Постанова

від 17.02.2015 по справі 826/20527/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 лютого 2015 року 08:05 № 826/20527/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії:

головуючого судді Шулежка В.П.,

судді Амельохіна В.В.,

судді Погрібніченка І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тауер Білдінг» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Тауер Білдінг» (надалі - ТОВ «Тауер Білдінг», позивач) до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - ДПІ у Печерському районі м. Києва, відповідач 1), Державної фіскальної служби України (надалі - ДФС України, відповідач 2) про визнання протиправними дій ДПІ у Печерському районі м. Києва, які виразилися в розірванні в односторонньому порядку Договору про визнання електронних документів №030420141 від 03.04.2014р.; визнання протиправними дій ДПІ у Печерському районі м. Києва, які виразилися у відмові в прийнятті та підписанні Договорів про визнання електронних документів, що направлялися ТОВ «Тауер Білдінг» 02.07.2014p., 10.07.2014p., 23.07.2014p., 26.08.2014p., 03.10.2014p. відповідно; визнання протиправними дій ДФС України із неналежного виконання повноважень із методичного забезпечення діяльності територіальних органів (в тому числі і відповідача-1) у сфері укладення та виконання договорів про визнання електронних документів, із організації роботи територіальних органів (в тому числі і відповідача-1) щодо укладення та виконання договорів про визнання податкових документів, із здійснення контролю за діяльністю територіальних органів (в тому числі і відповідача-1) та за дотриманням вимог законодавства і виконанням службових, посадових обов'язків щодо укладання та виконання договорів про визнання податкових документів, внаслідок чого територіальними органами ДФС України (в тому числі і ДПІ у Печерському районі м. Києва) масово вчиняються протиправні дії із розірвання в односторонньому порядку договорів про визнання електронних документів з підстав, що не передбачені умовами таких договорів, в тому числі з підстав встановлення структурним підрозділом контролюючого органу та/або податкової міліції відсутності платника податків за місцезнаходженням та направлення державному реєстратору повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою №18-ОПП до моменту внесення запису до ЄДР про відсутність платника податків за місцезнаходженням.

Свої позовні вимоги ТОВ «Тауер Білдінг» обґрунтовує тим, що дії посадових осіб контролюючого органу із розірвання договору про визнання електронних документів у односторонньому порядку, із непідписання нового договору, є протиправними через суперечність їх чинному законодавству України, фактичному стану речей та спричинення ними порушення прав платника податків із вільного здійснення підприємницької діяльності та принципу господарювання щодо заборони незаконного втручання органів державної влади та їх посадових осіб у господарські відносини.

Позивач стверджує, що така підстава для одностороннього розірвання договору, яку зазначає відповідач 1 (невстановлення місцезнаходження товариства) не відповідає п. 4 ст.6 Договору про визнання електронних документів та не передбачена чинним законодавством України.

Окрім того, позивач зазначає, що з моменту державної реєстрації товариства як юридичної особи до установчих документів не вносились зміни, що стосуються місцезнаходження, інформація про зміну місцезнаходження (місця реєстрації) не подавалася державному реєстратору та, відповідно, не вносилася до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Вказана інформація підтверджується даними Виписки та Витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також Договорами про співробітництво від 17.05.2013р. та від 17.05.2014p., які підтверджують право користування частиною приміщення за адресою місцезнаходження товариства.

Враховуючи те, що Договори про визнання електронних документів, які направлялися позивачем до відповідача 1, були оформлені у повній відповідності до вимог чинного законодавства, дії ДПІ у Печерському районі м. Києва із відмови у прийнятті та підписанні нових Договорів про визнання електронних документів без наявних для того підстав є протиправними.

Також позивач вважає, що ДФС України вчинено протиправні дії із неналежного виконання своїх повноважень щодо методичного забезпечення діяльності територіальних органів у сфері укладення та виконання договорів про визнання електронних документів, контролю та нагляду за такою діяльністю.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав, зазначених у письмових запереченнях, пояснив суду, що податковий орган діяв у межах наданих йому повноважень.

Зокрема, представник ДПІ у Печерському районі м. Києва зазначає, що за результатами здійснення заходів, передбачених п. 12.5 розділу 12 наказу Міністерства фінансів України від 09.12.2011р. №1588 щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи, місцезнаходження ТОВ «Тауер Білдінг» за податковою адресою не встановлено.

У зв'язку із зазначеними обставинами, податковим органом передано до Державної реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням №5749/26-55-18-05-14 від 24.06.2014р. та рішення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за ф.№18-ОПП №7118/26-55-18-05-38 від 24.06.2014р.

Таким чином, відповідач 1 зазначає, що у зв'язку з порушенням істотних умов Договору на адресу позивача було направлено лист від 18.06.2014 року №28290/10/26-55-10-02-10 про розірвання договору про визнання електронних документів.

Представник відповідача 2 у судове засідання не прибув, письмових заперечень чи пояснень з приводу заявлених позовних вимог суду не надав.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, судом встановлено наступне.

Між ТОВ «Тауер Білдінг» та ДПІ у Печерському районі м. Києва укладено Договір про визнання електронних документів від 03.04.2014р. №030420141, предметом якого є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інших звітних податкових документів), поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП) до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

На підставі вказаного Договору про визнання електронних документів 20.06.2014р. позивач засобами телекомунікаційного зв'язку направив до ДПІ у Печерському районі м. Києва податкову накладну №190 від 19.06.2014p., виписану контрагенту, для внесення її до Єдиного реєстру податкових накладних відповідно до п.11 Підрозділу 2 Перехідних положень, п.201.І0 сг.201 Податкового кодексу України, Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010р. №1246.

Проте, згідно квитанції №1 ТОВ «Тауер Білдінг» повідомлено про неприйняття документу з наступних підстав: «Для платника податків заборонено прийом звітності по електронній пошті. Можливо відсутній Договір з МДЗУ».

Так, згідно листа «Про розірвання договору» від 18.06.2014р. №28290/10/26-55-10-02-10, ДПІ у Печерському районі м. Києва повідомила ТОВ «Тауер Білдінг» про одностороннє розірвання Договору про визнання електронних документів від 03.04.2014p. у зв'язку із порушенням товариством істотних умов Договору на підставі статей 651, 653, 654 ЦК України.

При цьому, контролюючий орган зазначив, що за результатами здійснення заходів щодо фактичного встановлення місцезнаходження юридичної особи місцезнаходження TOB «Тауер Білдінг» за податковою адресою підрозділами податкової міліції не встановлено.

Позивачем неодноразово 02.07.2014 p., 10.07.2014p., 23.07.2014p., 26.08.2014р. та 03.10 2014 р. надсилалися до ДПІ у Печерському районі м. Києва для підписання договори про визнання електронних документів, проте відповідачем 1 відмовлено у прийнятті та підписанні зазначених договорів у зв'язку з незнаходженням ТОВ «Тауер Білдінг» за місцезнаходженням.

Окрім того, вважаючи дії посадових осіб ДПІ у Печерському районі м. Києва протиправними та такими, що порушують права та законні інтереси позивача, які виявились у неприйнятті податкових документів товариства засобами електронного (телекомунікаційного) зв'язку та у розірванні в односторонньому порядку Договору про визнання електронних документів, TOB «Тауер Білдінг» звернулося із скаргою від 23.07.2014 р. №23-07/14-01 на протиправні дії посадових осіб ДПІ до в.о. начальника ДФС України Єкасьової O.B. з наданням копії скарги Начальнику оперативного управління ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва Солянику О.А.

Рішенням «Про розгляд листа» №35272/10/26-55-18-07-10 від 31.07.2014 p., позивча повідомлено, що у зв'язку із проведенням необхідних заходів, передбачених п. 12.5 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011р. №1588, державному реєстратору направлено повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою 18-ОПП для вжиття заходів, передбачених ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», а тому у зв'язку з порушенням істотних умов Договору зобов'язання сторін, визначені Договором 03.04.2014 p., припинено.

Позивач вважає такі дії відповідача 1 протиправними, що стало підставою для його звернення до суду з відповідним адміністративним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і наявність підстав для їх часткового задоволення виходячи з наступного.

Укладений між сторонами договір про визнання електронних документів від 03.04.2014р. №030420141 виник у сфері оподаткування з приводу реалізації органом податкової служби своїх владних повноважень, тобто є адміністративним договором, водночас адміністративний договір заснований на загальних нормах зобов'язального права, що врегульовані Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Таким чином, адміністративний договір може бути розірвано або за згодою сторін, або за рішенням суду, або у випадках, встановлених у самому договорі.

Обставини справи свідчать, що договір про визнання електронних документів розірвано відповідачем в односторонньому порядку, відповідно, в даному випадку слід керуватись нормами договору про можливість його розірвання.

Так предметом Договору про визнання електронних документів (п. 1 ст.1 Договору) є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інших звітних податкових документів), поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням ЕЦП до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Відповідно до ст.. 3 Договору платник податків надсилає до контролюючого органу податкові документи у встановленому форматі з накладним ЕЦП, а контролюючий орган зобов'язаний забезпечити приймання податкових документів платника податків в електронному вигляді, їх комп'ютерну обробку, та забезпечити надсилання платнику податків квитанцій, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до п. З ст.6 Договору останній діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів ЕЦП.

Виходячи з умов договору про визнання електронних документів (п.4 ст. 6Договору) відповідач має право розірвати договір в односторонньому порядку виключно у двох випадках: 1) ненадання позивачем нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих; 2) зміна позивачем місця реєстрації.

Разом з тим суд звертає увагу, що відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували, що ТОВ «Тауер Білдінг» не надало нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або змінило місце реєстрації до винесення спірного рішення, тобто не надав доказів існування підстав для розірвання договору в односторонньому порядку.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Тауер Білдінг» 03.09.2014р. оформило посилені сертифікати відкритих ключів ЕЦП директора товариства та ЕЦП печатки товариства для обміну документами із контролюючим органом через електронний кабінет платника податків. Посилені сертифікати відкритих ключів товариства ніколи не були скасовані чи заблоковані.

У Листі про розірвання договору від 18.06.2014р. №28290/10/26-55-10-02-10 чинність посилених сертифікатів відкритих ключів ЕЦП директора та печатки товариства відповідачем 1 не заперечується.

ТОВ «Тауер Білдінг» зареєстроване як юридична особа 07.05.2013р. Місцезнаходження товариства: 01042, м. Київ, вул. Чигоріна, будинок 49, прим. 82, офіс 4.

Вказана адреса місцезнаходження ТОВ «Тауер Білдінг» вказана у належним чином затвердженому та зареєстрованому Статуті товариства та внесена як адреса місцезнаходження позивача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за якою фактично здійснюється діяльність

З моменту державної реєстрації ТОВ «Тауер Білдінг» як юридичної особи до установчих документів товариства не вносились зміни, що стосуються місцезнаходження, інформація про зміну місцезнаходження (місця реєстрації) не подавалася державному реєстратору та, відповідно, не вносилася до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Вказана інформація підтверджується даними Виписки та Витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також Договорами про співробітництво від 17.05.2013р. та від 17.05.2014p., які підтверджують право користування частиною приміщення за вказаною адресою.

Окрім того, як вбачається з Витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ТОВ «Тауер Білдінг» тричі 04.07.2014 p., 07.08.2014 p., та 06.10.2014 р. подавалися до державного реєстратора документи для підтвердження відомостей про юридичну особу.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ст. 45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців» місцезнаходження юридичної особи це - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Відповідно до ч.2 ст.17 Закону в ЄДР містяться відомості в тому числі і щодо місцезнаходження юридичної особи, а також дані про установчі документи юридичної особи, дати, номери записів про внесення змін до них, а відповідно до ч.5 ст.17 Закону - також відомості про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Таким чином, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб га фізичних осіб-підприємців» та Податкового кодексу України поняття «місце реєстрації» юридичної особи тотожне поняттю «місцезнаходження» юридичної особи.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Згідно із ч.ч. 11-14 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців» юридична особа зобов'язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу.

У разі ненадходження в установлений частиною одинадцятою цієї статті строк реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати, встановленої для подання реєстраційної картки, юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору зазначеної реєстраційної картки.

У разі надходження державному реєстратору від органу доходів і зборів повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.

У разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Якщо державному реєстратору повернуто поштове відправлення, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

З аналізу вищевикладених норм Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» випливає, що єдина підстава стверджувати про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням (місцем реєстрації) може виникнути лише у разі внесення інформації про таку відсутність до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та Фізичних осіб-підприємців.

Беручи до уваги зазначені обставини та проаналізувавши норми права, суд приходить до висновку, що відомості про товариство (в тому числі щодо його місцезнаходження) є достовірними та відповідають ознакам достовірності відповідно до ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Відповідно до пункту 12.5 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011р. №1588 якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) органу державної податкової служби приймає рішення про направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою №18-ОПП (додаток 24) для вжиття заходів, передбачених частиною дванадцятою статті 19 Закону.

Між тим, встановлення відсутності юридичної особи за результатами здійснення заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження не є підставою для розірвання договору в односторонньому порядку.

Більш того, чинним законодавством України, в тому числі Інструкцією про подання електронних документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої Наказом ДПА України від 10.04.2008р. №233 не передбачено, що направлення контролюючим органом державному реєстратору повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за Формою №18-ОПП може бути підставою для розірвання в односторонньому порядку Договору про визнання електронних документів, або може вказувати на наявність будь-якої з підстав, визначених ст.6 Договору.

Відтак, дії контролюючого органу щодо розірвання в односторонньому порядку Договору про визнання електронних від 03.04.2014р. №030420141, укладеного між ТОВ «Тауер Білдінг» та ДПІ у Печерському районі м. Києва є протиправними.

Окрім того,беручи до уваги встановлені вище фактичні обставини, суд вважає, що у ДПІ у Печерському районі м. Києва були відсутні підстави для відмови у прийнятті та підписанні Договорів про визнання електронних документів, які повторно направлялися позивачем 02.07.2014 p., 10.07.2014p., 23.07.2014p., 26.08.2014р. та 03.10 2014 р.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Тауер Білдінг» вчинило усі передбачені чинним законодавством дії, необхідні для подання податкових документів в електронному вигляді, забезпечило усі залежні від нього умови для забезпечення можливості такого подання, оформило проекти Договорів про визнання електронних документів на підставі примірного договору, затвердженого Інструкцією №233, неодноразово направляло Договір засобами електронного (телекомунікаційного) зв'язку до відповідача 1 для його підписання.

Натомість ДПІ у Печерському районі м. Києва всупереч п.6 Інструкції №233. вищевказані Договори не підписала та не повідомила позивача про причини такого не підписання. Вказані обставини підтверджуються копіями квитанцій про неприйняття документів.

Враховуючи усе викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій ДПІ у Печерському районі м. Києва, які виразилися в розірванні в односторонньому порядку Договору про визнання електронних документів №030420141 від 03.04.2014р. та визнання протиправними дій ДПІ у Печерському районі м. Києва, які виразилися у відмові в прийнятті та підписанні Договорів про визнання електронних документів, що направлялися ТОВ «Тауер Білдінг» 02.07.2014p., 10.07.2014p., 23.07.2014p., 26.08.2014p., 03.10.2014p. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про визнання протиправними дій ДФС України із неналежного виконання повноважень із методичного забезпечення діяльності територіальних органів (в тому числі і відповідача-1) у сфері укладення та виконання договорів про визнання електронних документів, із організації роботи територіальних органів (в тому числі і відповідача-1) щодо укладення та виконання договорів про визнання податкових документів, із здійснення контролю за діяльністю територіальних органів (в тому числі і відповідача-1) та за дотриманням вимог законодавства і виконанням службових, посадових обов'язків щодо укладання та виконання договорів про визнання податкових документів, внаслідок чого територіальними органами ДФС України (в тому числі і ДПІ у Печерському районі м. Києва) масово вчиняються протиправні дії із розірвання в односторонньому порядку договорів про визнання електронних документів з підстав, що не передбачені умовами таких договорів, в тому числі з підстав встановлення структурним підрозділом контролюючого органу та/або податкової міліції відсутності платника податків за місцезнаходженням та направлення державному реєстратору повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою №18-ОПП до моменту внесення запису до ЄДР про відсутність платника податків за місцезнаходженням суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 Положення про Державну фіскальну службу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014р. №236 (надалі - Положення), Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

Відповідно до п. 7 Положення ДФС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Нормами пунктів 4 та 5 Положення передбачено повноваження ДФС України, серед яких, зокрема, здійснення внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту за дотриманням вимог законодавства і виконанням службових, посадових обов'язків у ДФС. її територіальних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери її управління; організація роботи територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери її управління; надання територіальним органам ДФС методичної і практичної допомоги в організації роботи, проведення перевірки стану такої роботи; координація та контроль діяльність своїх територіальних органів та організація їх взаємодії з державними органами та органами місцевого самоврядування тощо.

Позивач вважає, що ДФС України протиправно не використала надані їй законом повноваження і не відреагувала на порушення з боку відповідача 1 норм чинного законодавства.

В той же час, суд звертає увагу, що з відповідними скаргами на дії ДПІ у Печерському районі м. Києва позивач до ДФС України не звертався.

Окрім того, під час здійснення контролю за діяльністю своїх територіальних органів ДФС України реалізовує дискреційні повноваження, надані їй законодавством України.

Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про неможливість втручання в дискрецію суб'єкта владних повноважень, а отже, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач 1, як суб'єкт владних повноважень не виконав покладений на нього законом обов'язок і не довів правомірність своїх дій.

Враховуючи викладене, беручи до уваги той факт, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази правомірності дій відповідача 1, суд приходить до висновку, про часткову обґрунтованість позовних вимог і наявність підстав для їх часткового задоволення.

Беручи до уваги вимоги ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частити вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Тауер Білдінг» задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, які виразилися в розірванні в односторонньому порядку Договору про визнання електронних документів №030420141 від 03.04.2014 р.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, які виразилися у відмові в прийнятті та підписанні Договорів про визнання електронних документів, що направлялися ТОВ «Тауер Білдінг» 02.07.2014 p., 10.07.2014 p., 23.07.2014 p., 26.08.2014 p., 03.10.2014 p. відповідно.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Тауер Білдінг» (код ЄДРПОУ: 38706258) понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 48,72 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Головуючий суддя В.П. Шулежко

Суддя В.В. Амельохін

Суддя І.М. Погрібніченко