Ухвала

від 26.03.2015 по справі 804/2008/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 березня 2015 рокусправа № 804/2008/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

представника позивача: Богданова Олексія Ігоровича

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпен-Д" до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.09.2013 р. № 0002852204, та податкового повідомлення-рішення від 20.09.2013 р. № 0002862204, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 20.09.2013 р. № 0002852204 та № 0002862204.

Постанову суду першої інстанції мотивовано тим, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовано суму податкового кредиту, придбаний позивачем товар в подальшому був використаний у власній господарській діяльності, при цьому, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача та позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Не погодившись з постановою суду, відповідачем (Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області) подано апеляційну скаргу, згідно якої податковий орган просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції, та в задоволенні позову відмовити. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наполягає на наявності виявлених перевіркою порушень податкового законодавства. Вказує на те, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. А в ході аналізу баз даних встановлено, що у контрагента позивача ТОВ «Альянс-Іст» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, а саме: відсутні основні фонди на персонал. Операції ТОВ «Альянс-Іст» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, відповідних виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень в транспортних засобів. У зв'язку з цим податковий орган вважає, що посадова особа ТОВ «Альянс-Іст» не могла фактично здійснювати господарські операції, складати та підписувати первинні документи. Тобто, насправді угоди не були спрямованні на якісне та своєчасне виконання зобов'язань перед замовником, а лише для збільшення валових витрат та податкового кредиту.

В судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін. Пояснив, що на підставі первинних документів позивачем задекларовано суму податкового кредиту, придбаний товар в подальшому був використаний у власній господарській діяльності, позивач не може нести відповідальність за дії контрагентів.

Представник податкового органу в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Інтерпен-Д" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з платником податків TOB «Альянс-Іст» за грудень 2012 року, їх реальності та повноти відображення в обліку. За результатами перевірки складено Акт від 09.09.2013 року № 120/22-04/25514131, згідно якого не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ «Інтерпен-Д» із ТОВ «Альянс-Іст» за грудень 2012 року їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій; зазначено про завищення валових витрат за IV квартал 2010 року на суму 634592,50 грн. та заниження валових доходів отриманих від невстановленої юридичної та/або фізичної особи за IV кв. 2012 року на суму 761511,2 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за IV кв. 2012 року на суму 293182 грн.; зазначено про завищення податкового кредиту всього на суму 126918,5 грн. На підставі Акта перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 20.09.2013 р. № 0002852204 про збільшення грошового зобов'язання ТОВ „Інтерпен-Д" по сплаті податку на прибуток за основним платежем в розмірі 293182,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 146591,00 грн. та від 20.09.2013. №0002862204 про збільшення грошового зобов'язання ТОВ „Інтерпен-Д" по сплаті податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 126918 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 63459,00 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 .

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно матеріалів справи, ТОВ "Інтерпен-Д" уклало з ТОВ „Альянс-Іст" договори поставки від 12.10.2012 р. № 66 та від 06.12.2012 р. № 71-Д. За умовами цих договорів ТОВ „Альянс-Іст" зобов'язувалось передати у власність ТОВ "Інтерпен-Д" товар - будівельні матеріали, а позивач зобов'язувався прийняти товар та оплатити його вартість. При здійсненні господарських операцій по виконанню вказаних договорів сторонами були складені видаткові та податкові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні.

Придбаний у травні, липні, серпні, вересні, листопаді 2012 року товар (буд. матеріали) позивачем був використаний для ремонтних робіт.

Згідно Акта перевірки, підставою для встановлення порушень стало використання при перевірці іншого акта перевірки, а саме, акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 1317/153/38113730 від 18.04.2013 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "АЛЬЯНС-ІСТ" щодо правомірності коригування податкових зобов'язань, сформованих за травень-грудень 2012 року, січень 2013 року їх реальності та повноти відображення в обліку згідно якого, не підтверджено наявність поставок товарів (робіт, послуг) ТОВ "Альянс Іст"у травні 2012року по січень 2013року, що свідчить про те, що правочини між ТОВ "Альянс Іст" та підприємствами-покупцями (продавцями) здійснені без мети настання реальних наслідків.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 Податкового Кодексу України, із змінами та доповненнями, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 ПКУ, з урахуванням правил, встановлених ст.152 ПКУ.

Відповідно до п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до ст.137 ПКУ, на підставі документів, зазначених у п.135.2 ст.135 ПКУ , та складаються з:

- доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до п. 135.4 ст.135 ПКУ;

- інших доходів, які визначаються відповідно до п.135.5 ст.135 ПКУ, за винятком доходів, визначених у п.135.3 ст.135 та у ст.136 ПКУ.

Згідно п. 135.2 ст.135 Податкового Кодексу України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПКУ.

Відповідно до п.п.135.5.4 п. 135.5 ст.135 Податкового кодексу України, інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно п. 138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп.139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пп. «а» п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних пін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Абзацом 5 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 цього ж Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовано суму податкового кредиту, а придбаний позивачем товар в подальшому був використаний у власній господарській діяльності.

Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Така правова позиція викладена також в рішенні Верховного Суду України від 31.01.2011 р. у справі №21-42а10, а саме відсутня відповідальності платника податків за дії свого контрагента.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Крім того, такий висновок узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен відповідати за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись п. 1 ч.1. ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпен-Д" до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.09.2013 р. № 0002852204, та податкового повідомлення-рішення від 20.09.2013 р. № 0002862204 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна