Постанова

від 19.05.2015 по справі 925/436/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2015 р. Справа№ 925/436/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю

представників сторін : від позивача - не з'явився.

від першого відповідача -не з'явився,

від другого відповідача -не з'явився,

розглянувши Товариства з обмеженою відповідальністю

апеляційну скаргу "Інтерпайп Ніко Тьюб"

на рішення

господарського суду Черкаської області

від 02.04.2015 року

у справі № 925/436/15 (суддя: Васянович А.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Техноімпекс"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю

"Інтерпайп Ніко Тьюб"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю

"Роксолана"

про стягнення 55 805 грн. 80 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 02.04.2015 року позов задоволено повністю.

Стягнуто солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб", просп. Трубників, 56, м. Нікополь, Дніпропетровської області, ідентифікаційний код 35537363 та із товариства з обмеженою відповідальністю "Роксолана", вул. Волкова, 36, м. Черкаси, ідентифікаційний код 21390005 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Техноімпекс", вул. Волкова, 36, м. Черкаси, ідентифікаційний код 24415326 - 47087 грн. 57 коп. основного боргу, 3866 грн. 20 коп. інфляційних втрат, 437 грн. 33 коп. 3% річних та 4414 грн. 70 коп. пені.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб", просп. Трубників, 56, м. Нікополь, Дніпропетровської області, ідентифікаційний код 35537363 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Техноімпекс", вул. Волкова, 36, м. Черкаси, ідентифікаційний код 24415326 - 913 грн. 50 коп. витрат на сплату судового збору.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Роксолана", вул. Волкова, 36, м. Черкаси, ідентифікаційний код 21390005 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Техноімпекс", вул. Волкова, 36, м. Черкаси, ідентифікаційний код 24415326 - 913 грн. 50 коп. витрат на сплату судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач 1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 02.04.2015 року та прийняти новее рішення, яким в задоволенні вимог ТОВ "Техноімпекс" в частині стягнення з ТОВ "Інтерпайп Ніко Тьюб" про стягнення 437,3 грн. 3 % річних, 497728,67 грн. основного боргу, 59136,03 грн. пеня та 12275,61 судового збору відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2015 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

Від представника відповідача 2 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника останнього.

В судове засідання 19.05.2015 року представники позивача та відповідачів не з'явилися.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представників позивача та відповідачів, враховуючи що останні належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 08 квітня 2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Техноімпекс" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" (покупець) було укладено договір поставки №Т 355.

Згідно ч. ч. 1, 2 т. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до умов п. 1.1. вищевказаного договору на умовах викладених в розділах договору, постачальник зобов'язався поставити, а покупець - прийняти і оплатити продукцію матеріально - технічного призначення, в подальшому іменується товар. Найменування, асортимент, номенклатура, сортимент, кількість товару вказані в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору, які є його невід'ємними частинами.

Ціна товару, який поставляється по договору, визначається в гривнях і вказується у специфікаціях до договору. Ціна товару не включає ПДВ, порядок нарахування якого визначений Податковим кодексом України (п. 2.1. договору).

Позивач свої зобов'язання за договором поставки виконав повністю та поставив першому відповідачу товар на загальну суму 47087 грн. 84 коп., що підтверджується копіями накладних №20046-1 від 23 липня 2014 року на суму 3411 грн. 07 коп., № 20679-1 від 01 вересня 2014 року на суму 25665 грн. 73 коп. та №20729-1 від 01 вересня 2014 року на суму 18011 грн. 04 коп.

Товар було прийнято першим відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженої довіреностями №9392 від 22 липня 2014 року та №9643 від 01 вересня 2014 року особи у вищенаведених накладних.

Однак, першим відповідачем поставлений позивачем товар оплачено не було.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

В забезпечення виконання зобов'язань товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" за договором №Т 355 від 08 квітня 2014 року, 26 січня 2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Техноімпекс" (кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Роксолана" (поручитель) було укладено договір поруки, згідно умов якого поручитель поручився перед кредитором за виконання покупцем (товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб") зобов'язань по оплаті за поставлений товар згідно договору поставки №355 від 8 квітня 2014 року на суму 47087 грн. 57 коп.

У разі невиконання покупцем зобов'язань по оплаті за поставлений товар на суму 47087 грн. 57 коп., покупець і поручитель відповідають перед продавцем як солідарні боржники в межах суми недоплати за товар. Продавець має право пред'явити свої вимоги до будь - кого із солідарних боржників, разом або до кожного із них окремо. Поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й покупець (п. п. 1, 2. розділу 2. договору поруки).

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 4.1. договору поставки визначено, що розрахунки по договору проводяться покупцем шляхом перерахування грошових коштів в розмірі вартості партії товару на рахунок постачальника в порядку і строки передбачені відповідною специфікацією.

Специфікаціями № №1-3 визначено, що покупець здійснює розрахунок шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 60 календарних днів з дати поставки товару і пред'явлення постачальником рахунку.

Таким чином, з урахуванням вищенаведених умов, відповідач повинен був розрахуватися за поставлений товар згідно накладної №20046-1 від 23 липня 2014 року на суму 3411 грн. 07 коп. по 21 вересня 2014 року, за товар поставлений згідно накладних № 20679-1 від 01 вересня 2014 року на суму 25665 грн. 73 коп. та №20729-1 від 01 вересня 2014 року на суму 18 011 грн. 04 коп. по 31 жовтня 2014 року.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Під час розгляду даного спору відповідачами всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту належного виконання зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем товару.

Слід зазначити, що позивачем було поставлено товар на загальну суму 47087 грн. 84 коп., однак останнім заявлено до стягнення 47087 грн. 57 коп.

В зв'язку з чим з урахуванням положень ст. ст. 525, 526. 554 Цивільного кодексу України сума боргу в розмірі 47087 грн. 57 коп. підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно п. 7.5. договору поставки в разі несвоєчасного здійснення розрахунку по договору покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від неоплаченої суми за кожний день прострочки.

Позивачем на підставі п. 7.5. договору поставки заявлено вимогу про стягнення з відповідачів 4414 грн. 70 коп. пені нарахованої за період з 23 вересня 2014 року по 24 лютого 2015 року.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем заявлено до стягнення 3866 грн. 20 коп. боргу, що виник внаслідок інфляції нарахований за листопад 2014 року - січень 2015 року, а також 437 грн. 33 коп. 3% річних нарахованих за період з 04 листопада 2014 року по 24 лютого 2015 року на суму боргу 47087 грн. 57 коп.

Здійснивши перевірку правильності нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.1.3." встановлено, що пеня та річні нараховані позивачем в меншому розмірі, оскільки останній не був позбавлений права нараховувати зазначені санкції на суму боргу 47087 грн. 57 коп. з 01 листопада 2014 року, оскільки як було зазначено вище строк оплати поставленого товару 01 вересня 2014 року настав 31 жовтня 2014 року, інфляційні нараховано вірно.

Оскільки першим відповідачем було порушено строки оплати вартості поставленого товару, заявлена до стягнення сума пені, 3% річних та інфляційних також підлягають стягненню з відповідачів.

Відповідач не надав доказів укладення між сторонами інших договорів в період з 23.07.2014 року по 01.09.2014 року. Тому, колегія суддів вважає, що поставка товару здійснювалась позивачем саме на підставі договору поставки №Т355 від 08.04.2014 року. В момент отримання товару відповідач не висував заперечень щодо відсутності супровідних документів та не повернув товар. Обов'язок відповідача сплатити за поставлений товар виник після закінчення 60 календарних днів з моменту поставки товару і не залежить від отримання рахунків.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів цілком підтримує висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Черкаської області від 02.04.2015 року у справі №925/436/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 925/436/15 повернути до господарського суду Черкаської області.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді Н.Ф. Калатай

С.А. Пашкіна

Повний текст постанови складено 19.05.2015 року.