Рішення

від 02.04.2015 по справі 914/425/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2015 р. Справа № 914/425/15

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Прокурора Галицького району м. Львова в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Львівського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (м. Львів) до відповідача:Фермерського господарства «Власна справа» (с. Ясниська) про:розірвання договору про надання фінансової підтримки фермерському господарству від 14.09.2010 р. № 2/2010 та стягнення 20000 грн. 00 коп.

Суддя: Цікало А. І.

При секретарі: Чеботар Є. О.

Представники:

Прокурор:Леонтьєва Н. Т. (наказ від 22.01.2015 р. № 108к) Позивача:Стадник З. Д. - представник (довіреність від 08.12.2014 р. № 45) Відповідача:не з'явився.

10.02.2015 р. до господарського суду Львівської області за вх. № 443 поступила позовна заява від прокурора Галицького району міста Львова в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Львівського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до Фермерського господарства «Власна справа» про розірвання договору про надання фінансової підтримки фермерському господарству від 14.09.2010 р. № 2/2010 та стягнення 20000 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 13.02.2015 р. порушено провадження у справі, відмовлено в задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову та призначено справу до розгляду на 17.03.2015р.

Ухвалою суду від 17.03.2015 р. розгляд справи було відкладено на 02.04.2015 р.

Прокурор вимоги суду виконав, в судове засідання з'явився.

Позивач вимоги суду виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

24.03.2015 р. до суду за вх. № 12202/15 від позивача поступили витребувані судом документи, а саме: копія положення Львівського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, копія статуту державної установи «Український державний фонд підтримки фермерських господарств та копії довіреностей виданих директору Львівського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств .

Прокурор та представник позивача позов підтримали повністю, просили суд задоволити позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та поясненнях.

Відповідач вимоги суду не виконав, відзив на позовну заяву не представив, проти позову не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату та час судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (долучено до матеріалів справи), причин неявки представника в судове засідання не повідомив.

Підпунктом 3.9.2 підпункту 3.9 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р. № 18 (із змінами та доповненнями) роз'яснено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що позивачем надано достатньо матеріалів для розгляду справи по суті, відповідач відзив на позов не подав, проти позову не заперечив, не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання, не представив доказів сплати заборгованості, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

14.09.2010 р. між Львівським відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (надалі - Позивач) та Фермерським господарством «Власна справа» (надалі - Відповідач) укладено договір про надання фінансової підтримки фермерському господарству № 2/2010 (надалі - Договір; оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи), згідно з умовами якого, Позивач зобов'язується надати фінансову підтримку на поворотній основі Відповідачу у сумі 50000,00 грн., а Відповідач зобов'язується використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку у визначений даним договором термін (п. 1 Договору).

На виконання умов Договору, Позивач перерахував Відповідачу кошти у розмірі 50000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 17.09.2010 р. № 2 (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Відповідно до п. 3.4.2. Договору, Відповідач зобов'язується повернути кошти фінансової підтримки на поворотній основі Позивачу згідно з встановленим графіком: до 01 листопада 2013 року в сумі 10000,00 грн., до 01 листопада 2014 року в сумі 10000,00 грн., до 14 вересня 2015 року в сумі 30000,00грн.

Проте, всупереч зазначеному пункту Договору, Відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав.

16.10.2014 р. позивачем направлено на адресу відповідача претензію № 229 з вимогою перерахувати кошти у сумі 20000,00грн. до 01.11.2014 р. (копію претензії долучено до матеріалів справи). Зазначена претензія отримана відповідачем 21.10.2014 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (копію долучено до матеріалів справи), проте, залишена без відповіді та задоволення.

Згідно з п. 3.4.3. Договору, Відповідач зобов'язаний у місячний термін укласти договір застави на користь Позивача.

На виконання зазначеного пункту Договору, 17.09.2010 р. між сторонами укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу Львівської області, зареєстрований в реєстрі за № 2369.

Приписами п. 7.6. Договору встановлено, що у випадку порушення/невиконання одного із пунктів договору Відповідачем, договір може бути розірваний в односторонньому порядку шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Станом на день розгляду справи, відповідач відзив на позов не представив, проти позову не заперечив, доказів сплати заборгованості не надав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 36 1 Закону України «Про прокуратуру», підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність її захисту.

За рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 р. під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. В контексті пункту 2 статті 121 Конституції України приписи пункту 3 частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України треба розуміти так, що прокурори та їх заступники подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ та організацій незалежно від їх підпорядкування та форм власності.

Український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки фермерських господарств. Неповернення фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, призводить до невиконання плану по поверненню коштів до Державного бюджету України, що негативно впливає на економічний розвиток держави.

Оскільки «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, і ця заява, за статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в господарському суді.

Статтею 10 Закону України «Про фермерське господарство» передбачено, що Український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств, діє на основі Статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.

Приписами ст. 11 Закону України «Про фермерське господарство» встановлено, що іншим фермерським господарствам надається допомога за рахунок Державного бюджету України і місцевих бюджетів, у тому числі через Український державний фонд підтримки фермерських господарств, на поворотній основі.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ст. 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

У ч. 1 ст. 175 ГК України зазначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання і кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

З врахуванням вищенаведеного, в тому числі беручи до уваги пояснення учасників процесу, суд зазначає, що Відповідачем порушено договірні зобов'язання щодо повернення фінансової підтримки (допомоги) згідно Договору № 2/2010 від 14.09.2010 р., в тому числі станом на час подання позову та порушення провадження у справі - на суму 20000,00грн.; беручи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні, учасниками процесу не подані докази того, що станом на час вирішення спору Відповідачем здійснено повне або часткове повернення фінансової підтримки (допомоги), суд дійшов висновку про наявність правових підстав для розірвання Договору № 2/2010 від 14.09.2010 р. та стягнення з Відповідача на користь Позивача 20000,00 грн. фінансової підтримки (допомоги) наданої згідно Договору № 2/2010 від 14.09.2010 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судовий збір», судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

У пункті 4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013р. № 7 (із змінами та доповненнями) зазначено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1) пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Згідно з підпункту 2) пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1218 гривень.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

На підставі викладеного, судовий збір становить 3045 грн. 00 коп. (з яких: 1218 грн. 00 коп. за позовну вимогу немайнового характеру (розірвання договору); 1827 грн. 00 коп. за позовну вимогу майнового характеру (стягнення 20000,00 грн.)) та підлягає стягненню з відповідача в доход державного бюджету України.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 11, 15, 509, 525, 526, 530, 629, 610, 651 ЦК України, ст. ст. 173, 174, 175, 193 ГК України, ст. ст. 4 3 , 4 5 , 22, 33, 34, 43, 44, 48, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов прокурора Галицького району міста Львова в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Львівського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до Фермерського господарства «Власна справа» про розірвання договору про надання фінансової підтримки фермерському господарству від 14.09.2010 р. № 2/2010 та стягнення 20000 грн. 00 коп. - задоволити повністю.

2. Розірвати договір про надання фінансової підтримки фермерському господарству від 14.09.2010 р. № 2/2010, укладений між Львівським відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (вул. Замарстинівська, 49, м. Львів, 79058; ідентифікаційний код 13817211) та Фермерським господарством «Власна справа» (с. Ясниська, Яворівський район, Львівська область, 81082; ідентифікаційний код 32599867).

3. Стягнути з Фермерського господарства «Власна справа» (с. Ясниська, Яворівський район, Львівська область, 81082; ідентифікаційний код 32599867) на користь Львівського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (вул. Замарстинівська, 49, м. Львів, 79058; ідентифікаційний код 13817211) - 20000 грн. 00 коп. фінансової допомоги.

4. Стягнути з Фермерського господарства «Власна справа» (с. Ясниська, Яворівський район, Львівська область, 81082; ідентифікаційний код 32599867) в доход Державного бюджету України (отримувач коштів: УДК у Личаківському районі м. Львова; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38007620; банк отримувача: ГУ ДКСУ у Львівській області; код банку отримувача (МФО): 825014; рахунок отримувача: 31215206783006; код класифікації доходів бюджету: 22030001; код ЄДРПОУ суду: 03499974) 3045 грн. 00 коп. судового збору.

5. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07 квітня 2015 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Цікало А.І.