Постанова

від 17.03.2015 по справі 816/483/15-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/483/15-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Ковальов Д.О.,

представників позивача - Колос І.М, Голубенко В.П.,

представника відповідача - Хорішко А.М., Дудник О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сканмікс - Україна" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

16 лютого 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сканмікс - Україна" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, ним кошти у формі авансових внесків з податку на прибуток у повному об'ємі спрямовано до відповідного рахунку державного бюджету, що також підтверджує відсутність податкового боргу зі сплати податку на прибуток та відсутність відстав для накладення штрафної (фінансової) санкції.

Представники позивача у судовому засіданні просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідача заперечували проти задоволення позовних вимог, зазначили, що податковим органом було правомірно визначено суму штрафу у розмірі 23 793 грн. 73 коп. при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати податку на прибуток.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Сканмікс - Україна" (ідентифікаційний код 31034804) зареєстроване як юридична особа та перебуває на податковому обліку.

Посадовими особами податкового органу було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток /а. с. 8/, за наслідками якої складено Акт № 7013/16-01-15-03/31034804 від 26 листопада 2014 року, згідно із висновками якого встановлено порушення вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України в результаті чого платником податків було несвоєчасно сплачено податок на прибуток самостійно визначений платником у розмірі 238 464 грн., граничний термін сплати якого 11.03.2014 року, фактично було сплачено 20.03.2014 року, у зв'язку з чим кількість днів затримки становить 9 днів. Податковим органом була встановлена переплата у розмірі 526 грн. 71 коп., а тому сума податкового боргу становила 237 937 грн. 29 коп.

Позивачем були подані заперечення на акт камеральної перевірки № 7013/16-01-15-03/31034804 від 26 листопада 2014 року, які податковим органом були залишені без задоволення /а. с. 10-12/.

На підставі висновків Акта перевірки № 7013/16-01-15-03/31034804 від 26 листопада 2014 року, відповідачем 04 грудня 2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0062601503, яким до ТОВ "Сканмікс-Україна" застосовано штраф за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 23 793 грн. 73 коп.

За наслідками процедури адміністративного оскарження скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення від 04 грудня 2014 року № 0062601503 - без змін /а. с. 14-20/.

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням - рішенням у зв'язку із чим оскаржив його до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню - рішенню суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.156. пункту 14. 1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.

Відповідно до статті 36 Податкового кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 49.1. статті 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 126.1. статті 126 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

У ході розгляду справи встановлено та підтверджено її матеріалами, ТОВ "Сканмікс-Україна" 28 лютого 2014 року подано відповідачу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 рік, в рядку код 11 "Податок на прибуток від діяльності за 2013 рік" якою задекларовано суму 238 464 грн. (рядок 11), рядок код 13 "Зменшення нарахованої суми податку" позивач залишив незаповненим /а.с. 21-26/.

Згідно положень статті 57 Податкового кодексу України, граничним строком сплати відповідних обрахованих грошових зобов'язань є 11 березня 2014 року.

20.03.2014 ТОВ "Сканмікс-Україна" подало до податкового органу уточнену податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 рік, згідно якої узгоджена сума податкового зобов'язання з податку на прибуток зменшена на 314 348 грн /а.с. 27-33/.

Судом також встановлено, що на протязі 2013 року ТОВ "Сканмікс-Україна" сплатило авансові внески з податку на прибуток, на загальну суму 314 348 грн., що підтверджується відомостями облікової картки позивача з авансових внесків з податку на прибуток, залученої представником відповідача до матеріалів справи.

Таким чином, ТОВ " Сканмікс-Україна " здійснило оплату авансових внесків на суму 314 348 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1091 від 18.01.2013 на суму 29 434 грн, № 1186 від 11.02.2013 - 9 434 грн, № 1197 від 12.02.2013 - 10 000 грн, № 1224 від 15.02.2013 - 10 000 грн, № 1362 від 12.03.2013 - 15 548 грн, № 1375 від 14.03.2013 - 10 000 грн, № 1618 від 17.04.2013 - 25 548 грн, № 1791 від 15.05.2013 - 15 548 грн, № 1796 від 16.05.2013 - 10 000 грн, №2120 від 13.06.2013 - 25 548 грн, № 2410 від 16.07.2013 - 25 548 грн., № 2744 від 22.08.2013 - 25 548 грн., № 2945 від 16.09.2013 - 25 548 грн., № 3198 від 15.10.2013 - 25 548 грн., № 3480 від 15.11.2013 - 25 548 грн., № 3669 від 11.12.2013 - 25548 грн. /а.с. 35-51/.

Суд звертає увагу, що оплата не ставилась під сумнів та не заперечувалась відповідачем у ході розгляду справи.

В обґрунтування порушення позивачем статті 57 Податкового кодексу України та застосовуючи до нього штраф в сумі 23 793 грн. 73 коп., податковий орган стверджував про наступне.

На думку ДПІ у м. Полтаві, грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 237 937,29 грн. (з урахуванням переплати у розмірі 526 грн. 71 коп., яка рахувалась у картці особового рахунку платника податку на прибуток (11021000)) сплачено ТОВ "Сканмікс-Україна" із затриманням граничного строку сплати на 9 календарних днів, оскільки така сплата проведена 20 березня 2014 року, оскільки така сплата зарахована в рахунок сплати зменшення суми нарахувань, задекларованих згідно з уточнюючою податковою декларацією з податку на прибуток підприємства від 20.03.2014.

Суд не погоджується з такими висновками контролюючого органу, з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 6.1 статті 6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

В Україні, відповідно до вимог статті 8 ПК України, встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Перелік загальнодержавних податків та зборів наведено в статті 9 ПК України, який є вичерпним, і містить зокрема такий податок як податок на прибуток підприємств.

Установлення загальнодержавних податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється (пункт 9.4 статті 9 ПК України).

В той же час, відповідно до пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України платники податку на прибуток щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

Тобто, авансові внески з податку на прибуток є складовою частиною вказаного податку і не є окремим податком або збором, визначеним ПК України, і фактично є сплатою податку на прибуток за наступний рік, тобто наперед.

Згідно пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку (пункт 38.2 статті 38 ПК України).

При цьому зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України (пункт 9.3 статті 9 ПК України).

Абзацами 4 і 5 статті 45 Бюджетного кодексу України встановлено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).

Порядок зарахування до державного бюджету коштів, що отримуються установами України, які функціонують за кордоном, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Поняття "єдиний казначейський рахунок" закріплене в Положенні про єдиний казначейський рахунок, затвердженому Наказом Державного казначейства України від 26 червня 2002 року № 122 (далі - Положення), та визначається як консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.

Єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством (пункт 2.1 Положення).

Також зі змісту пунктів 2.2 і 2.3 Положення слідує, що всі сплачені податки і збори (обов'язкові платежі), не залежно від того, до якого бюджету вони сплачені, в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок, а зарахування податку на відповідний рахунок має значення лише для обліку коштів.

Як слідує з матеріалів справи, згідно платіжними дорученнями № 1091 від 18.01.2013 на суму 29 434 грн, № 1186 від 11.02.2013 - 9 434 грн, № 1197 від 12.02.2013 - 10 000 грн, № 1224 від 15.02.2013 - 10 000 грн, № 1362 від 12.03.2013 - 15 548 грн, № 1375 від 14.03.2013 - 10 000 грн, № 1618 від 17.04.2013 - 25 548 грн, № 1791 від 15.05.2013 - 15 548 грн, № 1796 від 16.05.2013 - 10 000 грн, №2120 від 13.06.2013 - 25 548 грн, № 2410 від 16.07.2013 - 25 548 грн., № 2744 від 22.08.2013 - 25 548 грн., № 2945 від 16.09.2013 - 25 548 грн., № 3198 від 15.10.2013 - 25 548 грн., № 3480 від 15.11.2013 - 25 548 грн., № 3669 від 11.12.2013 - 25548 грн. позивачем самостійно сплачено кошти зі сплати авансового внеску з податку на прибуток в сумі 314 348 грн. Зазначене не спростовано відповідачем у ході розгляду справи.

Враховуючи викладене, сплата позивачем податкового зобов'язання на рахунок сплати авансів з податку на прибуток є фактично сплатою податку на прибуток за наступний рік, отже, не зазначення позивачем у декларації фактично сплачених авансових внесків з податку на прибуток не є підставою для не зарахування податковим органом вказаних внесків у рахунок зменшення зобов'язань з податку на прибуток за 2013 рік. Адже позивач вчасно провів платіж зі сплати авансового внеску з податку на прибуток. Кошти зараховані до Державного бюджету України у визначений законом строк, а це свідчить про виконання податкового зобов'язання своєчасно та у повному обсязі.

Аналогічні висновки містяться і в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 08.08.2013 № К/991/38036/12, від 20.08.2013 № К-35852/10, постанові від 10.06.2014 № К/9991/38801/12.

Крім того, на думку ДПІ у м. Полтаві грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 237 937,29 грн. погашено позивачем 20 березня 2014 року шляхом подання уточненої податкової декларації (задекларовані суми було зменшено на 314 348 грн.), тобто із порушенням граничного строку сплати (11 березня 2014 року) на 9 календарних днів.

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу, з огляду на наступне.

Як було зазначено вище, відповідно до статті 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно пункту 87.1. статті 87 Податкового кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Аналіз вказаної статті дає можливість дійти висновку, що коригування платником податків своїх грошових зобов'язань шляхом подання уточнюючої декларації, в розумінні Податкового кодексу України, не є сплатою таких податкових зобов'язань.

Суд зазначає, що застосування податковим органом штрафних санкцій, передбачених пунктом 126.1. статті 126 Податкового кодексу України, можливе лише у випадку, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом. Судом встановлено, що в даному випадку сплати грошового зобов'язання не було, а мав місце лише факт помилкового невнесення до рядку код 13 декларації з податку на прибуток за 2013 рік суми 314 348 грн. в рахунок зменшення нарахованого податку та виправлення такої помилки шляхом подання уточнюючої декларації від 20.03.2014.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позивачем не порушено термінів сплати узгодженого грошового зобов'язання, відтак у податкового органу не було підстав для застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених пунктом 126.1. статті 126 Податкового кодексу України та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статі 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення та не надав доказів в спростування вищевикладеного, на відміну від позивача, який довів обґрунтованість вимог, заявлених у позові.

Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сканмікс - Україна" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 04.12.2014 року № 0062601503.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сканмікс - Україна" (код ЄДРПОУ 31034804) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) гривень 00 (нуль) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 23 березня 2015 року.

Суддя Р.І. Молодецький