Ухвала

від 26.05.2015 по справі 820/1623/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2015 р.Справа № 820/1623/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2015р. по справі № 820/1623/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер"

до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківської області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001212200 від 17.09.2014 Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2015р. по справі № 820/1623/15 позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 26.05.2015 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, товариство з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер", зареєстрований органами державної реєстрації юридичної особи, з внесенням запису до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців 01.08.2007, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 33, т.1).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" перебуває на обліку як платник податків у Державній податковій інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області з 01.08.2007 та є платником єдиного внеску з 02.07.2001.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за видами діяльності, товариство з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" здійснює такий вид діяльності як: 01.47 розведення свійської птиці.

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

ДПІ у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області у період з 12.08.2014 по 26.08.2014 на підставі наказу №257 від 04.08.2014 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та повідомлення №15 від 04.08.2014 р. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Курганський бройлер" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з підприємством - постачальником ПП "Агропромтехком" за період з 01.01.2011 року по 01.08.2013 року.

Результати перевірки оформлені актом №570/20-01-22-47/30773272 від 02 вересня 2014 року, (а.с. 38-65, т.1).

У висновках вказаного акту перевірки контролюючим органом відображено, що ТОВ "Курганський бройлер" з 01.06.2012 року по 30.09.2012 року завищено податковий кредит на суму ПДВ 901741,00 грн в порушення вимог ст.22, ст.185, ст.188, ст.198 та ст.201 Податкового кодексу України у тому числі у розрізі місяців, сировини та контрагентів- постачальників: - у червні 2012 року у розмірі 234520,00 грн, по операціям з придбання соєвої макухи у постачальника ПП "Агропромтехком" (код ЄДРПОУ 36628346); - у липні 2012 року у розмірі 371652,00 грн по операціям з придбання соєвої макухи у постачальника ПП "Агропромтехком" (код ЄДРПОУ 36628346); - у серпні 2012 року у розмірі 269760,00 грн по операціям з придбання соєвої макухи у постачальника ПП "Агропромтехком" (код ЄДРПОУ 36628346); - у вересні 2012 року у розмірі 25809,00 грн по операціям з придбання соєвої макухи у постачальника ПП "Агропромтехком" (код ЄДРПОУ 36628346). Також встановлено порушення вимог ст.22, ст.185, ст. 188, ст.198 та ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року за №2755-IV (зі змінами та доповненнями) ТОВ "Курганський бройлер" завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду декларації з податку на додану вартість за січень 2013 року на 901741,00 грн.

ТОВ "Курганський бройлер" не погодившись, з висновками викладеними у зазначеному акті перевірки звернулося до ДПІ у Балаклійському районі ГУ Міндоходів у Харківській області із відповідними запереченнями. Податковим органом, після розгляду заперечень, висновки акту перевірки залишені без змін.

На підставі зазначеного акту №570/20-01-22-47/30773272 від 02 вересня 2014 року 17.09.2014 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 00012512200, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 901741,00 грн. (а.с. 34, т.1).

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішення, слугувало відображене в акті судження контролюючого органу щодо нереальності правочинів, які ґрунтуються на наявній податковій інформації стосовно контрагента позивача, а саме постанови слідчого СУ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів м. Києва від 24.02.2014 та висновку ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві викладений у акті перевірки ПП "Агропромтехком" за період з січня 2011 року по грудень 2013 року від 13.02.2014 № 104/22-03/36628346. Відповідач посилається на постанову слідчого СУ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів м. Києва від 24.02.2014, з огляду на яку фахівцями податкового органу встановлено, що директором ПП "Аргопромтехком" за період травень-вересень 2012 року безпідставно сформовано податковий кредит на загальну суму 2805895,00 грн. за рахунок відображення у податковій звітності придбання товарів, робіт та послуг у ТОВ "Нельсон Інтерхолд". Стосовно контрагента ТОВ "Нельсон Інтерхолд" контрагента позивача ПП "Агропромтехком" відповідачем зазначено, що на підставі акту ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 12.12.2012 р. № 1342/22-317/37514437 перевірки ТОВ "Нельсон Інтерхолд" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.03.2012 року по 30.09.2012 року встановлено, що підприємство не знаходиться за місцезнаходженням, стан платника - " 9" - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, чисельність працюючих на підприємстві склала 1 особу, відсутня будь-яка інформація стосовно підприємства.

Також за висновком ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві, що викладений у акті перевірки, ПП "Агропромтехком" за період з січня 2011 року по грудень 2013 року від 13.02.2014 № 104/22-03/36628346, фахівцями ДПІ у Балаклійському районі ГУ Міндоходів у Харківській області встановлено, що контрагент позивача ПП "Агропромтехком" не знаходиться за місцезнаходженням, на момент перевірки та має стан " 9" - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Правовідносини щодо формування платником податків податкового кредиту з 01 січня 2011 року врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.

Так, в силу пункту 198.3 зазначеної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

А відповідно до положень пункту 198.6 статті 198 вказаного вище Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відтак, надаючи правову оцінку рішенню контролюючого органу про визначення платнику податків грошового зобов'язання, суд досліджує факт здійснення господарської операції (її реальність/товарність), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З матеріалів справи слідує, що позивач у перевіряємий період мав господарські відносини з ПП "Агропромтехком" та філією "Бориспільський комбікормовий завод" ТОВ "Комплекс Агромарс".

Відповідно до витягу 1426514500170 з реєстру платників податку на додану вартість ПП "Агропромтехком" зареєстровано за місцезнаходженням Україна, 02660, м. Київ, Дарницький район, вул. Колекторна, буд. 18 та перебуває на обліку ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві. (т.5, а.с. 5).

Матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ "Курганський бройлер" (покупець) та ПП "Агропромтехком" (постачальник) укладено договір поставки №12-124/КБ-Ю від 29.05.2012 р. (т.1, а.с. 97-102).

За умовами договору поставки №12-124/КБ-Ю від 29.05.2012 постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату.

Предметом даного договору визначена соєва макуха, що іменується товар та зазначається у рахунках-фактурах на кожну окрему партію.

Пунктом 3 визначено, що постачальник самостійно та за свій рахунок здійснює поставку товару на склад покупця.

Ціну договору та вартість визначено пунктом 4, яким встановлено, що вартість одиниці і загальна кількість товару визначається рахунками-фактурами на кожну окрему партію товару.

Оплата товарів покупцем проводиться в порядку 100% післяоплати за товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 21 (двадцять одного) календарного дня з дати поставки товару та підписання сторонами видаткових накладних. Загальна ціна договору визначається вартістю отриманого та оплаченого товару протягом строку дії даного договору.

Пунктом 9 договору встановлено, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2012 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов'язків за договором. Пунктом 9.2 визначено, що у разі якщо за 20 (двадцять) календарних днів до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не заявить письмово про його розірвання, то договір вважатиметься пролонгованим на 1 рік.

Згідно до ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Виходячи із змісту цієї норми, наслідками за договором постачання товару є перехід права власності на товар від постачальника до покупця за певну грошову суму.

На виконання умов укладеного договору ПП "Агропромтехком" поставлено позивачу товарно-матеріальні цінності, що підтверджується видатковими накладними (а.с. 209-250, т.1, а.с. 148).

Також у ході виконання договору позивач отримав від ПП "Агропромтехком" податкові накладні, виписані контрагентом на суму вартості товарно-матеріальних цінностей, придбаних позивачем за договором (а.с. 238, 240, 243, 245, 249, т.3, а.с. 1, 3-4, 6, 10-15, 19-24, 27-38, 41, 43, 44, 46, 4821, 52, 54, 56, 5768, 69, 71, 73, т.4).

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

На підставі наданої позивачем копії витягу з журналу реєстрації довіреностей (а.с. 6-23, т5) встановлено, що в ньому відображено видачу довіреностей на отримання від ПП "Агропромтехком" макухи соєвої, і саме за цією довіреністю вказана особа отримав товарно -матеріальні цінності.

Щодо факту транспортування товару колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом -Правила №363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил №363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Позивачем надано суду копії товарно-транспортних накладних, відповідно до яких здійснено транспортування придбаних товарно-матеріальних цінностей від ПП "Агропромтехком" (а.с. 120-180, т.2).

Окрім того, позивачем надано копії посвідчить про якість макухи соєвої, які є товаросупроводжувальними документами (а.с. 127-159, 162, 166-172, 183-198, 210, 223-225, т.8).

Вказані товарно - матеріальні цінності доставлені на підприємство позивача та прийнято на склад, що підтверджується відповідними записами у книзі вагаря (а.с. 1-108, т. 9).

До суду надані копії платіжних доручень: № 263869 від 14.06.2012, № 263870 від 18.06.2012, № 270135 від 03.07.2012, № 270133 від 06.07.2012, № 270134 від 09.07.2012, № 270128 від 11.07.2012, № 2000011987 від 17.10.2012, № 2000012002 від 23.10.2012, № 2000012007 від 23.10.2012, № 8000145361, 8000145362, 8000145363 від 19.12.2012, № 8000145464, 8000145499 від 04.01.2012, № 8000145465 від 08.01.2013, № 8000146140 від 26.04.2013, № 8000146141 від 13.05.2013, № 21 від 15.05.2013, № 20 від 22.05.2013.

Вказані платіжні доручення засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь ПП "Агропромтехком", що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату послуг визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Придбана позивачем соєва макуха у контрагента ПП "Агропромтехком", використана ним у власній господарській діяльності, а саме для виготовлення комбікорму.

Також між ТОВ "Курганський бройлер" (покупець) та ПП "Агропромтехком" (постачальник) укладено договір поставки № 12-181/КБ-Ю від 21.06.2012 року (т. 1, а.с. 87-91).

За умовами договору поставки № 12-181/КБ-Ю від 21.06.2012 року постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату.

Предметом даного договору визначена пшениця, що іменується товар та зазначається у рахунках-фактурах на кожну окрему партію.

Пунктом 3 визначено, що постачальник самостійно та за свій рахунок здійснює поставку товару на склад покупця. Ціну договору та вартість визначено пунктом 4, яким встановлено, що вартість одиниці і загальна кількість товару визначається рахунками-фактурами на кожну окрему партію товару.

Оплата товарів покупцем проводиться в порядку 100% після оплати за товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 7 (семи) календарних днів з дати поставки товару та підписання сторонами видаткових накладних. Загальна ціна договору визначається вартістю отриманого та оплаченого товару протягом строку дії даного договору.

Пунктом 9 договору встановлено, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2012 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов'язків за договором.

Пунктом 9.2 визначено, що у разі якщо за 20 (двадцять) календарних днів до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не заявить письмово про його розірвання, то договір вважатиметься пролонгованим на 1 рік.

Окрім того, між ТОВ "Курганський бройлер" та ПП "Агропромтехком" укладались договори купівлі-продажу з предметом договору: третикале, кукурудза та олія соняшникова.

Реальність виконання умов укладених договорів підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, накладними на переміщення.

Відповідачем не оспорювалось ні під час перевірки, ні в ході судового розгляду факти укладення зазначених договорів та їх реальність.

На підставі наявних у матеріалах справи рецептів та звітів з виробництва продукції та використання сировини, судом встановлено, що отримані від контрагента товари, а саме: макуха соєва, пшениця, третикале, кукурудза, олія соняшникова використані позивачем та відображені шляхом переміщення в переробку на складі ТОВ "Комплекс Агромарс" філія "Бориспільський комбікормовий завод" для виготовлення комбікорму.

Факт переміщення в переробку на складі ТОВ "Комплекс Агромарс" філія "Бориспільський комбікормовий завод" товарів засвідчується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (а.с.190-250, т.2, а.с.1-34 т.3).

Виготовлений контрагентом позивача ТОВ "Комплекс Агромарс" філія "Бориспільський комбікормовий завод" та перевезений силами контрагента комбікорм використано за основним видом економічної діяльності ТОВ "Курганський бройлер".

Окрім того, придбані матеріальні цінності відображені позивачем по бухгалтерському обліку на рахунку 631, в якому відомості кореспондуються з рахунком 64-42 та відомостями руху придбаної сировини, оплата товару відображена та зведена в облікові відомості, по балансовим рахункам та видам товарів, результати діяльності підприємства позивача відображені у Балансі та Звіті про фінансові результати (а.с. 121-250, т.5, а.с. 1-237, т.6, а.с. 1-250, т.7, а.с. 1-126, т.8).

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та ПП "Агропромтехком" і ТОВ "Комплекс Агромарс" філія "Бориспільський комбікормовий завод" належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України .

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем і контрагентом підтверджується також фактом подальшого використання придбаного позивачем товару у власній господарській діяльності.

Таким чином, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи договорам, податковим накладним, накладним, платіжним дорученням, товарно-транспортним накладним та іншим первинним документам, якими позивач доводе перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного позивачем товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на наявній податковій інформації стосовно контрагента позивача, а саме постанови слідчого СУ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів м. Києва від 24.02.2014 та висновку ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві викладений у акті перевірки ПП "Агропромтехком" за період з січня 2011 року по грудень 2013 року від 13.02.2014 № 104/22-03/36628346. Відповідач посилається на постанову слідчого СУ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів м. Києва від 24.02.2014, з огляду на яку фахівцями податкового органу встановлено, що директором ПП "Аргопромтехком" за період травень-вересень 2012 року безпідставно сформовано податковий кредит на загальну суму 2805895,00 грн. за рахунок відображення у податковій звітності придбання товарів, робіт та послуг у ТОВ "Нельсон Інтерхолд". Стосовно контрагента ТОВ "Нельсон Інтерхолд" контрагента позивача ПП "Агропромтехком" відповідачем зазначено, що на підставі акту ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 12.12.2012 р. № 1342/22-317/37514437 перевірки ТОВ "Нельсон Інтерхолд" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.03.2012 року по 30.09.2012 року встановлено, що підприємство не знаходиться за місцезнаходженням, стан платника - " 9" - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, чисельність працюючих на підприємстві склала 1 особу, відсутня будь-яка інформація стосовно підприємства.

Також за висновком ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві, що викладений у акті перевірки ПП "Агропромтехком" за період з січня 2011 року по грудень 2013 року від 13.02.2014 № 104/22-03/36628346, фахівцями ДПІ у Балаклійському районі ГУ Міндоходів у Харківській області встановлено, що контрагент позивача ПП "Агропромтехком" не знаходиться за місцезнаходженням, на момент перевірки та має стан " 9" - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Втім, з цьому приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2015р. по справі № 820/1623/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В. Судді Подобайло З.Г. Григоров А.М. Повний текст ухвали виготовлений 28.05.2015 р.