Рішення

від 31.03.2015 по справі 910/4616/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2015Справа №910/4616/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Асгар»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія

«Лазурний блюз»

Про стягнення 253 494,80 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Тарасенко В.М. - по дов. № б/н від 01.03.2015

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Асгар» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія «Лазурний блюз» 253 494,80 грн., з яких: 232 596,00 грн. основного боргу, 18 306,30 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 2 592,50 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору про надання послуг по фізичній охороні об'єкта № 07/03-2014 від 07.03.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2015 порушено провадження у справі № 910/4616/15-г та призначено її до розгляду на 24.03.2015.

Позивачем 24.03.2015 до відділу діловодства суду в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 253 489,42 грн., з яких: 232 596,00 грн. основного боргу, 18 306,30 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 2 587,12 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/4616/15-г від 24.03.2015, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням відповідачем вимог ухвали про порушення провадження у справі від 03.03.2015, розгляд справи був відкладений на 31.03.2015.

Позивачем 27.03.2015 до відділу діловодства суду подано клопотання про витребування у відповідача в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України документи.

Суд, розглянувши клопотання позивача вважає, що воно не відповідає вимогам ст. 38 Господарського процесуального кодексу України та не підлягає задоволенню, оскільки документи які просить витребувати позивач не підтвердять обставини справи.

Позивачем до позовної заяви додано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та нерухоме майно (адміністративно-житловий комплекс за адресою: м. Київ, вул. О.Туманяна, 15-А), що належать відповідачу.

Розглянувши в судовому засіданні 31.03.2015 заяву позивача про забезпечення позову суд відзначає наступне

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України визначено заходи забезпечення позову, зокрема позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Отже, накладення арешту може бути здійснено або на грошові суми або на майно, виходячи із предмету позовних вимог.

Позивачем позов пред'явлено про стягнення 253 489,42 грн. заборгованості, однак заходи про забезпечення пред'явлені про накладення арешту і на майно і на грошові кошти, що є недопустимим.

Відповідно до ч. 3 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Заявником не наведено та не надано достатньо обґрунтованих даних про існування обставин, що призведуть до неможливості чи утруднення виконання рішення суду.

Враховуючи викладене, заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Позивач в судовому засіданні 31.03.2015 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 31.03.2015 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 03.03.2015 та ухвали від 24.03.2015 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Пирогова, 6-А, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 31.03.2015, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

07.03.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія «Лазурний блюз» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Асгар» (виконавець) було укладено договір про надання послуг по фізичній охороні об'єкта №07/03-2014 (далі - договір).

Відповідно до п. 2.1. договору у порядку та на умовах, визначених даним договором виконавець за дорученням замовника приймає на себе зобов'язання щодо фізичної охорони об'єкту, а замовник зобов'язується сплатити виконавцю вартість наданих послуг.

Згідно розділу 1. договору об'єктом є адміністративно-житловий комплекс з підземним паркінгом по вул. Ованеса Туманяна, 15-А в Дніпровському районі м. Києва.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договорів не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг за період з березня по серпень 2014 року, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 232 596,00 грн. та не своєчасне виконання зобов'язань нараховані збитки віз зміни індексу інфляції в розмірі 18 306,30 грн. та 3% річних в сумі 2 587,12 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6.1. договору сторони дійшли згоди, що вартість послуг з охорони об'єкту визначається як щомісячна й оплачується замовником щомісяця в однаковому розмірі.

Пунктом 6.2. договору встановлено, що вартість послуг з охорони в місяць складає разом з ПДВ 39 967,20 грн.

Згідно з п. 6.5. договору на підтвердження факту надання виконавцем замовнику послуг до 5 (п'ятого) числа місяця наступного за розрахунковим складається відповідний акт та надається замовнику.

Позивачем подано наступні акти надання послуг на загальну суму 232 596,00 грн., які не підписані та скріплені печаткою відповідача:

№ 122 від 31.03.2014 на суму 32 760,00 грн.,

№ 165 від 30.04.2014 на суму 39 967,20 грн.,

№ 205 від 31.05.2014 на суму 39 967,20 грн.,

№ 243 від 30.06.2014 на суму 39 967,20 грн.,

№ 294 від 31.07.2014 на суму 39 967,20 грн.,

№ 325 від 31.08.2014 на суму 39 967,20 грн.

Відповідно до п. 6.6. договору замовник повинен підписати наданий виконавцем акт в тижневий строк. У випадку, якщо замовник не повертає підписаний акт в тижневий строк або не надає обґрунтовану відповідь про підстави не підписання, факт надання виконавцем належних послуг замовнику є підтвердженим.

Зазначені вище акти листом № 23/09-2014 від 23.09.2014 були надіслані відповідачу 23.09.2014 рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується поштовою квитанцією № 2053 та описом вкладання у цінний лист від 23.09.2014.

Проте, відповідач зазначені акти не підписав та не повернув позивачу, а отже в силу умов п. 6.6. договору послуги за період з березня по серпень 2014 року за договором вважаються наданими та прийнятими відповідачем без зауважень.

Відповідно до п. 6.3. договору розрахунки за договором здійснюються до 10 (десятого) числа поточного місяця в безготівковій формі.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Тобто, обов'язковою підставою для здійснення замовником свого обов'язку щодо оплати послуг є надання цих послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договорами вартість наданих послуг у визначений договорами строк не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка не оспорена відповідачем, та складає 232 596,00 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 978 Цивільного кодексу України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням існування належних доказів надання позивачем послуг, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості в розмірі 232 596,00 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення зі сплати за надані послуги охорони, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 18 306,30 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 2 587,12 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 18 306,30 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 2 587,12 грн. - 3% річних (за обґрунтованими розрахунками).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Асгар» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Витрати позивача пов'язані з наданням правової допомоги в розмірі 10 000,00 грн. не підлягають стягненню з відповідача, оскільки

Відповідно до ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг , а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони , або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послугсаме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Отже, обов'язковою умовою для відшкодування адвокатських витрат є наявність належних доказів, що послуги були надані саме адвокатом та наявність їх оплати.

16.02.2015 між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Група адвокатів України» був укладений договір про надання юридичної допомоги № 16/02-15, за умовами якого адвокатська компанія прийняла на себе зобов'язання з надання юридичної допомоги щодо наявної перед клієнтом заборгованості з боку ТОВ «Експлуатаційна компанія «Лазурний берег» шляхом підготовки документів, позовних заяв, тощо для подання до господарського суду; представляти інтереси в господарських судах під час розгляду справ.

Згідно з п. 2.3. договору для надання юридичної допомоги клієнту призначено адвоката Миронівську О.О. та юриста Тарасенка В.М.

Умовами даного договору (п.п. 4.1., 4.2.) передбачено, що оплата за договором за врегулювання наявної перед клієнтом заборгованості з боку ТОВ «Експлуатаційна компанія «Лазурний берег» становить 10 000,00 грн., яка має бути сплачена протягом 20 днів з дати підписання договору.

Згідно квитанції до прибуткового ордеру № 5 від 25.02.2015 Адвокатським об'єднанням «Група адвокатів України» прийнято від позивача кошти в розмірі 10 000,00 грн.

Матеріали справи свідчать, що представництво інтересів позивача в судових засіданнях та подача документів здійснено Тарасенко Р.М., при цьому доказів того що він є адвокатом та має свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю не подано.

Керуючись ст. 49, ст.ст.82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія «Лазурний блюз» (01030, м. Київ, вул. Пирогова, 6-А, код ЄДРПОУ 37404804) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Асгар» (01133, м. Київ, вул. Щорса, 32-В, приміщення № 1 по № 10 (групи приміщень 118), код ЄДРПОУ 36460061) 232 596 (двісті тридцять дві тисячі п'ятсот дев'яносто шість) грн. 00 коп. основного боргу, 18 306 (вісімнадцять тисяч триста шість) грн. 30 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 2 587 (дві тисячі п'ятсот вісімдесят сім) грн. 12 коп. - 3% річних, 5 069 (п'ять тисяч шістдесят дев'ять) грн. 79 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 07.04.2015.

СуддяВ.В. Сівакова