Ухвала

від 02.06.2015 по справі 820/2015/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2015 р.Справа № 820/2015/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дудка О.А.

представника позивача Болгової О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2015р. по справі № 820/2015/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЛУР-ПРОМ"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2015 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "1С-ТЕЛЛУР" задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 9520302203 від 24.11.2014 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "1С-ТЕЛЛУР" судовий збір в сумі 386 ,96 грн.

Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі Відповідач), не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2015 року та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин справи, не врахування доводів податкового органу про безтоварність господарської операції позивача з ТОВ "ДОНК", на підставі якої позивачем сформовано податковий кредит, що привело до невірного вирішення справи.

Позивачем подано до суду заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Представник податкового органу в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "1С-ТЕЛЛУР" за липень 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки від 30.10.2014 № 4432/20-30-22-03/24280116 (а.с. 7-13, т.1).

За висновками акту перевірки Товариством з обмеженою відповідальністю "1С-ТЕЛЛУР" порушено вимоги ст. 198, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого платником занижено ПДВ в розмірі 128 985,0 грн. за липень 2014 року.

24.11.2014 р. Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 9520302203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 193477,50 грн. (128985,00 грн.. - основним платежем та 64492,50 грн. - штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с. 5, т.1).

Підставою донарахування позивачу податкових зобов'язань та призначення штрафу слугували висновки податкового органу про відсутність реального характеру господарської операції з ТОВ "ДОНК", з якої позивачем сформовано податковий кредит липень 2014 року, оскільки контрагент позивача відсутній за місцем реєстрації.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового та іншого законодавства, не доведені належними доказами, позивачем підтверджено правомірність формування податкового кредиту, а тому збільшення позивачу грошових зобов'язань, призначення штрафних санкцій, спірним рішенням є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що основним видом діяльності позивача є комп'ютерне програмування, згідно довідки ЄДРПОУ.

В зв'язку із зміною назви підприємства судом апеляційної інстанції проведено заміну позивача з ТОВ" 1С-Теллур" та ТОВ "Теллур-Пром".

Так, 27.05.2013р. позивачем укладено договір з ПАТ " Донбасенерго" за умовами якого позивач надає послуги у сфері інформаційних технологій.

Також 27.12.2013р. позивачем укладено договір з ТОВ " ДТЕК Сервис" відповідно до якого позивач зобов'язався виконати роботи по супроводу програмних продуктів автоматизованої системи бухгалтерського обліку , реалізованої на платформі "1С:Піджприємство8" ; інформаційної системи " Управління транспортом" та " Матеріально-технічне забезпечення".

За умовами договорів позивач має право залучати субпідрядні організації для якісного та своєчасного виконання робіт.

Так, 05.05.2014р. між позивачем ( як замовником) та ТОВ "ДОНК" (як виконавцем) укладено договір №05/05-001, за умовами якого ТОВ "1С-ТЕЛЛУР" (замовник) доручає, а ТОВ "ДОНК" (виконавець) бере на себе зобов'язання виконати роботи в сфері інформатизації: програмування в системі " 1С: Підприємство 8" по заявкам Замовника. Заявки узгоджуються сторонами по телефону, електронній пошті, факсу або іншим прийнятим для сторін способом. Вартість робіт, що підлягають оплаті визначається сумою всіх виконаних робіт протягом дії цього договору, відображеною в актах надання послуг та/ або в рахунках і орієнтовно становить 980000,00 грн. Оплата робіт виконавця проводиться щомісячно протягом 20 робочих днів з моменту підписання актів надання послуг або одержання рахунків (а.с. 33,34, т.1).

На підтвердження виконання договору як до податкової перевірки так і суду позивачем надано первинні документи, зокрема договір, акти надання послуг; звіти виконаних робіт, податкові накладні (а.с. 14-63, т.1).

Роботи позивачем оплачено у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на користь ТОВ "ДОНК", про що свідчать наявні у матеріалах справи копії платіжних доручень (а.с. 123-129, т.1).

Станом на момент операцій позивач та його контрагент мали повний обсяг юридичної правосуб'єктності, були платниками ПДВ.

Також судом встановлено, що видом діяльності ТОВ "ДОНК", відповідно до положень статуту, є також і надання інформаційних послуг, консультації з питань інформатизації, проведення науково-дослідних, експериментальних та впроваджувальних робіт у галузі комп'ютерних систем, інформаційних технологій та комунікацій, розробка, адаптація, супроводження та експлуатація програмних та апаратних засобів обчислювальної техніки, засобів автоматизації, управління і зв'язку (а.с. 97-116, т.1).

Придбання позивачем послуг (робіт) у ТОВ "ДОНК", обумовлено необхідністю виконанням робіт для замовників позивача, які придбавали типові програмні продукти "1С" та замовляли доробки додаткових функцій.

Також на підтвердження економічної необхідності укладення договору з ТОВ " Донк" позивач зазначив, що на момент виконання зобов'язань перед ПАТ " Донбасенерго" та ТОВ " ДТЕК-Сервіс" у позивача працювала незначна кількість працівників (враховуючи , що інші перебували у відпустці) , а тому виникла необхідність залучення сторонньої організації.

За результатами господарських операцій з ТОВ "ДОНК" позивачем задекларовано податкового кредиту з ПДВ в сумі 128 985,00 грн.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.2, ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що виконання умов зазначеного вище договору підтверджують акти надання послуг; звіти виконаних робіт, податкові накладні, копії яких знаходяться в матеріалах справи, складені з дотриманням вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 201 Податкового кодексу України і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою і, у свою чергу, підтверджують правомірність декларування позивачем податкового кредиту з податку на вартість.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем первинні документи, зокрема, податкова накладна, не містять недоліків форми, або походження, відображають дійсний зміст та обсяг проведених операцій, узгоджуються між собою, тому є належною підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Відповідачем не надано доказів, що отримані від контрагента - ТОВ "ДОНК" послуги не використовувалися позивачем у власній господарській діяльності.

В ході перевірки відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, не встановлено у позивача, наміру отримати за вищевказаним іншого результату, ніж виконання робіт або послуг в сфері інформатизації.

Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено. При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за вищевказаним договором, за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач до суду не подав.

В якості доказу безтоварності господарської операції між позивачем та ТОВ " ДОНК" відповідач посилається лише на акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві №2544/26-55-22-01/39046765 від 21.08.2014р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ДОНК", в якому зазначено про відсутність підприємства за податковою адресою.

Колегія суддів зазначає, що вказаний акт з огляду на приписи Постанови КМУ № 1232 від 27.12.2010 р. "Про затвердження порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок" лише фіксує факт неможливості вчинення дій з проведення звірки та не може містити висновку щодо відсутності факту здійснення господарської діяльності, оскільки первинні документи при цьому не досліджувались.

Жодних належних доказів відсутності контрагента позивача за місцезнаходженням податковим органом не надано.

Крім того, податковим органом не надано доказів відсутності контрагента за податковою адресою на час вчинення господарської операції з позивачем.

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню.

На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунку з вказаним контрагентом за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи апелянта про відсутність документів, які саме роботи чи послуги були виконані, за який час виконані ці роботи, послуги, яка вартість та одиниця виміру кожного з виду послуг, не визначено осіб, які брали участь у виконанні договору, вартість їх праці, є необґрунтованими, тому як позивачем надано до суду первинні документи, а саме: звіт про обсяги реалізованих послуг; акти виконаних робіт обґрунтування залучення зовнішнього персоналу; додаток до штатного розкладу; специфікація вимог до КІС.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень цього не надав доказів на підтвердження правомірності податкового повідомлення- рішення, та на спростування висновків суду першої інстанції, а тому колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що спірне податкове повідомлення є протиправним.

З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірного формування позивачем податкового кредиту по господарській операції з ТОВ "ДОНК" та неправомірності податкового повідомлення-рішення від 24.11.2014р.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правильно з'ясував обставини та надав оцінку доказам, тому підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Згідно ч.1 ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2015р. по справі № 820/2015/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Русанова В.Б. Судді Присяжнюк О.В. Курило Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 08.06.2015 р.