Ухвала

від 28.04.2015 по справі 816/612/15-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2015 р.Справа № 816/612/15-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Курило Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.03.2015р. по справі № 816/612/15-а

за позовом Приватного підприємства "Спецпромарматура"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Спецпромарматура" звернулося до позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, у якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0002132202/1325 від 23 червня 2014 р.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Податкового кодексу України, КАС України та не відповідність висновків суду обставинам справи.

У судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 197 КАС України, справа розглядається в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Приватне підприємство "Спецпромарматура", зареєстроване як юридична особа 22 червня 2004 р.(а.с.40).

З 26 травня 2014 р. по 30 травня 2014. Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ПП "Спецпромарматура" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Торг Вест Лайт" за грудень 2011 року, за результатми якої складено акт №1550/16-03-22-02-12/33081700 від 06 червня 2014 р., в якому зафіксовано порушення позивачем приписів пункту п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1., п.201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ всього на суму 11000 грн., в тому числі за грудень 2011 року (а.с.7-13).

На підставі вищезазначеного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0002132202/1325 від 23 червня 2014 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 13750 грн., в тому числі 11 000 грн. - за основним платежем, 2 750 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 19).

Податкове повідомлення - рішення № 00002132202/1325 від 23 червня 2014 р. позивачем оскаржено в адміністративному порядку (а.с.21-23,29-32).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення - рішення необґрунтоване та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення і існування спірних правовідносин), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України визначає, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 182 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частин 1, 3 статті 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Судовим розглядом встановлено, що 21 грудня 2011 р. між позивачем та ТОВ "Торг Вест Лайт" укладено договір №90/21, умовами якого встановлено, що ТОВ "Торг Вест Лайт" (постачальник) зобов'язувався поставити до ПП "Спецпромарматура" (покупець), який в свою чергу зобов'язаний прийняти й оплатити товар відповідно до специфікацій, а саме: ручне управління (ричаг) Ду50, Ду80, Ду100, Ду150, Ду200, ручне управління (редуктор) Ду250, Ду300, Ду400, Ду600 (а.с. 68, на звороті).

На підтвердження виконання договору ТОВ "Торг Вест Лайт" видано позивачу податкову накладну №269 від 21 грудня 2011 р., видаткову накладну №12216 від 21 грудня 2011 р., які підтверджують здійснення поставку товару у грудні 2011 року на загальну суму 66000 грн., в тому числі ПДВ - 11000 грн. (а.с.39,70).

Судовим розглядом встановлено, що податкові накладні, видані позивачу ТОВ "Торг Вест Лайт", відповідають вимогам п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, підписані, скріплені печаткою та зауважень до оформлення податкових накладних, видаткових накладних в акті перевірки не зазначено.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання п. 5.1 Договору №90/21 ТОВ "Торг Вест Лайт" надано позивачу паспорт ручного приводу (ручний редуктор) та паспорт ручного приводу (рукоятка) (а.с.75-76), які надавалися позивачем відповідачу разом із запереченнями на акт перевірки (а.с. 14-15).

ТОВ "Торг Вест Лайт" на момент укладення договору та видачі податкових накладних було зареєстроване як юридична особи та платник ПДВ.

Розрахунок за отриманий товар позивачем проведено у повному обсязі, що підтверджується банківською випискою (а.с.72) та не заперечувалося в ході перевірки.

Товар отримано уповноваженою особою позивача за довіреністю, відображеною у Книзі реєстрації довіреності, витяг з якого наявний у матеріалах справи (а.с. 73-74).

За умовами договору № 90/21 від 21 грудня 2011р. постачальник здійснює поставку товару на склад Покупця транспортом Поставщика (пункт 3.1).

Факт транспортування товару від ТОВ "Торг Вест Лайт" до позивача підтверджено товарно-транспортною накладною (а.с.71).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що

необхідною умовою для включення до податкового кредиту сум ПДВ, є наявність ділової мети у діях платника податку, а саме, продажу придбаного товару не нижче ціни придбання, придбання послуг, використання яких має позитивний вплив на результати господарської діяльності платника податку, тобто здійснення господарської діяльності, яка направлена на реальне отримання платником податків економічної вигоди від здійснених ним господарських операцій.

Товарно-матеріальні цінності придбавалися позивачем у ТОВ "Торг Вест Лайт" з метою використання у своїй господарській діяльності, а саме подальшої реалізації разом із затворами дисковими чавунними Батерфляй РУ 16, що підтверджується договором із Комунальним підприємством Слов'янської міської ради "Словміськводоканал" податкових, видаткових накладних щодо поставки товарів, оборотно - сальдовими відомостями по рахунку 281 (а.с. 83-91, 145-151).

Підставою для висновку ревізора щодо порушення позивачем вимог Податкового кодексу України став акт контрагента позивача "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Торг Вест Лайт" щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за грудень 2011 року" (а.с.56-58).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що

встановлення фактів ухилення контрагентом від сплати податкових зобов'язань не може впливати на результати діяльності позивача та бути підставою для його притягнення до відповідальності, адже статтею 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, визначено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права.

У рішенні Європейського Суду від 09 січня 2007 р. у справі "Інтерсплав проти України" звернуто увагу на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Колегія суддів зазначає, що позивачем були фактично здійснені господарські операції та належним чином складенні первинні документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.03.2015р. по справі № 816/612/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В. Судді Русанова В.Б. Курило Л.В.