання даного позову з посиланням на ст.. 1212 ЦК України, оскільки відповідач набув і зберігає грошові кошти за рахунок позивача без достатньої правової підстави.

У відзиві на позовну заяву ПП "Амстор Інтернешнл Груп" позовні вимоги не визнало в повному обсязі, не погоджуючись з тим, що спірна сума перерахована позивачем помилково. В рамках прийнятої позивачем комерційної пропозиції щодо встановлення на його підприємстві системи автономного теплопостачання приміщень лінії розливу готової продукції з використанням електричних обігрівачів приватне підприємство почало виконувати відповідні роботи, зокрема, виготовлення 75 кронштейнів 1-7 у зборі. Вказана продукція була виготовлена і 09.12.2014р. доставлена на вказаний позивачем об'єкт - селище Базарянка.

В поясненнях на відзив позивач звертає увагу на відсутність укладеного між сторонами договору, який би містив усі істотні для договорів подібного виду умови. Поставка виготовлених відповідачем кронштейнів 09.12.2014р. за адресою - селище Базарянка - не підтверджене жодним документом.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 02.04.2015р. (суддя Фролов В.Д.) в позові відмовлено повністю.

За висновками господарського суду, позовні вимоги є безпідставними, оскільки відповідач набув майно за існування достатніх правових підстав, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству. Грошові кошти не передавалися у власність чи користування, їх було отримано не як позику чи оплату за надані послуги згідно з договором, а лише як предмет договору. Договірний характер правовідносин (а відповідно до ст.. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі) виключає можливість застосування до них судом положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, в тому числі, і щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.

В апеляційній скарзі, не погоджуючись з висновками суду, ТОВ «ОЗКВИН» просить рішення господарського суду Миколаївської області від 02.04.2015р. у справі №915/223/15 - скасувати, прийняти нове рішення, яким позов про стягнення 13950грн. - задовольнити.

Доводи скаржника ґрунтуються на тому, що господарський суд неправильно визначився із характером спірних правовідносин, не застосував закон, який підлягав застосуванню, зокрема, ст. ст.180,181 ГК України, ст.. ст.. 1212 ЦК України, в зв'язку з чим прийняв помилкове рішення, яке підлягає скасуванню. Окрім рахунку на оплату за виготовлення кронштейнів ПП "Амстор Інтернешнл Груп", який ТОВ «ОЗКВИН» було помилково оплачено, в матеріалах справи не містяться жодного належним чином оформленого документу, який би підтверджував укладення договору поставки (досягнення згоди за всіма його істотними умовами) та отримання будь-яких матеріальних цінностей позивачем від відповідача. Договірні відносини між сторонами не існують, і прав на грошові кошти в розмірі 13950грн., що перераховані відповідачу, у останнього також не має.

В відзиві на апеляційну скаргу відповідач вважає, що з її доводами погодитись не можна. Виготовлення унікального товару - кронштейни типу 1-7, який не може бути проданий широкому колу осіб, а має цільове призначення для потреб та умов конкретного замовника - позивача, лише підтверджує наявність переговорів та договірних домовленостей сторін, та їх часткове виконання обома сторонами. Позивачем була здійснена передоплата платіжним дорученням №335 від 05.12.14р. в сумі 13950 грн. за виготовлення кронштейнів згідно умов вказаних в оферті ( в листах та рахунку).

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи (фактичні обставини справи) на предмет правильності їх юридичної оцінки господарським судом та заслухавши пояснення присутніх в засіданні представників сторін, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Як свідчать матеріали справи і це встановлено господарським судом, 27.10 2014р. ПП "Амстор Інтернешнл Груп" звернулося до ТОВ "ОЗКВИН" з листом вих. №30/32/14 щодо готовності виконати "під ключ" проект по виготовленню системи автономного теплопостачання приміщень лінії розливу готової продукції з використанням електричних обігрівачів відповідно до виданого ТОВ "ОЗКВИН" Технічного завдання. Розрахункова вартість виконання проекту «під ключ» складає 190194грн. і вимагає проведення електромонтажних робіт із застосуванням, в тому числі, крепіжних елементів (кронштейнів).

04.12.2014р. відповідачем було виставлено позивачу рахунок на передоплату за виготовлення кронштейнів типу 1-7 у зборі №30/17/14-1 від 04.12.2014 р. на суму 13950 грн.

Платіжним дорученням №335 від 05.12.2014р. вказана сума була перерахована відповідачу.

17.12.2014 року відповідач електронною поштою направив лист з додатками (договірна ціна та локальний кошторис).

22.12.2014 р. ТОВ "ОЗКВИН" звернувся до ПП "Амстор Інтернешнл Груп" з листом вих. № 22/1 про повернення помилково сплачених грошових коштів в сумі 13950 грн., згідно з платіжним дорученням №335 від 05.12.2014 р. у триденний строк з дня отримання цього листа.

Листом від 28.01.2015р. вих. № 30/09-15 відповідач вказав, що кронштейни були розроблені в рамках договору на проектування для прискорення електромонтажних робіт на лінії розливу готової продукції в с. Базарянка, проект якого 25.11.2015р. і рахунок до якого від 27.11.2014р. було направлено позивачу. Як вказано в листі, 27.11.2014р. позивачем оплачено 50% від суми, вказаної в рахунку згідно умовам договору на проектування.

Позивач, вважаючи, що договірні стосунки між сторонами відсутні, договір не підписано, а спірна грошова сума перерахована помилково, звернувся за її стягненням з відповідача як безпідставно набутих з посиланням на ст.. 1212 ЦК України.

Господарський суд, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, не погоджуючись з доводами позивача, послався на безпідставність позовних вимог, оскільки чинне законодавство допускає укладення господарських договорів у спрощений спосіб, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, в тому числі щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.

З обґрунтованістю висновків суду погодитися - можна.

Згідно зі ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз наведеної норми свідчить, що зобов'язання з безпідставного збереження майна породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Відповідно до змісту ст.1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунено за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст.1212 ЦК України.

Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. А згідно з ч.1-2 ст. 205 ЦК України, правочин може вичинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Стаття 181 ГК України також визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Отже, у разі вчинення сторонами конкретних дій на виконання договору, такий договір вважається укладеним.

Господарським судом зроблено підставний висновок про наявність між сторонами договірних стосунків, виходячи із аналізу наявних в справі доказів: листування, здійснення передоплати.

Між ТОВ "ОЗКВИН" та ПП "Амстор Інтернешнл Груп" шляхом перерахування позивачем грошових коштів в сумі 13950гр. на підставі виставленого відповідачем рахунку - фактури №30/17-14-1 від 04.12.2014р. було укладено усну угоду, відповідно до якої відповідач зобов'язався виготовити 75 кронштейнів типу 1-7 у зборі, а позивач - оплатити це виготовлення.

Таким чином, грошові кошти в розмирі 13950 грн. були сплачені позивачем відповідно до умов усної угоди та прийняті і якості попередньої оплати виконавцем.

Як зазначає ПП "Амстор Інтернешнл Груп", 25.11.2014р. проект договору на проектування і рахунок були направлені позивачу.

26.11.2014р. від позивача отримано відкоригований варіант договору на проектування. Підписаний відповідачем договір на проектування №30/16-14 від 25.11.2014р. і рахунок до нього від 27.11.2014р. відправлено позивачу. Також 27.11.2014р. позивачем було сплачено 50% від суми, вказаної в рахунку,що підтверджується випискою по рахунку №26004458333 з 27.11.14р. до 27.11.14р. номер документа 29, але екземпляр договору на проектування, підписаний позивачем, відповідач не отримав.

Натомість, 22.12.2014р. за вих.. №22/1 ТОВ "ОЗКВИН" звернулося до ПП "Амстор Інтернешнл Груп" про повернення останнім помилково сплачених коштів в сумі 13950 грн. згідно з платіжним дорученням №335 від 05.12.2014р., на що відповідач направив позивачу відповідь від 28.01.2015р. вих.. №30/09-15, в якій зазначив, що ніякої помилковості в перерахуванні вказаної суми - немає, оскільки між сторонами було погоджено виготовлення кронштейнів в межах договору на проектування.

При зверненні до суду із позовом про стягнення з ПП "Амстор Інтернешнл Груп" безпідставно набутих коштів в сумі 13950грн. ТОВ "ОЗКВИН" керувався нормами ст.1212 ЦК України.

Між тим, як підставно зазначив господарський суд, позивач не довів суду предмет та підстави позову, оскільки в позовній заяві позивач визначив спірні грошові кошти саме як безпідставно перераховані, що суперечить наявним в справі доказам. При перерахуванні коштів позивач визначився, що грошові кошти ним перераховані в якості передоплати за виготовлення кронштейнів.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів в сумі 13950грн. в зв'язку з недоведеністю та необґрунтованістю.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на відсутність укладеного договору спростовується матеріалами справи, дослідженими господарським судом, та встановленими обставинами, оскільки між сторонами виникли зобов'язальні правовідносини з укладення правочину у спрощений спосіб шляхом вчинення конклюдентних дій.

Застосування норм глави 83 ЦК України можливе тільки у випадку наявності між сторонами позадоговірних відносин. При наявності між сторонами зобов'язальних договірних правовідносин з виготовлення і передачі товару в зв'язку з його оплатою за угодою про проектування відсутні підстави для можливості застосування норм ст.. 1212 ЦК України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, господарський суд повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Твердження скаржника про порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права не відповідає матеріалам справи, зводиться до тлумачення норм права на свою користь та не спростовує викладених в судовому рішенні мотивованих висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України,

суд постановив:

Апеляційну скаргу ТОВ "Одеський завод класичних вин" залишити без задоволення, рішення господарського суду Миколаївської області від 02.04.2015р. по справі №915/223/15 - без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст складено та підписано 20.05.2015 року.

Головуючий суддя Т.А. Величко

Суддя В.В. Бєляновський

Суддя С.В. Таран