Постанова

від 30.03.2015 по справі 816/612/15-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2015 року м.ПолтаваСправа № 816/612/15-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Довгопол М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кулик-Куличок О.Л.,

представників позивача - Шулік О.Й., Саврасної К.В., Холявчука В.І.,

представника відповідача - Гаспаряна С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Спецпромарматура" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

23 лютого 2015 року Приватне підприємство "Спецпромарматура" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0002132202/1325 від 23.06.2014.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на безпідставність висновків відповідача про заниження ПП "Спецпромарматура" податку на додану вартість на загальну суму 13750 грн за результатами господарських операцій з ТОВ "Торг Вест Лайт", оскільки податковий кредит сформовано в порядку, встановленому чинним законодавством, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, а господарські операції підтверджено первинними документами.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, просили задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував.

У письмових запереченнях в обґрунтування правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення зазначав, що в ході проведення перевірки ПП "Спецпромарматура" не підтверджено факт поставки товарів від ТОВ "Торг Вест Лайт" з огляду на акт ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 12.04.2012 №116/22-507/37739570 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Торг Вест Лайт". За таких обставин формування позивачем податкового кредиту за результатами цих господарських операцій є безпідставним.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, виходить з наступного.

Судом встановлено, що Приватне підприємство "Спецпромарматура" ідентифікаційний код 33081700, зареєстроване як юридична особа 22.06.2004, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 1 585 120 0000 001849 /а.с.40/.

З 26.05.2014 по 30.05.2014 Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ПП "Спецпромарматура" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Торг Вест Лайт" за грудень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт №1550/16-03-22-02-12/33081700 від 06.06.2014, в якому зафіксовано порушення позивачем приписів пункту п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1., п.201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ всього на суму 11000 грн., в тому числі за грудень 2011 року /а.с.7-13/

На акт перевірки №1550/16-03-22-02-12/33081700 від 06.06.2014 позивачем подано заперечення, які Кременчуцькою ОДПІ відхилено /а.с. 14-18/.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0002132202/1325 від 23.06.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 13750 грн, в тому числі 11 000 грн - за основним платежем, 2 750 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями /а.с. 19/.

Податкове повідомлення - рішення № 00002132202/1325 від 23.06.2014 позивачем оскаржено в адміністративному порядку /а.с.21-23,29-32/

Рішенням Головного управління Міндоходів у Полтавській області №1845/10/16-31-10-04-12 від 02.09.2014 та рішенням Державної фіскальної служби України №4400/6/99-99-10-01-15 від 02.10.2014 скарги позивача залишено без задоволення /а.с. 25-28,33-34/

Позивач не погодився із вказаним податковим повідомленням-рішенням, у зв'язку з чим оскаржив його до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення і існування спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України визначає, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 182 цього Кодексу.

Суд також враховує, що статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Із положень частин 1, 3 статті 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, що 21.12.2011 між позивачем та ТОВ "Торг Вест Лайт" укладено договір №90/21, відповідно до якого ТОВ "Торг Вест Лайт" (постачальник) зобов'язувався поставити до ПП "Спецпромарматура" (покупець), який в свою чергу зобов'язаний прийняти й оплатити товар відповідно до специфікацій, а саме: ручне управління (ричаг) Ду50, Ду80, Ду100, Ду150, Ду200, ручне управління (редуктор) Ду250, Ду300, Ду400, Ду600 /а.с. 68, на звороті/.

В ході виконання договору ТОВ "Торг Вест Лайт" видано позивачу податкову накладну №269 від 21.12.2011, видаткову накладну №12216 від 21.12.2011, згідно з якими здійснено поставку товару у грудні 2011 року на загальну суму 66000 грн., в тому числі ПДВ - 11000 грн. /а.с.39,70/.

Податкові накладні, видані позивачу ТОВ "Торг Вест Лайт", відповідають вимогам п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, підписані та скріплені печаткою. Суд враховує, що зауважень до оформлення податкових накладних, видаткових накладних в акті перевірки також не зазначено.

Судом також встановлено, що на виконання п. 5.1 Договору №90/21 ТОВ "Торг Вест Лайт" надано позивачу паспорт ручного приводу (ручний редуктор) та паспорт ручного приводу (рукоятка) /а.с.75-76/, які надавалися позивачем відповідачу разом із запереченнями на акт перевірки /а.с. 14-15/.

ТОВ "Торг Вест Лайт" на момент укладення договору та видачі податкових накладних було зареєстроване як юридична особи та платник ПДВ, що сторонами у справі не заперечується. Факту визнання недійсним або анулювання свідоцтв про державну реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "Торг Вест Лайт" на момент здійснення господарської операції судом не встановлено.

Розрахунок за отриманий товар позивачем проведено у повному обсязі, що підтверджується банківською випискою /а.с.72/ та не заперечувалося в ході перевірки.

Товар отримано уповноваженою особою позивача за довіреністю, відображеною у Книзі реєстрації довіреності, витяг з якого наявний у матеріалах справи /а.с. 73-74/.

За умовами договору № 90/21 від 21.12.2011 постачальник здійснює поставку товару на склад Покупця транспортом Поставщика (пункт 3.1).

Факт транспортування товару від ТОВ "Торг Вест Лайт" до позивача підтверджено товарно-транспортною накладною /а.с.71/.

Необхідною умовою для включення до податкового кредиту сум ПДВ, є наявність ділової мети у діях платника податку, а саме, продажу придбаного товару не нижче ціни придбання, придбання послуг, використання яких має позитивний вплив на результати господарської діяльності платника податку, тобто здійснення господарської діяльності, яка направлена на реальне отримання платником податків економічної вигоди від здійснених ним господарських операцій.

Товарно-матеріальні цінності придбавалися позивачем у ТОВ "Торг Вест Лайт" з метою використання у своїй господарській діяльності, а саме подальшої реалізації разом із затворами дисковими чавунними Батерфляй РУ 16, що підтверджується наявним у справі договором із Комунальним підприємством Слов'янської міської ради "Словміськводоканал" податкових, видаткових накладних щодо поставки товарів, оборотно - сальдовими відомостями по рахунку 281 /а.с. 83-91, 145-151/.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ "Торг Вест Лайт" мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.

Із акту перевірки № 116/22-507/37739570 від 12.04.2012 суд вбачає, що підставою для висновку ревізора щодо порушення позивачем вимог Податкового кодексу України був акт контрагента позивача "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Торг Вест Лайт" щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за грудень 2011 року» /а.с.56-58/.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що отримання податковим органом акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, не звільняє такий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує фактичні обставини.

Крім того, акт про неможливість проведення зустрічної звірки може фіксувати лише ті обставини, котрі зумовили її не проведення, а не висновки щодо правильності або неправильності декларування та сплати платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій.

Також суд враховує, що встановлення фактів ухилення контрагентом від сплати податкових зобов'язань не може впливати на результати діяльності позивача та бути підставою для його притягнення до відповідальності, адже статтею 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, визначено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права.

У рішенні Європейського Суду від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України" звернуто увагу на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Отже доводи, якими податковий орган вмотивував правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, не є переконливими, а відображені в акті перевірки висновки не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам правових норм.

За таких обставин суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення №0002132202/1325 від 23.06.2014, винесене на підставі висновків акту перевірки від 1550/16-03-22-12/33081700 від 06.06.2014, є необґрунтованим, тобто прийнятим без урахування усіх обставин, які мали значення для прийняття такого рішення.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду доказів на підтвердження правомірності прийнятого податкового повідомлення - рішення відповідачем не надано, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Зважаючи на викладене, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 182 грн. 70 коп.

В силу пункту 21 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" органи доходів і зборів звільнені від сплати судового збору, а тому судовий збір в сумі, що становить 90 відсотків розміру ставки судового збору, з відповідача до державного бюджету не стягується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Спецпромарматура" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 0002132202/1325 від 23 червня 2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Спецпромарматура" (ідентифікаційний код 33081700) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 182 грн 70 коп. (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 06 квітня 2015 року.

Суддя М.В. Довгопол