Постанова

від 01.04.2015 по справі 820/1623/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

01 квітня 2015 р. Справа № 820/1623/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Нуруллаєва І.С.,

при секретарі судового засідання - Малишевої І.М.,

за участю: представника позивача - Рождественської І.В.,

представника відповідача - Зінченка В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001212200 від 17.09.2014 Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області.

В обґрунтовування позову позивач зазначив, що прийняте податковим органом податкове повідомлення - рішення № 0001212200 від 17.09.2014, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 901741,00 грн, є прийнятим без достатніх правових підстав та з посиланням на сумнівні висновки, а отже, є незаконним та підлягає скасуванню. Так, позивач послався на безпідставність висновків Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області про нереальність господарських відносин між товариством з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" та приватним підприємством «Агропромтехком» (код ЄДРПОУ - 366283426517.

В наданих запереченнях проти позову представник відповідача, Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області, зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0001212200 від 17.09.2014 є цілком законним та обґрунтованим, винесеним відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер", зареєстрований органами державної реєстрації юридичної особи, з внесенням запису до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців 01.08.2007, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (Т.1, а.с. 33).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер", код ЄДРПОУ - 30773272, перебуває на обліку як платник податків у Державній податковій інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області з 01.08.2007 та є платником єдиного внеску з 02.07.2001.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за видами діяльності, товариство з обмеженою відповідальністю «Курганський бройлер» здійснює такий вид діяльності як: 01.47 розведення свійської птиці.

Судом встановлено, що фахівцями Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області у період з 12.08.2014 по 26.08.2014 на підставі наказу №257 від 04.08.2014 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Курганський бройлер» (код за ЄДРПОУ 30773272) (т.1, а.с.35-36) та повідомлення №15 від 04.08.2014 (т.1 а.с. 37) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Курганський бройлер» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з підприємством -постачальником ПП «Агропромтехком» (код ЄДРПОУ 36628346) за період з 01.01.2011 року по 01.08.2013 року.

Суд зазначає, що статтями 75, 76 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 75.1.2 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Згідно п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

За наслідками перевірки складено акт №570/20-01-22-47/30773272 від 02 вересня 2014 року, згідно висновків якого встановлено, що ТОВ «Курганський бройлер» з 01.06.2012 року по 30.09.2012 року завищено податковий кредит на суму ПДВ 901741,00 грн в порушення вимог ст.22, ст.185, ст.188, ст.198 та ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року за №2755-IV(зі змінами та доповненнями) у тому числі у розрізі місяців, сировини та контрагентів- постачальників: - у червні 2012 року у розмірі 234520,00 грн, по операціям з придбання соєвої макухи у постачальника ПП «Агропромтехком» (код ЄДРПОУ 36628346); - у липні 2012 року у розмірі 371652,00 грн по операціям з придбання соєвої макухи у постачальника ПП «Агропромтехком» (код ЄДРПОУ 36628346); - у серпні 2012 року у розмірі 269760,00 грн по операціям з придбання соєвої макухи у постачальника ПП «Агропромтехком» (код ЄДРПОУ 36628346); - у вересні 2012 року у розмірі 25809,00 грн по операціям з придбання соєвої макухи у постачальника ПП «Агропромтехком» (код ЄДРПОУ 36628346). Також встановлено порушення вимог ст.22, ст.185, ст. 188, ст.198 та ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року за №2755-IV (зі змінами та доповненнями) ТОВ «Курганський бройлер» завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду декларації з податку на додану вартість за січень 2013 року на 901741,00 грн. (т.1, а.с. 38-65).

ТОВ «Курганський бройлер» не погодившись, з висновками викладеними у зазначеному акті перевірки звернулося до ДПІ у Балаклійському районі ГУ Міндоходів у Харківській області із відповідними запереченнями. Податковим органом, після розгляду заперечень, висновки акту перевірки залишені без змін.

На підставі зазначеного акту №570/20-01-22-47/30773272 від 02 вересня 2014 року 17.09.2014 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 00012512200, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 901741,00 грн (т.1, а.с. 34).

Відповідно до п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України у разі незгоди із висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті перевірки, посадові особи платника податків мають право протягом п'яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання примірника акту перевірки подати до органу державної податкової служби заперечення до акту перевірки.

Позивач, ТОВ «Курганський бройлер», не погодившись з винесеним податковим повідомленням-рішенням від 17.09.2014 року за № 00012512200, скористався правом на оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку, шляхом подання до податкового органу заперечень.

Скаргу ТОВ «Курганський бройлер» на податкове повідомлення-рішення № 00012512200 від 17.09.2014 залишено без задоволення.

Згідно з пунктом 56.2 ст. 56 Податкового кодексу України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення .

Також позивач, керуючись вищезазначеною нормою, звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою, проте скаргу залишено без задоволення.

Відповідач у наданих до суду письмових запереченнях зазначив, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0001212200 від 17.09.2014 є постанова слідчого СУ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів м. Києва від 24.02.2015 та висновок ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві викладений у акті перевірки ПП «Агропромтехком» за період з січня 2011 року по грудень 2013 року від 13.02.2014 № 104/22-03/36628346. Стосовно постанови слідчого СУ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів м. Києва від 24.02.2014 відповідачем зазначено, що за період травень-вересень 2012 року директором ПП «Аргопромтехком» безпідставно сформовано податковий кредит на загальну суму 2805895,00 грн за рахунок відображення у податковій звітності придбання товарів, робіт та послуг у ТОВ «Нельсон Інтерхолд». За висновком ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві, що викладений у акті перевірки ПП «Агропромтехком» за період з січня 2011 року по грудень 2013 року від 13.02.2014 № 104/22-03/36628346, фахівцями ДПІ у Балаклійському районі ГУ Міндоходів у Харківській області встановлено, що контрагент позивача ПП «Агропромтехком» не знаходиться за місцезнаходженням, на момент перевірки має стан « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного податкового повідомлення - рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд встановив наступне.

Судом з матеріалів справи встановлено, що позивач у перевіряємий період мав господарські відносини з ПП «Агропромтехком» та філією «Бориспільський комбікормовий завод» ТОВ «Комплекс Агромарс».

Відповідно до витягу 1426514500170 з реєстру платників податку на додану вартість ПП «Агропромтехком», код ЄДРПОУ - 366283426517, зареєстровано за місцезнаходженням Україна, 02660, м. Київ, Дарницький район, вул. Колекторна, буд. 18 та перебуває на обліку ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві. (т.5, а.с. 5).

Матеріалами справи підтверджено, що товариством з обмеженою відповідальністю «Курганський бройлер» (покупець) та ПП «Агропромтехком» (постачальник) укладено договір поставки №12-124/КБ-Ю від 29.05.2012 (т.1, а.с. 97-102).

За умовами договору поставки №12-124/КБ-Ю від 29.05.2012 постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату.

Предметом даного договору визначена соєва макуха, що іменується товар та зазначається у рахунках-фактурах на кожну окрему партію.

Пунктом 3 визначено, що постачальник самостійно та за свій рахунок здійснює поставку товару на склад покупця.

Ціну договору та вартість визначено пунктом 4, яким встановлено, що вартість одиниці і загальна кількість товару визначається рахунками-фактурами на кожну окрему партію товару.

Оплата товарів покупцем проводиться в порядку 100% післяоплати за товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 21 (двадцять одного) календарного дня з дати поставки товару та підписання сторонами видаткових накладних. Загальна ціна договору визначається вартістю отриманого та оплаченого товару протягом строку дії даного договору.

Пунктом 9 договору встановлено, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2012 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов'язків за договором. Пунктом 9.2 визначено, що у разі якщо за 20 (двадцять) календарних днів до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не заявить письмово про його розірвання, то договір вважатиметься пролонгованим на 1 рік.

Досліджуючи питання реальності зазначених операцій з поставки товару судом встановлено наступне.

Реальність виконання умов укладеного договору підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: видатковими накладними №РН-189 від 09.06.2012 р., №РН-194 від 14.06.2012 р., №РН-197 від 16.06.2012 р., №РН-203 від 19.06.2012 р., № РН-207 від 22.06.2012 р., №РН-211 від 24.06.2012 р., №РН-214 від 26.06.2012 року, № РН-218 від 28.06.2012 р., №РН-230 від 07.07.2012, №РН-231 від 08.07.2012 р., РН-235 від 12.07.2012 р., №РН-237 від 13.07.2012 р., №РН-241 від 14.07.2012 р., №РН-244 від 16.07.2012 р., №РН-256 від 22.07.2012 р., №РН-261 від 24.07.2012 р., №РН-262 від 24.07.2012 р., №РН-265 від 27.07.2012 р., №РН-267 від 28.07.2012 р., №РН-277 від 05.08.2012 р., №РН-286 від 10.08.2012 р., №РН-298 від 17.08.2012 р., №РН-301 від 18.08.2012 р., №РН-305 від 19.08.2012 р., №РН-310 від 22.08.2012 р., №РН-316 від 26.08.2012 р., №РН-319 від 27.08.2012 р., №РН-322 від 29.08.2012 р., №РН-324 від 31.08.2012 р., №РН-327 від 02.09.2012 р., №РН-339 від 10.09.2012 р., №РН-340 від 11.09.2012 р., №РН-346 від 17.09.2012 р., №РН-355 від 21.09.2012 р., №РН-358 від 22.09.2012 р., №РН-360 від 23.09.2012 р., №РН-364 від 25.09.2012 р., №РН-368 від 29.09.2012 р., №РН-400 від 20.10.2012 р., №РН-401. від 27.10.2012 р., №РН-404 від 21.10.2012 р., №РН-412 від 25.10.2012 р., №РН-416 від 28.10.2012 р., №РН-430 від 02.11.2012 р., №РН-492 від 08.12.2012 р., №РН-493 від 08.12.2012 р., №РН-497 від 12.12.2012 р., №РН-505 від 16.12.2012 р.

Факт перевезення товару, тобто реальність господарських операцій за ознакою наявності фізичного переміщення товару, а саме макухи соєвої, за договором №12-124/КБ-Ю від 29.05.2012 р. підтверджується приєднаними до справи товарно-транспортними накладними: № 002314 від 26.05.2012 р., №00544 від 27.05.2012 р., №008544 від 08.06.2012 р., №002303 від 14.06.2012 р., №0010002 від 15.06.2012 р., №002320 від 19.06.2012 р., №002304 від 12.06.2012 р., №0010004 від 23.06.2012 р., №0010005 від 24.06.2012 р., №002305 від 26.06.2012 р., №002305/1 від 26.06.2012 р., №0010009 від 28.06.2012 р., №0010052/1 від 06.07.2012 р., №0010052/2 від 06.07.2012 р., №0011807 від 07.07.2012 р., №002306 від 08.07.2012 р., №0010058 від 12.07.2012 р., №0010059 від 13.07.2012 р., №0010059 від 14.03.2012 р., №0010053 від 16.07.2012 р., №0010009 від 22.07.2012 р., №008549 від 22.07.2012 р., №0010054 від 24.07.2012 р., №0011805 від 24.07.2012 р., №0010010 від 27.07.2012 р., №0010055 від 27.07.2012 р., №0010056 від 28.07.2012 р., №0010011 від 28.07.2012 р., №0010012 від 04.08.2012 р., №002323 від 10.08.2012 р., № 0010035/1 від 17.08.2012 р., №0010097 від 18.08.2012 р., № 0010095 від 18.08.2015 р., №0010043 від 19.08.2012 р., №0010108/1 від 22.08.2012 р., № 0010091 від 22.08.2012 р., №0010117 від 25.08.2012 р., № 0010116 від 25.08.2012 р., № 0010109 від 27.08.2012 р., № 0010103 від 29.03.2012 р., №0010111 від 31.08.2012 р., №0010123/1 від 10.09.2012 р., №0010124 від 11.09.2012 р., № 049897/1 від 17.09.2012 р., № 049893 від 21.09.2012 р., № 049901 від 22.09.2012 р., № 049910 від 23.09.2012 р., № 049902 від 23.09.2012 р., № 051467/1 від 25.09.2012 р., № 051456 від 29.09.2012 р., № 051460 від 19.10.2012 р., № 000379 від 20.10.2012 р., № 000386 від 21.10.2012 р., № 000386/1 від 24.10.2012 р., № 000382 від 28.10.2012 р., № 000384 від 01.11.2012 р., № 000255 від 08.12.2012 р., № 000252 від 08.12.2012 р., № 000252 від 12.12.2012 р., № 000254 від 16.12.2012 р. (т.2 а.с. 120-180).

Отримання товару за договором поставки №12-124/КБ-Ю від 29.05.2012 р. здійснювалося робітниками товариства з обмеженою відповідальністю «Курганський бройлер» на підставі виписаних довіреностей, про що свідчить надана до суду та долучена до матеріалів справи копія витягу з журналу реєстрації довіреностей за період з 30.07.2010 р. по 28.01.2013 р. (т.5 а.с. 6-23).

У матеріалах справи наявні виписані контрагентом позивача, ПП «Агропромтехком», податкові накладні на виконання зазначеного договору поставки: №10 від 09.06.2012 р., № 14 від 14.06.2012, № 17 від 16.06.2012, № 23 від 19.06.2012, №27 від 22.06.2012, № 30 від 23.06.2012, № 31 від 24.06.2012, № 34 від 26.06.2012, № 33 від 26.06.2012, № 38 від 28.06.2012, № 8 від 07.07.2012, № 9 від 08.07.2012, № 13 від 12.07.2012, № 15 від 13.07.2012, № 19 від 14.07.2012, № 21 від 16.07.2012, № 33 від 22.07.2012, № 39 від 24.07.2012, № 38 від 24.07.2012, № 42 від 27.07.2012, № 43 від 28.07.2012, № 6 від 05.08.2012, № 15 від 10.08.2012, № 27 від 17.08.2012, № 30 від 18.08.2012, № 33 від 19.08.2012, № 38 від 22.08.2012, № 43 від 26.08.2012, № 46 від 27.08.2012, № 49 від 29.08.2012, № 52 від 31.08.2012, № 2 від 02.09.2012, № 14 від 10.09.2012, № 15 від 11.09.2012, № 21 від 17.09.2012, № 30 від 21.09.2012, № 33 від 22.09.2012, № 5 від 23.09.2012, № 43 від 29.09.2012, № 27 від 20.10.2012, № 31 від 21.10.2012, № 40 від 25.10.2012, № 44 від 28.10.2012, № 4 від 02.11.2012, № 15 від 08.12.2012, № 14 від 08.12.2012, № 19 від 12.12.2012, № 27 від 16.12.2012.

Судом встановлено, що податкові накладні, виписані ПП «Агропромтехком», відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України.

До суду надані платіжні доручення: № 263869 від 14.06.2012, № 263870 від 18.06.2012, № 270135 від 03.07.2012, № 270133 від 06.07.2012, № 270134 від 09.07.2012, № 270128 від 11.07.2012, № 2000011987 від 17.10.2012, № 2000012002 від 23.10.2012, № 2000012007 від 23.10.2012, № 8000145361, 8000145362, 8000145363 від 19.12.2012, № 8000145464, 8000145499 від 04.01.2012, № 8000145465 від 08.01.2013, № 8000146140 від 26.04.2013, № 8000146141 від 13.05.2013, № 21 від 15.05.2013, № 20 від 22.05.2013. Суд зазначає, що приєднані до справи платіжні доручення засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь ПП «Агропромтехком», що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату послуг визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Оцінивши зазначений правочин за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірний правочин укладений між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечить закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Таким чином, даний договір визнається судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочинну в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України. Суд також зазначає, що згідно ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.2 ст.180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом в ході судового розгляду та під час дослідження акту перевірки встановлено придбання у період червень-вереснь 2012 року соєвої макухи позивачем в контрагента ПП «Агропромтехком», придбані ТМЦ використані позивачем у фактичній господарській діяльності, а саме для виготовлення комбікорму.

Також між товариством з обмеженою відповідальністю «Курганський бройлер» (покупець) та ПП «Агропромтехком» (постачальник) укладено договір поставки № 12-181/КБ-Ю від 21.06.2012 року (т. 1, а.с. 87-91).

За умовами договору поставки № 12-181/КБ-Ю від 21.06.2012 року постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату.

Предметом даного договору визначена пшениця, що іменується товар та зазначається у рахунках-фактурах на кожну окрему партію.

Пунктом 3 визначено, що постачальник самостійно та за свій рахунок здійснює поставку товару на склад покупця. Ціну договору та вартість визначено пунктом 4, яким встановлено, що вартість одиниці і загальна кількість товару визначається рахунками-фактурами на кожну окрему партію товару.

Оплата товарів покупцем проводиться в порядку 100% після оплати за товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 7 (семи) календарних днів з дати поставки товару та підписання сторонами видаткових накладних. Загальна ціна договору визначається вартістю отриманого та оплаченого товару протягом строку дії даного договору.

Пунктом 9 договору встановлено, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2012 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов'язків за договором.

Пунктом 9.2 визначено, що у разі якщо за 20 (двадцять) календарних днів до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не заявить письмово про його розірвання, то договір вважатиметься пролонгованим на 1 рік.

Окрім того, між ТОВ «Курганський бройлер» та ПП «Агропромтехком» укладались договори купівлі-продажу з предметом договору: третикале, кукурудза та олія соняшникова.

Реальність виконання умов укладених договорів підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, накладними на переміщення.

Відповідачем не оспорювалось ні під час перевірки, ні в ході судового розгляду факти укладення зазначених договорів та їх реальність.

На підставі наявних у матерілах справи рецептів та звітів з виробництва продукції та використання сировини, судом встановлено, що отримані від контрагента товари, а саме: макуха соєва, пшениця, третикале, кукурудза, олія соняшникова використані позивачем та відображені шляхом переміщення в переробку на складі ТОВ «Комплекс Агромарс» філія «Бориспільський комбікормовий завод» для виготовлення комбікорму.

Факт переміщення в переробку на складі ТОВ «Комплекс Агромарс» філія «Бориспільський комбікормовий завод» товарів засвідчується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (т.2 а.с.190-250, т.3 а.с.1-34).

Виготовлений контрагентом позивача ТОВ «Комплекс Агромарс» філія «Бориспільський комбікормовий завод» та перевезений силами контрагента комбікорм використано за основним видом економічної діяльності ТОВ «Курганський бройлер».

Суд зазначає, що про фактичне виконання умов договору свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" і п.2.4. ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Суд зазначає, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів. Суд зазначає, що приєднані до справи документи, засвідчують факт виконання позивачем своїх обов'язків за спірними зобов'язаннями.

Таким чином, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи договорам, видатковим накладним, податковим накладним, товарно-транспортним накладним та іншим первинним документам, якими позивач доводить перед судом реальність здійснення господарських операцій, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" та його контрагентів, на підставі яких позивачем були сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ст. 14.1.156 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з ст. 198.3 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ст.198.6 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 198.2 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту. Суд звертає увагу на те, що податкові накладні відповідають вимогам закріпленими в ст.201 Податкового кодексу України.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Разом з тим, у ході судового розгляду судом встановлено, що висновки податкового органу щодо нереальності правочинів ґрунтуються на наявній податковій інформації стосовно контрагента позивача, а саме постанови слідчого СУ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів м. Києва від 24.02.2014 та висновку ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві викладений у акті перевірки ПП «Агропромтехком» за період з січня 2011 року по грудень 2013 року від 13.02.2014 № 104/22-03/36628346. Відповідач посилається на постанову слідчого СУ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів м. Києва від 24.02.2014, з огляду на яку фахівцями податкового органу встановлено, що директором ПП «Аргопромтехком» за період травень-вересень 2012 року безпідставно сформовано податковий кредит на загальну суму 2805895,00 грн. за рахунок відображення у податковій звітності придбання товарів, робіт та послуг у ТОВ «Нельсон Інтерхолд». Стосовно контрагента ТОВ «Нельсон Інтерхолд» контрагента позивача ПП "Агропромтехком" відповідачем зазначено, що на підставі акту ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 12.12.2012 р. № 1342/22-317/37514437 перевірки ТОВ «Нельсон Інтерхолд» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.03.2012 року по 30.09.2012 року встановлено, що підприємство не знаходиться за місцезнаходженням, стан платника - « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, чисельність працюючих на підприємстві склала 1 особу, відсутня будь-яка інформація стосовно підприємства.

Також за висновком ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві, що викладений у акті перевірки ПП «Агропромтехком» за період з січня 2011 року по грудень 2013 року від 13.02.2014 № 104/22-03/36628346, фахівцями ДПІ у Балаклійському районі ГУ Міндоходів у Харківській області встановлено, що контрагент позивача ПП «Агропромтехком» не знаходиться за місцезнаходженням, на момент перевірки та має стан « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Суд зазначає, що законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Юридична відповідальність кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Така ж позиція узгоджується із позицією Верховного суду України викладену в постановах №10/21 від 02.03.2010 року, №09/05 від 13.01.2009 року, №08/28 від 12.02.2008 року, а також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Окрім того, суд зазначає, що постанова слідчого СУ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів м. Києва від 24.02.2014 та висновок ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві викладений у акті перевірки ПП «Агропромтехком» за період з січня 2011 року по грудень 2013 року від 13.02.2014 № 104/22-03/36628346 складені вже після фактичного завершення господарських правовідносин, а отже, не можуть слугувати належним підтвердженням відсутності та нереальності господарських відносин на момент їх існування.

Таким чином, з досліджених в судовому засіданні письмових доказів, пояснень представників сторін, судом встановлено відсутність порушень в діях позивача при формуванні податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Агропромтехком» за перевіряємий період.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що відповідач не надав належних доказів правомірності висновків акту перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки, факт вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді справи.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд звертає увагу на те, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0001212200 від 17.09.2014 є таким, що прийнято з порушенням ч.3 ст.2 КАС України, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст. 2, 7-14, 69-71, 86, 94, 158-163, 186, 254 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001212200 від 17.09.2014 Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" (62252, Харківська область, Балаклійський район, с.П'ятигірське, вул. Першотравнева, 1 , код ЄДРПОУ 30773272, інші відомості суду не відомі) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн 20 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 06 квітня 2015 року.

Суддя Нуруллаєв І.С.