Рішення

від 02.04.2015 по справі 925/436/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2015 року Справа № 925/436/15

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Гень С.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача - Синельников Є.В. - представник за довіреністю,

від першого відповідача - представник не з'явився,

від другого відповідача - представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Техноімпекс",

м. Черкаси

до 1. товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко

Тьюб", м. Нікополь, Дніпропетровської області

2. товариства з обмеженою відповідальністю "Роксолана",

м. Черкаси

про стягнення 55 805 грн. 80 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Техноімпекс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" та товариства з обмеженою відповідальністю "Роксолана" про стягнення солідарно з відповідачів боргу у зв'язку з неналежним виконанням першим відповідачем умов договору поставки №Т 355 від 08 квітня 2014 року в розмірі 55 805 грн. 80 коп., в тому числі: 47 087 грн. 57 коп. основний борг, 3 866 грн. 20 коп. інфляційні втрати, 437 грн. 33 коп. 3% річних та 4 414 грн. 70 коп. пеня.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 12 березня 2015 року було порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 02 квітня 2015 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явилися, відзивів на позовну заяву суду не надали, представник першого відповідача про причини неявки суд не повідомив.

Від другого відповідача надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 12 березня 2015 року було зобов'язано відповідачів надати суду відзиви на позовну заяву з посиланням на мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача, а також докази, що обґрунтовують відхилення позовних вимог.

Оскільки відповідачі не були позбавлені права надати суду необхідні докази та свої доводи і міркування щодо предмету спору шляхом письмових пояснень та заперечень, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, та оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні, яке відбулося 02 квітня 2015 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/436/15.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з відповідним позовом про солідарне стягнення з відповідачів 55 805 грн. 80 коп., позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що на виконання умов договору поставки за №Т 355 від 08 квітня 2014 року (укладеного між позивачем та першим відповідачем) здійснив поставку товару в розмірі 47 087 грн. 57 коп.

Проте, першим відповідачем не було здійснено оплати вартості поставленого товару у визначені договором строки.

Оскільки другий відповідач поручився перед позивачем за виконання першим відповідачем обов'язків згідно договору від 08 квітня 2014 року, позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів вартість поставленого товару.

Крім того, з урахуванням умов п. 7.5. договору №Т 355 від 08 квітня 2014 року позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідачів пеню в розмірі 4 414 грн. 70, а також на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України заявлено до стягнення 3 866 грн. 20 коп. інфляційних втрат та 437 грн. 33 коп. 3% річних

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 08 квітня 2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Техноімпекс" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" (покупець) було укладено договір поставки №Т 355.

Згідно ч. ч. 1, 2 т. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до умов п. 1.1. вищевказаного договору на умовах викладених в розділах договору, постачальник зобов'язався поставити, а покупець - прийняти і оплатити продукцію матеріально - технічного призначення, в подальшому іменується товар. Найменування, асортимент, номенклатура, сортимент, кількість товару вказані в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору, які є його невід'ємними частинами.

Ціна товару, який поставляється по договору, визначається в гривнях і вказується у специфікаціях до договору. Ціна товару не включає ПДВ, порядок нарахування якого визначений Податковим кодексом України (п. 2.1. договору).

Позивач свої зобов'язання за договором поставки виконав повністю та поставив першому відповідачу товар на загальну суму 47 087 грн. 84 коп., що підтверджується копіями накладних №20046-1 від 23 липня 2014 року на суму 3 411 грн. 07 коп., № 20679-1 від 01 вересня 2014 року на суму 25 665 грн. 73 коп. та №20729-1 від 01 вересня 2014 року на суму 18 011 грн. 04 коп.

Товар було прийнято першим відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженої довіреностями №9392 від 22 липня 2014 року та №9643 від 01 вересня 2014 року особи у вищенаведених накладних.

Однак, першим відповідачем поставлений позивачем товар оплачено не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

В забезпечення виконання зобов'язань товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" за договором №Т 355 від 08 квітня 2014 року, 26 січня 2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Техноімпекс" (кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Роксолана" (поручитель) було укладено договір поруки, згідно умов якого поручитель поручився перед кредитором за виконання покупцем (товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб") зобов'язань по оплаті за поставлений товар згідно договору поставки №355 від 8 квітня 2014 року на суму 47 087 грн. 57 коп.

У разі невиконання покупцем зобов'язань по оплаті за поставлений товар на суму 47 087 грн. 57 коп., покупець і поручитель відповідають перед продавцем як солідарні боржники в межах суми недоплати за товар. Продавець має право пред'явити свої вимоги до будь - кого із солідарних боржників, разом або до кожного із них окремо. Поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й покупець (п. п. 1, 2. розділу 2. договору поруки).

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 4.1. договору поставки визначено, що розрахунки по договору проводяться покупцем шляхом перерахування грошових коштів в розмірі вартості партії товару на рахунок постачальника в порядку і строки передбачені відповідною специфікацією.

Специфікаціями № №1-3 визначено, що покупець здійснює розрахунок шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 60 календарних днів з дати поставки товару і пред'явлення постачальником рахунку.

Таким чином, з урахуванням вищенаведених умов, відповідач повинен був розрахуватися за поставлений товар згідно накладної №20046-1 від 23 липня 2014 року на суму 3 411 грн. 07 коп. по 21 вересня 2014 року, за товар поставлений згідно накладних № 20679-1 від 01 вересня 2014 року на суму 25 665 грн. 73 коп. та №20729-1 від 01 вересня 2014 року на суму 18 011 грн. 04 коп. по 31 жовтня 2014 року.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Під час розгляду даного спору відповідачами всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту належного виконання зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем товару.

Слід зазначити, що позивачем було поставлено товар на загальну суму 47 087 грн. 84 коп., однак останнім заявлено до стягнення 47 087 грн. 57 коп.

В зв'язку з чим з урахуванням положень ст. ст. 525, 526. 554 Цивільного кодексу України сума боргу в розмірі 47 087 грн. 57 коп. підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно п. 7.5. договору поставки в разі несвоєчасного здійснення розрахунку по договору покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від неоплаченої суми за кожний день прострочки.

Позивачем на підставі п. 7.5. договору поставки заявлено вимогу про стягнення з відповідачів 4 414 грн. 70 коп. пені нарахованої за період з 23 вересня 2014 року по 24 лютого 2015 року.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем заявлено до стягнення 3 866 грн. 20 коп. боргу, що виник внаслідок інфляції нарахований за листопад 2014 року - січень 2015 року, а також 437 грн. 33 коп. 3% річних нарахованих за період з 04 листопада 2014 року по 24 лютого 2015 року на суму боргу 47 087 грн. 57 коп.

Здійснивши перевірку правильності нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.1.3." судом встановлено, що пеня та річні нараховані позивачем в меншому розмірі, оскільки останній не був позбавлений права нараховувати зазначені санкції на суму боргу 47 087 грн. 57 коп. з 01 листопада 2014 року, оскільки як було зазначено вище строк оплати поставленого товару 01 вересня 2014 року настав 31 жовтня 2014 року, інфляційні нараховано вірно.

Оскільки першим відповідачем було порушено строки оплати вартості поставленого товару, заявлена до стягнення сума пені, 3% річних та інфляційних також підлягають стягненню з відповідачів.

Відповідно до ч. 8 ст. 84 ГПК України якщо у справі беруть участь кілька позивачів або відповідачів, у рішенні вказується, як вирішено спір щодо кожного з них, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Згідно абзацу 3 підпункту 4.1. пункту 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК України суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб", просп. Трубників, 56, м. Нікополь, Дніпропетровської області, ідентифікаційний код 35537363 та із товариства з обмеженою відповідальністю "Роксолана", вул. Волкова, 36, м. Черкаси, ідентифікаційний код 21390005 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Техноімпекс", вул. Волкова, 36, м. Черкаси, ідентифікаційний код 24415326 - 47 087 грн. 57 коп. основного боргу, 3 866 грн. 20 коп. інфляційних втрат, 437 грн. 33 коп. 3% річних та 4 414 грн. 70 коп. пені.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб", просп. Трубників, 56, м. Нікополь, Дніпропетровської області, ідентифікаційний код 35537363 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Техноімпекс", вул. Волкова, 36, м. Черкаси, ідентифікаційний код 24415326 - 913 грн. 50 коп. витрат на сплату судового збору.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Роксолана", вул. Волкова, 36, м. Черкаси, ідентифікаційний код 21390005 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Техноімпекс", вул. Волкова, 36, м. Черкаси, ідентифікаційний код 24415326 - 913 грн. 50 коп. витрат на сплату судового збору.

Видати відповідні накази після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 07 квітня 2015 року.

Суддя А.В.Васянович