Ухвала

від 19.10.2015 по справі 813/795/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2015 року Справа № 876/4552/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Ліщинського А.М.,

при секретарі судового засідання: Нефедовій А.О.,

з участю представників:

від позивача: Лазуркевича М.Ю.,

від відповідача: Чубак Н.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.04.2015 року у справі № 813/795/15 за позовом Львівської торгово-промислової палати до Державної податкової інспекції в Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Львівська торгово-промислова палата звернулася в суд з позовом до ДПІ в Галицькому районі м. Львова ГУ ДФС в Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 03.11.2014 року № 0004002210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 12458, 34 грн. та № 0004012210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 13541, 68 грн. .

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.04.2015 року позов Львівської торгово-промислової палати задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача від 03.11.2014 року № 0004002210 та №0004012210.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду відповідач ДПІ в Галицькому районі м. Львова її оскаржила, подавши апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій покликаючись на неповне зясування всіх обставин справи при прийнятті судового рішення та порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що господарські операції між Львівською торгово-промисловою палатою та ТзОВ «Юнам» в жовтні 2011 року попри наявність необхідних первинних документів, все ж таки не мали характеру реальних, а тому податковим органом правомірно винесено податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначено суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Позивач - Львівська торгова промислова палата в запереченні на апеляційну скаргу, вважає оскаржувану постанову такою, що прийнята за повного зясування всіх обставин справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права та просить залишити її без змін.

В судовому засіданні представник апелянта надала пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просила скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти апеляційної скарги просив оскаржувану постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ДПІ у Галицькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області, правонаступником якого є відповідач, було складено акт від 16.10.2014 року за №1551/13-04-22-10/02944886 «Про результати позапланової виїзної перевірки Львівської торгово-промислової палати (код за ЄДРПОУ 2944886) з питань дотримання податкового законодавства по взаєморозрахунках із ТзОВ «Юнам» код (ЄДРПОУ 25239357) за жовтень 2011 року, а також документальне підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) чи подальшу реалізацію цих товарів (робіт, послуг) від вищеперелічених контрагентів».

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.138.1, п.138.2. п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, що полягало в завищенні витрат за 2-4 квартали 2011 року на суму 12458 грн. 34 коп.; п.198.3 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, що полягало в завищенні податкового кредиту за жовтень 2011 року на суму 10833 грн. 34 коп., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в сумі 10833 грн. 34 коп.

На підставі вказаного акта перевірки ДПІ в Галицькому районі м. Львова прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.11.2014 року:

- за №0004002210, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 12458 грн. 34 коп., в тому числі, за основним платежем - 12458 грн. 34 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 0 грн. 00 коп.;

- за №0004012210, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 13541 грн. 68 коп., в тому числі, за основним платежем - 10833 грн. 34 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2708 грн. 34 коп.

За результатами оскарження позивачем вказаних податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку, останні були залишені без змін.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абз. 1 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вірно встановлено судом першої інстанції висновок контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 10833 грн. 34 коп., ґрунтується на аналізі господарських операцій позивача та його контрагента - ТзОВ «Юнам».

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що реальність господарських операцій між Львівською торгово-промисловою палатою та ТзОВ «Юнам» підтверджується наявними в матеріалах справи: договором поставки від 06.10.2011 року, рахунком №0-0197 від 10.10.2011 року на суму 65000 грн. 00 коп., накладною за №0-00000121 від 10.10.2011 року на суму 65000 грн. 00 коп., платіжним дорученням від 25.10.2011 року за №1437 на суму 65000 грн. 00 коп., податковою накладною від 10.10.2011 року за №218 на суму 65000 грн. 05 коп., в тому числі ПДВ - 10833 грн. 34 коп., актом списання від 18.10.2011 року.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, придбаний у контрагента товар транспортувався власним автотранспортом позивача з огляду на його малогабаритність.

Крім цього в матеріалах відсутні будь-які докази визнання недійсним, неукладеним чи розірваним договору поставки від 06.10.2011 року, укладеного між позивачем та ТзОВ «Юнам».

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що факт наявності необхідних первинних документів по господарських відносинах позивача з ТзОВ «Юнам» спростовує доводи апелянта щодо нереальності вказаних операцій.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що сама по собі несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що контролюючим органом не доведено протиправності формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських операцій з ТзОВ «Юнам», а тому висновки про його завищення є необґрунтованими, а податкове повідомлення - рішення, яким донараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість є протиправним.

Відповідно до пп.131.1.1 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що оскільки не знайшли свого підтвердження висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Юнам», то і висновок податкового органу про заниження податку на прибуток є неправомірним.

З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції підставно визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення відповідача, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток.

Доводи апеляційної скарги не є суттєвими, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу ДПІ в Галицькому районі м. Львова ГУ ДФС в Львівській області слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 160 ч.3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Галицькому районі м. Львова ГУ ДФС в Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.04.2015 року у справі № 813/795/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.І. Запотічний

Судді О.І.Довга

А.М.Ліщинський

Повний текст ухвали виготовлений 22.10.2015 року