Рішення

від 17.03.2015 по справі 911/236/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну 16тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"17" березня 2015 р. Справа № 911/236/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредитЛізинг» , м. Київ,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Автоделівері» , м. Вишгород,

про стягнення 552 716,70 грн.

Суддя О.В. Конюх

представники сторін:

від позивача : Просалова О.Є. , уповноважена, довіреність від 14.10.2013р. б/н;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг», м. Київ, звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 19.01.2015р. до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Автоделівері», м. Вишгород, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь 552 716,70 грн. заборгованості, з яких: 330 595,68 грн. основного боргу по лізинговим платежам, пеня в сумі 56 175.46 грн., інфляційні втрати в сумі 49 100,66 грн., 3% річних в сумі 6 998,21 грн., 600,00 грн. платежі за повідомлення, 12 779,80 грн. комісії за реструктуризацію, 3 000,00 грн. збитків, 93 466,89 грн. неустойки за прострочення повернення предмету лізингу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх зобов'язань за Договором фінансового лізингу від 09.10.2013р. №4806L13/00 належним чином не виконав та лізингові платежі в повному обсязі та вчасно не здійснив, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 330 595,68 грн. Також, позивач стверджує, що у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання, з відповідача належить до стягнення передбачена договором пеня в сумі 56 175,46 грн., а також в порядку ст. 625 ЦК України інфляційні втрати в сумі 49 100,66 грн. та 3% річних в сумі 6 998,21 грн. Крім того, позивач, посилаючись на умови Договору фінансового лізингу від 09.10.2013р. №4806L13/00, просить суд стягнути з відповідача платежі за повідомлення в сумі 600,00 грн., 12 779,80 грн. комісії за реструктуризацію, передбачені ст. 225 ГК України збитки в сумі 3 000,00 грн. та неустойку за прострочення повернення предмету лізингу в сумі 93 466,89 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.01.2015р. позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/236/15 та призначено справу до розгляду в засіданні господарського суду на 17.02.2015р.

13.02.2015р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла заява від 12.02.2015р. про відкладення розгляду справи на іншу дату.

У судове засідання 17.02.2015р. представники позивача та відповідача не з'явились, вимоги ухвали суду від 28.01.2015р. не виконали та витребувані судом документи не подали, відповідач про причини нез'явлення суд належним чином не повідомив, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить залучене до матеріалів справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0103246722300. Ухвалою господарського суду Київської області від 17.02.2015р. розгляд справи відкладено на 03.03.2015р.

03.03.2015р. до господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення від 02.03.2015р. разом з витребуваними судом документами, які позивач просив долучити до матеріалів справи

Відповідач в судові засідання 03.03.2015р. та 17.03.2015р. не з'явився, вимоги ухвал суду від 28.01.2015р., від 17.02.2015р. та від 17.03.2015р. не виконав, витребувані судом документи та відзив на позов не подав та про причини нез'явлення суд належним чином не повідомив, хоча пр. дату час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до права суду, передбаченого ст. 75 ГПК України, справа розглянута за наявними матеріалами.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредитЛізинг», м. Київ (далі по тексту - ТОВ «УніКредитЛізинг»), до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Автоделівері», м. Вишгород (далі по тексту - ТОВ «Автоделівері»), вислухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів. Майново - господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі господарських договорів (частина 1 ст. 179 ГК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 ЦК України).

Підставою виникнення взаємних прав та обов'язків сторін у справі є укладений 09.10.2013р. між ТОВ «УніКредитЛізинг» (лізингодавець) та ТОВ «Автоделівері» (лізингоодержувач) Договір фінансового лізингу №4806L13/00 Загальні умови (далі - Договір), згідно якого лізингодавець бере на себе зобов'язання передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим Договором. Відповідно до умов Договору:

строк лізингу починається з дати передачі та закінчується у відношенні кожного конкретного предмету лізингу в останню дату платежу, зазначену у додатку №2 до Договору фінансового лізингу. Лізингоодержувач не має права односторонньо розірвати Договір фінансового лізингу до закінчення строку лізингу (пункт 2.1. Договору);

- складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в графіку лізингових платежів у Додатку №2 до Договору фінансового лізингу, який є його невід'ємною частиною (пункт 7.1. Договору);

- перший лізинговий платіж сплачується за курсом першого лізингового платежу (курсом купівлі валюти - безготівковий курс купівлі долара США/Євро, встановлений на офіційному сайті ПАТ «Укрсоцбанк», за який покупці можуть продати долар США/Євро, що діяв на день підписання цього Договору) та складається із комісійної винагороди лізингодавця за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою та укладанням Договору фінансового лізингу (надалі - комісія за організацію); авансу ціни предмета лізингу (підпункт 7.2.1. Договору);

- періодичні лізинові платежі сплачуються за курсом платежу (курсом купівлі валюти - безготівковий курс купівлі долара США/Євро, встановлений на офіційному сайті ПАТ «Укрсоцбанк», за який покупці можуть придбати долар США/Євро, який діє на банківський день, що передує даті платежу, яка визначена у Додатку №2 до Договору фінансового лізингу) і складається з: комісії лізингодавця, яка розраховується з дати передачі до останнього числа лізингового періоду, в якому відбулась передача предмета лізингу; другий і всі наступні періодичні лізингові платежі складаються з: відшкодування, яке є гривневим еквівалентом суми, визначеної в графіку, помноженої на курс купівлі валют (безготівковий курс купівлі долара США/Євро, встановлений на офіційному сайті ПАТ «УкрСоцБанк», за який покупці можуть продати долар США/Євро) на дату підписання цього Договору; комісії лізингодавця, яка розраховується як різниця суми лізингового платежу та відшкодування, яка не може бути меншої за 1,00 гривню (підпункт 7.2.2. Договору);

- лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця лізингові платежі у гривнях на дати платежу, вказані у Додатку №2 до Договору фінансового лізингу на рахунок (пункт 7.7. Договору);

- у випадку прострочення сплати лізингового платежу, лізингоодержувач повинен сплатити такий прострочений лізинговий платіж за курсом продажу валюти на день здійснення такої сплати, але не меншим за курс платежу. У випадку, якщо курс продажу валюти на день здійснення такої сплати менше за кус платежу, сплата такого простроченого лізингового платежу здійснюється за курсом платежу (пункт 7.8. Договору);

- лізингоодержувач сплачує чи відшкодовує лізингодавцю додаткові документально підтверджені витрати, що пов'язані з виконанням фінансових документів та не передбачені іншими умовами Договору фінансового лізингу, включаючи (але не виключно): судові платежі (щодо примусового виконання Договору фінансового лізингу), державне мито (за виключенням мита, яке сплачується під час імпорту предмета лізингу), податки, які стягуються щодо предмета лізингу (за виключенням ПДВ та інших обов'язкових митних зборів та платежів, які сплачуються лізингодавцем під час імпорту предмета лізингу), згідно з законодавством України, а також витрати, що пов'язані з купівлею продажем валюти лізингодавцем ля погашення кредиту, одержаного для придбання предмета лізингу, та/або належного виконання умов Контракту купівлі-продажу документально підтверджені витрати лізингодавця, понесені ним внаслідок настання будь-якого з випадків невиконання, передбачених пунктом 11.1. цього Договору, або внаслідок невиконання лізингоодержувачем зобов'язань за Договором фінансового лізингу щодо: сплати/відшкодування вартості ремонту або відновлення предмета лізингу, транспортних витрат і платежів, витрат і видатків на оплату нотаріальних послуг щодо примусового виконання цього Договору фінансового лізингу, обґрунтованих документально підтверджених витрат та видатків у зв'язку зі збереженням прав власності лізингодавця (якщо внаслідок порушення лізингоодержувачем умов Договору фінансового лізингу виникла реальна загроза щодо порушення права власності лізингодавця на предмет лізингу) і повернення предмета лізингу (у випадках, передбачених Договором фінансового лізингу) (пункт 8.1. Договору);

- при настанні випадку невиконання та припинення дії Договору фінансового лізингу лізингоодержувачем, лізингоодержувач зобов'язаний передати предмет лізингу лізингодавцю у місці, зазначеному лізингодавцем, протягом 3 робочих днів, починаючи з дати відповідної вимоги лізингодавця, якщо про інше сторони не домовляться письмово додатково. Демонтаж та передача предмета лізингу до місця передачі, визначеного лізингодавцем, повинні бути здійснені за рахунок та на ризик лізингоодержувача. У випадку несвоєчасного демонтажу та повернення предмета лізингу з вини лізиноодержувача, останній зобов'язаний сплатити неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нараховану на суму еквівалента ціни предмета лізингу за період такого прострочення (пункт 11.5. Договору);

- цей Договір набуває чинності на дату його підписання належним чином сторонами та зберігає силу до повного виконання лізингоодержувачем всіх своїх зобов'язань за Договором фінансового лізингу. Одностороння відмова від цього Договору та Договору фінансового лізингу повністю або частково будь-якою стороною можлива лише на умовах та в порядку, визначеному цим Договором (пункт 13.8. Договору).

Крім того, між сторонами укладено Спеціальні умови Договору фінансового лізингу, які є невід'ємними частинами Договору фінансового лізингу, містять опис, умови користування та інше, що застосовується безпосередньо до кожного предмету лізингу.

Спеціальними умовами №4806L13/01 Договору фінансового лізингу сторонами погоджено передачу в лізинг предмету лізингу - вантажний сідловий тягач Renault Premium 380.19, державний реєстраційний номер АА2179НР, 2007 року випуску, загальною вартістю 27 965,49 доларів США разом з ПДВ, що на день укладання Договору становить 228 729,73 грн., та погоджено графік сплати лізингових платежів за предмет лізингу (авансовий платіж, комісія за організацію та періодичні лізингові платежі).

Спеціальними умовами №4806L13/02 Договору фінансового лізингу сторонами погоджено передачу в лізинг предмету лізингу - вантажний сідловий тягач Renault Premium 380.19, державний реєстраційний номер АА2173НР, 2008 року випуску, загальною вартістю 27 965,49 доларів США разом з ПДВ, що на день укладання Договору становить 228 729,73 грн., та погоджено графік сплати лізингових платежів за предмет лізингу (авансовий платіж, комісія за організацію та періодичні лізингові платежі).

Спеціальними умовами №4806L13/03 Договору фінансового лізингу сторонами погоджено передачу в лізинг предмету лізингу - вантажний сідловий тягач Renault Premium 380.19, державний реєстраційний номер АА6866НР, 2007 року випуску, загальною вартістю 27 965,49 доларів США разом з ПДВ, що на день укладання Договору становить 228 729,73 грн., та погоджено графік сплати лізингових платежів за предмет лізингу (авансовий платіж, комісія за організацію та періодичні лізингові платежі).

Спеціальними умовами №4806L13/04 Договору фінансового лізингу сторонами погоджено передачу в лізинг предмету лізингу - вантажний сідловий тягач Renault Premium 380.19, державний реєстраційний номер АА6864НР, 2007 року випуску, загальною вартістю 27 965,49 доларів США разом з ПДВ, що на день укладання Договору становить 228 729,73 грн., та погоджено графік сплати лізингових платежів за предмет лізингу (авансовий платіж, комісія за організацію та періодичні лізингові платежі).

Спеціальними умовами №4806L13/05 Договору фінансового лізингу сторонами погоджено передачу в лізинг предмету лізингу - вантажний сідловий тягач Renault Premium 380.19, державний реєстраційний номер АА6861НР, 2007 року випуску, загальною вартістю 27 965,49 доларів США разом з ПДВ, що на день укладання Договору становить 228 729,73 грн., та погоджено графік сплати лізингових платежів за предмет лізингу (авансовий платіж, комісія за організацію та періодичні лізингові платежі).

Спеціальними умовами №4806L13/06 Договору фінансового лізингу сторонами погоджено передачу в лізинг предмету лізингу - вантажний сідловий тягач Renault Premium 380.19, державний реєстраційний номер АА1762ІА, 2007 року випуску, загальною вартістю 27 977,69 доларів США разом з ПДВ, що на день укладання Договору становить 228 828,54 грн., та погоджено графік сплати лізингових платежів за предмет лізингу (авансовий платіж, комісія за організацію та періодичні лізингові платежі).

Спеціальними умовами №4806L13/07 Договору фінансового лізингу сторонами погоджено передачу в лізинг предмету лізингу - вантажний сідловий тягач Renault Premium 380.19, державний реєстраційний номер АА1763ІА, 2007 року випуску, загальною вартістю 27 977,69 доларів США разом з ПДВ, що на день укладання Договору становить 228 829,55 грн., та погоджено графік сплати лізингових платежів за предмет лізингу (авансовий платіж, комісія за організацію та періодичні лізингові платежі).

Спеціальними умовами №4806L13/08 Договору фінансового лізингу сторонами погоджено передачу в лізинг предмету лізингу - причіп-платформа Rolfo Formula Arctic, державний реєстраційний номер АА1244ХР, 2008 року випуску, загальною вартістю 13 161,11 доларів США разом з ПДВ, що на день укладання Договору становить 107 644,76 грн., та погоджено графік сплати лізингових платежів за предмет лізингу (авансовий платіж, комісія за організацію та періодичні лізингові платежі).

Спеціальними умовами №4806L13/09 Договору фінансового лізингу сторонами погоджено передачу в лізинг предмету лізингу - причіп-платформа Rolfo Formula Arctic, державний реєстраційний номер АА1245ХР, 2008 року випуску, загальною вартістю 13 161,11 доларів США разом з ПДВ, що на день укладання Договору становить 107 644,76 грн., та погоджено графік сплати лізингових платежів за предмет лізингу (авансовий платіж, комісія за організацію та періодичні лізингові платежі).

Спеціальними умовами №4806L13/10 Договору фінансового лізингу сторонами погоджено передачу в лізинг предмету лізингу - причіп-платформа Rolfo Formula Arctic, державний реєстраційний номер АА2190ХР, 2008 року випуску, загальною вартістю 13 161,24 доларів США разом з ПДВ, що на день укладання Договору становить 107 645,76 грн., та погоджено графік сплати лізингових платежів за предмет лізингу (авансовий платіж, комісія за організацію та періодичні лізингові платежі).

Спеціальними умовами №4806L13/11 Договору фінансового лізингу сторонами погоджено передачу в лізинг предмету лізингу - причіп-платформа Rolfo Formula Arctic, державний реєстраційний номер АА2193ХР, 2008 року випуску, загальною вартістю 13 161,24 доларів США разом з ПДВ, що на день укладання Договору становить 107 645,76 грн., та погоджено графік сплати лізингових платежів за предмет лізингу (авансовий платіж, комісія за організацію та періодичні лізингові платежі).

У розумінні частин 1, 3, 7 ст. 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до Господарського кодексу України та інших законів.

Загальні правові та економічні засади фінансового лізингу визначаються положеннями Закону України «Про фінансовий лізинг». Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку, з урахуванням особливостей, що встановлюються Законом.

Укладений між сторонами Договір за правовою природою є договором лізингу, за яким, згідно ст. 806 ЦК України, одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 глави 58 ЦК України та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивач - ТОВ «УніКредит Лізинг» належним чином виконав свої зобов'язання за Договором, та передав лізінгоодержувачу - ТОВ «Автоделівері» предмети лізингу, про що сторонами складено Акт приймання-передачі від 14.10.2013р., відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв на умовах Договору:

1) вантажний сідловий тягач Renault Premium 380.19, державний реєстраційний номер АА2179НР, 2007 року випуску, загальною вартістю 27 965,49 доларів США разом з ПДВ, що в гривневому еквіваленті становить 228 729,73 грн.,

2) вантажний сідловий тягач Renault Premium 380.19, державний реєстраційний номер АА2173НР, 2008 року випуску, загальною вартістю 27 965,49 доларів США разом з ПДВ, що в гривневому еквіваленті становить 228 729,73 грн.,

3) вантажний сідловий тягач Renault Premium 380.19, державний реєстраційний номер АА6866НР, 2007 року випуску, загальною вартістю 27 965,49 доларів США разом з ПДВ, що в гривневому еквіваленті становить 228 729,73 грн.,

4) вантажний сідловий тягач Renault Premium 380.19, державний реєстраційний номер АА6864НР, 2007 року випуску, загальною вартістю 27 965,49 доларів США разом з ПДВ, що в гривневому еквіваленті становить 228 729,73 грн.,

5) вантажний сідловий тягач Renault Premium 380.19, державний реєстраційний номер АА6861НР, 2007 року випуску, загальною вартістю 27 965,49 доларів США разом з ПДВ, що в гривневому еквіваленті становить 228 729,73 грн.,

6) вантажний сідловий тягач Renault Premium 380.19, державний реєстраційний номер АА1762ІА, 2007 року випуску, загальною вартістю 27 977,69 доларів США разом з ПДВ, що в гривневому еквіваленті становить 228 828,54 грн.,

7) вантажний сідловий тягач Renault Premium 380.19, державний реєстраційний номер АА1763ІА, 2007 року випуску, загальною вартістю 27 977,69 доларів США разом з ПДВ, що в гривневому еквіваленті становить 228 829,55 грн.,

8) причіп-платформа Rolfo Formula Arctic, державний реєстраційний номер АА1244ХР, 2008 року випуску, загальною вартістю 13 161,11 доларів США разом з ПДВ, що в гривневому еквіваленті становить 107 644,76 грн.,

9) причіп-платформа Rolfo Formula Arctic, державний реєстраційний номер АА1245ХР, 2008 року випуску, загальною вартістю 13 161,11 доларів США разом з ПДВ, що в гривневому еквіваленті становить 107 644,76 грн.,

10) причіп-платформа Rolfo Formula Arctic, державний реєстраційний номер АА2190ХР, 2008 року випуску, загальною вартістю 13 161,24 доларів США разом з ПДВ, що в гривневому еквіваленті становить 107 645,76 грн.,

11) причіп-платформа Rolfo Formula Arctic, державний реєстраційний номер АА2193ХР, 2008 року випуску, загальною вартістю 13 161,24 доларів США разом з ПДВ, що в гривневому еквіваленті становить 107 645,76 грн.

В подальшому, 29.01.2014р. між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору , в якій сторони підтвердили, що станом на 29.01.2014р. лізингоодержувач має перед лізингодавцем борг:

згідно Спеціальних умов №4806L13/01 Договору фінансового лізингу в сумі 21 769,03 грн., з яких: відшкодування вартості предмета лізингу в розмірі 17 045,93 грн. та комісія лізингодавця в розмірі 4 723,10 грн.;

згідно Спеціальних умов №4806L13/02 Договору фінансового лізингу в сумі 21 769,03 грн., з яких: відшкодування вартості предмета лізингу в розмірі 17 045,93 грн. та комісія лізингодавця в розмірі 4 723,10 грн.;

згідно Спеціальних умов №4806L13/03 Договору фінансового лізингу в сумі 16 260,27 грн., що становить відшкодування вартості предмета лізингу в розмірі 16 260,27 грн.

Пунктом 2 Додаткової угоди від 29.01.2014р. №1 до Договору сторони встановили, що лізингоодержувач зобов'язаний сплатити борг частинами відповідно до графіків, які викладені в Додатку №1 до цієї Додаткової угоди та є його невід'ємною частиною.

Сторони погодили, що зміна графіка згідно Додатку №1 до цієї Додаткової угоди діє під скасувальною умовою, а саме: за умови належного та своєчасного виконання лізингоодержувачем пункту 2 цієї Додаткової угоди, в іншому випадку до взаємовідносин сторін за Договором застосовується попередньо погоджені графіки лізингових платежів.

Як твердить позивач та вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання за Додатковою угодою від 29.01.2014р. №1 до Договору належним чином не виконав та лізингові платежі згідно графіків, які викладені в Додатку №1 до Додаткової угоди, не здійснив.

В силу умов пункту 5 Додаткової угоди від 29.01.2014р. №1 до Договору, у зв'язку із порушенням відповідачем положень пункту 2 Додаткової угоди від 29.01.2014р. №1 до Договору, до взаємовідносин сторін за Договором пріоритетним є застосування графіків лізингових платежів, визначені Додатком №2 до Спеціальних умов до Договору фінансового лізингу.

Відповідно до частини 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно повинно бути виконано у цей строк.

Додатком №2 до Спеціальних умов до Договору фінансового лізингу (Графік лізингових платежів) сторони погодили складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів по кожному предмету лізингу окремо.

Відповідач, в порушення умов Договору, свої зобов'язання по здійсненні лізингових платежів належним чином не виконав, в результаті чого за ним утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 330 595,68 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Згідно до частини 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань за Договором та сплати лізингових платежів не представив, доказів пред'явлення позивачу претензій та зауважень щодо предметів лізингу суду не надав, відповідно доводи позивача не спростував.

Таким чином, підтверджена належними доказами сума простроченої заборгованості відповідача перед позивачем по лізинговим платежам за Договором становить 330 595,68 грн.

Також, пунктом 4 Додаткової угоди від 29.01.2014р. №1 до Договору сторони встановили, що лізингоодержувач сплачує комісію за реструктуризацію боргу в розмірі 12 779,80 грн. з ПДВ, комісія за реструктуризацію боргу сплачується в строк до 31.05.2014р. В цілях податкового обліку комісія за реструктуризацію нараховується в день сплати такої комісії, про що підписується Акт наданих послуг.

Доказів того, що відповідач сплатив на користь позивача комісію за реструктуризацію боргу в обумовлений пунктом 4 Додаткової угоди від 29.01.2014р. №1 до Договору строк, а саме до 31.05.2014р., матеріали справи не містять.

Крім того, у випадку несплати лізингоодержувачем лізингових платежів у встановлений Договором фінансового лізингу строк, лізингодавець направляє йому повідомлення про необхідність сплати простроченої заборгованості. За надсилання таких повідомлень лізингоодержувач здійснює оплату в наступних розмірах: при простроченні сплати лізингоодержувачем простроченої заборгованості більше ніж 5 календарних днів в розмірі 100,00 гривень, в тому числі ПДВ; при простроченні сплати лізингоодержувачем простроченої заборгованості більше ніж 15 календарних днів в розмірі 200,00 грн., в тому числі ПДВ; при простроченні сплати лізинг одержувачем простроченої заборгованості більше ніж 25 календарних днів в розмірі 200,00 грн., в тому числі ПДВ. Лізингоодержувач повинен сплатити платіж за повідомлення, а також сплатити суму заборгованості протягом 7 календарних днів з дати повідомлення. Підтвердженням одержання такого повідомлення лізингоодержувачем є повідомлення про вручення, звіт про доставку факсимільного повідомлення (пункт 8.3. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору, позивачем було направлено на адресу відповідача повідомлення від 22.04.2014р. №3879 про відмову від Договору фінансового лізингу та повернення предмету лізингу, що підтверджується накладною (експедиторська розписка) №15-6109-6295 кур'єрської служби доставки «ТОВ «Поні Експрес».

З урахуванням встановлення судом факту більш ніж 25-денного прострочення відповідачем сплати лізингових платежів, з відповідача належить до стягнення 600,00 грн. заборгованості по сплаті платежів за надсилання повідомлення.

За таких обставин, судом встановлено факт порушення відповідачем - ТОВ «Автоделівері» своїх зобов'язань за Договором щодо сплати лізингових платежів на суму 330 595,68 грн., а також комісії за реструктуризацію заборгованості в розмірі 12 779,80 грн. та заборгованості по платежам за надсилання повідомлень в розмірі 600,00 грн., відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 330 595,68 грн., а також комісії за реструктуризацію заборгованості в розмірі 12 779,80 грн. та заборгованості по платежам за надсилання повідомлень в розмірі 600,00 грн. є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджується та підлягає задоволенню.

У зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання позивач просить суд стягнути з відповідача, обумовлену Договором та нараховану за період 16.03.2014р. по 19.01.2015р. пеню в сумі 56 175,46 грн.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Підпунктом 8.2.1. Договору визначено, що у випадку несплати лізингоодержувачем в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена ним за цим Договором, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення.

Відповідно до частини 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період з 16.03.2014р. по 19.01.2015р. в сумі 6 998,21 грн. та інфляційні втрати (збитки, завдані інфляційними процесами) нараховані за період з 16.03.2014р. по 31.12.2014р. в розмірі 49 100,66 грн.

Відповідно до положень частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену правову позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного Суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64).

Відповідно рекомендацій Вищого господарського суду України (пункт 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань») з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Отже враховуючи:

- наявність у відповідача простроченого боргового зобов'язання перед позивачем;

- строк та порядок оплати встановлені Договором та Додатком №2 до Спеціальних умов до Договору «Графік сплати лізингових платежів»;

- відповідальність за порушення грошового зобов'язання, визначені підпунктом 8.2.1. Договору та статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»;

- встановлений постановами Правління НБУ «Про регулювання грошово-кредитного ринку» розмір облікової ставки НБУ;

- спосіб захисту майнового права передбачений статтею 625 ЦК України,

господарський суд здійснив ретельну перевірку розрахунку належних до стягнення з відповідача пені, процентів річних за період з 16.03.2014р. по 19.01.2015р. та збитки, завдані інфляційними процесами, за період з 16.03.2014р. по 31.12.2014р., тобто не виходячи за межі заявленого позивачем періоду нарахування, та встановив, що розрахунок виконано обґрунтовано, у відповідності до фактичних обставин справи та умов договору, тобто за заявлені позивачем періоди арифметично вірно розраховані пеня становить 56 175,46 грн., три проценти річних становлять 6 998,21 грн. та інфляційні втрати (збитки, завдані інфляційними процесами) становлять 49 100,66 грн.

Договором фінансового лізингу сторони передбачили, що в будь-який час дії або після настання випадку невиконання, зокрема, невиконання платіжних зобов'язань лізингоодержувач не сплачує своєчасно будь-яку суму, яку він повинен сплатити за будь-яким з фінансових документів у визначених для сплати місці та валюті, лізингодавець на власний розсуд може (разом чи окремо та неодноразово) направивши письмове повідомлення лізингоодержувачу: вимагати усунення порушення протягом строку, визначеного лізингодавцем в такому повідомлені; призупинити або припинити виконання своїх зобов'язань за фінансовими документами; заявити, що всі ще не сплачені за Договором фінансового лізингу лізингові платежі та інші платежі належать до сплати, і в такому випадку такі суми є належними до сплати та повинні бути сплачені разом з іншими платежами, передбаченими Договором фінансового лізингу, після чого право власності переходить від лізингодавця до лізингоодержувача негайно вилучити предмет лізингу у лізингоодержувача (у тому числі, але не виключно, тимчасово);розірвати договір фінансового лізингу; використовувати будь-які і всі інші наявні в таких обставинах засоби захисту лізингодавцем своїх прав, передбачені законодавством, що може бути застосоване (пункт 11.2. Договору).

Так, у відповідності до умов Договору позивач неодноразово звертався до директора ТОВ «Автоделівері» Кічмаренка О.В. з повідомленнями про наявність у відповідача простроченої заборгованості зі сплати лізингових платежів та вимагав погасити заборгованість (копії листа ТОВ «УніКредит Лізинг» від 26.03.2014р. №3659 та фіскального чеку УДППЗ «Укрпошта» від 27.03.2014р. №6118, листа ТОВ «УніКредит Лізинг» від 10.04.2014р. №3779 та фіскального чеку УДППЗ «Укрпошта» від 11.04.2014р. №7353 наявні в матеріалах справи).

Доказів того, що відповідач задовольнив вимоги позивача та сплатив наявну заборгованість по лізинговим платежам або надав обґрунтовану відповідь на зазначені повідомлення ТОВ «УніКредит Лізинг» матеріали справи не містять.

Пунктом 11.3. Договору встановлено, що якщо лізингодавець проголошує всі несплачені суми належними до сплати і у разі невиконання лізингоодержувачем зобов'язання по сплаті вищезазначених сум у строк, зазначений у письмовому повідомленні лізингодавця, останній має право відмовитися від Договору фінансового лізингу та вимагати повернення предмета лізингу лізингоодержувачепм, а також утримати всі суми, що вже були сплачені лізингоодержувачем за Договором фінансового лізингу, як одноразову оплату за користування предметом лізингу лізингоодержувачем.

Згідно пункту 3 частини 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець має право вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від нього у передбачених законом та договором лізингу випадках.

Пунктом 11.4. Договору сторони погодили, що лізингодавець на свій розсуд має право: в односторонньому порядку розірвати цей Договір та вимагати повернення предмета лізингу якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж згідно з Додатком №2 до Договору фінансового лізингу повністю або частково, і якщо прострочення платежу становить більше одного місяця; вимагати повернення предмета лізингу лізингоодержувачем в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж згідно з Додатком №2 до Договору фінансового лізингу повністю або частково, і якщо прострочення платежу становить більше 30 (тридцяти) календарних днів.

У зв'язку із несплатою відповідачем лізингових платежів позивач, користуючись правом наданим йому умовами Договору та законом, надіслав директору ТОВ «Автоделівері» Кічмаренку О.В. повідомлення від 22.04.2014р. №3879, в якому повідомив про відмову від Договору фінансового лізингу, припинення дії зазначеного Договору фінансового лізингу починаючи з 02.06.2014р. та вимагав поставити предмети лізингу - вантажний сідловий тягач Renault Premium 380.19 , державний реєстраційний номер АА2179НР, 2007 року випуску; вантажний сідловий тягач Renault Premium 380.19, державний реєстраційний номер АА2173НР, 2008 року випуску; вантажний сідловий тягач Renault Premium 380.19, державний реєстраційний номер АА6866НР, 2007 року випуску; вантажний сідловий тягач Renault Premium 380.19, державний реєстраційний номер АА6864НР, 2007 року випуску; вантажний сідловий тягач Renault Premium 380.19, державний реєстраційний номер АА6861НР, 2007 року випуску; вантажний сідловий тягач Renault Premium 380.19, державний реєстраційний номер АА1762ІА, 2007 року випуску; вантажний сідловий тягач Renault Premium 380.19, державний реєстраційний номер АА1763ІА, 2007 року випуску; причіп-платформа Rolfo Formula Arctic, державний реєстраційний номер АА1244ХР, 2008 року випуску; причіп-платформа Rolfo Formula Arctic, державний реєстраційний номер АА1245ХР, 2008 року випуску; причіп-платформа Rolfo Formula Arctic, державний реєстраційний номер АА2190ХР, 2008 року випуску; причіп-платформа Rolfo Formula Arctic, державний реєстраційний номер АА2193ХР, 2008 року випуску, на стоянку за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 5. Зазначене повідомлення було отримано представником відповідача особисто під розпис.

Доказів того, що відповідач задовольнив вимоги позивача та повернув предмет(-и) лізингу або надав обґрунтовану відповідь на зазначене повідомлення ТОВ «УніКредит Лізинг» матеріали справи не містять.

Частиною 1 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено, що лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку. Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів (частина 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг»). Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову (частина 3 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг»).

Пунктом 11.5. Договору сторони передбачили, що при настанні випадку невиконання та припинення дії Договору фінансового лізингу, лізингоодержувач зобов'язаний передати предмет лізингу лізингодавцю у місці, зазначеному лізингодавцем, протягом 3 (трьох) робочих днів, починаючи з дати відповідної вимоги лізингодавця, якщо про інше сторони не домовляться додатково. Демонтаж та передача предмета лізингу до місця передачі, визначеного лізингодавцем, повинні бути здійснені за рахунок та на ризик лізингоодержувача. У випадку несвоєчасного демонтажу та повернення предмета лізингу з вини лізиноодержувача, останній зобов'язаний сплатити неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нараховану на суму еквівалента ціни предмета лізингу за період такого прострочення.

Таким чином, в силу частини 3 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», з моменту припинення договірних відносин у лізингоодержувача виник обов'язок повернути предмет лізингу за Договором та Спеціальних умов до нього.

Проте, як твердить позивач, відповідач зобов'язання щодо повернення позивачу предмету лізингу не виконав, у зв'язку з чим ТОВ «УніКредит Лізинг» звернулось до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Саваріної О.С. із заявою про вчинення на Договорі виконавчого напису про вилучення у ТОВ «Автоделівері» та повернення предмета лізингу на користь ТОВ «УніКредит Лізинг».

Так, на підставі ст. 87 Закону України «Про нотаріат», ст. 7 Закону України «про фінансовий лізинг» та пункту 8 Переліку документів, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Саваріною О.С. 25.07.2014р. вчинено виконавчий напис за номером 3195 про повернення лізингоодержувачем - ТОВ «Автоделівері» на користь лізингодавця - ТОВ «УніКредит Лізинг» об'єктів фінансового лізингу, за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 №1172, та в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно Акту державного виконавця від 22.08.2014р. при примусовому виконанні виконавчого напису №3195 від 25.07.2014р., вчиненого на підставі Договору фінансового лізингу від 09.10.2013р. №4806L13/00 про вилучення предмету лізингу, державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Солом'янського РУЮ встановлено, що виконавчий напис №3195 від 25.07.2014р. виконано повністю, фактично, а об'єкти: вантажний сідловий тягач Renault Premium 380.19 , державний реєстраційний номер АА2179НР, 2007 року випуску, загальною вартістю в гривневому еквіваленті 228 729,73 грн.; вантажний сідловий тягач Renault Premium 380.19, державний реєстраційний номер АА2173НР, 2008 року випуску, загальною вартістю в гривневому еквіваленті 228 729,73 грн.; вантажний сідловий тягач Renault Premium 380.19, державний реєстраційний номер АА6866НР, 2007 року випуску, загальною вартістю в гривневому еквіваленті 228 729,73 грн.; вантажний сідловий тягач Renault Premium 380.19, державний реєстраційний номер АА6864НР, 2007 року випуску, загальною вартістю в гривневому еквіваленті 228 729,73 грн.; вантажний сідловий тягач Renault Premium 380.19, державний реєстраційний номер АА6861НР, 2007 року випуску, загальною вартістю в гривневому еквіваленті 228 729,73 грн.; вантажний сідловий тягач Renault Premium 380.19, державний реєстраційний номер АА1762ІА, 2007 року випуску, загальною вартістю в гривневому еквіваленті 228 828,54 грн.; вантажний сідловий тягач Renault Premium 380.19, державний реєстраційний номер АА1763ІА, 2007 року випуску, загальною вартістю в гривневому еквіваленті 228 829,55 грн.; причіп-платформа Rolfo Formula Arctic, державний реєстраційний номер АА1244ХР, 2008 року випуску, загальною вартістю в гривневому еквіваленті 107 644,76 грн.; причіп-платформа Rolfo Formula Arctic, державний реєстраційний номер АА1245ХР, 2008 року випуску, загальною вартістю в гривневому еквіваленті 107 644,76 грн.; причіп-платформа Rolfo Formula Arctic, державний реєстраційний номер АА2190ХР, 2008 року випуску, загальною вартістю в гривневому еквіваленті 107 645,76 грн.; причіп-платформа Rolfo Formula Arctic, державний реєстраційний номер АА2193ХР, 2008 року випуску повернуто стягувачу та отримано ТОВ «УніКредит Лізинг».

У зв'язку із необхідністю вчинення дій щодо повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, що зумовлені простроченням відповідачем повернення предмету лізингу, позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку в розмірі 93 466,89 грн. за прострочення повернення предмету лізингу, передбачену пунктом 11.5. Договору, та збитки в розмірі 3 000,00 грн. відповідно до ст. 225 ГК України.

Статтями 216-218 ГК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема, є господарські санкції.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

У розумінні частин 1, 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Згідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно частини 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Відповідно до приписів частини першої ст. 230 ГК України штрафними санкціями у господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, траф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно частини четвертої ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Так, пунктом 11.5. Договору передбачено, що у випадку несвоєчасного демонтажу та повернення предмета лізингу з вини лізингоодержувача, останній зобов'язаний сплатити неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нараховану на суму еквівалента ціни предмета лізингу (еквівалент означає будь-яку суму в доларах США/Євро, яка підлягає перерахунку в гривню із застосуванням певного курсу) за період такого прострочення.

Згідно Акту від 14.10.2013р. приймання-передачі обладнання у фінансовий лізинг, загальна ціна предмету лізингу за Договором становить 2 031 888,78 грн. з ПДВ.

Отже, враховуючи встановлення судом факту невиконання відповідачем умов Договору, а також вимогу позивача на адресу відповідача про повернення предмета лізингу (повідомлення від 22.04.2014р. №3879) та наявність у відповідача простроченого зобов'язання перед позивачем щодо повернення предмета лізингу та те, що відповідальність за порушення зобов'язання щодо повернення предмета лізингу, визначена підпунктом 11.5. Договору, господарський суд здійснивши перерахунок належної до стягнення з відповідача неустойки за період з 06.06.2014р. по 21.08.2014р., тобто з наступного дня, який слідує за днем закінчення триденного строку на повернення предмета лізингу згідно пункту 11.5. Договору та ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», по день, що передує дню повернення предмета лізингу позивачу згідно Акту державного виконавця від 22.08.2014р., встановив, що за заявлений позивачем періоди арифметично вірно розрахована неустойка становить 93 466,89 грн.

За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача суми неустойки в розмірі 93 466,89 грн. є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджується та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 22, 623 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Згідно з ст. ст. 224, 225 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, з огляду на положення згаданих статей ЦК України та ГК України, для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.

Частиною 1 ст. 216 та частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено, що господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків (до складу яких включаються й додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною (частина 1 ст. 225 ГК України), штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

Таким чином, відшкодування додаткових витрат (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо) згідно із ст. 225 ГК України є видом господарських санкцій (реальні збитки), що застосовуються до другої сторони у випадку порушення ним зобов'язання, незалежно від того, чи є застереження про це в Договорі.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії угоди-рахунку від 25.07.2014р. №317, що є також актом приймання-здачі виконаних послуг, приватним нотаріусом Саваріною О.С. надані послуги з вчинення виконавчого напису на Договорах фінансового лізингу, вартість яких становить 6 000,00 грн., зокрема, виконавчий напис вчинено на спірному договорі фінансового лізингу від 09.10.2013р. №4806L13/00 вартістю 3 000,00 грн. (з розрахунку 6 000,00 грн. ч 2 Договори фінансового лізингу). Послуги з вчинення виконавчого напису на Договорах фінансового лізингу надані в повному обсязі та належної якості, які позивач прийняв без зауважень та був зобов'язаний оплатити.

На виконання зобов'язань за Угодою-рахунком від 25.07.2014р. №317 позивачем платіжним дорученням від 28.07.2014р. №1794 здійснено перерахування грошових коштів в розмірі 6 000,00 грн. на розрахунковий рахунок приватного нотаріуса Саваріної О.С., що підтверджується відповідною банківською випискою від 28.07.2014р. з поточного рахунку позивача (копія залучена до матеріалів справи).

Зазначені вище витрати, понесені ТОВ «УніКредит Лізинг» внаслідок невиконання ТОВ «Автоделівері» в добровільному порядку свого обов'язку повернути належне ТОВ «УніКредит Лізинг» майно (предмет лізингу) та спрямовані на відновлення порушеного права власності на предмет лізингу, які боржник незаконно утримував у своєму володінні та всупереч приписам закону та умов Договору не повертав у володіння позивача.

Отже, зазначені витрати ТОВ «УніКредит Лізинг» в сумі 3 000,00 є реальними збитками лізингодавця, які понесені останнім за вчинення виконавчого напису нотаріуса внаслідок порушення відповідачем - ТОВ «Автоделівері» своїх господарських зобов'язань за Договором та з метою повернення належного позивачу майна, а тому вимога позивача про стягнення збитків в розмірі 93 466,89 грн. є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджується та підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, законними, задовольняє позов повністю та приймає рішення про стягнення з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Автоделівері» на користь позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» 552 716,70 грн. заборгованості, з яких: 330 595,68 грн. основної заборгованості по лізинговим платежам, пеня в сумі 56 175,46 грн., три проценти річних в сумі 6 998,21 грн., інфляційні втрати в сумі 49 100,00 грн., 600,00 грн. заборгованості по платежам за повідомлення, 12 779,80 грн. заборгованості по комісії за реструктуризацію заборгованості, 3 000.00 грн. збитків та неустойка за прострочення повернення предмету лізингу в сумі 93 466,89 грн..

Судові витрати позивача зі сплати судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 33, 49, 65, 79, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» до товариства з обмеженою відповідальністю «Автоделівері» задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Автоделівері» (07300, Київська обл., Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Шолуденка, буд. 6-Г,офіс 189, код ЄДРПОУ 35093319)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, буд. 22/1, код ЄДРПОУ 33942232)

330 595,68 грн. (триста тридцять тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять гривень шістдесят вісім копійок) основної заборгованості по лізинговим платежам,

600,00 грн. (шістсот гривень нуль копійок) заборгованості по платежам за повідомлення,

12 779,80 грн. (дванадцять тисяч сімсот сімдесят дев'ять гривень вісімдесят копійок) заборгованості по комісії за реструктуризацію заборгованості,

56 175,46 грн. (п'ятдесят шість гривень сто сімдесят п'ять гривень сорок шість копійок) пені,

6 998,21 грн. (шість тисяч дев'ятсот дев'яносто вісім гривень двадцять одну копійку) три проценти річних,

49 100,00 грн. (сорок дев'ять тисяч сто гривень нуль копійок) інфляційних втрат ,

3 000,00 грн. (три тисячі гривень нуль копійок) збитків ,

93 466,89 грн. (дев'яносто три гривні чотириста шістдесят шість гривень вісімдесят дев'ять копійок) неустойки за прострочення повернення предмету лізингу,

11 054,33 грн. (одинадцять тисяч п'ятдесят чотири гривні тридцять три копійки) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя О.В. Конюх

Повний текст рішення підписано 07.04.2015р.