Рішення

від 31.01.2015 по справі 343/979/14-ц

ДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 343/979/14-ц

Провадження №: 2/0343/14/15

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2015 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

головуючої судді - Монташевич С. М.,

секретаря - Менделяк А. І.,

розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області справу за позовом ОСОБА_1 до Малотур"янської сільської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним та скасування рішення сільської ради та державного акту про право власності на земельну ділянку,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить поновити строк звернення до суду; визнати недійсними та скасувати рішення Малотур`янської сільської ради від 19.04.1994 року, на підставі яких ОСОБА_3 та ОСОБА_2 видано державні акти на право власності на земельні ділянки, площею 0,40 га та 0,50 га відповідно, в АДРЕСА_1; визнати недійсними та зняти з реєстрації державні акти на право приватної власності на землю: серії НОМЕР_1 (без номера) від 08.11.2002 року, який виданий на ім'я ОСОБА_3 та зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю НОМЕР_2, серії НОМЕР_3 від 26.04.2011 року, виданий ОСОБА_3, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_4, зареєстрований в Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 262200001000312, серії НОМЕР_1 (без номера) від 08.11.2002 року, який виданий на ім'я ОСОБА_2 та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю НОМЕР_5, серії НОМЕР_6 від 26.04.2011 року, виданий ОСОБА_2, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_7, зареєстрований в Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 262200001000310; визнати незаконним та скасувати договір дарування земельної ділянки ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 від 13 травня 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Барабаш Р.С., що зареєстрований в реєстрі за № 804.

Свої вимоги мотивує тим, що згідно рішення Малотур'янської сільської ради від 30.12.1993 року йому було надано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,10 га в АДРЕСА_1. Однак на даний час йому стало відомо, що частину належної йому земельної ділянки передано без його відома та згоди іншим особам. Згідно відповіді Долинської РДА від 21.11.2013 року надана йому земельна ділянка накладається з земельними ділянками з кадастровими номерами НОМЕР_4 та НОМЕР_7. Вказані земельні ділянки належать на праві приватної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Останні отримали їх на підставі рішення Малотур'янської сільської ради від 19.04.1994 року, яке лягло в основу для видачі їм державних актів. Однак рішення про надання відповідачам у власність спірних земельних ділянок не приймалося, воно не зареєстроване в книзі реєстрації громадян, яким безпосередньо передано земельні ділянки у власність, та не відображено в протоколах сесії сільської ради за 1994 рік, тому воно є недійсним, а видані державні акти ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - незаконними. Крім того, йому стало відомо, що ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_4 земельну ділянку, площею 0,5000 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1. Оскільки частина подарованої землі являється його власністю, тому договір дарування вважає незаконним та просить скасувати. В результаті таких незаконних дій він не може реалізувати своє право власності на земельну ділянку.

В судовому засіданні позивач та його представники - адвокат Вовк В.В., ОСОБА_22 позов підтримали, просили задоволити. Позивач також пояснив, що на підставі рішення Малотур'янської сільської ради від 30.12.1993 року він отримав у власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення в АДРЕСА_1. Це була яма, куди він навіз землю, викорчував дерева, вирівняв, зробив город та почав щороку обробляти. Згодом він дізнався, що в сільській раді дають плани під забудову, тому він звернувся в орган місцевого самоврядування із заявою, в якій просив надати йому земельну ділянку, якою він користується в АДРЕСА_1, під забудову житлового будинку. Земельна ділянка, якою він користувався, як городом, і земельна ділянка, надана під план, знаходиться на тому самому місці, але розмір її зменшився, оскільки вона повинна була відповідати плану села. В АДРЕСА_1 йому першому надали земельну ділянку для ОСГ. Він всіх знає, хто обробляв там земельні ділянки, однак відповідачів він не знав та ніколи їх там не бачив. Нікому не давали землі більше 12 сотих, тому він не знає, звідки взялися такі розміри земельних ділянок у ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Коли надавали йому землю під план, приїжджала комісія, голова та депутати сільської ради, які були свідками того, що він вже давно користується своєю ділянкою, обробляє її. Вони провели відповідні обміри та відбили кілками в натурі її межі. Номер його земельної ділянки 32. Суміжними землекористувачами були ОСОБА_8 та ОСОБА_9, з інших сторін його земельна ділянка межувала з трубопроводом та дорогою. Коли почав виготовляти документи на право власності на землю, виявилось, що є накладака його земельної ділянки з іншими земельними ділянками. Він звертався у різні інстанції, щоб з`ясувати як так вийшло, що інші особи мають державні акти на його земельну ділянку, однак це було безрезультатно. Тому він звернувся до суду з вказаним позовом, який просить задоволити, поновивши строк звернення до суду, оскільки про існування інших власників на певних частинах його земельної ділянки він дізнався у 2013 - 2014 роках з відповідей Долинської РДА та відділу Держземагенства.

Представник відповідача - Малотур'янської сільської ради - сільський голова ОСОБА_10 в судовому засіданні позовні вимоги визнала та пояснила, що мова йде про земельну ділянку, яка була призначена для ведення особистого селянського господарства. Вона була передана у приватну власність ОСОБА_1 на підставі рішення Малотур'янської сільської ради від 30.12.1993 року.

У 2012 році сесією сільської ради було розроблено та затверджено генеральний план села Мала Тур'я. Землевпорядник витребував всі рішення, які були прийняті по земельних ділянках в АДРЕСА_1, оскільки вирішувалося питання про зміну їх цільового призначення. Про це неодноразово розміщувалися оголошення в газеті, були проведені збори, на які були запрошені всі громадяни села, де було обговорено питання про проведення інвентеризації, на яку селяни дали згоду. Землям в АДРЕСА_1 було змінено цільове призначення з земель, призначених для ведення ОСГ, на землі, призначені під забудову, та проведена їх інвентеризація. Для цього люди, які на ці землі мали оформлені державні акти, відмовлялися від них, інші, хто отримали землі на підставі рішення сільської ради, писали заяви у сільську раду, в яких відмовлялися від земельних ділянок для ведення ОСГ та просили надати їх під забудову. З такою заявою у сільську раду звернувся і ОСОБА_1 При вирішенні питання про передачу земельної ділянки під забудову, вони виходили на місце та дивилися, де чиї землі знаходяться, та з врахуванням генерального плану та розмірів і конфігурації, визначеної цим планом, надавали їх під будівництво.

Щоб вирішити питання про передачу ОСОБА_1 землі під забудову, вони попросили зробити ортофотозйомку, на якій межівники земельної ділянки, якою він користується та яка передана йому у власність у 1993 році співпали. Однак тоді була виявлена накладка, тому ОСОБА_1 звернувся у сільську разу з заявою, в якій просив надати підтверджуючі документи, які свідчать про належність земельних ділянок, з якими виникла накладка, іншим особам.

Було встановлено, що його земельна ділянка накладається з земельними ділянками, які належать ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Оскільки земельні ділянки, на які є державні акти у відповідачів, були у користуванні жителів АДРЕСА_1, тому рішення щодо вилучення та передачу їм у власність цих земель повинно було прийматися Малотур'янською сільською радою, однак таких рішень не існує.

Крім того, земельні ділянки ОСОБА_3 Та ОСОБА_2 були винесені в натурі без представника сільської ради. ОСОБА_13, яка була землевпорядником сільської ради, і уповноважена підписувати акти відновлення меж земельної ділянки в натурі, стверджує, що наявні у технічних документаціях її підписи їй не належать.

По карті грошової оцінки земельні ділянки розбиті на квартали. Вказана карта співпадає з генеральним планом і з проектом формування села. Всі земельні ділянки в АДРЕСА_1 відносяться до 3 кварталу. Якщо проаналізувати кадастрові номери земельних ділянок відповідачів, то їхні земельні ділянки не є сусідніми, оскільки земельна ділянка ОСОБА_3 знаходиться у 1 зоні, 1 кварталі, а ОСОБА_2 - у 2 зоні, 3 кварталі. Однак у технічних документаціях вони є сусідами, аналогічно, як сусідні земельні ділянки вони занесені і в Публічну Кадастрову Карту України.

Вони неодноразово запрошували відповідачів прийти в сільську раду та показати, де знаходяться їхні земельні ділянки, однак на їхні повідомлення не було відреаговано.

Рішення про передачу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у власність земельних ділянок у 1994 році не приймалося, його нема ні в архіві, ні в земельному відділі, де зберігається другий екземпляр державного акту та технічна документація, які виготовлялися на підставі такого рішення. Просила позов задоволити.

Представник відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_15 в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що його довірителька отримала земельну ділянку та виготовила державні акти на законних підставах. Згодом вона подарувала ОСОБА_4 вказану ділянку. Як вбачається з генерального плану накладки її земельної ділянки з земельною ділянкою позивача нема. Позивач та сільський голова ствердили про прив'язку даної земельної ділянки до дороги, однак у старому генеральному плані дороги нема, а наявна тільки стежка. Вважає, що дані земельні ділянки не перетинаються. Просив відмовити в задоволенні позову.

Відповідачка ОСОБА_3 подала заяву про розгляд справи у її відсутності. Позов визнала. Також подала нотаріально завірену копію заяви, якою надала згоду на вилучення в неї земельної ділянки, загальною площею 0,4000 га, яка належить їй на підставі Державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, виданого 26.04.2011 року, на підставі рішення від 19.04.1994 року, яка знаходиться в АДРЕСА_1 та призначена для ведення особистого селянського господарства, та не заперечує проти надання вказаної земельної ділянки для загального користування (а.с. 192).

Відповідачка ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, подала заяву, в якій просить проводити розгляд справи за її відсутності. Позов не визнає.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши та перевіривши в судовому засіданні докази в їх сукупності, вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного:

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на підставі рішень Малотур'янської сільської ради від 19.04.1994 року видано 08.11.2002 року державні акти серії НОМЕР_1 б/н на право приватної власності на земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства, відповідно площею 0,4000 га та 0,5000 га, які розташовані в межах населеного пункту АДРЕСА_1 (а.с. 11, 13). Згодом ОСОБА_3 та ОСОБА_2 виготовили технічну документацію (а.с. 170 - 189, 150 - 169), отримали кадастрові номери на вищевказані земельні ділянки та 26.04.2011 року їм видано нові Державні акти на право власності на земельні ділянки, розташовані в АДРЕСА_1, серії НОМЕР_8 та серії НОМЕР_6 (а.с. 10, 12), які зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійно користування землею, договорів оренди землі за № 262200001000312 та № 262200001000310.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" індексна кадастрова карта (план) - картографічний документ, що відображає місцезнаходження, межі і нумерацію кадастрових зон і кварталів та використовується для присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам і ведення кадастрової карти (плану).

Витяг зі збірного кадастрового плану з Публічної кадастрової карти України (а.с. 123), свідчить про те, що земельні ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 межують між собою.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер, який є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

Структура кадастрових номерів земельної ділянки визначається постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Тимчасового порядку присвоєння кадастрового номера земельній ділянці" від 18 серпня 2010 р. № 749 (яка діяла на момент присвоєння кадастрових номерів спірним земельним ділянкам), де зазначено, що кадастровий номер земельної ділянки складається з таких структурних елементів: КОАТУУ: НКЗ: НКК: НЗД, де

- КОАТУУ - десятизначний код згідно з Класифікатором об'єктів адміністративно-територіального устрою України ДК 014-96, останніми двома цифрами якого є нулі;

- НКЗ - двозначний номер кадастрової зони;

- НКК - тризначний номер кадастрового кварталу в межах кадастрової зони;

- НЗД - чотиризначний номер земельної ділянки в межах кадастрового кварталу.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено долученими до матеріалів справи доказами, земельній ділянці ОСОБА_2 присвоєно індексно-кадастровий номер НОМЕР_7, земельній ділянці ОСОБА_3 - НОМЕР_4.

Аналізуючи вищевказані кадастрові номери земельних ділянок відповідачів, встановлено, що земельна ділянка ОСОБА_3 знаходиться у 1 зоні, 1 кварталі, а ОСОБА_2 - у 2 зоні, 3 кварталі. Як пояснили у судовому засіданні представник відділу Держземагенства в Долинськогому районі та сільський голова, при таких цифрових значеннях вказані земельні ділянки не можуть межувати між собою. Однак у технічних документаціях та на Публічній кадастровій карті України вони є суміжними, що суперечить вищеописаним нормам.

Про те, що жителю АДРЕСА_1 ОСОБА_1 сільською радою було передано у власність земельну ділянку, площею 0,1000 га, свідчить копія рішення 22 сесії 21 скликання Малотур'янської сільської ради від 30.12.1993 року "Про приватизацію земель в с. Мала Тур'я", додаток до нього та архівний витяг (а.с. 6, 54, 55).

Враховуючи норми земельного законодавстава, які були чинними на момент передання земельної ділянки позивачу, зокрема ст. 17, 22, 23 Земельного кодексу України, та Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок», останній є власником земельної ділянки, площею 0,1000 га, яка знаходиться у АДРЕСА_1.

Проте з відповіді Долинської районної державної адміністрації № М-6 від 21.11.2013 року, підготовленої начальником відділу Держземагенства в Долинському районі, вбачається, що земельна ділянка ОСОБА_1, площею 0,100 га, накладається з земельними ділянками з кадастровими номерами НОМЕР_4 та НОМЕР_7 (а.с. 52-53).

Відповіддю Малотур'янської сільської ради № 40 від 25.02.2014 року підтверджується, що геодезична зйомка земельної ділянки ОСОБА_1, площею 0,10 га, яка надана йому згідно рішення сесії сільської ради від 30.12.1993 року в АДРЕСА_1, накладається з земельними ділянками ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с. 7).

ПП "Геоукрпрект" у 2014 році було проведено викопіювання з ортофотопланів, яке погоджено з ОСОБА_10, про що свідчить аерофотознімок (а.с. 111). Як вказала в судовому засіданні голова сільської ради, вона була проведена з метою перевірки розміщення земельної ділянки ОСОБА_1 При цьому було виявлено, що межі його земельної ділянки, якою він користується, накладаються з тою самою земельною ділянкою, що була передана йому згідно рішення сільської ради від 30.12.1993 року. Крім того, з цієї зйомки вбачається, що його земельна ділянка межує з однієї сторони з польовою дорогою. Разом з тим вона накладається з земельними ділянками відповідачів, у технічних документаціях та державних актах яких відсутня дана польова дорога.

Про те, що ОСОБА_1 з 1990 року до сьогоднішнього дня користується спірною земельною ділянкою без зміни її конфігурації та місця розташування свідчать викопіювання з погосподарських книг Малотур'янської сільської ради за 1991-1995, 2011-2015 роки (а.с. 193, 194, 195, 196). Крім того це підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_9, ОСОБА_16

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснив, що його земельна ділянка знаходиться від земельної ділянки позивача близько 30-40 м. Межівники земельної ділянки ОСОБА_1 не змінювалися. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 він ніколи не бачив, та стверджує, що таких землекористувачів в АДРЕСА_1 не має.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що в АДРЕСА_1 він має земельну ділянку. У 1993 році жителям села передали у власність земельні ділянки, які знаходилися по обидві сторони від стежки, яка на даний час є дорогою. Дорога була завжди суцільною. Між його земельною ділянкою та земельною ділянкою ОСОБА_1 є земельна ділянка ОСОБА_16 та ОСОБА_8, з іншої сторони землі ОСОБА_23, ОСОБА_8, ОСОБА_24. Позивач має земельну ділянку на тому самому місці, що і колись. Всі землевласники знайомі між собою, оскільки є мешканцями АДРЕСА_1, разом обробляли земельні ділянки. Ніколи ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 там не було і не має. В таких розмірах, як надані земельні ділянки останнім, ніколи не давали. ОСОБА_3 і ОСОБА_17 вже відмовилися від своїх земельних ділянок, оскільки вони і не знали, що такі за ними рахуються, так як до сільської ради з заявами не зверталися, державні акти не виготовляли.

Свідок ОСОБА_17, будучи допитаним в судовому засіданні, підтвердив показання свідка ОСОБА_9, вказавши, що у Малотур'янську сільську раду з заявою про отримання земельної ділянки у власність не звертався. Рішення сільської ради від 19.04.1994 року не отримував, технічну документацію та державний акт не виготовляв. Тому дізнавшись про існування державного акта на його ім»я, відмовився від цієї земельної ділянки.

Крім того, до матеріалів справи долучено копію нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_17 від 23.12.2014 року, в якій останній надав згоду на вилучення в нього земельної ділянки, загальною площею 0,4148 га, яка належить йому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 26.04.2011 року на підставі рішення Малотур'янської сільської ради від 19.04.1994 року, для загального користування (а.с. 226). Як вбачається з даної заяви, дата рішення сільської ради та дата видачі державного акту ОСОБА_17, ті самі, що і в ОСОБА_18 та ОСОБА_2

Рішенням Малотур'янської сільської ради "Про затвердження генерального плану забудови села Мала Тур'я" за № 278-11/12 від 13.07.2012 року був затверджений генеральний план забудови села Мала Тур'я на період до 2021 року і введено коригування з 23.07.2012 року (а.с. 124).

Як вбачається з плану забудови с. Мала Тур'я, у ньому наявна розбивка земель на ділянки прямокутної форми, які мають приблизно одинакові розміри і наближені до розмірів тих земельних ділянок, які перебували на той час у користуванні громадян. У плані забудови земельна ділянка ОСОБА_1 знаходиться під НОМЕР_9. Дана земельна ділянка відповідає розбивці земельних ділянок та з однієї сторони межує з стежкою, що узгоджується з планом земельної ділянки ОСОБА_1 від 14.07.1994 року, який затверджений землевпорядником Малотур'янської сільської ради ОСОБА_25 (а.с. 140).

Разом з тим, земельні ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не відповідають плану забудови. Вони накладаються на польову стежку, не відповідають поділу земельних ділянок, оскільки їхні розміри значно більші. У технічних документаціях та державних актах відповідачів стежка, зазначена у плані забудови, відсутня.

Також встановлено, що ОСОБА_1 на даний час користується земельною ділянкою, якою користувався і в 1990 році, та її межі не змінилися. Земельну ділянку йому передано у власність у 1993 році, а відповідачам ніби-то передавались земельні ділянки у 1994 році.

З відповіді Малотур'янської сільської ради № 56 від 25.03.2014 року вбачається те, що в сільській раді відсутнє рішення від 19.04.1994 року про передачу земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Такі рішення відсутні і в протоколі сесії сільської ради від 19.04.1994 року і питання про передачу земельних ділянок у власність вищевказаним громадянам на сесії не розглядалось (а.с. 9, 57).

Згідно повного протоколу 25 сесії Малотур'янської сільської ради народних депутатів 21 скликання від 19.04.1994 року та рішень до нього заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про передачу їм у приватну власність земельних ділянок не розглядалися і відповідні рішення про передачу їм у приватну власність земельних ділянок не приймались (а.с. 64-68, 197-224).

В матеріалах технічних документацій із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі для ведення особистого підсобного господарства ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за межами населеного пункту с. Мала Тур'я, урочище "Біля телевишки", відсутні рішення Малотур'янської сілсьської ради від 19.04.1994 року про надання останнім земельних ділянок (а.с. 29-38, 39-51, 150-196, 170-189). Крім того, як вказала в судовому засіданні свідок ОСОБА_13, підписи, які містяться у вищевказаних технічних документаціях навпроти напису спеціаліст по землевпорядкуванню, їй не належать, оскільки вона їх не погоджувала.

Згідно листа відділу Держземагенства у Долинському районі за № 226/08/14 від 17.03.2014 року, надісланого за підписом начальника даного відділу ОСОБА_19, в архівних матеріалах відділу відсутні технічні звіти по виготовленню державних актів на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 б/н від 08.11.2002 року на ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 (а.с. 8, 28).

Малотур'янська сільська рада, будучи органом, до компетенції якого входить розпорядження спірними земельними ділянками, встановивши факт недотримання порядку безоплатної приватизації земельних ділянок, звернулася з відповідним повідомленням в прокуратуру, про що свідчить лист за № 79 від 29.04.2014 року, в якому наявний список громадян, державні акти на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства яких видані згідно рішення Малотур'янської сільської ради від 19.04.1994 року, однак на засіданні сесії сільської ради питання про надання земельних ділянок даним громадянам не розглядалося, рішення не приймалося (а.с. 122). Серед таких осіб, зокрема було зазначено ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні вказав, що був депутатом Малотур'янської сільської ради, з 12.06.1990 року по 14.07.1994 року обраний її секретарем. Та територія, де знаходяться спірні земельні ділянки, до 1990 року належала лісництву, яке надавало дозвіл людям користуватися нею. У 1991 році ці землі були передані у розпорядження сільської ради. Оскільки люди продовжували ними користуватися, тому земельні ділянки обліковувалися за ними, про що було зазначено в погосподарських книгах і на підставі чого сплачувався відповідний податок. У 1990 році розпочалася приватизація земель. Всі бажаючі отримати земельну ділянку у власність зверталися з відповідними заявами до сільської ради. Для цього було проведено інвентеризацію. 30.12.1993 року на сесії сільської ради було прийнято рішення про передачу земельних ділянок у власність тим громадянам, які фактично ними користувалися. Всі землі були передані у приватну власність, лишніх земельних ділянок не було, а відповідно і питання по них більше не розглядалися.

Про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_1 йому відомо. Земельна ділянка, яка надана йому на підставі рішення сільської ради від 30.12.1993 року, знаходиться зараз на тому самому місці, він нею користувався до інвентеризації та платив за неї податок.

Про передачу земель ОСОБА_2 та ОСОБА_3 йому нічого не відомо. Вказані особи у сільську раду з заявами про передачу земель у власність не зверталися, рішення з цього приводу сесією ради не приймалося. Крім того, враховуючи, що бажаючих отримати земельну ділянку у власність було дуже багато, тому вони роздавали людям тільки по 10 сотих. Роздавати по 50-60 сотих не було можливості, так як земельний фонд у них був дуже малий.

Свідок ОСОБА_25 в судовому засіданні пояснила, що вона працює в ПП "Геоукрпроект". З 06.03.1991 року по 1997 рік вона працювала землевпорядником Малотур'янської сільської ради, що підтверджується копією трудової книжки, яку вона долучила до матеріалів справи (а.с. 127-130). З жовтня 1994 року та 1995 рік вона була у декретній відпустці. У 1996 році вийшла на роботу. Приблизно у 1992 році в сільську раду поступила заява ОСОБА_1 про передачу йому у власність земельної ділянки. При передачі у власність земельної ділянки вони виходили на місце, проводили відповідні обміри і виділяли її в натурі. Складалися план-схеми, які погоджувалися з суміжниками. Саме рішення про передачу земельної ділянки у власність приймалося у 1993 році. Земельна ділянка позивача була відбита кілками, тому тепер вона знаходиться на тому самому місці, що і при передачі її йому у 1993 році. Рішень про вилучення у ОСОБА_1 цієї земельної ділянки чи її частини не приймалось. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у сільську раду з заявами про передачу земельних ділянок у власність не зверталися. Проект рішення про передачу земельних ділянок у власність готувала вона на земельній комісії, а сам текст рішення набирав секретар. Тому їй відомо, що рішення про передачу земельних ділянок на користь відповідачів не виносилося.

До кожної земельної ділянки має бути заїзд, тому стежка чи польова дорога повинна була бути. Стежка входить до земель сільської ради, яку не можна було передати у приватну власність громадянам. Тобто при оформленні технічної документації та видачі державного акту вона має бути зазначена. Якщо вона проходить через земельну ділянку, то передаватися у приватну власність мають дві земельні ділянки, на які будуть виготовлятися два державні акти.

Свідок ОСОБА_21, яка є представником відділу Держземагенства в Долинському районі, в судовому засіданні пояснила, що у них на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 технічної документації за 2002 рік не має. Суду була надана технічна документація, яку останні виготовляли для переоформлення державних актів на земельні ділянки у зв'язку з необхідністю присвоєння кадастрового номера.

При погодженні технічної документації їхні представники на місце не виїжджають, оскільки за правдивість поданих даних несе відповідальність ліцензійна проектна організація, у даному випадку ПП "Золото Карпат".

Державні акти відповідачів були виготовлені у 2011 році, тоді земельним ділянкам були присвоєні кадастрові номера. На той час кадастровий номер присвоювали в Івано-Франківському обласному ДЗК. Саме вони накладали на електронну карту дані земельної ділянки, тому і несуть відповідальність за її місце розташування. З 2013 року кадастровий номер надає відділ Держземагенства у Долинському районі. Кадастровий номер земельної ділянки має відповідати електронній карті. На даний час для того, щоб надати кадастровий номер для земельної ділянки позивача необхідно внести зміни в електронній кадастровій карті, які згідно Закону України "Про Державний земельний кадастр" вносяться тільки на підставі рішення суду, іншого законом не предбачено.

Також вказала, що без рішення сільської ради не можливо погодити проект землеустрою та виготовити державний акт. Однак, враховуючви те, що технічна документація ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виготовлялася на підставі старого державного акта, тому рішення сільської ради не долучалося.

Свідок ОСОБА_13, будучи спеціалістом по землевпорядкуванню в Малотур'янській сільській раді, в судовому засіданні пояснила, що на вказаній посаді працює з 2008 року. У межах їхнього населеного пункту є 4 квартали, поза межами - 3 квартали. Якщо сторони є суміжниками, то їхні земельні ділянки мають знаходитися в одному кварталі в одній зоні. Також вказала, що у генеральному плані зазначена польова дорога, тому вона має бути вказана і у технічних документаціях відповідачів. Якщо її не вказано, то земельні ділянки мали бути поділені або мав бути укладений договір земельного сервітуту, оскільки цією стежкою користуються всі жителі с. Мала Тур'я для проходу в м. Долина.

На той час земельній ділянці присвоював кадастровий номер інженер-розпорядник, який видавав довідку за своїм підписом. Цю довідку вони надавали у відділ Держземагенства на затвердження. Такі довідки за її підписом мали бути у технічних документаціях відповідачів, однак вони відсутні. На обмірах їхніх земельних ділянок вона не була присутня, кадастрові номера не присвоювала, технічну документацію не підписувала, а підписи, які в них містяться, їй не належать, вони навіть не похожі.

Від відповідачів заяв про виділ їм земельних ділянок у власність у сільську раду не поступало. У погосподарських книгах ведеться облік земельних ділянок, які числяться за жителями села, їх площа та цільове призначення. Оскільки відповідачі не є жителями с. Мала Тур'я відомостей про них у цих книгах не має.

Також у сільській раді ведеться облік землекоритсування та землеволодіння громадян, які не є жителями села, але мають у ньому земельні ділянки. Дані в облік заносяться на підставі рішення сільської ради, де зазначються ПІП особи, земельна ділянка, яка їй надана, де вона знаходиться і яка її площа. Якщо в облік заносяться дані з представлених державних актів, тоді вказується його серія та номер. Оскільки щодо відповідачів рішення про передачу земельних ділянок не виносилося, державні акти вони не надавали, тому вони не внесені до даного обліку.

Крім того, ними контролюється сплата державного податку за користування землею. Кожного року до квітня місяця вони подають корегуючу інформацію в податкову за попередній рік, де вказують у кого та на якій підставі були вилучені земельні ділянки та кому надали земельну ділянку. На підставі такої інофрмації податкова нараховує податок. По відповідачах така інформація в податкову не подавалася.

Навіть якщо у відповідачів були старі державні акти, при оформленні нового державного акту землевпорядник має виходити на місце і проводити обміри, оскільки колись обміри проводилися рулеткою і були приблизними, а тепер проводиться геодезична зйомка, яка дає точні дані.

Відповідно до положень ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним.

Статтею 153 Земельного кодексу України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Таким чином в судовому засіданні знайшло своє підтвердження те, що має місце порушення суб'єктивних прав позивача, оскільки він фактично здійснюючи користування своєю земельною ділянкою, юридично позбавлений можливості оформити на неї право власності.

Також в судовому засіданні було встановлено, що рішення Малотур'янської сільської ради від 19 квітня 1994 року про передачу земельних ділянок у приватну власність ОСОБА_18 та ОСОБА_2 не приймалося, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні доками, зокрема протоколом сесії сільської ради від 19.04.1994 року, та вищеописаними поясненнями свідків. Оскільки вказане рішення на сесії не приймалося, його не має, тому і визнати його недійсним та скасувати не має підстав, а, отже, в задоволенні позову в цій частині слід відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Даючи оцінку здобутим в судовому засіданні доказам, суд приходить до висновку, що оскільки оскаржувані державні акти були видані з порушенням норм чинного законодавства, на підставі неіснуючого рішення сільської ради, яке на сесії сільської ради 19.04.1994 року не приймалося, ними порушуються права позивача на користування та розпорядження належною йому земельною ділянкою, а також права жителів села, яким є і ОСОБА_1, на користування стежкою, яка ввійшла у склад земельних ділянок відповідачів, конфігурація та розміри земельних ділянок за цими державними актами, їх місце розташування суперечать Генеральному плану села Мала Тур`я, їх нанесення на Кадастрову карту не відповідає їхнім кадастровим номерам, тому оскаржувані державні акти на право власності на земельні ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 слід визнати недійсними, а відповідно і скасувати їх державну реєстрацію.

Крім того, згідно копії договору дарування земельної ділянки від 13.05.2013 року ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_4 земельну ділянку, площею 0,5000 га, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область Долинський район, Малотур'янська сільська рада, урочище "Біля телевишки". Земельна ділянка належить дарувальнику на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_10, виданого на підставі рішення Малотур'янської сільської ради від 19.04.2004 року. Кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_7 (а.с. 58-59). На підставі вказаного договору було зареєстровано право власності на вищевказану земельну ділянку, про що свідчить витяг № 3355120 від 13.05.2013 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 60).

Враховуючи те, що державний акт серії НОМЕР_10 від 26.04.2011 року слід визнати недійсним з вищевикладених підстав, рішення сільської ради про передачу земельної ділянки ОСОБА_2 не приймалося, земельна ділянка не відводилася в натурі, а відповідно вона і не могла бути подарована ОСОБА_4, так як відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, чого в даному випадку не дотримано та що є підставою для визнання договору недійсним. А тому договір дарування земельної ділянки ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 від 13 травня 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Барабаш Р.С., що зареєстрований в реєстрі за № 804, слід визнати недійсним та скасувати його державну реєстрацію.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Ст. 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до вимог ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки рішення сільської ради від 19.04.1994 року щодо відповідачів не приймалося, про видані на їх підставі державні акти ОСОБА_1 нічого відомо не було. Про те, що його земельна ділянка накладається з земельними ділянками відповідачів позивач дізнався після того, як почав оформляти документи на право власності, з відповідей сільської ради від 2014 року та Долинської РДА від 2013 року.

Таким чином суд приходить до висновку, що оскільки причини пропуску строку звернення до суду є поважними, тому ОСОБА_1 слід поновити строк звернення до суду за захистом своїх порушених прав.

Питання судових витрат слід вирішити у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України.

На підставі ст.ст. 17, 22 Земельного кодексу України 1990 року, ст.ст. 12, 83, 95, 116, 121, 125, 126, 140, 152, 153, 155 Земельного кодексу України, ст. ст. 203, 204, 215, 216, 256, 257, 261, 321, 328, 373, 415 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 3, 10, 11, 60 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Закону України «Про Державний земельний кадастр», Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Тимчасового порядку присвоєння кадастрового номера земельній ділянці» від 18 серпня 2010 року № 749, керуючись ст.ст. 209, 213 - 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

РIШИВ:

Позов задоволити частково.

Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду за захистом своїх порушених прав.

Визнати недійсними та зняти з реєстрації:

- державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 (без номера) від 08.11.2002 року, який виданий на ім'я ОСОБА_3 та зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю НОМЕР_2;

- державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 від 26.04.2011 року, виданий ОСОБА_3, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_4, зареєстрований в Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 262200001000312;

- державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 (без номера) від 08.11.2002 року, який виданий на ім'я ОСОБА_2 та зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю НОМЕР_5;

- державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_6 від 26.04.2011 року, виданий ОСОБА_2, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_7, зареєстрований в Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 262200001000310.

Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 від 13 травня 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Барабаш Р.С., що зареєстрований в реєстрі за № 804, та скасувати його державну реєстрацію.

В задоволенні позову в частині визнання недійсним та скасування рішення Малотур'янської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області від 19 квітня 1994 року про передачу земельних ділянок у приватну власність ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Стягнути з Малотур`янської сільської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 по 60,90 гривень з кожного понесених судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подачі апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Долинський районний суд.

Суддя: