Постанова

від 02.04.2015 по справі 816/770/15-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2015 року 17:26м. ПолтаваСправа № 816/770/15-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - Петренко О.В.,

представника позивача - Зоценко З.В.,

представника відповідача - Гаспаряна С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом малого приватного підприємства "ОЛВІ" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

10 березня 2015 року Мале приватне підприємство "ОЛВІ" (надалі також - МПП "ОЛВІ", позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі також - Кременчуцька ОДПІ, відповідач) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 серпня 2014 року № 0003792203/1618, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 22388,24 грн, у тому числі за основним платежем 14925,49 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 7462,75 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте контролюючим органом на підставі висновків перевірки, про порушення позивачем пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4 та 201.6 статті 201 Податкового кодексу України на суму податку на додану вартість 14925 грн, у тому числі: вересень 2011 року - 365,32 грн, жовтень 2011 року - 13982,97 грн, листопад 2011 року - 577,20 грн. Позивач вважає такі висновки протиправними з огляду на те, що вони не ґрунтуються на нормах Податкового кодексу України, а перевірка проведена без врахування всіх обставин та не досліджено у повному обсязі наданих під час перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку. З приводу взаємовідносин зі спірними контрагентами позивач вказує, що твердження контролюючого органу про фіктивність та відсутність факту реального здійснення господарської діяльності із даними контрагентами ґрунтуються на припущеннях, а відтак є непідтвердженими та такими, що не відповідають дійсності.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримали, просили задовольнити його у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. У письмових запереченнях в обґрунтування правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення зазначав, що перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4 та 201.6 статті 201 Податкового кодексу України під час формування податкового кредиту з ПДВ за наслідками господарських взаємовідносин із ПП "Таір-1", ТОВ "Онікс", ОСОБА_3 Вказував, що надані позивачем в ході проведення перевірки документи не підтверджують реальності здійснення господарських операцій. Зазначав, що позивачем не було надано до перевірки будь-які документи, що підтверджують транспортування товару, також господарські операції позивача із контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, необхідного для здійснення своєї діяльності. А тому, контролюючим органом, правомірно констатовано заниження податку на додану вартість та донараховано позивачу відповідні податкові зобов'язання.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Мале приватне підприємство "ОЛВІ" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 03 лютого 1994 року, код ЄДРПОУ 21057760, свідоцтво серії А00 № 683228, номер запису 1 585 107 0004 001937, а також перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ, у томі числі як платник податку на додану вартість.

В період з 01 серпня 2014 року по 07 серпня 2014 року відповідачем проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП "Таір-1", за вересень 2011 року, ТОВ "Онікс" за період жовтень 2011 року, ОСОБА_3 за період листопад 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 11 серпня 2014 року 2006/16-03-22-03-08/21057760, відповідно до якого зафіксовано порушення позивачем пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4 та 201.6 статті 201 Податкового кодексу України на суму податку на додану вартість 14925 грн, у тому числі: вересень 2011 року - 365,32 грн, жовтень 2011 року - 13982,97 грн, листопад 2011 року - 577,20 грн (а.с. 21-33).

На підставі вказаного акту та відповіді Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 27 серпня 2014 року № 0003792203/1618, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 22388,24 грн, у тому числі за основним платежем 14925,49 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 7462,75 грн (а.с. 34-35).

За результатами адміністративного оскарження акту та податкового повідомлення-рішення, останні залишені без змін, а скарги позивача - без задоволення (а.с. 37-49).

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню від 27 серпня 2014 року № 0003792203/1618, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 22388,24 грн, у тому числі за основним платежем 14925,49 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 7462,75 грн, суд виходив з наступного.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (в редакції, чинній у період, що перевірявся) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Повнота наданої документації чи правильність її оформлення перевіряючим в акті перевірки під сумнів не ставиться.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладене, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, визначенні вказаною нормою.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пункт 201.5 статті 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 182 цього Кодексу.

Статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами статті 4 Закону № 996-XIV одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Судом встановлено, що протягом періоду, що перевірявся, між позивачем (по тексту договору - Покупець) та ПП "Таір-1" (по тексту договору - Продавець) укладено договір поставки від 09 вересня 2011 року № Т/140, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати належний йому товар у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах Договору. Асортимент, кількість, ціна одиниці товару визначається у видатковій накладній, яка є невід'ємною частиною даного договору. Ціна кожної партії товару та його асортимент встановлюються Продавцем на момент передачі товару та зазначається у накладних. Покупець зобов'язується сплатити повну вартість відповідної партії на умовах попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця. Продавець здійснює постачання кожної партії товару з наданням необхідних документів на товар: видаткова накладна, податкова накладна (а.с. 68).

Відповідно до матеріалів справи, підставою для формування позивачем податкового кредиту стала податкова накладна, видана ПП "Таір-1" від 12 вересня 2011 року № 170 (а.с. 69).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії наступних документів: видаткова накладна від 12 вересня 2011 року № РН-0000170, рахунок-фактури від 12 вересня 2011 року (а.с. 70).

Отриманий товар був оплачений позивачем в повному обсязі, що підтверджується випискою по особовому рахунку (а.с.74).

На підтвердження факту перевезення придбаних товарно-матеріальних цінностей позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії подорожнього листа та товарно-транспортної накладної (а.с. 71-72).

Судом встановлено, що придбані у ПП "Таір-1" товарно-матеріальні цінності, використані у власній господарській діяльності, а саме реалізовані ТОВ "Кредмаш Сервіс", на підтвердження чого до матеріалів справи долучено копію договору та належні первинні документи на підтвердження його виконання (а.с. 75-80).

Крім того, протягом періоду, що перевірявся, між позивачем (по тексту договору - Покупець) та ТОВ "Онікс" (по тексту договору - Постачальник) укладено договір від 03 жовтня 2011 року № 57/10т, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити товар Покупцеві відповідно до заявки, а Покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його на умовах даного договору. Номенклатура, кількість товару, ціна окремих видів товару визначається сторонами договору у специфікації. Оплата товару здійснюється шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок Постачальника або внесення готівки у касу підприємства шляхом передплати або протягом п'яти днів з моменту поставки товару (а.с. 81).

Відповідно до матеріалів справи, підставою для формування позивачем податкового кредиту стали податкові накладні, видані вказаним контрагентом, від 03 жовтня 2011 року № 7 та від 06 жовтня 2011 року № 9 (а.с. 82, 86).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії наступних документів: видаткові накладні від 03 жовтня 2011 року № О-07 та від 06 жовтня 2011 року № О-09 (а.с. 83, 87).

Отриманий товар був оплачений позивачем в повному обсязі, що сторонами не заперечується.

На підтвердження факту перевезення придбаних товарно-матеріальних цінностей позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії подорожніх листів та товарно-транспортних накладних (а.с. 84-85, 88-89).

Також, протягом періоду, що перевірявся, між позивачем (по тексту договору - Замовник) та ФОП ОСОБА_3 (по тексту договору - Постачальник) укладено договір від 14 вересня 2011 року № 47/9т, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність товар Замовнику відповідно до специфікацій, що є невід'ємною частиною даного договору, а Замовник зобов'язується оплатити його на умовах даного договору та прийняти наступний товар: металопластикові вироби - вікно, 2 шт.. Строк сплати - 14 робочих днів. Загальна сума договору - 5000 грн (а.с. 90).

Відповідно до матеріалів справи, підставою для формування позивачем податкового кредиту стала податкова накладна, видана вказаним контрагентом, від 03 листопада 2011 року № 1 (а.с. 91).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірена копія накладної від 24 листопада 2011 року № 78 та рахунку від 02 листопада 2011 року № 78 (а.с. 92).

Отриманий товар був оплачений позивачем в повному обсязі, що підтверджується копією виписки з особового рахунку (а.с. 73).

На підтвердження факту перевезення придбаних товарно-матеріальних цінностей позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії подорожнього листа та товарно-транспортної накладної (а.с. 93-94).

Судом встановлено, що придбані у ТОВ "Онікс" та ФОП ОСОБА_3 товарно-матеріальні цінності, використані у власній господарській діяльності, а саме при виконання умов договору субпідряду від 04 січня 2011 року, укладеного з ЗАТ "Кременчуцьке спеціалізоване підприємство № 410", на підтвердження чого до матеріалів справи долучено копію такого договору та належні первинні документи на підтвердження його виконання (а.с. 95-106).

Господарські операції позивача здійснювались в межах основних видів діяльності позивача за КВЕД.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача зі спірними контрагентами у перевіряємий період мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, а тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ґрунтуються на вимогах Податкового кодексу України.

Надаючи оцінку твердженню Кременчуцької ОДПІ про не підтвердження реальності операцій позивача з ПП "Таір-1", які на думку відповідача обґрунтовані актом перевірки від 19 жовтня 2012 року №4378/15-322/34451048 ПП "Таір-1" за період з 01 вересня 2009 року по 31 серпня 2012 року, а також неподання ТОВ "Онікс" та ОСОБА_3 податкової звітності за період, протягом якого останні мали господарські правовідносини з МПП "ОЛВІ", суд звертає увагу на те, що висновок відповідача про порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства України ґрунтується головним чином на аналізі характеру господарської діяльності контрагентів позивача.

Згідно частини другої статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Позивач є відокремленою юридичною особою від своїх контрагентів, а тому не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це б порушувало конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності.

Крім того, чинне станом на час виникнення спірних правовідносин законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування, чи формувати валові витрати.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", "якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту".

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позивачем, на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних бухгалтерських документів, правомірно включено суму податку на додану вартість до податкового кредиту, визначену актом перевірки та відповіддю на заперечення на акт, за спірний період.

Таким чином, сукупність наданих представником позивача документів дають достатні підстави дійти висновку про фактичне виконання умов договорів із спірними контрагентами, окрім того, зі змісту первинних документів, долучених до матеріалів, в діяльності позивача та його контрагента наявні розумні економічні та організаційно-адміністративні причини для укладання договору, а також наявні чинники, з якими закон пов'язує можливість формування позивачем податкового кредиту за спірними операціями, зокрема, витрати позивача за цим договором повною мірою пов'язані з його господарською діяльністю.

В ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність господарських операцій з придбання товарів, встановлено факт понесення позивачем витрат та сплати у ціні придбаних товарів податку на додану вартість, а також використання таких товарів у подальшій господарській діяльності позивача.

Суд, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знайшов у діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і прийшов до висновку, що твердження контролюючого органу про наявність таких порушень ґрунтуються на його припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача протирічать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Суд не погоджується з позицією відповідача у справі з мотивацій, наведених вище та вважає, що відповідачем невірно застосовані норми Податкового кодексу України, відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте необґрунтовано та не на підставі закону, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на контролюючий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов малого приватного підприємства "ОЛВІ" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 27 серпня 2014 року № 0003792203/1618.

Стягнути з Державного бюджету України на користь малого приватного підприємства "ОЛВІ" витрати зі сплати судового збору у розмірі 182,70 грн.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено 07 квітня 2015 року .

Суддя І.Г. Ясиновський