Ухвала

від 31.03.2015 по справі 826/20527/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/20527/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

31 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2015 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТАУЕР БІЛДІНГ» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ТАУЕР БІЛДІНГ» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило: визнати протиправними дії ДПІ у Печерському районі м. Києва, які виразилися в розірванні в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів №030420141 від 03.04.2014; визнати протиправними дій ДПІ у Печерському районі м. Києва, які виразилися у відмові в прийнятті та підписанні договорів про визнання електронних документів, що направлялися ТОВ «Тауер Білдінг» 02.07.2014, 10.07.2014, 23.07.2014, 26.08.2014, 03.10.2014 відповідно; визнати протиправними дій ДФС України із неналежного виконання повноважень із методичного забезпечення діяльності територіальних органів (в тому числі і ДПІ у Печерському районі м. Києва) у сфері укладення та виконання договорів про визнання електронних документів, із організації роботи територіальних органів (в тому числі і ДПІ у Печерському районі м. Києва) щодо укладення та виконання договорів про визнання податкових документів, із здійснення контролю за діяльністю територіальних органів (в тому числі і ДПІ у Печерському районі м. Києва) та за дотриманням вимог законодавства і виконанням службових, посадових обов'язків щодо укладання та виконання договорів про визнання податкових документів, внаслідок чого територіальними органами ДФС України (в тому числі і ДПІ у Печерському районі м. Києва) масово вчиняються протиправні дії із розірвання в односторонньому порядку договорів про визнання електронних документів з підстав, що не передбачені умовами таких договорів, в тому числі з підстав встановлення структурним підрозділом контролюючого органу та/або податкової міліції відсутності платника податків за місцезнаходженням та направлення державному реєстратору повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою №18-ОПП до моменту внесення запису до ЄДР про відсутність платника податків за місцезнаходженням.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2015 позов задоволено частково: визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, які виразилися в розірванні в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів №030420141 від 03.04.2014; визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, які виразилися у відмові в прийнятті та підписанні договорів про визнання електронних документів, що направлялися ТОВ «Тауер Білдінг» 02.07.2014, 10.07.2014, 23.07.2014, 26.08.2014, 03.10.2014 відповідно; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи між ТОВ «Тауер Білдінг» та ДПІ у Печерському районі м. Києва укладено договір про визнання електронних документів від 03.04.2014 №030420141, предметом якого є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інших звітних податкових документів), поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП) до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

На підставі вказаного договору про визнання електронних документів 20.06.2014 позивач засобами телекомунікаційного зв'язку направив до ДПІ у Печерському районі м. Києва податкову накладну №190 від 19.06.2014, виписану контрагенту, для внесення її до Єдиного реєстру податкових накладних відповідно до п.11 підрозділу 2 Перехідних положень, п.201.І0 ст.201 Податкового кодексу України, Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246.

Згідно квитанції №1 ТОВ «Тауер Білдінг» повідомлено про неприйняття документу з наступних підстав: «Для платника податків заборонено прийом звітності по електронній пошті. Можливо відсутній договір з МДЗУ».

Згідно листа «Про розірвання договору» від 18.06.2014 №28290/10/26-55-10-02-10 ДПІ у Печерському районі м. Києва повідомила ТОВ «Тауер Білдінг» про одностороннє розірвання договору про визнання електронних документів від 03.04.2014 у зв'язку із порушенням товариством істотних умов договору на підставі статей 651, 653, 654 ЦК України.

При цьому, контролюючий орган зазначив, що за результатами здійснення заходів щодо фактичного встановлення місцезнаходження юридичної особи місцезнаходження TOB «Тауер Білдінг» за податковою адресою підрозділами податкової міліції не встановлено.

Позивачем неодноразово 02.07.2014, 10.07.2014, 23.07.2014, 26.08.2014 та 03.10.2014 надсилалися до ДПІ у Печерському районі м. Києва для підписання договори про визнання електронних документів, проте відповідачем-1 відмовлено у прийнятті та підписанні зазначених договорів у зв'язку з незнаходженням ТОВ «Тауер Білдінг» за місцезнаходженням.

Вважаючи дії посадових осіб ДПІ у Печерському районі м. Києва протиправними та такими, що порушують права та законні інтереси позивача, які виявились у неприйнятті податкових документів товариства засобами електронного (телекомунікаційного) зв'язку та у розірванні в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів, TOB «Тауер Білдінг» звернулося із скаргою від 23.07.2014 №23-07/14-01 на протиправні дії посадових осіб ДПІ до в.о. начальника ДФС України Єкасьової O.B. з наданням копії скарги Начальнику оперативного управління ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва Солянику О.А.

Рішенням «Про розгляд листа» №35272/10/26-55-18-07-10 від 31.07.2014 p., позивача повідомлено, що у зв'язку із проведенням необхідних заходів, передбачених п. 12.5 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, державному реєстратору направлено повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою 18-ОПП для вжиття заходів, передбачених ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», а тому у зв'язку з порушенням істотних умов договору зобов'язання сторін, визначені договором 03.04.2014, припинено.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази правомірності дій відповідача-1, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з урахуванням того, що суд не може втручатись в дискрецію відповідача-2.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що ДПІ у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що предметом договору про визнання електронних документів (п. 1 ст. 1 договору) є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інших звітних податкових документів), поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням ЕЦП до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Відповідно до ст. 3 договору платник податків надсилає до контролюючого органу податкові документи у встановленому форматі з накладним ЕЦП, а контролюючий орган зобов'язаний забезпечити приймання податкових документів платника податків в електронному вигляді, їх комп'ютерну обробку, та забезпечити конфіденційність особистих ключів.

Договір останній діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів ЕЦП.

Виходячи з умов договору про визнання електронних документів (п. 4 ст. 6 договору) відповідач має право розірвати договір в односторонньому порядку виключно у двох випадках:

1) ненадання позивачем нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих;

2) зміна позивачем місця реєстрації.

Відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували, що ТОВ «Тауер Білдінг» не надало нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або змінило місце реєстрації до винесення спірного рішення, тобто не надав доказів існування підстав для розірвання договору в односторонньому порядку.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Тауер Білдінг» 03.09.2014 оформило посилені сертифікати відкритих ключів ЕЦП директора товариства та ЕЦП печатки товариства для обміну документами із контролюючим органом через електронний кабінет платника податків. Посилені сертифікати відкритих ключів товариства ніколи не були скасовані чи заблоковані.

У листі про розірвання договору від 18.06.2014 №28290/10/26-55-10-02-10 чинність посилених сертифікатів відкритих ключів ЕЦП директора та печатки товариства відповідачем-1 не заперечується.

Щодо другої підстави, яка дає право розірвати договір в односторонньому порядку колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 45.2 статті 45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до ч. 2 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичних осіб, зокрема, про адресу місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до п. 12.5 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) контролюючого органу протягом трьох робочих днів приймає рішення про надсилання до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою № 18-ОПП (додаток 24) для вжиття заходів, передбачених ч. 12 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

Абзацом 2 ч. 12 ст. 19 вищезазначеного Закону передбачено, що у разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.

Згідно з ч. 14 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» у разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Згідно із ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегія суддів звертає увагу, що ТОВ «Тауер Білдінг» зареєстроване як юридична особа 07.05.2013. Місцезнаходження товариства: 01042, м. Київ, вул. Чигоріна, будинок 49, прим. 82, офіс 4.

Вказана адреса місцезнаходження ТОВ «Тауер Білдінг» вказана у належним чином затвердженому та зареєстрованому Статуті товариства та внесена як адреса місцезнаходження позивача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за якою фактично здійснюється діяльність

З моменту державної реєстрації ТОВ «Тауер Білдінг» як юридичної особи до установчих документів товариства не вносились зміни, що стосуються місцезнаходження, інформація про зміну місцезнаходження (місця реєстрації) не подавалася державному реєстратору та, відповідно, не вносилася до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Вказана інформація підтверджується даними виписки та витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також Договорами про співробітництво від 17.05.2013 та від 17.05.2014, які підтверджують право користування частиною приміщення за вказаною адресою.

Більш того, як вбачається з витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ТОВ «Тауер Білдінг» тричі 04.07.2014, 07.08.2014, та 06.10.2014 подавали до державного реєстратора документи для підтвердження відомостей про юридичну особу.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що розірвання відповідачем договору в односторонньому порядку на підставі відсутності позивача за місцезнаходженням є протиправним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що у ДПІ у Печерському районі м. Києва були відсутні підстави для відмови у прийнятті та підписанні договорів про визнання електронних документів, які повторно направлялися позивачем 02.07.2014, 10.07.2014, 23.07.2014, 26.08.2014 та 03.10 2014.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Тауер Білдінг» вчинило усі передбачені чинним законодавством дії, необхідні для подання податкових документів в електронному вигляді, забезпечило усі залежні від нього умови для забезпечення можливості такого подання, оформило проекти договорів про визнання електронних документів на підставі примірного договору, затвердженого Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку №233, неодноразово направляло договір засобами електронного (телекомунікаційного) зв'язку до відповідача-1 для його підписання.

Однак, ДПІ у Печерському районі м. Києва всупереч п. 6 Інструкції №233 вищевказані договори не підписала та не повідомила позивача про причини такого не підписання. Вказані обставини підтверджуються копіями квитанцій про неприйняття документів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про визнання протиправними дій ДПІ у Печерському районі м. Києва, які виразилися в розірванні в односторонньому порядку Договору про визнання електронних документів №030420141 від 03.04.2014 та визнання протиправними дій ДПІ у Печерському районі м. Києва, які виразилися у відмові в прийнятті та підписанні Договорів про визнання електронних документів, що направлялися ТОВ «Тауер Білдінг» 02.07.2014, 10.07.2014, 23.07.2014p., 26.08.2014, 03.10.2014 є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги про визнання протиправними дій ДФС України із неналежного виконання повноважень із методичного забезпечення діяльності територіальних органів (в тому числі і відповідача-1) у сфері укладення та виконання договорів про визнання електронних документів, із організації роботи територіальних органів (в тому числі і відповідача-1) щодо укладення та виконання договорів про визнання податкових документів, із здійснення контролю за діяльністю територіальних органів (в тому числі і відповідача-1) та за дотриманням вимог законодавства і виконанням службових, посадових обов'язків щодо укладання та виконання договорів про визнання податкових документів, внаслідок чого територіальними органами ДФС України (в тому числі і ДПІ у Печерському районі м. Києва) масово вчиняються протиправні дії із розірвання в односторонньому порядку договорів про визнання електронних документів з підстав, що не передбачені умовами таких договорів, в тому числі з підстав встановлення структурним підрозділом контролюючого органу та/або податкової міліції відсутності платника податків за місцезнаходженням та направлення державному реєстратору повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою №18-ОПП до моменту внесення запису до ЄДР про відсутність платника податків за місцезнаходженням колегія суддів зазначає наступне.

Позивач вважає, що ДФС України протиправно не використала надані їй законом повноваження і не відреагувала на порушення з боку відповідача 1 норм чинного законодавства. При цьому, позивач не звертався з відповідними скаргами на дії ДПІ у Печерському районі м. Києва до ДФС України.

Окрім того, під час здійснення контролю за діяльністю своїх територіальних органів ДФС України реалізовує дискреційні повноваження, надані їй законодавством України.

Як випливає зі змісту рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість втручання в дискрецію суб'єкта владних повноважень, а отже, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2015 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 03.04.2015.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Шурко О.І.

Кузьменко В. В.