Постанова

від 08.04.2015 по справі 815/1152/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/1152/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2015 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі :

головуючої судді Потоцької Н.В.

за участю секретаря Загрійчук О.В.

сторін:

представника позивача Мухаметишин Р.С.

представника відповідача не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КОМАНДОР+" до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 28.01.2015 р. № 0000052208,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "КОМАНДОР+" до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області в якому позивач просить визнати протиправним та скасування податкове повідомлення - рішення від 28.01.2015 р. №0000052208.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач зазначив, що висновки, зроблені за результатами перевірки, не відповідають діючому законодавству, суперечать наявним обставинам, у зв'язку з чим сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 43925,21 грн. та штрафні санкції у розмірі 10981,30 грн. безпідставно нараховані.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в адміністративному позові та наданих поясненнях та просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 28.01.2015 р. №0000052208.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про розгляд справи був повідомлений у встановленому законом порядку, що підтверджується матеріалами справи. До суду надав письмові заперечення (а.с. 87-91), в яких податковий орган просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, оскільки рішення прийнято правомірно на підставі встановлених перевіркою порушень.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

«Розгляд справи не відкладається» - зазначена норма є імперативною: суд повинен розпочати розгляд справ.

Відповідно до вимог статті 122 КАС України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно приписів статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, якій вирішить спір щодо його прав та обов'язків.

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки для держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 21 грудня 2006 року у справі «Мороз та інші проти України» зазначив, що розумність строку проваджень повинна оцінюватись у світлі обставин справи та з урахуванням наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявників і відповідних органів державної влади та того, яку важливість для заявників мало питання, що розглядалося.

Отже, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи з його участю для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

Крім того, суд вважає за необхідне наголосити, на тому, що саме національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення Європейського суду з прав людини від 21 грудня 2006 року справа «Мороз та інші проти України»).

З огляду на викладене суд вважає, що справу можливо розглянути без участі відповідача, належним чином повідомленого про розгляд справи, на підставі наявних у ній доказів.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

На підставі наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 15.12.2014 року №2474 та повідомлення від 15.12.2014 року №734/10/22-8, згідно з п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п.79.2 ст.79 ПК України, на підставі довідки від 03.07.2014 року №22868/М/15-53-04-0-25, виданої ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, старшим державним ревізором-інспектором відділу податкового аудиту окремих платників управління податкового аудиту Мурсалімовою О.В. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «КОМАНДОР+» (код ЄДРПОУ 38295988) з питань документального підтвердження взаємовідносин з підприємством ТОВ «ГРАНДІСБУД» (код ЄДРПОУ 39156419) згідно наданої звітності з ПДВ за період липень 2014 року та з питань документального підтвердження взаємовідносин з підприємством ТОВ «БК «БРАЙТОН ХОЛ» (код ЄДРПОУ 39238873) згідно наданої звітності з ПДВ за період серпень 2014 року.

За результатами перевірки було складено акт № 9021/15-53-22-08/38295988 від 30.12.2014 р. яким встановлено порушення:

- перевіркою ТОВ «КОМАНДОР+» не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з підприємством ТОВ «ГРАНДІСБУД» (код ЄДРПОУ 39156419) за період липень 2014 року та з підприємством ТОВ «БК «БРАЙТОН ХОЛ» (код ЄДРПОУ 39238873) за період серпень 2014 року.

- п.198.1, п.198.3, п.198.6. ст. 198, ПК України (зі змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством завищення суму податкового кредиту по здійсненим операціям за період липень 2014 року на суму ПДВ 4166,67 грн. та за період серпень 2014 року на суму ПДВ 39758,54 грн.

12.01.2015 року позивачем до ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області були поданні заперечення на акт перевірки № 9021/15-53-22-08/38295988 від 30.12.2014 року.

23.01.2015 року відповідачем надано відповідь на вищезазначені заперечення, в якій зокрема зазначено, що висновки акта позапланової невиїзної документальної перевірки № 9021/15-53-22-08/38295988 від 30.12.2014 року залишено без змін.

28.01.2015 року винесено податкове повідомлення - рішення №0000052208, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 43925,21 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафними) у сумі 10981,30 грн.

Суд, перевіривши доводи податкового органу, викладені в Акті перевірки, встановив, що податковим органом при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки з питань документального підтвердження взаємовідносин ТОВ "КОМАНДОР +" з ТОВ «ГРАНДІСБУД» за період липень 2014 року та з ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «БРАЙТОН ХОЛ» за період серпень 2014 року були використані: податкові декларації з податку на додану вартість: №9046995475 від 14.08.2014 року, №9052710476 від 15.09.2014 року; додаток 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)» до липня №9046995495 від 14.08.2014 року, до серпня №9052710484 від 15.09.2014 року; реєстри виданих та отриманих податкових накладних: 9046995479 від 14.08.2014 року, №9052710000 від 15.09.2014 року; договори з контрагентами; податкові накладні ,акти прийому-здачі робіт за липень-серпень 2014 року; інформацію баз даних, що використовуються в ДПІ у Приморському районі м. Одеси.

Судом встановлено, що 01 липня 2014 року між TOB "КОМАНДОР+" (Замовник) та ТОВ «ГРАНДІСБУД» (Виконавець) укладено договір № 39 підряду на розробку та обслуговування WEB-сайту, згідно якого підрядник зобов'язується виконати за завданням Замовника роботи, зазначену в пункті 1.2 цього договору, і здати її результат Замовнику, а Замовник зобов'язується прийняти результат роботи і сплатити його.

Пунктами 1.2 та 1.4 передбачено, що підрядник зобов'язується виконати розробку та обслуговування WEB-сайту Замовника, іменовану надалі «Робота». Робота з розробки та обслуговування сайту вважається виконаною після підписання Замовником або його уповноваження представником Акту прийому-здачі роботи. Акт прийому-здачі роботи підписується після закінчення розробки сайту, після розміщення його в мережі Інтернет, а також після закінчення кожного етапу обслуговування сайту.

Крім того, Договором також визначений порядок оплати послуг виконавця, а саме: пунктом 4.1 передбачено, що вартість послуг підрядника по розробці WEB-сайту Замовника складає 25000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 4166,67 грн. та перераховується на р/р Підрядника (а.с.64-68).

На підтвердження вчинення та відображення в бухгалтерському обліку зазначеної господарської операції, а саме: отримання ТОВ «КОМАНДОР+» послуг наданих ТОВ «ГРАНДІСБУД» надано акт прийому-здачі робіт по розробці WEB-сайту №2307/043 від 23.07.2014 року (а.с.48) та податкова накладна від 23.07.2014 року №46, які оформлені у встановленому порядку, а саме: містять відомості щодо продавця, покупця, товару (послуг), кількості, ціни, отримувача товару (послуг). Вказана накладна підписана сторонами та скріплена печаткою.

01 серпня 2014 між TOB "КОМАНДОР+" (Замовник) та ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «БРАЙТОН ХОЛ» (Виконавець) укладено договори про надання послуг з інспекторського обслуговування засобів відео спостереження об'єктів №3 та №4, згідно яких замовник дає доручення, а Виконавець зобов'язується за плату надати послуги з інспекторського та технічного обслуговування системи відео спостереження, яка встановлена на об'єктах, перелік та адреси яких зазначені у Дислокації, метою забезпечення безперервної роботи Системи.

Договором також визначений порядок оплати послуг виконавця, так пунктом 4.1 передбачено, що Замовник сплачує Виконавцю плату в розмірі: ціна однієї години надання послуг складає 124,70 грн., у тому числі ПДВ - 20,78 грн. (а.с.57-59, 69-72)

Крім того, 01 серпня 2014 року між TOB "КОМАНДОР+" (Замовник) та ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «БРАЙТОН ХОЛ» (Виконавець) укладено договори № 6 та № 7 про надання послуг інспекторського супроводження об'єктів охорони, згідно якого Замовник дає завдання про надання послуг з інспектування охоронної діяльності Виконавцю та зобов'язується оплатити його послуги, а Виконавець зобов'язується відповідно до завдання Замовника надавати йому зазначені послуги, в рамках інспекторського супроводження об'єктів охорони (Додаток №1), які охороняються Замовником в об'ємі і на умовах зазначених цим Договором (а/с. 54-55, 61-62).

Пунктом 1.2 Договору визначено, що на підтвердження факту надання Виконавцем Замовнику послуг з інспектування охоронної діяльності відповідності до умов цього Договору складається акт виконання робіт протягом 5 календарних днів місяця, наступного за тим, у якому надавались послуги.

Крім того, Договором також визначений порядок оплати послуг виконавця, а саме: пунктами 4.1 та 4.2 передбачено, що Замовник сплачує Виконавцю плату в розмірі: цінап однієї години надання послуг складає 118,5 грн., у тому числі ПДВ - 19,69 грн. Фактичний обсяг наданих протягом місяця послуг щомісяця підтверджується Актом виконаних робіт.

Судом встановлено та підтверджено належними доказами, що ТОВ «КОМАНДОР+» отримало послуги з інспекторського обслуговування засобів відео спостереження об'єктів та послуги інспекторського супроводження об'єктів охорони надані ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «БРАЙТОН ХОЛ» про що складено акти приймання-здачі наданих послуг/виконаних робіт №2908/143, №2908/142, №2908/078, №2908/077 від 29.08.2014 року (а.с.44-47) та податкові накладні №29, №30, №31, №32 від 29.08.2014 року (а/с.49-52), які оформлені у встановленому порядку, а саме: містять відомості щодо продавця, покупця, товару (послуг), кількості, ціни, отримувача товару (послуг). Вказані накладні підписані сторонами та скріплені печаткою.

Отже, за наявності вказаних документів ТОВ "КОМАНДОР+" сформовано податковий кредит від контрагентів - ТОВ «ГРАНДІСБУД» у розмірі 4166,67 грн. та ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «БРАЙТОН ХОЛ» у розмірі 39758,54 грн.

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.

Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права та спирається на доводи, які підтверджені доказами, що містяться у матеріалах справи.

По перше: реальність вчинення господарської операції (отримання послуг) з контрагентами підтверджена належним чином, зокрема, наявні первинні документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні, реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг.

По друге: договір укладений від імені ТОВ "КОМАНДОР+", відповідає вимогам, які передбачені статтею 203 ЦК України, зокрема: зміст правочину не суперечить Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, статуту підприємства, також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

По третє: наявність або відсутність матеріально - технічної бази у контрагента господарюючого суб'єкта не є передумовою для визначення господарської компетенції останнього і не впливає на вирішення питання про наявність наміру сторін щодо реального настання правових наслідків, обумовлених правочинами (Ухвала ВАСУ від 04.03.2014 р. по справі № К/9991/27474/12).

Суд, дослідивши структуру спірних правовідносин, підстави їх виникнення та відповідність приписам чинного податкового законодавства, вважає за необхідне прийняти зазначені доводи, як такі, що є обґрунтованими та доведеними у встановленому законом порядку, з огляду на таке.

В силу абзацу "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, тому необхідно врахувати п. 198.2 ст. 198 Кодексу, яким встановлено дату виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Також, суд зазначає п. 198.3 ст. 198 Кодексу яким визначається податковий кредит звітного періоду і враховує, що згідно п. 198.6 ст. 198 Кодексу не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Сукупний аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ - дана обставина представником відповідача не оспорювалась.

Також, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Враховуючи зазначене та досліджені господарські операції, суд прийшов до висновку, що за належних доказів ДПІ в Приморському районі не мала підстав для винесення оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення, оскільки надані позивачем документи до перевірки та суду відповідно до вимог п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, не мають жодних дефектів форми та змісту, а тому є юридично належними, допустимими та достатніми для підтвердження факту зміни стану майна, зобов'язань і фінансових результатів і, відповідно, реальності проведення даних господарських операцій.

Отже, дослідивши матеріали справи, суд погоджується із доводами позивача про те, що висновки ДПІ в Приморському районі, викладені в акті перевірки - є безпідставними, оскільки фінансово-господарська діяльність суб'єкта господарювання відбувалась на законних підставах, що підтверджує дії платника податку в правовому полі. І тому виключення вищевказаних сум зі складу податкового кредиту, та відповідно визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість - суперечать приписам чинного податкового законодавства.

Згідно наведених норм підставою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції та підтверджують факт їх виконання.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України (постанова від 27.03.2012 року №21-737во10) надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Крім того, практика Європейського суду суттєво впливає на змістове наповнення принципів, закріплених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколах до неї.

Так, у своїх висновках Суд неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст.1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а п. 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції").

Водночас ст.1 Першого протоколу не гарантує права на надбання майна (рішення у справах "Ван дер Мюсель проти Бельгії" та "Копеський проти Словаччини"). Особа може заявляти про порушення ст.1 Першого протоколу тільки тією мірою, якою оскаржувані рішення національного суду стосуються її майна в розумінні цього положення. "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права. "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копеський проти Словаччини").

Поряд з цим, слід відмітити, що принцип захисту легітимних очікувань також належить до принципів, що розвивалися судовою практикою Європейського суду з метою контролю за здійсненням влади так, щоб не допустити свавілля та зловживань, з метою захисту від можливих порушень з боку публічної адміністрації, в першу чергу, при реалізації державними органами та посадовими особами дискреційних повноважень.

В контексті зазначеного, слід наголосити, що ДПІ в Приморському районі при виконанні покладених на неї повноважень зобов'язана діяти на підставі, у межах та у спосіб визначений чинним законодавством України. Не зважаючи на той факт, що Податковим кодексом України встановлене право контролюючого органу на здійснення перевірок (документальних, невиїзних, виїзних, планових та позапланових перевірок), суд наголошує, що у той же час, контролюючий орган позбавлений права на відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень, які не мають підтвердження доказами.

Оскільки до обов'язків платника податків законом віднесено ведення в установленому порядку обліку доходів і витрат, складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; виконання законних вимог контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів з питань оподаткування та митної справи і підписування актів (довідки) про проведення перевірки (пп. 16.1.2, 16.1.8 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України), то є очевидним, що він (платник податків) має легітимне очікування на реалізацію свого майнового права, в даному випадку, на гарантоване державою право щодо формування податкового кредиту та зважаючи на відсутність факту заниження податкових зобов'язань при відсутності будь-яких порушень з боку платника податків.

Законодавцем у п. 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984 визначено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Зважаючи на зазначене, суд наголошує, що податковим органом за відображеним порушенням у акті перевірки від 30.12.2014 року № 9021/15-53-22-08/38295988 за результатами господарської операції з ТОВ "КОМАНДОР+" не викладено зміст порушення платником податків фінансово-господарської діяльності у розумінні приписів ПК України.

Крім того, ні Податковий кодекс України, ні інші законодавчі акти з питань оподаткування не ставлять право позивача на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового та іншого законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Вищій адміністративний суд України в Ухвалі від 27.03.2014 р. по справі № К/9991 висловив позицію, що "Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування, якщо інше не доведено контролюючим органом".

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь - яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

За таких обставин, суд погоджується з позивачем, що за чинними нормами права будь-яка відповідальність, у т.ч. цивільна, податкова, фінансова носить індивідуальний характер і стосується лише винної особи, через що на ТОВ "КОМАНДОР+" не може бути покладено відповідальність за невиконання або неналежне виконання контрагентами обов'язків зі своєчасності, правильності ведення бухгалтерського і податкового обліку та звітності.

Крім того, в підтвердження факту використання отриманих послуг із метою їх використання в господарській діяльності позивачем надано: роздруківку з WEB-сайту ТОВ «КОМАНДОР+», акт надання послуг № 296 від 31 серпня 2014 року, акт надання послуг № 282 від 31 серпня 2014 року, договір № ТО-52/02/14 від 01.02.2014 р., договор № ГД-003/07/13 від 01.07.2013 р., договір № ФО-42/10/13 від 01 10.2013 р., акт про надання послуг № 343 від 30.09.2014 р., договір № Р2-01-00-7-0-3/2 від 01.04.2014р., договору № ТО-17/09/13 від 13.09.2013 р.

Враховуючи зазначене та досліджені господарські операції, суд прийшов до висновку, що за належних доказів ДПІ в Приморському районі не мала підстав для винесення оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення, оскільки надані позивачем документи до перевірки та суду відповідно до вимог п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, не мають жодних дефектів форми та змісту, а тому є юридично належними, допустимими та достатніми для підтвердження факту зміни стану майна, зобов'язань і фінансових результатів і, відповідно, реальності проведення даних господарських операцій.

Отже, дослідивши матеріали справи, суд погоджується із доводами позивача про те, що висновки ДПІ в Приморському районі, викладені в акті перевірки - є безпідставними, оскільки фінансово-господарська діяльність суб'єкта господарювання відбувалась на законних підставах, що підтверджує дії платника податку в правовому полі. І тому виключення вищевказаних сум зі складу податкового кредиту, та відповідно визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість - є незаконними.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд вважає, що обставини, на які посилається відповідач як підставу своїх правомірних дій, не знайшли свого обґрунтування в ході судового розгляду та не підтверджуються матеріалами справи.

Приписами ч.3 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 6-8, 71, 86, 128, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004712202 від 22.12.2014р. державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Потоцька Н.В.

.