Постанова

від 06.04.2015 по справі 813/795/15

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2015 року № 813/795/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судових засідань Шозда Г.В.

з участю представників:

від позивача - Лазуркевич М.Ю.;

від відповідача - Чубак Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Львівської торгово-промислової палати до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Галицькому районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

Львівська торгово-промислова палата звернулася в суд з позовом до ДПІ у Галицькому районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 03.11.2014 року за №0004002210 та за №0004012210.

Позивач в позовній заяві стверджує, що реальність придбання дипломів та медалей у ТзОВ «Юнам» на загальну суму 65000 грн. 05 коп. підтверджується відповідним договором від 06.10.2011 року та накладною за №0-00000121 від 10.10.2011 року. Враховуючи, що дані товари не є об'ємними та для перевезення не потребують вантажного транспорту, їх перевезення здійснювалось самостійно власним автотранспортом. Також, продовжує позивач, в період взаємовідносин із ТзОВ «Юнам» і по даний час, вказане товариство рахувалося і рахується у Єдиному державному реєстрі України (ЄДРПОУ). Жодної інформації про те, що воно не перебуває за юридичною адресою ні на дату укладення вищевказаного договору, ні на дату поставки товару, ні на дату коли податковий орган розшукував посадових осіб даного товариства, ні на сьогоднішній день немає.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з викладених міркувань, просить позов задовольнити.

Відповідач у письмових запереченнях на позовну заяву зазначає, що Львівською торгово-промисловою палатою не доведено факт отримання товарно-матеріальних цінностей (дипломи учасника та сувенірні медалі для учасників ХІ Міжнародного економічного форуму та Міжнародної контактної біржі «Бізнес-партнерство 2011», до перевірки не представлено документальне підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів придбаних у ТзОВ «Юнам» (дипломи учасника та сувенірні медалі) чи подальшу реалізацію цих товарів. Також, продовжує відповідач, позивачем не надано первинних документів на поставку Головному управлінню економіки та інвестиції обласної державної адміністрації даного товару (медалі та дипломи), згідно з договору від 05.09.2011 року за №5/09 про проведення заходу із здійснення координаційно-методичного забезпечення підготовки і проведення Міжнародного економічного форуму, даним договором не передбачено постачання такого товару. Крім цього, програмою ХІ Міжнародного економічного форуму не передбачено вручення учасникам дипломів та медалей.

Представник відповідача дав аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті правомірно та є законними.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

ДПІ у Галицькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області, правонаступником якого є відповідач, було складено акт від 16.10.2014 року за №1551/13-04-22-10/02944886 «Про результати позапланової виїзної перевірки Львівської торгово-промислової палати (код за ЄДРПОУ 2944886) з питань дотримання податкового законодавства по взаєморозрахунках із ТзОВ «Юнам» код (ЄДРПОУ 25239357) за жовтень 2011 року, а також документальне підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) чи подальшу реалізацію цих товарів (робіт, послуг) від вищеперелічених контрагенів» та прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.11.2014 року:

- за №0004002210, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 12458 грн. 34 коп., в тому числі, за основним платежем - 12458 грн. 34 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 0 грн. 00 коп.;

- за №0004012210, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 13541 грн. 68 коп., в тому числі, за основним платежем - 10833 грн. 34 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2708 грн. 34 коп.

Згадані податкові повідомлення-рішення не були змінені в процесі адміністративного оскарження.

Перевіркою встановлено порушення:

- п.138.1, п.138.2. п.138.4 ст.138 ПК України внаслідок чого завищено витрати за 2-4 квартали 2011 року на суму 12458 грн. 34 коп.;

- 198.3 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту за жовтень 2011 року на суму 10833 грн. 34 коп., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в сумі 10833 грн. 34 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Так, при проведенні перевірки контролюючий орган виходив з того, що господарські операції (поставка, продаж, фінансова допомога, інвестиція, тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків.

Як передбачено п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 185.1 статті 185 цього ж Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було,

відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З врахуванням даної позиції судом досліджуються обставини правомірності формування позивачем податкового кредиту та валових витрат по господарських операціях, які стосуються спірних правовідносин.

Щодо висновків контролюючого органу про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 10833 грн. 34 коп., то такі ґрунтуються на аналізі господарських операцій позивача та його контрагента - ТзОВ «Юнам».

В матеріалах справи наявний договір поставки від 06.10.2011 року відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити (передати у власність покупця) товар - дипломи та сувенірні медалі для учасників ХІ Міжнародного економічного форуму та Міжнародної контактної біржі «Бізнес-партнерство 2011».

Також, в матеріалах справи наявний рахунок №0-0197 від 10.10.2011 року на суму 65000 грн. 00 коп., накладну за №0-00000121 від 10.10.2011 року на суму 65000 грн. 00 коп., платіжне доручення від 25.10.2011 року за №1437 на суму 65000 грн. 00 коп., податкову накладну від 10.10.2011 року за №218 на суму 65000 грн. 05 коп., в тому числі ПДВ - 10833 грн. 34 коп., акт списання від 18.10.2011 року.

При цьому, судом не беруться до уваги посилання представника відповідача на те, що у наданій податковій накладній вказано іншу дату договору поставки, ніж та, яка зазначена у вищенаведеному договорі поставки, оскільки такі спростовуються поясненнями засновника ТзОВ «ЮНАМ» ОСОБА_4

Більше того, такі обставини не можуть вказувати на нереальність господарських операцій, а лише на те, що вони носили позадоговірний характер, при цьому правочин був наявний.

Судом також встановлено та як вбачається з пояснень представника позивача, придбаний у контрагента товар транспортувався власним автотранспортом позивача з огляду на його малогабаритність. Дані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи описом продукції, отриманої Львівською торгово-промисловою палатою від ТзОВ «Юнам» для вручення учасникам ХІ Міжнародного економічного форуму та Міжнародної контактної біржі «Бізнес-партнерство 2011», поясненням керуючого справами позивача від 20.10.2015 року, технічною характеристикою мікроавтобуса VW Т5, державний номер ВС1055СК, подорожнім листом службового автомобіля Серії 05-ААХ за 10-17 жовтня 2011 року. свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу VW Т5, державний номер ВС1055СК.

В свою чергу, контролюючий орган в акті перевірки зазначає, що товариство за фактичною адресою не знаходиться, встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) ТзОВ «Юнам» покупцям з огляду на те, що в контрагентів - постачальників відсутнє майно, трудові ресурси, виробничо-складські приміщення, засоби для транспортування та інше майно, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності. Також, згідно з протоколів допиту, встановлено, що посадові особи підприємств - постачальників не брали участі в проведенні господарської операції товариств та документи фінансово-господарської діяльності юридичних осіб підписували за винагороду без розуміння їх змісту, тобто не причетні до здійснення господарської діяльності, а також згідно з висновків судово-почеркознавчої експертизи підписи посадових осіб виконані не ними самими, а іншими особами із наслідуванням.

Висновки контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом ґрунтуються на акті ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області від 18.06.2013 року за №31/2200.

Однак, суд не може брати до уваги зазначений акт в підтвердження нереальності господарських операцій, оскільки в ньому зроблено лише оцінку діяльності контрагента позивача з його контрагентами - постачальниками, без оцінки їх спільної діяльності, зокрема, щодо реальності здійснення досліджуваних господарських операцій.

Також, не беруться судом до уваги посилання відповідача на те, що умовами договору від 05.09.2011 року за №5/09 про проведення заходу із здійснення координаційно-методичного забезпечення підготовки і проведення Міжнародного економічного форуму, а також програмою ХІ Міжнародного економічного форуму, не передбачено нагородження учасників форуму дипломи та сувенірними медалями, оскільки відносини з приводу виконання даного договору належать до власної господарської компетенції сторін договору та за відсутності претензій останніх щодо належного виконання такого не можуть свідчити про нереальність досліджуваних господарських операцій.

Окрім того, вручення дипломів учасника та сувенірних медалей в якості заохочення учасників міжнародного економічного форуму не суперечить завданням та функціям Львівської торгово-промислової палати, що передбачені її статутом.

Отже, суд не може покласти в основу судового рішення документи та обґрунтування контролюючого органу обставин нереальності господарських операцій, оскільки такі ґрунтуються на припущеннях і у своїй сукупності не можуть беззаперечно підтверджувати згадані обставини.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що прямими доказами, в підтвердження реальності здійснення вищенаведених господарських операцій є надані позивачем первинні бухгалтерські документи, які не містять недоліків, а не докази, на які посилається контролюючий орган в акті перевірки, зокрема згаданий акт ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області, яким надається оцінка господарської діяльності ТзОВ «Юнам» з контрагентами-постачальниками.

Крім того, не можна залишити поза увагою і те, що як передбачено п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В матеріалах справи наявні копії податкових накладних, які не мають недоліків.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Також, матеріалами справи спростовується посилання відповідача на дефекти податкової правосуб'єктності контрагентів, як на обставину, що вказує на нереальність згаданих господарських операцій з врахуванням наступного.

В матеріалах справи наявний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, з яких вбачається, що на час вчинення досліджуваних господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований у встановленому законом порядку та являвся платником податку на додану вартість.

Наявність зазначених документів у позивача підтверджує його добросовісність та обачність, оскільки ним була зібрана оприлюднена інформація, яка б вказувала на добросовісність його контрагента.

Не можна залишити поза увагою і обставини за наявності яких рішення суб'єкта владних управлінських функцій вважається правомірним - таке має бути прийнято пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (п.8 ч.2 ст.2 КАС України).

При цьому, поняття справедливого балансу розкрито у рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

Так, Європейський Суд з прав людини, вважає, що порушенням справедливого балансу, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності, буде коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою податку на додану вартість, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподаткованої податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності.

В матеріалах справи відсутні беззаперечні докази в підтвердження наведених обставин справедливого втручання контролюючого органу у право власності позивача, а тому рішення не відповідає наведеному критерію.

За таких обставин, суд вважає, що контролюючим органом не доказано протиправності формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських операцій ТзОВ «Юнам», а тому висновки про його завищення є необґрунтованими, і як наслідок протиправними є податкові повідомлення рішення в частині донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Що стосується висновків відповідача про заниження податку на прибуток, то суд зазначає наступне.

Відповідно до підп.131.1.1 ПК України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Зі змісту даної норми вбачається, що основою для формування витрат є постачання товарів - фактичне вчинення господарської операції, яке призводить до зміни майнового стану суб'єктів господарювання.

Як передбачено п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З врахуванням того, що в процесі судового розгляду не знайшли свого підтвердження висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Юнам», суд вважає неправомірним висновок перевіряючи про заниження податку на прибуток.

Оскільки правомірність нарахування основного платежу по згаданих податках не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи контролюючим органом безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень - рішень, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Крім того, суд, у відповідності ч.2 ст.162 КАС України, у резолютивній частині постанови зазначити про протиправність та скасування оскаржуваних актів індивідуальної дії.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити та, з врахуванням положень ч.2 ст.7 Закону України «Про судовий збір», повернути з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати, прийняті Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, податкові повідомлення-рішення від 03.11.2014 року за №0004002210 та за №0004012210.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Львівської торгово-промислової палати (код ЄДРПОУ 2944886), що знаходиться за адресою м.Львів, Стрийський парк, 14, 520 грн. 04 коп. (п'ятсот двадцять гривень чотири копійки) сплаченого судового збору.

4.Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5.Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 07 квітня 2015 року.

Суддя В.Я.Мартинюк