Постанова

від 31.03.2015 по справі 820/2015/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

31 березня 2015 р. №820/2015/15

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді -Волошина Д.А.,

за участю секретаря судового засідання Ільницької І.Л.

представників : позивача - Болгова А.М., відповідача - Шляхти В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "1С-ТЕЛЛУР" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю "1С-ТЕЛЛУР" , з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області , в якому просить суд, визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 9520302203 від 24.11.2014 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки податкового органу про вчинення ним порушень є помилковими, не доведеними належними доказами і спростовуються первинними документами підприємства, наполягав на правильності обчислення податкового кредиту з податку на додану вартість та вважає висновки акту перевірки, щодо порушення позивачем норм Податкового кодексу необґрунтованими.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в письмових запереченнях та представник відповідача в судових засіданнях проти позову заперечував з посиланням на матеріали перевірки та стверджував, що оскаржуване рішення винесене у відповідності до норм діючого законодавства, є таким, що відповідає фактичним обставинам справи та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, просив відмовити в задоволені позову з підстав, що зазначені в запереченнях на адміністративний позов та матеріалах перевірки.

Суд, заслухавши пояснення представників, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "1С-ТЕЛЛУР" зареєстроване у встановленому законом порядку, як юридична особа, набув правового статусу суб'єкта господарювання -юридичної особи, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів), знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області та є платником податку на додану вартість.

В ході судового розгляду перелічені обставини були визнані сторонами, суд не має підстав для сумнівів у добровільності визнання цих обставин сторонами та їх достовірності, а тому ці обставини окремо перед судом не доказуються.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "1С-ТЕЛЛУР" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України в частині господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "ДОНК" (код ЄДРПОУ 39046765) за період липень 2014 року, за результатом якої складено акт від 30.10.2014р. №4432/20-30-22-03/24280116.

На підставі висновків акту перевірки Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області було винесено податкове повідомлення-рішення № 9520302203 від 24.11.2014 року яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 193477,50 грн., з яких за основним платежем 128985,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 64492,50 грн.

Як з'ясовано судовим розглядом, юридичною підставою для винесення податкового повідомлення-рішення слугували відображені в акті перевірки від 30.10.2014р. №4432/20-30-22-03/24280116 висновки відповідача про порушення позивачем ст. 198, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 128 985,0 грн. за липень 2014 року

Перевіряючи вказані висновки відповідача, а відтак і прийняті на їх підставі спірні податкові повідомлення-рішення, на відповідність вимогам ч.3 ст. 2 КАС України, суд виходить з такого.

Фактичною підставою для прийняття податкового повідомлення - рішення № 9520302203 від 24.11.2014 року є висновок відповідача про неправомірність декларування позивачем у липні 2014 року податкового кредиту на підставі податкових накладних виписаних ТОВ "ДОНК".

Згідно з матеріалами справи між позивачем, ТОВ "1С-ТЕЛЛУР" ( як замовником) та ТОВ "ДОНК" (як виконавцем) було укладено договір №05/05-001 від 05 травня 2014 року. Згідно п 1.1. договору ТОВ " 1С-ТЕЛЛУР (замовник) доручає, а ТОВ "ДОНК" (виконавець) бере на себе зобов'язання виконати роботи в сфері інформатизації:програмування в системі " 1С: Підприємство 8" по заявкам Замовника. Заявки узгоджуються сторонами по телефону, електронній пошті, факсу або іншим прийнятим для сторін способом. Вартість робіт, що підлягають оплаті визначається сумою всіх виконаних робіт протягом дії цього договору, відображеною в актах надання послуг та/ або в рахунках і орієнтовно становить 980000,00 грн. Оплата робіт виконавця проводиться щомісячно протягом 20 робочих днів з моменту підписання актів надання послуг або одержання рахунків. (пп. 3.1-3.2 Договору) (а.с. 33-34).

Факт виконаних робіт (наданих послуг) підтверджуються первинними документами, а саме: актами надання послуг (а.с.14-32 ); звітами виконаних робіт (а.с. 35-44 ), податковими накладними (а.с. 45-63).

Оплата за отримані послуги (роботи) за договором була проведена у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 201 Податкового кодексу України. Виходячи із змісту положень наведеної норми права, формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно - суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Згідно з п.п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Норми п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлюють, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну в момент виникнення податкових зобов'язань продавця, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України забороняється включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.8 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з п. 201.1, п. 201.4, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняли втрату означеними накладними юридичного статусу первинних документів судом не виявлено.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Дата виникнення податкових зобов'язань платника ПДВ визначається згідно з нормами ст. 187 Податкового кодексу України, а дата виникнення податкового кредиту визначається, згідно з нормами ст. 198 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що вказана сума податкового кредиту підтверджена відповідними податковими накладними, які не мають недоліків, та відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України. В свою чергу, ці податкові накладні складені на підставі договору.

Факт придбання послуг (робіт) документально підтверджено первинними бухгалтерськими документами, що були надані до суду а саме: договором, актами надання послуг, платіжними дорученнями.

Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам. Як свідчать матеріали справи, факт здійснення господарських операцій у перевіряємому періоді підтверджується документально.

На час видачі податкових накладних ТОВ "ДОНК" був зареєстрований в установленому законом порядку, знаходився на обліку в податковому органі, мав статус платника ПДВ, свідоцтво платника ПДВ не було анульовано на момент укладання та виконання угоди, докази що спростовують ці обставини відповідачем до суду не надано.

Судом встановлено, що предметом діяльності ТОВ "ДОНК", відповідно до положень статуту, є також і надання інформаційних послуг, консультації з питань інформатизації, проведення науково-дослідних, експериментальних та впроваджувальних робіт у галузі комп'ютерних систем, інформаційних технологій та комунікацій, розробка, адаптація, супроводження та експлуатація програмних та апаратних засобів обчислювальної техніки, засобів автоматизації, управління і зв'язку. Жодних зауважень з приводу вищезазначених обставин як під час проведення перевірки, так і під час розгляду справи у податкового органу не виникло.

Придбання позивачем послуг (робіт) у ТОВ "ДОНК", було обумовлено необхідністю виконання нами робіт для замовників позивача, які придбавали типові програмні продукти «1С» та замовляли доробки додаткових функцій.

Згідно письмових пояснень позивача, протягом липня 2014 року товариством було надано послуг замовникам на суму 1020347,13 грн., в т.ч. ПДВ 20%, акт перевірки доказів що спростовують зазначене твердження не містить.

Доказів того, що отримані від контрагента - ТОВ "ДОНК", послуги не використовувалися позивачем у власній господарській діяльності ні акт перевірки, ні матеріали даної адміністративної справи на містять.

В ході перевірки відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, не встановлено у позивача, наміру отримати за вищевказаним іншого результату, ніж виконання робіт або послуг в сфері інформатизації. Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено. При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за вищевказаним договором, за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач до суду не подав.

Як вбачається з акту від 30.10.2014р. №4432/20-30-22-03/24280116, в ході перевірки для доведення недотримання суб'єктом підприємницької діяльності вимог Податкового кодексу України відповідач посилається на акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві №2544/26-55-22-01/39046765 від 21.08.2014р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ДОНК» (ПН 39046765) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово- господарських взаємовідносин з постачальниками та покупцями за період з 01.07.2014 р. по 31.07.2014 р., відповідно до якого підприємство відсутнє за податковою адресою.

При цьому суд зазначає, що вказаний акт з огляду на приписи Постанови КМУ № 1232 від 27.12.2010 р. "Про затвердження порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок" лише фіксує факт неможливості вчинення дій з проведення звірки та не може містити висновку щодо відсутності факту здійснення господарської діяльності, оскільки первинні документи при цьому не досліджувались.

Ст. 16 Податкового кодексу України передбачає, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку.

Згідно п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також суд вважає за потрібне зазначити, що викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на мотивах акту складеного ДПІ за наслідками неможливості проведення звірки.

Втім, з цьому приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним

Згідно Сертифікату про те що Товариство з обмеженою відповідальністю "1С-ТЕЛЛУР" є офіційним партнером фірми "1С", сертифіцированим на комплексне обслугвування з програмного забезпечення "1С:Бухгалтерия", "1С:Торговля и склад","1С:Зарплата и кадры") в рамках руху 1С:Франчайзинг за реєстраційним номером Ф03396 від 03.01.2005 року. Таким чином, зазначене підприємство має право здійснювати вказану діяльність та наявність такого сертифікату підтверджує відповідність його організаційним, кваліфікаційним, технологічним умовам. Доказів скасування зазначеного сертифікату відповідачем до суду не подано.

Наведене вище свідчить про те, що позивач правомірно включив до податкового кредиту суму, яка підтверджена податковими накладними, складеними контрагентом позивача, у зв'язку з придбанням позивачем послуг (робіт) які були в подальшому використані ним в оподатковуваних операціях. За таких обставин твердження відповідача про заниження суми податкового кредиту, з викладених в акті перевірки підстав не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність висновку податкового органу стосовно порушення позивачем вимог ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, вимога позивача про скасування податкового повідомлення - рішення № 9520302203 від 24.11.2014 року обґрунтована та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись Податковим кодексом України, ст.ст. 7-11, 71, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "1С-ТЕЛЛУР" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 9520302203 від 24.11.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "1С-ТЕЛЛУР" (61045, м. Харків, вул. Отакара Яроша, буд. 18, код 24280116) судовий збір в сумі 386 (триста вісімдесят шість) грн. 96 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 03 квітня 2015 року.

Суддя Волошин Д.А.