Ухвала

від 01.04.2015 по справі 820/20644/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2015 р.Справа № 820/20644/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2015р. по справі № 820/20644/14

за позовом Приватного підприємства "Аграрник К"

до Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Аграрник К" (надалі по тексту позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення №0000242200 від 14.10.2014 року винесене Красноградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2015 року адміністративний позов Приватного підприємства "Аграрник К" до Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення №0000242200 від 14.10.2014 року винесене Красноградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2015 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Красноградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області на підставі наказу № 487 від 29.09.2014 р. та пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України було проведено позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства "Аграрник К" (код ЄДРПОУ 37048399) з питання повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків і обов'язкових платежів під час взаємовідносин із ТОВ «ЛІБЕРУМ» (код ЄДРПОУ 38873216) за період з 01.07.2014 р. по 31.07.2014 р., за результатами якої відповідачем складено акт №362/20-16-22/37048399 від 03.10.2014 р.

У вказаному акті перевірки містяться висновки про порушення Приватним підприємством "Аграрник К" п.44.1 ст.44, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України завищено податковий кредит з податку на додану вартість за період липень 2014 року на суму 89937,0 грн.

На підставі висновків акту перевірки №362/20-16-22/37048399, відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №0000242200 від 14.10.2014 року, яким ПП "Аграрник К" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 112421,0 грн., в т.ч. основний платіж у розмірі 89937,0 грн., штрафні санкції у розмірі 22484,0 грн.

Фактичною підставою для відображення в акті порушення позивачем норм податкового законодавства, а саме, завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за період липень 2014 року на суму 89937,0 грн., слугував висновок акту перевірки №463/22-04/38873216 від 22.07.2014 р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ЛІБЕРУМ» (код ЄДРПОУ 38873216) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків у лютому, квітні 2014 року, а також невідповідність даних товарно-транспортних накладних та подорожніх листів вантажного автомобіля.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач прийшов до висновку про заниження позивачем податку на додану вартість за березень 2014 року та завищення від'ємного значення з ПДВ за березень 2014 року у зв'язку з неправомірним завищенням позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з ПП «Суми-руно», які документально не підтверджені.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, видана платником податку.

Між тим, колегія суддів зазначає, що визначальною умовою для формування податкового кредиту за певними господарськими операціями є реальність цих господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем доведено реальність спірних господарських операцій за якими був сформований податковий кредит, виходячи з наступного.

В перевіряємий період підприємство позивача мало господарські взаємовідносини з ТОВ «ЛІБЕРУМ» (код ЄДРПОУ 38873216).

Між, ПП "Аграрник К" (в якості Покупця) укладено з ТОВ «ЛІБЕРУМ» (в якості Продавця) договір поставки №1504/2 від 15.04.2014 р., за умовами якого Продавець зобов'язується передати узгодженими партіями Покупцеві продукцію: сою товарну, надалі «Товар», зазначену у додатках: додаткових угодах, видаткових накладних та рахунках - фактурах на кожну партію Товару, які є його невід'ємною частиною, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити кожну партію Товару. Товар передається (приймається) за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фізично, мають достатню інформацію про такі товари, а також ціни, що склалися на ринку ідентичних (однорідних) товарів. (п.1.1. Договору).

На підтвердження реальності виконання господарської операції за вищевказаним договором, а саме поставки сої в кількості 99,93 т на суму 539622,0 грн., в тому числі ПДВ 89937,0 грн., позивачем надано видаткові накладні №РН-0000199 від 29.04.2014 р., №РН-0000200 від 30.04.2014 р., №РН-0000198 від 28.04.2014 р.,№РН-0000197 від 25.04.2014 р. та податкові накладні №178 від 29.04.2014 р. на суму 135270,0 грн., в т.ч. ПДВ 22545,0 грн., №182 від 30.04.2014 р. на суму 133002,0 грн., в т.ч. ПДВ 22167,0 грн., №168 від 28.04.2014 р. на суму 133650,0 грн., в т.ч. ПДВ 22275,0 грн., №162 від 25.04.2015 р. на суму 137700,0 грн., в т.ч. ПДВ 22950,0 грн.

Факт перевезення товару підтверджено товарно-транспортними накладними форми №1-ТН №1029 від 29.04.2014 р. (із зазначенням супровідного документа на вантаж - видаткової накладної №РН-0000199 від 29.04.2014 р.), №1093 від 30.04.2014 р. (із зазначенням супровідного документа на вантаж - видаткової накладної №РН-0000200 від 30.04.2014 р.), №1091 від 28.04.2014 р. (із зазначенням супровідного документа на вантаж - видаткової накладної №РН-0000198 від 28.04.2014 р.), №1090 від 25.04.2014 р. (із зазначенням супровідного документа на вантаж - видаткової накладної №РН-0000197 від 25.04.2014 р.) та подорожніми листами вантажного автомобіля КАМАЗ 5320 №АХ53-74АО №9 від 29.04.2014 р., №10 від 30.04.2014 р., №8 від 28.04.2014 р., №7 від 25.04.2014 р.

Відповідно до п.3.5. Договору, для отримання Товару Покупець направляє свого представника з довіреністю встановленого зразка на право отримання товару.

Товар за Договором поставки №1504/2 від 15.04.2014 р. отримував директор Приватного підприємства "Аграрник К" Сегеда М.П.

Розрахунки при здійсненні вказаних поставок товару - сої, підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями №152 від 07.05.2014 р. на суму 60810,0 грн., №170 від 15.04.2014 р. на суму 400000,0 грн., №185 від 21.05.2014 р. на суму 78812,0 грн. та звітами дебетових та кредитових операціях по рахунку Приватного підприємства "Аграрник К".

В обґрунтування економічної необхідності укладання угоди на поставку сої та використання вказаного товару у власній господарській діяльності позивачем надано акт - розрахунок з підробки та переробки сої №4 від 30.04.2014 року, відповідно до якого вихід продукції: соєва олія 10,0 % в кількості 39,354 кг та соєвий жмих 84,5 % - 334,4 кг.

Отже, позивачем документально підтверджено реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «ЛІБЕРУМ».

Колегія суддів зазначає, що порушення, на думку відповідача, порядку здійснення господарської діяльності контрагентом позивача не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача, або його контрагентами (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Такі висновки також узгоджуються із практикою Європейського суду з прав людини.

Згідно приписів ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, відповідно в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Отже, позивач не може нести наслідків невиконання контрагентом його зобов'язань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на невідповідності даних товарно-транспортних накладних та подорожніх листів вантажного автомобіля, як на підставу недоведеності позивачем вказаними документами факту переміщення товару у просторі, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки підтвердження отримання позивачем товару від ТОВ «ЛІБЕРУМ» підтверджується і іншими документами первинного обліку, складеними належним чином, зокрема, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, доказами подальшого використання спірного товару у власній господарській діяльності, що є необхідним для отримання права на податковий кредит, оскільки, право на податковий кредит виникає за умови реальності господарських операцій, що в даному випадку доведено матеріалами справи.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податкове повідомлення - рішення №0000242200 від 14.10.2014 року, винесене Красноградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2015р. по справі № 820/20644/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М. Судді (підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. Повний текст ухвали виготовлений 06.04.2015 р.