Постанова

від 07.04.2015 по справі 826/435/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 квітня 2015 року № 826/435/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «КД Груп» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.12.2014 р. № 0005122204,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КД Груп» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві від 22.12.2014 р. № 0005122204.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 05.12.2014 р. № 3156/26-53-22-04-21/37202929 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.12.2014 р. № 0005122204, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 363 921,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним. Обставини, викладені в акті не відповідають дійсності та спростовуються наявними доказами.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Заяви про розгляд справи без його участі або клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Згідно поданих до суду письмових заперечень проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні. Вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «КД Груп» з питань правильності нарахування, повноти сплати та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Аквен-Інтер» за липень 2014 р. та ТОВ «Тарма Груп» за серпень 2014 р.

За результатами перевірки встановлено порушення ТОВ «КД Груп»:

- п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2 та п. 201.6, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за липень 2014 р. на суму 135 088,00 грн., за серпень 2014 р. на суму 107 526,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 05.12.2014 р. № 3156/26-53-22-04-21/37202929 та винесено податкове повідомлення-рішення від 22.12.2014 р. № 0005122204, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 363 921,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 242 614,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 121 307,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За змістом підпункту 75.1.2 пункту 75.1 цієї ж статті Кодексу документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

За правилами пункту 78.5 статті 78 Податкового кодексу України допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу, якою передбачено право посадових осіб органу державної податкової служби приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення платникові направлення на проведення такої перевірки визначеного змісту.

У разі недотримання працівниками контролюючого органу умов та порядку допуску до перевірки платник вправі не допустити посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної перевірки, як це передбачено абзацом другим пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України.

Власне ж допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та/або проведенні виїзної податкової перевірки. Слід зазначити, що непред'явлення платникові податковим органом направлення на проведення перевірки, як того вимагає пункт 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, у разі фактичного допуску платником посадових осіб органу доходів і зборів до цієї перевірки, також не матиме правового значення для оцінки правомірності призначення та проведення відповідної перевірки.

Зважаючи на викладене вище, суд вважає необґрунтованими посилання позивача на порушення процедури проведення перевірки, оскільки як свідчать матеріали справи контролюючий орган було допущено позивачем до проведення перевірки.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення неконтрольованих операцій), у розрізі здійснення контрольованих операцій, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Товариство з обмеженою відповідальністю «КД Груп» зареєстровано Відділом державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Деснянського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві. Взято на облік у ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві. Зареєстрований платником податку на додану вартість. Основним видом діяльності є загальне прибирання будинків.

Як вбачається з матеріалів справи спірні правовідносини виникли у зв'язку із фінансово-господарськими взаємовідносинами позивача з ТОВ «Аквен-Інтер» та ТОВ «Тарма-Груп».

1. ТОВ «КД Груп» (замовник) та ТОВ «Аквен-Інтер» (виконавець) було укладено договіри про надання послуг з прибирання приміщення № АКК-1 від 01.05.2014 р., АКК-2 від 01.05.2014 р., відповідно до умов яких, за завданням замовника виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню послуг з комплексного прибирання торгових та офісних приміщень, що розташовані за адресами та площею, вказаними у Додатку № 1, та переліком послуг і ціною за 1 кв.м., вказаними у Додатку № 2, що є невід'ємною частиною цього Договору.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем надано суду Додатки до договору із зазначенням переліку об'єктів в яких повинні бути проведені роботи з прибирання приміщень, рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні.

ТОВ «КД Груп» (замовник) та ТОВ «Аквен-Інтер» укладено договір № АКК-3 надання послуг по користуванню, чищенню та заміні брудопоглинаючого покриття від 01.05.2014 р., відповідно до умов якого, виконавець зобов'язується надати замовнику в тимчасове користування брудопоглинаюче покриття, яке його власністю та регулярно надавати послуги по заміні та чищенню покриття на умовах, передбачених у п. 1.2 цього договору.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано суду додатки до договору із деталізацією об'єктів надання послуг та вартості послуг, рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні.

2. ТОВ «КД Груп» (замовник) та ТОВ «Тарма Груп» (виконавець) укладено договори про надання послуг по прибиранню приміщення № ТК-1 від 01.08.2014 р. та ТК-2 від 01.08.2014 р., відповідно до умов якого, за завданням замовника виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню послуг з комплексного прибирання торгових та офісних приміщень, що розташовані за адресами та площею, вказаними в Додатку № 1 та переліком послуг і ціною за 1 кв.м., вказаними у Додатку № 2, що є невід'ємною частиною цього Договору.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем надано суду додатки до договору із деталізацією об'єктів надання послуг та вартості послуг.

ТОВ «КД Груп» (замовник) та ТОВ «Тарма Груп» (виконавець) укладено договір № ТК-3 надання послуг по користуванню, чищенню та заміні брудопоглинаючого покриття від 01.05.2014 р., відповідно до умов якого, виконавець зобов'язується надати замовнику в тимчасове користування брудопоглинаюче покриття, яке його власністю та регулярно надавати послуги по заміні та чищенню покриття на умовах, передбачених у п. 1.2 цього договору.

На підтвердження виконання вказаних вище договорів позивачем надано суду рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні.

На підтвердження реалізації послуг в іншому ланцюгу постачання позивачем надано суду договори № Т2-7 від 11.09.2013 р. та № Т1-7 від 23.08.2013 р. про надання послуг по користуванню, чищенню та заміні брудопоглинаючого покриття, укладені між ТОВ «КД Груп» (виконавець) та ТОВ «Технополіс-1» (замовник).

Позивачем (виконавець) та ТОВ «Торгова компанія Ельдорадо» (замовник) було укладено договори № КЕ1 про надання послуг по користуванню, чищенню та заміні брудопоглинаючого покриття від 01.12.2010 р. та № КЕ/017 від 01.02.2011 р.

На підтвердження виконання умов вказаних вище договорів позивачем надано суду додатки до договору із деталізацією об'єктів надання послуг та вартості послуг, рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні.

Як вбачається з акту перевірки висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства щодо господарських взаємовідносин з ТОВ «Аквен-Інтер» зроблені з огляду на те, що відповідно до поданої останнім податкової звітності до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві середньооблікова кількість штатних працівників 0 осіб.

Крім того висновки податкового органу щодо відсутності трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, сировини та матеріалів для здійснення основного виду господарської діяльності, зроблені з огляду на акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 09.09.2014 р. № 2761/26-55-22-07/38390117 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Аквен-Інтер» з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість за період діяльності з 01.06.2014 р. по 31.08.2014 р., а також відповідно до інформації отриманої із бази ІАС «Єдиний реєстр податкових накладних» щодо відсутності реєстрації податкових накладних.

Висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Тарма Груп» зроблені з огляду на акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 22.08.2014 р. № 2553/26-55-2-09/39184734, відповідно до якого, при проведенні аналізу податкової звітності з податку на додану вартість за червень, липень 2014 р., поданої ТОВ «Тарма Груп» встановлено формування податкового кредиту за рахунок маніпулювання звітними даними, а саме: до складу податкового кредиту віднесено суми за податковими накладними в яких ПДВ менше 10 000,00 грн., у зв'язку із чим є неможливим дослідження номенклатури товару, встановлення дроблення податкових накладних. Встановлено відсутність реєстрації податкових накладних на продажу товару, який було придбано в червні, липні 2014 р.

Спростовуючи дії відповідача, позивач посилається на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.02.2015 р. у справі № 826/17543/14 за позовом ТОВ «Тарма Груп» до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, яким позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві по проведенню зустрічної звірки ТОВ "Тарма Груп" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період червень, липень, серпень 2014 року. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, які полягають в зміні в електронній базі даних Автоматизована інформаційна система "Податковий блок" показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, які задекларовані ТОВ "Тарма Груп" за період червень, липень, серпень 2014 року, на підставі актів від 22.08.2014 року № 2553/26-55-22-09/39184734, № 2764/26-55-22-09/39184734 від 10.09.2014 року. Зобов'язано ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві відобразити в електронній базі даних Автоматизована інформаційна система "Податковий блок" показники податкових зобов'язань та податкового кредиту, задекларованих ТОВ "Тарма Груп" за період червень, липень, серпень 2014 року, та які були змінені на підставі актів 22.08.2014 року №2553/26-55-22-09/39184734, №2764/26-55-22-09/39184734 від 10.09.2014 року. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів № 9036504522 від 26.06.2014р. У решті позовних вимог відмовлено.

Стосовно посилання податкового органу на неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача, як на підставу неправомірності включення позивачем певних сум за угодами з такими контрагентами до складу податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

В силу приписів статті 16 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1999 № 2657-ХП податковою інформацією є сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно з приписами статті 74 Податкового кодексу України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Так, в силу приписів пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України, податкова інформація є підставою для прийняття посадовими особами органів державної податкової служби відповідних висновків під час проведення перевірок.

Оформлення результатів перевірок здійснюється шляхом складання акта перевірки, який є носієм доказової інформації та повинен містити висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання законодавства.

У свою чергу, метою проведення зустрічної звірки платника податків є виключно отримання податкової інформації, тобто, зібрання відомостей, які розкривають процес поточної господарської діяльності платника податків, дані про його контрагентів, кількісні, якісні та інші характеристики отриманих та наданих товарів (робіт, послуг).

Враховуючи, що зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ, який складається після проведення зустрічної звірки (довідка) та у разі неможливості її проведення (акт) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі, і про реальність, повноту, достовірність господарських операцій такої особи.

Крім того, суд зазначає, що пунктом 4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України від 22 квітня 2011 року №236, передбачено, що у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами Державної податкової служби України.

При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу Державної податкової служби забезпечує проведення такої звірки.

Таким чином в акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснюються між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

З аналізу вищевикладених норм права та обставин справи вбачається, що висновки суб'єкта владних повноважень, викладені в Актах про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів здійснених між позивачем та його контрагентами зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не відповідають визначеному змісту акта про неможливість проведення зустрічної звірки.

Проте, надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з доводами позивача та критично ставиться до наданих позивачем первинних документів бухгалтерського обліку, підтверджуючих здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами, з огляду на нижченаведене.

В даній справі судом встановлено, що господарські операції з ТОВ «Аквен-Інтер» за липень 2014 р. та ТОВ «Тарма Груп» за серпень 2014 р. не підтверджується первинними документами.

Так, позивачем не доведено суду, що послуги, отримані в результаті надання послуг за укладеними договорами є економічно обґрунтованими та мали на меті настання реальних наслідків здійснення господарських операцій.

Так, позивачем на підтвердження господарських операцій з вказаними контрагентами надано суду податкові накладні, рахунки-фактури, банківські виписки, довідки про надходження та списання коштів, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), додатки до договорів з деталізацією послуг.

Водночас, в актах здачі-приймання робіт (надання послуг) не зазначено перелік робіт, які були виконані, їх вартість, об'єкти на яких виконувалися роботи з прибирання. Рахунки -фактури не містять реквізити договорів, на виконання яких видавалися останні, а також прізвища та ім'я по батькові уповноваженої на їх підписання особи, не містять дати, до якої рахунок має бути сплачений.

Згідно умов укладених договорів про надання послуг з прибирання приміщення (п. 2.3) сторони домовилися, що вартість робіт включає в себе витрати на проведення самих робіт, витратні матеріали, доставку обладнання, зберігання обладнання. Однак, доказів, які б свідчили про понесені витрати суду не надано. Також позивачем не надано доказів наявності трудових ресурсів для виконання робіт з прибирання, доказів наявності необхідного обладнання для виконання такого виду робіт, доказів їх зберігання.

З наданих позивачем первинних документів не можливо встановити формування основних фондів та витрат пов'язаних з формуванням останніх.

Надані позивачем первинні документи не дають суду дійти висновку про наявність ділової мети в отриманні послуг з прибирання приміщень, оскільки результат господарської діяльності не свідчить про доцільність отримання певної матеріальної вигоди в ході їх виконання (отримані позивачем послуги з прибирання є його основним видом діяльності, а економічного обґрунтування замовлення таких послуг у інших осіб позивачем не надано), а, отже, ставить під сумнів їх економічну доцільність.

Отже, вищенаведене ставить під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання задекларованого основного виду діяльності.

На думку суду наслідком здійснення господарської діяльності є фактичний рух активів.

Проаналізувавши фактичні обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що надані позивачем первинні документи (податкові накладні, акти здачі -приймання, рахунки-фактури) не дають підстав дійти до висновку, що господарські операції мали місце.

З огляду на вищевказане, враховуючи відсутність документів, які б могли достовірно свідчити про фактичне виконання умов укладених договорів, інших документів щодо реальності та товарності проведених операцій, суд дійшов висновку про непідтвердження реальності проведення господарських операцій з контрагентами позивача, тобто, про відсутність операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування ПДВ.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з виконання робіт фактично не мали реального характеру, замовлення (виконання робіт) оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Тому наявність у позивача необхідних документів, які відповідно до Податкового кодексу України є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту (податкових накладних, актів виконаних робіт тощо) сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту, оскільки судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Отже, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, руху активів, а, відтак, позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту є правомірними.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми з ПДВ.

Зважаючи на вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що в порушення вимог п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2 та п. 201.6, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за липень 2014 р. на суму 135 088,00 грн., за серпень 2014 р. на суму 107 526,00 грн.

Дослідивши всі обставини справи, суд вважає доводи, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, недоведеними.

Враховуючи те, що судом не встановлено підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 22.12.2014 р. № 0005122204, відповідно, відсутні підстави для задоволення даних позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене у сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають поверненню.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

1. У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «КД Груп» відмовити.

2. Стягнути решту суми судового збору у розмірі 4 384,80 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю «КД Груп» (код ЄДРПОУ 37202929) до Державного бюджету України.

3. Стягнення решти суми судового збору у розмірі 4 384,80 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю «КД Груп» (код ЄДРПОУ 37202929) доручити ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук