Постанова

від 03.06.2015 по справі 910/728/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2015 р. Справа№ 910/728/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Федорчука Р.В.

Лобаня О.І.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 03.06.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національного банку України в особі Головного управління Національного банку України по м. Києву та Київській області на рішення господарського суду міста Києва від 30.03.2015 (повне рішення складено 06.04.2015)

у справі №910/728/15-г (суддя Отрош І.М.)

за позовом Національного банку України

до публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство фінансів України

про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.03.2015 у справі №910/728/15-г у позові відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Національний банк України в особі Головного управління Національного банку України по м. Києву та Київській області звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 30.03.2015 у справі №910/728/15-г скасувати та прийняти нове рішення суду, яким позовні вимоги задовольнити.

В своїх доводах скаржник посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою від 30.04.2015 Київським апеляційним господарським судом прийнято до провадження вказану апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №910/728/15-г у судовому засіданні за участю уповноважених представників сторін.

Представник відповідача брав участь в судовому засіданні, в якому надавав свої пояснення, заперечував щодо доводів апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу Національного банку України в особі Головного управління Національного банку України по м. Києву та Київській області залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 30.03.2015 у справі №910/728/15-г - без змін.

Представники позивача та третьої особи в судове засідання не з'явились, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать зворотні поштові повідомлення про вручення поштових відправлень, які знаходиться в матеріалах справи. Однак, вказана обставина не перешкоджає розгляду справи, оскільки учасники судового процесу, які не з'явилися в судове засідання, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу без участі в судовому засіданні представників позивача та третьої особи.

28.05.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника НБУ в іншому судовому засіданні.

Дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів ухвалила відмовити у задоволенні поданого клопотання, оскільки позивачем не надано суду доказів, що підтверджують участь представника позивача в іншому судовому засіданні. Крім того, нормами чинного законодавства України не обмежене коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників позивача бути присутнім в судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.10.2008 між Національним банком України (кредитор) та акціонерним комерційним банком «Київ» (нині - публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ», позичальник) укладено кредитний договір №50 відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику кредит на суму 195 000 000,00 грн. на строк з 21.10.2008 по 20.10.2009, з оплатою 15,0 % річних.

В подальшому між Національним банком України та ПАТ «АКБ «Київ» укладались додаткові договори до кредитного договору №50 від 21.10.2008, а саме: №1 від 08.12.2008, №2 від 10.12.2009, №3 від 16.02.2010, №4 від 26.02.2010, №5 від 28.12.2011, №6 від 01.02.2012, №7 від 03.04.2012, №8 від 03.09.2012, №9 від 28.12.2012, №10 від 25.12.2013, №11 від 19.03.2014, №1 від 15.09.2014, відповідно до яких сторони узгоджували процентні ставки та графіки повернення кредиту.

Зокрема, додатковим договором №11 від 19.03.2014 до кредитного договору №50 від 21.10.2008 сторони обумовили, що кредитор надає позичальнику кредит на суму 195 000 000,00 грн. на строк з 21.10.2008 по 22.08.2014 зі сплатою процентів у розмірі облікової ставки НБУ плюс 0,5 процентного пункту.

11.12.2008 між Національним банком України (кредитор) та акціонерним комерційним банком «Київ», (нині - публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ» позичальник) укладено кредитний договір №136 відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику кредит на суму 248 000 000,00 грн. на строк з 11.12.2008 по 25.08.2009, з оплатою 15 % річних.

В подальшому між Національним банком України та ПАТ «АКБ «Київ» укладались додаткові договори до кредитного договору №136 від 11.12.2008, а саме: №1 від 10.12.2009, №2 від 11.02.2010 про внесення змін до кредитного договору №136, №3 від 19.02.2010, №4 від 23.02.2011, №5 від 28.12.2011, №6 від 01.02.2012, №7 від 14.03.2012, №8 від 25.12.2013, №9 від 19.03.2014, №10 від 28.08.2014, №11 від 15.09.2014 відповідно до яких сторони вносили зміни до кредитного договору №136 від 11.12.2008 та узгоджували суму кредиту, строки користування кредитними коштами, строки повернення кредиту, вид та розмір застави.

Зокрема, додатковим договором №9 від 19.03.2014 до кредитного договору №136 від 11.12.2008 сторони обумовили, що кредитор надає позичальнику кредит на суму 207 000 000,00 грн. на строк з 11.12.2008 по 23.01.2015 зі сплатою процентів у розмірі облікової ставки НБУ плюс 0,5 процентного пункту.

15.09.2014 в якості забезпечення кредитних зобов'язань між Національним банком України (іпотекодержатель) та ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Київ» (іпотекодавець) укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С., зареєстрований в реєстрі за №1121, відповідно до умов якого, в забезпечення виконання ПАТ «АКБ «Київ» умов кредитних договорів іпотекодавець надав в іпотеку наступне нерухоме майно:

земельна ділянка, загальною площею 0,7500 га, кадастровий номер 3221286400:02:001:0027, що розташована на території Погребської сільської ради Броварського району Київської області, та належить відповідачу на праві приватної власності на підставі свідоцтва, виданого 13.12.2013 року приватним нотаріусом Броварського нотаріального округу Київської області Єлістратовою С.В. за реєстровим № 3639. Цільове призначення (використання) земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства. Право власності на земельну ділянку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.12.2013 року за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 241371032212, номер запису про право власності: 3835313;

земельна ділянка, загальною площею 0,7500 га, кадастровий номер 3221286400:02:009:0009, що розташована на території Погребської сільської ради Броварського району Київської області, та належить відповідачу на праві приватної власності на підставі свідоцтва, виданого 123.12.2013 року приватним нотаріусом Броварського нотаріального округу Київської області Єлістратовою С.В. за реєстровим № 3639. Цільове призначення (використання) земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства. Право власності на земельну ділянку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.12.2013 року за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 241407232212, номер запису про право власності: 3835921;

земельна ділянка, загальною площею 0,7500 га, кадастровий номер 3221286400:02:009:0012, що розташована на території Погребської сільської ради Броварського району Київської області, та належить відповідачу на праві приватної власності на підставі свідоцтва, виданого 13.12.2013 року приватним нотаріусом Броварського нотаріального округу Київської області Єлістратовою С.В. за реєстровим № 3639. Цільове призначення (використання) земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства. Право власності на земельну ділянку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.12.2013 року за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 241389432212, номер запису про право власності: 3835628.

Згідно з п. 6 іпотечного договору сторони визначили, що загальна вартість предмету іпотеки за даним договором складає 1 938 000,00 грн.

Головне управління НБУ по м. Києву та Київської області зверталось до ПАТ «АКБ «Київ» з письмовими вимогами від 26.08.2014 №06-106/15521, від 02.09.2014 №06-205/15984, від 26.09.2014 №06-205/17685, від 01.10.2014 №06-205/17917, від 02.10.2014 №06-205/17994, від 27.10.2014 №06-205/19637, від 04.11.2014 №06-205/20234, від 07.11.2014 №06-205/20553, від 26.11.2014 №06-205/21871, копії яких містяться в матеріалах справи, щодо повернення кредитних коштів та нарахованих процентів за користування ними.

Факт заборгованості ПАТ «АКБ «Київ» перед Національним банком України щодо повернення кредитних коштів та сплати нарахованих процентів за користування цими коштами за спірними кредитними договорами було досліджено у справі №910/726/15-г, яка розглядалась господарським судом міста Києва.

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором, у січні 2015 року Національний банк України в особі Головного управління Національного банку України по м. Києву та Київській області звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ «АКБ «Київ» про звернення стягнення на предмет іпотеки та визначення способу реалізації предмету іпотеки, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною для подальшої реалізації предметів іпотеки, визначеною суб'єктом оціночної діяльності на момент проведення продажу.

При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у зв'язку із запровадженням тимчасової адміністрації в ПАТ «АКБ «Київ» з 25.02.2015.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Нормами ст. 572 ЦК України визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з ст. ст. 589, 590 ЦК України у разі невиконання зобов'язання забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 12 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 зазначеного Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

З матеріалів справи вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання за кредитними договорами №50 від 21.10.2008 та №136 від 11.12.2008 виконав належним чином, надавши ПАТ «АКБ «Київ» кредитні кошти у загальному розмірі 402 000 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками.

Однак, відповідач у визначені кредитними договорами та додатковими договорами до них строки зобов'язання щодо повернення зазначених кредитних коштів та нарахованих процентів не виконав.

Згідно тверджень позивача у ПАТ «АКБ «Київ» існує заборгованість:

за кредитним договором №50 від 21.10.2008 на загальну суму 185 852 088,66 грн., що складається з: простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 157 516 376,65 грн., прострочених процентів за користування кредитом у розмірі 5 440 947,75 грн., нарахованої і несплаченої пені за прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 22 558 079,29 грн., нарахованої і несплаченої пені за простроченими процентами за користування кредитом у розмірі 341 293,82 грн. та нарахованих і несплачених штрафів за невиконання умов договору в сумі 150 000,00 грн.;

за кредитним договором №136 від 11.12.2008 на загальну суму 243 526 774,79 грн., що складається з простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 207 000 000,00 грн., прострочених процентів за користування кредитом у розмірі 7 026 657,51 грн., нарахованої і несплаченої пені за прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 28 702 544,84 грн., нарахованої і несплаченої пені за простроченими процентами у розмірі 437 572,44 грн., та нарахованих і несплачених штрафів за невиконання умов договору в сумі 360 000,00 грн., що підтверджується наданими банківськими виписками за спірний період.

Судом першої інстанції встановлено, що процедура виведення ПАТ «АКБ «Київ» з ринку розпочата з метою практичної реалізації рішення Уряду України, прийнятого 11.02.2015 щодо передавання активів та зобов'язань ПАТ «АКБ «Київ» до іншого банку з державною часткою. До ПАТ «АКБ «Київ» визначено застосувати спеціальну процедуру, передбачену статтями 39, 411 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». З цією метою рішенням Національного банку України від 24.02.2015 ПАТ «АКБ «Київ» віднесено до категорії неплатоспроможних (постанова Національного банку України від 24.02.2015 № 128 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» до категорії неплатоспроможних»).

З матеріалів справи вбачається, що 24.02.2015 на підставі постанови Правління Національного банку України від 24.02.2015 №128, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №39 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «АКБ «Київ» відповідно до якого з 25.02.2015 по 24.05.2015 в ПАТ «АКБ «Київ» запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «АКБ «Київ».

21.05.2015 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №102 «Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «АКБ «Київ» відповідно до якого продовжено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «АКБ «Київ» до 24.06.2015.

Відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; 4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом; 5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.

Частиною 6 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлені випадки, коли обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо: 1) виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті; 1-1) сплати регулярного збору до Фонду; 2) витрат, пов'язаних із забезпеченням його господарської діяльності відповідно до частини четвертої цієї статті; 3) виплати заробітної плати, авторської винагороди, відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю працівників банку; 4) виплати аліментів, пенсій, стипендій, інших соціальних, державних виплат, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, ушкодженням здоров'я або смертю, тощо; 5) здійснення операцій з переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки, починаючи з наступного дня після запровадження процедури тимчасової адміністрації; 6) здійснення купівлі-продажу валюти фізичними та юридичними особами для погашення ними зобов'язань за кредитними договорами, виконання вимог, встановлених законодавством, для обов'язкового продажу валюти.

Однак, зазначені виключення до спірних правовідносин у даній справі не застосовуються.

Згідно з ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність», кредитор банку - це юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

У даному випадку кредитором є Національний банк України, який має майнові вимоги до ПАТ «АКБ «Київ».

Таким чином, з огляду на вищенаведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги Національного банку України, як кредитора, задоволенню не підлягають, оскільки у боржника - ПАТ «АКБ «Київ» запроваджено тимчасову адміністрацію, під час якої діє мораторій на задоволення вимог кредиторів та звернення стягнення на майно банку.

Враховуючи те, що у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено, то позовні вимоги позивача про визначення способу реалізації предмету іпотеки за іпотечним договором шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною для подальшої реалізації предметів іпотеки, визначеною суб'єктом оціночної діяльності задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами ст. 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія не бере їх до уваги, оскільки прийшла висновку про їх необґрунтованість. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, позивачем не було надано суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 30.03.2015 у справі №910/728/15-г прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи скаржника законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 30.03.2015 у справі №910/728/15-г слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Національного банку України в особі Головного управління Національного банку України по м. Києву та Київській області - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Національного банку України в особі Головного управління Національного банку України по м. Києву та Київській області на рішення господарського суду міста Києва від 30.03.2015 у справі №910/728/15-г залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 30.03.2015 у справі №910/728/15-г залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/728/15-г повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді Р.В. Федорчук

О.І. Лобань