Ухвала

від 24.03.2015 по справі 814/689/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/689/14

Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого - Милосердного М.М.,

суддів - Бітова А.І. та Ступакової І.Г.,

за участю: особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 березня 2014 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальної "ВИС Л.Т.Д." до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправною відмову в набутті статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальностю "ВИС Л.Т.Д." (далі - ТОВ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - ДПІ) про визнання неправомірною відмови в набутті статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2014 рік, оформлену листом №968/10/14-03-15-02 від 03.03.2014 року, просили зобов'язати ДПІ видати ТОВ довідку про набуття статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2014 рік.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що Рішення відповідача є необґрунтованим, неправомірним та прийнято з порушенням чинного законодавства.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 березня 2014 року позовні вимоги задоволено. Суд визнав протиправною відмову ДПІ в набутті ТОВ "ВИС Л.Т.Д." статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2014 рік, оформлену листом №968/10/14-03-15-02 від 03.03.2014 року. Також, суд зобов'язав Державну податкову інспекцію у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївської області видати ТОВ "ВИС Л.Т.Д." довідку про набуття статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2014 рік.

Не погоджуючись з постановою суду, представником ДПІ подана апеляційна скарга, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, тому постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з пунктом 308.1 ст. 308 Податкового кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК), сільськогосподарські товаровиробники для набуття і підтвердження статусу платника податку, щороку, до 20 лютого, подають станом на 1 січня поточного року:

загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);

звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки;

розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику;

відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

У відомості (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються відомості про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).

Також, відповідно до п. 301.1 ст. 301 ПК платниками фіксованого сільськогосподарського податку з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 301.6 цієї статті, можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Відповідно до п. 301.6 ст. 301 ПК не може бути зареєстрований як платник податку:

суб'єкт господарювання, у якого понад 50 відсотків доходу, отриманого від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, становить дохід від реалізації декоративних рослин (за винятком зрізаних квітів, вирощених на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, та продуктів їх переробки), диких тварин і птахів, хутряних виробів і хутра (крім хутрової сировини) (пп. 301.6.1 п. 301.6 ст. 301 ПКУ);

суб'єкт господарювання, що провадить діяльність з виробництва підакцизних товарів, крім виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29-2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції ( пп. 301.6.2 п. 301.6 ст. 301 Податкового кодексу України);

суб'єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) (пп. 301.6.3 п. 301.6 ст. 301 Податкового кодексу України).

Судом першої інстанції встановлено, що 19 лютого 2014 року Товариством "ВИС Л.Т.Д." подано до ДПІ пакет документів для набуття Підприємством у 2014 році статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку, а саме: податкову декларацію з фіксованого сільськогосподарського податку за 2014 рік; відомості про наявність земельних ділянок; розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2013 рік; довідку відділу Держземагентства у Новоодеському районі Миколаївської області від 19.02.2014р. за вих.№0464 про наявність у підприємства земельних ділянок.

19 лютого 2014 року Товариством отримано запит ДПІ за вих.№739 від 19.02.2014 року про надання інформації стосовного господарської діяльності та її документального підтвердження, з метою встановлення правомірності перебування підприємства на фіксованому сільськогосподарському податку.

03 березня 2014 року ТОВ до ДПІ була надана відповідь на зазначений запит, з документальним підтвердженням всіх даних, які в ній містились, та на яких вимагала ДПІ.

Підставою звернення до суду став лист ДПІ від 03.03.2014 року за вих.№968/10/14-03-15-02 про відмову ТОВ "ВИС Л.Т.Д." у набутті статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2014 рік.

Відмова Контролюючого органу мотивована тим, що державна реєстрація договору оренди земельної ділянки, укладеного 18.12.2013 р. між ТОВ та ОСОБА_1, відбулася 14.02.2014 року, а тому, відповідно до статті 125 Земельного кодексу України та ст.20 Закону України "Про оренду землі", приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється

Вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вважав, що законодавець пов'язує надання статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку та пільг щодо сплати податку на додану вартість при спеціальному режимі оподаткування лише з вартістю та обсягами поставки сільськогосподарських товарів власного виробництва сільськогосподарським підприємством. При цьому невчасна реалізація приписів законодавства щодо державної реєстрації договорів оренди землі не може вважатися підставою для невіднесення виробленої (вирощеної) підприємством сільгосппродукції до продукції власного виробництва.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до приписів Податкового кодексу України, для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку землі, що використовуються сільськогосподарським товаровиробником для виробництва продукції рослинництва, повинні знаходитися у власності чи користуванні такого виробника. Водночас Закон не деталізує вимог до правового статусу, відповідно до якого у особи виникає право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, а також до правовстановлюючих документів, якими підтверджуються відповідні права на земельні ділянки.

За таких обставин будь-яке право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, хоч би з яких підстав не виникало таке право, є належним для підтвердження частки сільськогосподарського товаровиробництва для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ "ВИС Л.Т.Д." у 2013 році отримало дохід у розмірі 6300 грн. від реалізації продукції тваринництва (кролів) вирощеної в орендованому підприємством приміщенні , що відповідає вимогам п.308.4 ст.308 ПК України у частині виробництва продукції тваринництва. І тому зазначений дохід повинно бути враховано до складу доходу, отриманого від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва, та у визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2013 рік, яка становить 100%.

Крім того, на заперечення твердження ДПІ щодо відсутності у ТОВ у 2013 році торгівельно-закупівельної діяльності з реалізації кролів, Підприємством зазначалось, що отримано 78 кролів загальною вагою 177,9 кг., з них молодняк кролів у кількості 67 шт. загальною вагою 127,3 кг.

30 грудня 2013 року Товариством було реалізовано молодняк кролів у кількості 67 шт. загальною вагою 172,6 кг. Тобто приріст у вазі реалізованих тварин складав 45,3 кг., що також підтверджує, що зазначені тварини вирощувались підприємством до моменту реалізації.

При цьому, як підтверджується матеріалами справи, факт користування земельною ділянкою для здійснення виробництва сільськогосподарської продукції підтверджений державним актом на право користування землею, довідкою відділу Держземагентства у Новоодеському районі Миколаївської області від 19.02.2014р. за вих.№0464 про наявність у підприємства земельних ділянок, які знаходяться у користуванні на умовах оренди.

Тому, на думку колегії суддів, недотримання норм земельного законодавства щодо реєстрації права оренди земельних ділянок не може бути перешкодою для кваліфікації сільськогосподарських угідь як таких, що знаходяться у користуванні товаровиробника для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку. Дефекти оформлення відповідного договору не можуть впливати на правильність врахування доходів від реалізації продукції рослинництва при розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва.

Колегія суддів, враховуючи наведене, погоджується, що в ході розгляду справи позивачем доведені суду ті обставини, на які він посилалися в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач - суб'єкт владних повноважень, в порушення вимог ч. 2 статті 71 КАС України, не надав суду доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову та недовів правомірності оскаржуваного рішення щодо відмови в набутті позивачем статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2014 рік.

Підсумовуючи все викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 березня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: М.М. Милосердний

Судді: А.І.Бітов

І.Г.Ступакова