Рішення

від 30.03.2015 по справі 910/728/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2015Справа №910/728/15-г

За позовом Національного банку України

до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міністерство фінансів України

про звернення стягнення на предмет іпотеки

Суддя Отрош І.М. Учасники судового процесу:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Коротун О.М. - представник за довіреністю 25/19 від 25.02.2015 р.

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

16.01.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна Національного банку України (надалі - позивач) з вимогами до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» (надалі - відповідач) про звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, на наступні об'єкти нерухомості:

- земельна ділянка, загальною площею 0,7500 га, кадастровий номер 3221286400:02:001:0027, що розташована на території Погребської сільської ради Броварського району Київської області, та належить відповідачу на праві приватної власності на підставі свідоцтва, виданого 13.12.2013 року приватним нотаріусом Броварського нотаріального округу Київської області Єлістратовою С.В. за реєстровим № 3639. Цільове призначення (використання) земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства. Право власності на земельну ділянку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.12.2013 року за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 241371032212, номер запису про право власності: 3835313;

- земельна ділянка, загальною площею 0,7500 га, кадастровий номер 3221286400:02:009:0009, що розташована на території Погребської сільської ради Броварського району Київської області, та належить відповідачу на праві приватної власності на підставі свідоцтва, виданого 13.12.2013 року приватним нотаріусом Броварського нотаріального округу Київської області Єлістратовою С.В. за реєстровим № 3639. Цільове призначення (використання) земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства. Право власності на земельну ділянку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.12.2013 року за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 241407232212, номер запису про право власності: 3835921;

- земельна ділянка, загальною площею 0,7500 га, кадастровий номер 3221286400:02:009:0012, що розташована на території Погребської сільської ради Броварського району Київської області, та належить відповідачу на праві приватної власності на підставі свідоцтва, виданого 13.12.2013 року приватним нотаріусом Броварського нотаріального округу Київської області Єлістратовою С.В. за реєстровим № 3639. Цільове призначення (використання) земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства. Право власності на земельну ділянку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.12.2013 року за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 241389432212, номер запису про право власності: 3835628,

для задоволення вимог Національного банку України за:

- Кредитним договором від 21.10.2008 р. № 50 на загальну суму 174 650 820,21 грн., що складається з простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 160 123 992,24 грн., прострочених процентів за користування кредитом у розмірі 2 822 446,25 грн., нарахованої і несплаченої пені за прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 11 515 926,65 грн., нарахованої і несплаченої пені за простроченими процентами за користування кредитом у розмірі 68 455,07 грн., та нарахованих і несплачених штрафів за невиконання умов договору в сумі 120 000,00 грн.;

- Кредитним договором від 11.12.2008 р. № 136 на загальну суму 223 716 560,69 грн., що складається з простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 205 450 000,00 грн., прострочених процентів за користування кредитом у розмірі 3 612 575,33 грн., нарахованої і несплаченої пені за прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 14 360 956,49 грн., нарахованої і несплаченої пені за простроченими процентами у розмірі 83 028,87 грн., та нарахованих і несплачених штрафів за невиконання умов договору в сумі 210 000,00 грн.

Разом ціна позову становить 398 367 380,90 грн.

Позивач також просить у позові визначити спосіб реалізації предмета іпотеки за Іпотечним договором від 15.09.2014 р., посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С., за реєстровим № 1121, шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною для подальшої реалізації предметів іпотеки, визначеною суб'єктом оціночної діяльності на момент проведення продажу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2015 порушено провадження у справі № 910/728/15-г та справу призначено до розгляду на 02.02.2015; зобов'язано сторін надати суду вепні документи.

30.01.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду та клопотання про залучення до участі у справі третьої особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2015 розгляд справи відкладено на 27.02.2015 у зв'язку із задоволенням клопотання представника відповідача про залучення до участі у справі третьої особи та необхідністю подання сторонами додаткових доказів по справі. До участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міністерство фінансів України.

25.02.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи та уточнення до позовної заяви.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «уточнення» позовних вимог. Тому в разі надходження до господарського суду зазначеної заяви останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як збільшення або зменшення розміру позовних вимог. (Аналогічна позиція викладена у постанові Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 від 26.12.2011).

Враховуючи наведене, суд розцінює подану позивачем заяву як збільшення розміру позовних вимог.

Згідно з даною заявою, позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 15.09.2014 р., посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С, зареєстрованим в реєстрі за № 1121, для задоволення вимог Національного банку України за:

- Кредитним договором від 21.10.2008 р. № 50 на загальну суму 181 698 488,46 грн., що складається з простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 157 516 376,65 грн., прострочених процентів за користування кредитом у розмірі 4 715 349,23 грн., нарахованої і несплаченої пені за прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 19 089 283,08 грн., нарахованої і несплаченої пені за простроченими процентами за користування кредитом у розмірі 227 479,50 грн., та нарахованих і несплачених штрафів за невиконання умов договору в сумі 150 000,00 грн.;

- Кредитним договором від 11.12.2008 р. № 136 на загальну суму 237 869 368,71 грн., що складається з простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 207 000 000,00 грн., прострочених процентів за користування кредитом у розмірі 6 073 890,39 грн., нарахованої і несплаченої пені за прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 24 144 511,28 грн., нарахованої і несплаченої пені за простроченими процентами у розмірі 290 967,04 грн., та нарахованих і несплачених штрафів за невиконання умов договору в сумі 360 000,00 грн.

Разом ціна позову становить 419 567 857,17 грн.

25.02.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого ПАТ «АКБ «Київ» просить суд відмовити повністю в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позовні вимоги заявлені неналежним позивачем; позовні вимоги щодо визначення способу реалізації предмета іпотеки за Іпотечним договором шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною для подальшої реалізації предметів іпотеки, визначеною суб'єктом оціночної діяльності на момент проведення продажу є неправомірними; фактичне виконання рішення суду щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, наразі є неможливим, у зв'язку з введенням мораторію на примусову реалізацію майна.

27.02.2015 до відділу діловодства господарського суду від Міністерства фінансів України надійшли письмові пояснення, згідно з якими третя особа просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, пояснюючи це тим, що відповідно до частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 27.02.2015 оголошено перерву до 16.03.2015.

11.03.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло письмове пояснення, відповідно до якого відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідно до частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку.

У судовому засіданні 16.03.2015 позивач надав суду додаткові документи та уточнення до позовної заяви.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «уточнення» позовних вимог. Тому в разі надходження до господарського суду зазначеної заяви останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як збільшення або зменшення розміру позовних вимог. (Аналогічна позиція викладена у постанові Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 від 26.12.2011).

Враховуючи наведене, суд розцінює подану позивачем заяву як збільшення розміру позовних вимог.

Згідно з даною заявою, позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 15.09.2014 р., посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С, зареєстрованим в реєстрі за № 1121, для задоволення вимог Національного банку України за:

- Кредитним договором від 21.10.2008 р. № 50 на загальну суму 185 852 088,66 грн., що складається з простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 157 516 376,65 грн., прострочених процентів за користування кредитом у розмірі 5 440 947,75 грн., нарахованої і несплаченої пені за прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 22 558 079,29 грн., нарахованої і несплаченої пені за простроченими процентами за користування кредитом у розмірі 341 293,82 грн., та нарахованих і несплачених штрафів за невиконання умов договору в сумі 150 000,00 грн.;

- Кредитним договором від 11.12.2008 р. № 136 на загальну суму 243 526 774,79 грн., що складається з простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 207 000 000,00 грн., прострочених процентів за користування кредитом у розмірі 7 026 657,51 грн., нарахованої і несплаченої пені за прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 28 702 544,84 грн., нарахованої і несплаченої пені за простроченими процентами у розмірі 437 572,44 грн., та нарахованих і несплачених штрафів за невиконання умов договору в сумі 360 000,00 грн.

Разом ціна позову становить 429 378 863,45 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.03.2015, керуючись частиною 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд продовжив строк розгляду справи № 910/728/15-г на п'ятнадцять днів.

30.03.2015 через відділ діловодства господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи № 910/728/15-г у зв'язку з відпусткою за сімейними обставинами представника НБУ та загальною завантаженістю працівників управління правового забезпечення Головного управління НБУ по Києву та Київській області.

Представник відповідача в судовому засіданні 30.03.2015 заперечив проти задоволення вищевказаного клопотання позивача про відкладення розгляду даної справи.

Розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи, суд його відхилив з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника. При цьому, господарський суд зауважує, що позивачем не надано суду належних доказів у підтвердження поважних причин, які унеможливлюють присутність представника НБУ в призначеному судовому засіданні.

Представники позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача в судове засідання 30.03.2015 не з'явились, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні 30.03.2015 проти позову заперечив, надав суду усні пояснення по суті спору.

У судовому засіданні 30.03.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

21 жовтня 2008 року між Національним Банком України (надалі - кредитор) та Акціонерним комерційним банком «Київ», який було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ», (надалі - позичальник) було укладено Кредитний договір № 50 (надалі - Кредитний договір-1), відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику кредит на суму 195 000 000,00 грн. на строк з 21.10.2008 по 20.10.2009, з оплатою 15,0 % річних.

З матеріалів справи вбачається, що між Національним банком України та ПАТ «АКБ «Київ» до Кредитного договору № 50 від 21.10.2008 укладались додаткові договори, зокрема, № 1 від 08.12.2008, № 2 від 10.12.2009, № 3 від 16.02.2010, № 4 від 26.02.2010, № 5 від 28.12.2011, № 6 від 01.02.2012, № 7 від 03.04.2012, № 8 від 03.09.2012, № 9 від 28.12.2012, № 10 від 25.12.2013, № 11 від 19.03.2014, № 15 від 15.09.2014, в яких сторонами узгоджувались процентні ставки та графіки повернення кредиту. Зокрема, додатковим договором № 11 від 19.03.2014 до Кредитного договору № 50 від 21.10.2008 сторони обумовили, що кредитор надає позичальнику кредит на суму 195 000 000,00 грн. на строк з 21.10.2008 по 22.08.2014 зі сплатою процентів у розмірі облікової ставки НБУ плюс 0,5 процентного пункту.

11 грудня 2008 року між Національним Банком України (надалі - кредитор) та Акціонерним комерційним банком «Київ», яке було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ», (надалі - позичальник) було укладено Кредитний договір № 136 (надалі - Кредитний договір-2), відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику кредит на суму 248 000 000,00 грн. на строк з 11.12.2008 по 25.08.2009, з оплатою 15,0 % річних.

До Кредитного договору № 136 від 11.12.2008 між Національним банком України та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Київ» укладались додаткові договори, зокрема: № 1 від 10.12.2009, № 2 від 11.02.2010 про внесення змін до Кредитного договору № 136, № 3 від 19.02.2010, № 4 від 23.02.2011, № 5 від 28.12.2011, № 6 від 01.02.2012, № 7 від 14.03.2012, № 8 від 25.12.2013, № 9 від 19.03.2014, № 10 від 28.08.2014, в яких вносились зміни до Кредитного договору-2 та узгоджувались сума кредиту, строки користування кредитними коштами, строки повернення кредиту, вид та розмір застави. Зокрема, додатковим договором № 9 від 19.03.2014 до Кредитного договору № 136 від 11.12.2008 сторони обумовили, що кредитор надає позичальнику кредит на суму 207 000 000,00 грн. на строк з 11.12.2008 по 23.01.2015 зі сплатою процентів у розмірі облікової ставки НБУ плюс 0,5 процентного пункту.

Умови зазначених договорів свідчать про те, що за своєю правовою природою вони є кредитними договорами.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 345 Господарського кодексу України, встановлено, що у кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

На виконання вищевказаних умов кредитних договорів та норм чинного законодавства України, 15.09.2014, в якості забезпечення кредитних зобов'язань між Національним банком України (надалі - іпотекодержатель) та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Київ» (надалі - іпотекодавець) було укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С., зареєстрований в реєстрі за № 1121 (надалі - Іпотечний договір), відповідно до умов якого, в забезпечення виконання позичальником за кредитними договорами іпотекодавець надав в іпотеку наступне нерухоме майно:

- земельна ділянка, загальною площею 0,7500 га, кадастровий номер 3221286400:02:001:0027, що розташована на території Погребської сільської ради Броварського району Київської області, та належить відповідачу на праві приватної власності на підставі свідоцтва, виданого 13.12.2013 року приватним нотаріусом Броварського нотаріального округу Київської області Єлістратовою С.В. за реєстровим № 3639. Цільове призначення (використання) земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства. Право власності на земельну ділянку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.12.2013 року за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 241371032212, номер запису про право власності: 3835313;

- земельна ділянка, загальною площею 0,7500 га, кадастровий номер 3221286400:02:009:0009, що розташована на території Погребської сільської ради Броварського району Київської області, та належить відповідачу на праві приватної власності на підставі свідоцтва, виданого 123.12.2013 року приватним нотаріусом Броварського нотаріального округу Київської області Єлістратовою С.В. за реєстровим № 3639. Цільове призначення (використання) земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства. Право власності на земельну ділянку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.12.2013 року за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 241407232212, номер запису про право власності: 3835921;

- земельна ділянка, загальною площею 0,7500 га, кадастровий номер 3221286400:02:009:0012, що розташована на території Погребської сільської ради Броварського району Київської області, та належить відповідачу на праві приватної власності на підставі свідоцтва, виданого 13.12.2013 року приватним нотаріусом Броварського нотаріального округу Київської області Єлістратовою С.В. за реєстровим № 3639. Цільове призначення (використання) земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства. Право власності на земельну ділянку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.12.2013 року за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 241389432212, номер запису про право власності: 3835628.

Пунктом 6 Іпотечного договору сторони визначили, що загальна вартість предмета іпотеки за даним договором складає - 1 938 000,00 грн.

Позивач пояснив суду, що ПАТ «АКБ «Київ» в порушення умов Кредитних договорів не виконало належним чином зобов'язання щодо повернення кредитних коштів та нарахованих процентів за користування ними, у зв'язку з чим Національний банк України надіслав останньому письмові вимоги від 26.08.2014 № 06-106/15521, від 02.09.2014 № 06-205/15984, від 26.09.2014 № 06-205/17685, від 01.10.2014 № 06-205/17917, від 02.10.2014 № 06-205/17994, від 27.10.2014 № 06-205/19637, від 04.11.2014 № 06-205/20234, від 07.11.2014 № 06-205/20553, від 26.11.2014 № 06-205/21871 (належним чином засвідчені копії яких додано до матеріалів справи) про усунення порушення умов Кредитних договорів.

Суд зауважує, що факт заборгованості Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» перед Національним банком України щодо повернення кредитних коштів та сплати нарахованих процентів за користування цими коштами за спірними кредитними договорами було досліджено у справі, яка розглядалась Господарським судом м. Києва № 910/726/15-г (суддя Трофименко Т.Ю.).

У відповідності до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно зі ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Частиною 6 статті 3 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

У відповідності до частини 1 статті 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

У разі невиконання зобов'язання забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором (ст. 589 ЦК України). Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1. ст. 590 ЦК України).

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно зі ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Згідно з частиною 6 статті 3 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Згідно з ст. 11 вищевказаного закону, майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно зі статтею 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж 30-ти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені статтею 12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

У відповідності до статті 39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продаж, встановленої статтею 38 цього закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання за Кредитними договорами № 50 від 21.10.2008 та № 136 від 11.12.2008 виконав належним чином, надавши ПАТ «АКБ «Київ» кредитні кошти за Кредитними договорами у загальному розмірі 402 000 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, наданими позивачем, тоді як відповідач у визначені Кредитними договорами та додатковими угодами до них строки зобов'язання щодо повернення зазначених кредитних коштів та нарахованих процентів не виконав. Зокрема, відповідно до пояснень позивача у відповідача за Кредитним договором від 21.10.2008 р. № 50 існує заборгованість на загальну суму 185 852 088,66 грн., що складається з простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 157 516 376,65 грн., прострочених процентів за користування кредитом у розмірі 5 440 947,75 грн., нарахованої і несплаченої пені за прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 22 558 079,29 грн., нарахованої і несплаченої пені за простроченими процентами за користування кредитом у розмірі 341 293,82 грн., та нарахованих і несплачених штрафів за невиконання умов договору в сумі 150 000,00 грн.; за Кредитним договором від 11.12.2008 р. № 136 у відповідача існує заборгованість на загальну суму 243 526 774,79 грн., що складається з простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 207 000 000,00 грн., прострочених процентів за користування кредитом у розмірі 7 026 657,51 грн., нарахованої і несплаченої пені за прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 28 702 544,84 грн., нарахованої і несплаченої пені за простроченими процентами у розмірі 437 572,44 грн., та нарахованих і несплачених штрафів за невиконання умов договору в сумі 360 000,00 грн., що підтверджується наданими банківськими виписками за спірний період.

Судом встановлено за інформацією, взятою з офіційних веб-сайтів Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - Фонд) - http://bank.gov.ua, www.fg.gov.ua, що процедура виведення ПАТ «АКБ «Київ» з ринку розпочата з метою практичної реалізації рішення Уряду України, прийнятого 11 лютого 2015 року, щодо передавання активів та зобов'язань ПАТ «АКБ «Київ» до іншого банку з державною часткою. До ПАТ «АКБ «Київ» визначено застосувати спеціальну процедуру, передбачену статтями 39, 41 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». З цією метою рішенням Національного банку України від 24 лютого 2015 року ПАТ «АКБ «Київ» віднесено до категорії неплатоспроможних (постанова Національного банку України від 24.02.2015 № 128 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» до категорії неплатоспроможних»).

На підставі постанови Правління Національного банку України від 24.02.2015 № 128 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - Фонд) прийнято рішення від 24.02.2015 № 39 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «АКБ «Київ», згідно з яким з 25.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «АКБ «Київ», код ЄДРПОУ 14371869, МФО 322498, місцезнаходження: вул. Богдана Хмельницького, буд. 16-22, м. Київ, Україна, 01601.

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «АКБ «Київ» призначено юрисконсульта І категорії відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кічука Олега Івановича.

Тимчасову адміністрацію в ПАТ «АКБ «Київ» запроваджено строком на три місяці з 25.02.2015 по 24.05.2015 включно, та розпочато формування реєстрів активів і зобов'язань банку з метою подальшого їх передавання до АБ «Укргазбанк».

Зазначена інформація відображена на офіційних сайтах Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - Фонд) - http://bank.gov.ua , www.fg.gov.ua , а тому в розумінні ст. 35 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомою і не потребує доказуванню.

Відповідно до п. 3.1. глави 3 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, процедура здійснення тимчасової адміністрації банку застосовується Фондом щодо банку, який рішенням НБУ віднесено до категорії неплатоспроможних, з метою виведення такого банку з ринку.

Положеннями статті 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який встановлює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулює відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначає повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Отже, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Питання запровадження та здійснення тимчасової адміністрації регулюються розділом VII Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Пунктом 6 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому Законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 36 вказаного нормативно-правового акту, з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Так, ч. 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку ; 2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; 4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом; 5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.

При цьому, ч. 6 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлені певні випадки, коли обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо: 1) виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті; 1 1 ) сплати регулярного збору до Фонду; 2) витрат, пов'язаних із забезпеченням його господарської діяльності відповідно до частини четвертої цієї статті; 3) виплати заробітної плати, авторської винагороди, відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю працівників банку; 4) виплати аліментів, пенсій, стипендій, інших соціальних, державних виплат, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, ушкодженням здоров'я або смертю, тощо; 5) здійснення операцій з переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки, починаючи з наступного дня після запровадження процедури тимчасової адміністрації; 6) здійснення купівлі-продажу валюти фізичними та юридичними особами для погашення ними зобов'язань за кредитними договорами, виконання вимог, встановлених законодавством, для обов'язкового продажу валюти.

Зобов'язання банку, передбачені пунктами 1 1 - 4 частини шостої цієї статті, виконуються банком у межах його фінансових можливостей у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Фонду.

Однак, судом встановлено, що у даній справі виключення, що передбачені частиною 6 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» до спірних правовідносин, які розглядаються судом, не застосовуються.

У відповідності до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність», кредитор банку - це юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Таким чином, Національний банк України у даному спорі виступає кредитором, який має майнові вимоги до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ», однак вони не можуть бути задоволені, оскільки у банку-боржнику запроваджено тимчасову адміністрацію, під час якої діє мораторій на задоволення вимог кредиторів та звернення стягнення на майно банку.

Щодо заперечень відповідача з приводу того, що позов поданий неналежним позивачем суд зазначає, що вказані доводи відповідача спростовуються наявною матеріалах справи копією нотаріальної довіреності, посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лазарєвою Л.І. від 12.12.2014, зареєстрованою в реєстрі за № 2923.

Стосовно заперечень відповідача проти позову з посиланням на те, що позовні вимоги щодо визначення способу реалізації предмета іпотеки за Іпотечним договором шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною для подальшої реалізації предметів іпотеки, визначеною суб'єктом оціночної діяльності на момент проведення продажу є неправомірними та фактичне виконання рішення суду щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, наразі є неможливим, у зв'язку з введенням мораторію на примусову реалізацію майна, суд не вбачає підстав для їх розгляду по суті з огляду на встановлений факт неможливості задоволення вимог позивача під час дії тимчасової адміністрації у ПАТ «АКБ «Київ».

За таких обставин, враховуючи запровадження тимчасової адміністрації у відповідача з 25.02.2015 у відповідності до постанови Правління Національного банку України від 24.02.2015 № 128 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на підставі рішення від 24.02.2015 № 39 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «АКБ «Київ», суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з п. 21 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються Міністерство фінансів України, місцеві фінансові органи, органи доходів і зборів, Державна казначейська служба України, Державна фінансова інспекція України та їх територіальні органи, Державна служба фінансового моніторингу України і Національний банк України - у справах, пов'язаних з питаннями, що стосуються повноважень цих органів.

У відповідності до п. 3.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначено, зокрема, випадки, коли окремі органи, здійснюючи надані їм законодавством повноваження, звільняються від сплати судового збору як позивачі. У вирішенні питання про те, чи здійснюють відповідні органи у спірних правовідносинах свої повноваження, господарському суду слід виходити з норм законів та інших актів законодавства України, якими передбачено такі повноваження. Зокрема, наведене стосується здійснення Національним банком України та його органами функцій кредитора останньої інстанції для банків і організації системи рефінансування (пункт 3 статті 7 Закону України «Про Національний банк України») з наданням відповідних кредитів та здійсненням інших операцій, зазначених у статті 42 згаданого Закону, оскільки у пов'язаних з цим правовідносинах Національний банк України реалізує надані йому законом повноваження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 77, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 06.04.2015

Суддя І.М. Отрош