Постанова

від 02.04.2015 по справі 826/1350/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 квітня 2015 року 13:07 № 826/1350/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі судового засідання Новик В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «УКТ Плюс» доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомленя-рішення від 31.12.2014 року №0002272206, -

за участю представників сторін:

від позивача - Курганського Г.М.

від відповідача - Рибак А.Ю.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «УКТ Плюс» (надалі - позивач або ТОВ «УКТ Плюс») з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.12.2014 року №0002272206.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.02.2015 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом безпідставно, оскільки, як стверджує останній, ТОВ «УКТ Плюс» не порушувало вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «Стиль Медіа» підтверджується належним чином оформленими первинними обліковими документами.

У судове засідання 02.04.2015 року з'явилися представники сторін.

Представник позивача у вказаному судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, в яких зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним, прийнятим у межах наявних у контролюючого органу повноважень у зв'язку з виявленими під час перевірки ТОВ «УКТ Плюс» порушеннями вимог податкового законодавства.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, правонаступником якої наразі є ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «УКТ Плюс» з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Стиль Медіа» (код за ЄДРПОУ 36858290) за липень 2014 року, у зв'язку з чим складено акт від 13.11.2014 року №5675/26-58-22-06-15/37817103 (надалі - акт перевірки).

У відповідності до змісту вищезазначеного акту, контролюючим органом зроблено висновок про порушення ТОВ «УКТ Плюс» положень п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, п. 9.1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 року №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму ПДВ 103 494,98 грн. за липень 2014 року.

За результатами викладених вище висновків перевірки, ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 31.12.2014 року №0002272206, яким ТОВ «УКТ Плюс» збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «УКТ Плюс» з податку на додану вартість у загальному розмірі на 129 368,73 грн., з яких за основним платежем 103 494,98 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 25 873,75 грн.

Вважаючи вищезазначене податкове повідомлення-рішення протиправними, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято за результатами виявлених порушень з боку ТОВ «УКТ Плюс» у звітному (податковому) періоді за липень 2014 року.

Відповідно до абз. 5 п. 1 розділу ХІХ Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім розділу III цього Кодексу, який набирає чинності з 1 квітня 2011 року.

Отже, основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (надалі - ПК України).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абз. 1 п. 198.2 ст. 198 ПК України).

В силу п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абз. 1 та 2 п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Приписами п. 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 1 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

При цьому, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

Так, на виконання положень п. 201.2 ст. 201 ПК України наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 року №10 затверджено Порядок заповнення податкової накладної, який набрав чинності 01.03.2014 року та втратив чинність 01.12.2014 року (надалі - Порядок №10).

У відповідності до п. 8 Порядку №10, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому такій реєстрації підлягають податкові накладні, складені в електронній формі, а у разі складання податкової накладної у паперовому вигляді - такій реєстрації підлягають податкові накладні, які відповідають вимогам пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України; порушення порядку заповнення податкової накладної; складення податкової накладної платником податку, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою (п. 18 Порядку №10).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України та Порядком №10 визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Також, у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Приписами ст. 1 Закону №996 визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону №996).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону №996).

Нормативно-правовим актом, який встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), є наказ Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, яким затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (надалі - Положення №88).

Згідно п. 2.1 Положення №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи) (п. 2.2 Положення №88).

Первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. На вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобов'язані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії (п. 2.3 Положення №88).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (п. 2.4 Положення №88).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11.

Як було зазначено вище, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став факт виявлених відповідачем порушень податкового законодавства з боку позивача при взаємовідносинах з ТОВ «Стиль Медіа».

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Замовник) та ТОВ «Стиль Медіа» (Виконавець) укладено договір №1 про надання послуг, розміщення інформації у всесвітній мережі інтернет від 03.01.2014 року, згідно умов якого Виконавець приймає на себе зобов'язання надати, а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити послуги із розміщення інформації Замовника у всесвітній мережі інтернет (далі - Послуги), згідно з умовами Договору.

Найменування і загальна вартість Послуг вказується в рахунках, що виставляються Виконавцем Замовникові на оплату (далі - Рахунок). З моменту оплати Замовником Рахунку, визначені в ньому Послуги та умови надання Послуг вважаються повністю узгодженими Сторонами, а Рахунок є невід'ємною частиною Договору (п. 2.2 даного Договору).

Детальна інформація щодо Послуг, які надаються згідно з цим Договором, визначаються у запиті Замовника, який надається на вказаний у Договорі е-mail Виконавця або факсимільним зв'язком (п. 2.3 даного Договору).

У відповідності до положень розділу 3 «Обов'язки сторін» даного Договору, сторонами погоджено, що виконавець, зокрема, зобов'язується: надавати Замовникові, вказані в сплачених Замовником Рахунках обсяги та види Послуг у всесвітній мережі Інтернет на визначених Договором умовах (п. 3.1.1); інформувати Замовника про ухвалення або відмову від надання Послуг з боку партнерів Виконавця протягом 3 робочих днів з моменту надходження від Замовника відповідної інформації про характер, бажані умови та нюанси надання Послуг у довільній формі на вказаний у Договорі е-mail Замовника або факсимільним зв'язком (п. 3.1.2); при надання Послуг, обумовлених у Договорі, надати замовникові можливість ознайомитися із даними статистики Виконавця в електронному вигляді шляхом надсилання інформації на вказаний у Договорі е-mail Замовника або за допомогою факсимільного зв'язку (п. 3.1.4); направляти на затвердження Замовника акти здачі-прийняття робіт/наданих послуг щомісячно на суму фактично наданих у звітному місяці Послуг не пізніше, ніж за 7 робочих днів після закінчення звітного місяця. Одночасно з актами здачі-прийняття робіт/наданих послуг надавати Замовнику бухгалтерську документацію (п. 3.1.5); надавати Замовникові без додаткової сплати консультації про стан Послуг, розміщення інформації на Інтернет-ресурсах в узгоджених Сторонами обсягах (п. 3.1.6).

В свою чергу, Замовник зобов'язується до дати початку надання Послуг, надавати Виконавцю готові до розміщення інформаційні матеріали (тексти та ін.), а також всю необхідну для надання Послуг інформацію про умови розміщення (далі - Матеріали) (п. 3.2.1 даного договору), а також протягом 5 робочих днів з моменту надання Виконавцем акту здачі-прийняття робіт/наданих послуг повернути Виконавцю підписаний акт здачі-прийняття робіт/наданих послуг або надати письмову мотивовану відмову від його підписання в зазначений термін за допомогою факсимільного і/або поштового зв'язку. У разі неотримання Виконавцем у встановлений в даному пункті термін підписаного Змовником акту здачі-прийняття робіт/наданих послуг або мотивованої відмови від його підписання, зобов'язання Виконавця по наданню вказаних в акті здачі-прийняття робіт/наданих послуг, Сторони вважають виконаними належним чином і прийнятими Замовником в повному обсязі (п 3.2.4 даного договору).

На підтвердження виконання умов договору №1 від 03.01.2014 року позивачем надано суду копії наступних документів:

- рахунків на оплату по замовленню №624 від 01.07.2014 року на суму 56 600,02 грн., №625 від 03.07.2014 року на суму 56 558,00 грн., №626 від 07.07.2014 року на суму 46 600,00 грн., №627 від 09.07.2014 року на суму 56 988,60 грн., №628 від 11.07.2014 року на суму 58 130,00 грн., №629 від 16.07.2014 року на суму 58 179,00 грн., №630 від 18.07.2014 року на суму 57 609,90 грн., №631 від 23.07.2014 року на суму 56 773,00 грн., №632 від 25.07.2014 року на суму 57 094,20 грн., №633 від 28.07.2014 року на суму 58 363,20 грн., №634 від 30.07.2014 року на суму 58 074,00 грн.;

- №634 від 30.07.2014 року на суму 58 074,00 грн., №633 від 28.07.2014 року на суму 58 363,20 грн., №632 від 25.07.2014 року на суму 57 094,20 грн., №631 від 23.07.2014 року на суму 56 773,00 грн., №630 від 18.07.2014 року на суму 57 609,90 грн., №629 від 16.07.2014 року на суму 58 179,00 грн., №628 від 11.07.2014 року на суму 58 130,00 грн., №627 від 09.07.2014 року на суму 56 988,60 грн., №626 від 07.07.2014 року на суму 46 600,00 грн., №625 від 03.07.2014 року на суму 56 558,00 грн., №624 від 01.07.2014 року на суму 56 600,02 грн.;

- податкових накладних від 23.07.2014 року №631 на суму 56 773,00 грн., від 18.07.2014 року №630 на суму 57 609,90 грн., від 16.07.2014 року №629 на суму 58 179,00 грн., від 30.07.2014 року на суму 58 074,00 грн., від 28.07.2014 року №633 на суму 58 363,20 грн., від 25.07.2014 року №632 на суму 57 094,20 грн., від 11.07.2014 року №628 на суму 58 130,00 грн., від 09.07.2014 року №627 на суму 56 988,60 грн., від 07.07.2014 року №626 на суму 46 600,00 грн., від 03.07.2014 року №625 на суму 56 558,00 грн., від 01.07.2014 року №624 на суму 56 600,00 грн.

Також, на підтвердження оплати вищенаведених послуг представником позивача надано виписку з банківського рахунку позивача.

При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України в ухвалах від 14.01.2015 року К/9991/72258/12, від 21.10.2014 року № К/800/6170/14 та від 26.08.2014 року № К/800/6501/14, «податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок довести обставини, що слугували підставою для прийняття оспорюваного акта індивідуальної дії, покладається на податкову інспекцією як на суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, дане правило не виключає обов'язку платника довести обґрунтованість сформованих ним податкового кредиту по операціям з придбання товарів (робіт, послуг)» та «…правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податків».

Аналогічно в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.11.2014 року № К/800/47453/14 зазначено, що: «…обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту, визначеного постачальником.

З ціллю підтвердження обґрунтованості заявленої податкової вигоди необхідно встановити їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність представлених первинних документів, у тому числі щодо відомостей про учасників та умови господарських операцій. Оскільки, навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Дослідивши та проаналізувавши зміст договору №1 від 03.01.2014 року, суд встановив, що питання щодо способу та порядку (передачі-приймання) обміну між Замовником і Виконавцем інформації, матеріалів (тексти та ін.) щодо умов розміщення інформації, порядку надання послуг, ознайомлення з даними статистики Виконавця, питання щодо змісту та форми письмових звітів за результатами наданих послуг, проведення контролю за повнотою і якістю наданих послуг - сторонами не врегульовані.

Також, посилання на наявність будь-яких невід'ємних додатків до Контрактів про надання послуг (наприклад, замовлень/завдань (зокрема, щодо критеріїв та періодів розміщення інформації), інструкцій, рекомендацій по розміщенню продукції певних торгових марок, розрахунків вартостей послуг (в т.ч. в розрізі по кожному окремому заходу чи виду послуг) в текстах вказаного договору взагалі відсутні.

Інших первинних документів та документів організаційно-розпорядчого характеру, листування, оформлених на підставі договору №1 від 03.01.2014 року, зокрема: документальних доказів руху інформаційних матеріалів (завдання, інструкції, рекомендації та ін.) та товарно-матеріальних цінностей (рекламні матеріали) між Замовником і Виконавцем, що були необхідні для надання послуг; документів ділової переписки про вирішення питань організаційного характеру (зокрема, погодження розрахунків вартостей послуг, обміну завданнями, інструкціями і рекомендаціями, затвердження форм звітів про наданні маркетингові послуги, визначення відповідальних працівників на місцях), що виникають в процесі виконання договорів; організаційно-розпорядчих документів про призначення відповідальних працівників для контролю за повнотою і якістю наданих послуг та отримання результатів наданих послуг, позивач суду не пред'явив та пояснень щодо причин їх відсутності не надав.

Враховуючи вищенаведений аналіз наявних в матеріалах справи первинних документів, що були надані позивачем, судом вбачається, що позивачем ані під час проведення документальної перевірки, ані в ході розгляду даної справи в суді, не були надані документи, зокрема первинні та розрахункові, які б в дійсності підтверджували як факти реального надання ТОВ «Стиль Медіа» послуг на розміщення інформації у всесвітній мережі інтернет на користь позивача.

З огляду на те, що позивачем не підтверджено реальність фінансово-господарських операцій з його контрагентом (ТОВ «Стиль Медіа») належними первинними документами, суд дійшов висновку про правомірність висновків відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість за липень 2014 року та відповідно донарахування контролюючим органом позивачу суми податку на додану вартість із застосуванням штрафної (фінансової) санкції спірним податковим повідомленням-рішенням.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірне рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКТ Плюс» (ідентифікаційний код: 37783813, адреса: 03067, м. Київ, вул. Машинобудівна, 37, офіс 302) судовий збір у розмірі 2 328,62 грн. (двох тисяч трьохсот двадцяти восьми грн. 62 копійок) на р/р №31218206784007, отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача - (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача - 820019, код класифікації доходів бюджету - 22030001, призначення платежу: «Судовий збір, за позовом

---

(П.І.Б. чи назва установи, організації позивача), Окружний адміністративний суд міста Києва, код ЄДРПОУ 34414689».

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок