Ухвала

від 13.05.2015 по справі 816/770/15-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2015 р.Справа № 816/770/15-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бартош Н.С.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.04.2015р. по справі № 816/770/15-а

за позовом малого приватного підприємства "ОЛВІ"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, мале приватне підприємство "ОЛВІ", звернулось до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 серпня 2014 року № 0003792203/1618, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 22388,24 грн, у тому числі за основним платежем 14925,49 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 7462,75 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.04.2015р. позовні вимоги задоволено.

Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області , не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення є необґрунтованим та незаконним, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.04.2015р. та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В порядку, визначеному ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що мале приватне підприємство "ОЛВІ" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 03 лютого 1994 року, код ЄДРПОУ 21057760, свідоцтво серії А00 № 683228, номер запису 1 585 107 0004 001937, а також перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ, у томі числі як платник податку на додану вартість.

В період з 01 серпня 2014 року по 07 серпня 2014 року відповідачем проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП "Таір-1", за вересень 2011 року, ТОВ "Онікс" за період жовтень 2011 року, ОСОБА_1 за період листопад 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 11 серпня 2014 року 2006/16-03-22-03-08/21057760, відповідно до якого зафіксовано порушення позивачем пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4 та 201.6 статті 201 Податкового кодексу України на суму податку на додану вартість 14925 грн, у тому числі: вересень 2011 року - 365,32 грн, жовтень 2011 року - 13982,97 грн, листопад 2011 року - 577,20 грн (а.с. 21-33).

На підставі вказаного акту Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 27 серпня 2014 року № 0003792203/1618, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 22388,24 грн., у тому числі за основним платежем 14925,49 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 7462,75 грн. (а.с. 34-35).

За результатами адміністративного оскарження акту та податкового повідомлення-рішення, останні залишені без змін, а скарги позивача - без задоволення (а.с. 37-49).

Не погодившись з діями Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, висновки податкового органу викладені в акті перевірки від 11 серпня 2014 року 2006/16-03-22-03-08/21057760 є хибними, а тому оскаржуване податкове повідомлення - рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (в редакції, чинній у період, що перевірявся) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З викладених правових норм випливає, що при реалізації права на податковий кредит платник повинен довести факти придбання товарів (робіт, послуг) з метою виконання операцій, які є об'єктом оподаткування ПДВ; платник повинен представити належним чином оформлені первинні облікові документи на купівлю товарів (робіт, послуг) та податкові накладні. Зазначені документи повинні відповідати встановленим законодавством вимогам, містити несуперечливу та достовірну інформацію, підтверджувати реальність виконання платником відповідних господарських операцій.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, визначенні вказаною нормою.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пункт 201.5 статті 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 182 цього Кодексу.

Статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Судовим розглядом встановлено, що протягом періоду, що перевірявся, між позивачем (по тексту договору - Покупець) та ПП "Таір-1" (по тексту договору - Продавець) укладено договір поставки від 09 вересня 2011 року № Т/140, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати належний йому товар у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах Договору. Асортимент, кількість, ціна одиниці товару визначається у видатковій накладній, яка є невід'ємною частиною даного договору. Ціна кожної партії товару та його асортимент встановлюються Продавцем на момент передачі товару та зазначається у накладних. Покупець зобов'язується сплатити повну вартість відповідної партії на умовах попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця. Продавець здійснює постачання кожної партії товару з наданням необхідних документів на товар: видаткова накладна, податкова накладна (а.с. 68).

Матеріалами справи підтверджено, що підставою для формування позивачем податкового кредиту стала податкова накладна, видана ПП "Таір-1" від 12 вересня 2011 року № 170 (а.с. 69).

Виконання умов вказаного договору позивачем підтверджується копіями видаткової накладної від 12 вересня 2011 року № РН-0000170 та рахунку-фактури від 12 вересня 2011 року (а.с. 70).

Відповідно з випискою по особовому рахунку, отриманий товар оплачений позивачем в повному обсязі (а.с.74).

Перевезення придбаних товарно-матеріальних цінностей позивачем засвідчено подорожнього листа та товарно-транспортної накладної (а.с. 71-72).

Також, судовим розглядом встановлено, що придбані у ПП "Таір-1" товарно-матеріальні цінності, використані у власній господарській діяльності, а саме реалізовані ТОВ "Кредмаш Сервіс", на підтвердження чого до матеріалів справи долучено копію договору та належні первинні документи щодо виконання (а.с. 75-80).

Крім того, протягом періоду, що перевірявся, між позивачем (по тексту договору - Покупець) та ТОВ "Онікс" (по тексту договору - Постачальник) укладено договір від 03 жовтня 2011 року № 57/10т, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити товар Покупцеві відповідно до заявки, а Покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його на умовах даного договору. Номенклатура, кількість товару, ціна окремих видів товару визначається сторонами договору у специфікації. Оплата товару здійснюється шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок Постачальника або внесення готівки у касу підприємства шляхом передплати або протягом п'яти днів з моменту поставки товару (а.с. 81).

Відповідно до матеріалів справи, підставою для формування позивачем податкового кредиту стали податкові накладні, видані вказаним контрагентом, від 03 жовтня 2011 року № 7 та від 06 жовтня 2011 року № 9 (а.с. 82, 86).

Виконання умов вказаного договору позивачем підтверджується копіями видатковими накладними від 03 жовтня 2011 року № О-07 та від 06 жовтня 2011 року № О-09 (а.с. 83, 87).

Отриманий товар оплачений позивачем в повному обсязі.

Перевезення придбаних товарно-матеріальних цінностей позивачем засвідчено копіями подорожніх листів та товарно-транспортних накладних (а.с. 84-85, 88-89).

Також, протягом періоду, що перевірявся, між позивачем (по тексту договору - Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (по тексту договору - Постачальник) укладено договір від 14 вересня 2011 року № 47/9т, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність товар Замовнику відповідно до специфікацій, що є невід'ємною частиною даного договору, а Замовник зобов'язується оплатити його на умовах даного договору та прийняти наступний товар: металопластикові вироби - вікно, 2 шт.. Строк сплати - 14 робочих днів. Загальна сума договору - 5000 грн. (а.с. 90).

Відповідно до матеріалів справи, підставою для формування позивачем податкового кредиту стала податкова накладна, видана вказаним контрагентом, від 03 листопада 2011 року № 1 (а.с. 91).

Виконання умов вказаного договору позивачем підтверджується копіями накладної від 24 листопада 2011 року № 78 та рахунку від 02 листопада 2011 року № 78 (а.с. 92).

Отриманий товар оплачений позивачем в повному обсязі, що підтверджується копією виписки з особового рахунку (а.с. 73).

Перевезення придбаних товарно-матеріальних цінностей позивачем засвідчено копіями подорожнього листа та товарно-транспортної накладної (а.с. 93-94).

Судовим розглядом встановлено, що придбані у ТОВ "Онікс" та ФОП ОСОБА_1 товарно-матеріальні цінності, використані у власній господарській діяльності, а саме при виконання умов договору субпідряду від 04 січня 2011 року, укладеного з ЗАТ "Кременчуцьке спеціалізоване підприємство № 410", на підтвердження чого до матеріалів справи долучено копію такого договору та належні первинні документи на підтвердження його виконання (а.с. 95-106).

Господарські операції позивача здійснювались в межах основних видів діяльності позивача за КВЕД

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції позивача зі контрагентами у перевіряємий період мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, а тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ґрунтуються на вимогах Податкового кодексу України.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», містять усі необхідні реквізити, дозволяють достовірно встановити зміст та учасників спірних операцій, що свідчить про те, що проведені операції були відображені у бухгалтерському обліку підприємства, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про законність позовних вимог.

Надаючи оцінку твердженню Кременчуцької ОДПІ про не підтвердження реальності операцій позивача з ПП "Таір-1", які на думку відповідача обґрунтовані актом перевірки від 19 жовтня 2012 року №4378/15-322/34451048 ПП "Таір-1" за період з 01 вересня 2009 року по 31 серпня 2012 року, а також неподання ТОВ "Онікс" та ОСОБА_1 податкової звітності за період, протягом якого останні мали господарські правовідносини з МПП "ОЛВІ", суд зазначає, що висновок відповідача про порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства України ґрунтується на аналізі характеру господарської діяльності контрагентів позивача.

Діюче податкове законодавство пов'язує виникнення права платника податків на включення до складу валових витрат та на податковий кредит з наявністю податкової накладної, що оформлена у відповідності до приписів ст. 201 Податкового кодексу України.

Крім того, чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Також, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Позивачем, на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних бухгалтерських документів, правомірно включено суму податку на додану вартість до податкового кредиту, визначену актом перевірки та відповіддю на заперечення на акт, за спірний період.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач виконав всі вимоги Податкового кодексу України щодо документального оформлення податкового обліку.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.04.2015р. по справі № 816/770/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бартош Н.С. Судді Мельнікова Л.В. Донець Л.О. Повний текст ухвали виготовлений 18.05.2015 р.