Рішення

від 03.04.2015 по справі 922/5860/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2015Справа №922/5860/14

За позовом Приватного підприємства «Тепломир»

до Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «ДОНБАСТРАНСГАЗ»

про стягнення 344 036,82 грн.

Суддя В.О. Демидов

Представники сторін:

від позивача Сакварелідзе М.А., довіреність б/н від 09.02.2015;

від відповідача не з'явився.

встановив :

Приватне підприємство "Тепломир" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "ДОНБАСТРАНСГАЗ" про стягнення 344 036,82 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної сплати за виконані роботи та поставлене обладнання відповідно до договору № 1209000448 від 19.09.2012.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.12.2014 справі № 922/5860/14 направлено за територіальною підсудністю до господарського суду Запорізької області з урахуванням розпорядження голови Вищого господарського суду України від 02.09.2014 №28-р "Про зміну територіальної підсудності господарських справ", у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя господарськими судами Донецької і Луганської областей, Донецьким апеляційним господарським судом у районі проведення антитерористичної операції, на підставі подання Державної судової адміністрації України від 26.08.2014 № 8-4166/14 та від 29.08.2014 № 8-4211/14, керуючись статтею 1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції", статтею 34 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.01.2015 у відповідності до ст. ст. 15, 17 Господарського процесуального кодексу України, справу № 922/5860/14 направлено за територіальною підсудністю до господарського суду міста Києва за місцезнаходженням відповідача по справі.

Відповідно до автоматичного розподілу справ у господарському суді міста Києва, справу № 922/5860/14 передано для розгляду судді Демидову В.О.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.01.2015 суддею Демидовим В.О. прийнято справу №922/5860/14 до свого провадження, та призначено до розгляду в судовому засіданні на 05.02.2015.

Письмовим відзивом від 02.02.2015 на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечив та просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, відповідальність відповідача у вигляді пені за прострочення грошового зобов'язання договором не передбачена, а також положення ст. 231 ГК України не можуть бути застосовані до правовідносин, що склалися між сторонами. Також вказав, що з незалежних від нього причин, міг проводити розрахунки за договором виключно в межах витрат, передбачених погодженими та затвердженими фінансовими планами відповідача на 2013-2014 роки (у випадку, якщо б фінансові плани були затверджені у встановленому порядку)., а тому за своїм змістом зобов'язання відповідача по оплаті виконаних робіт за договором не є простроченими.

Представник відповідача з'явився в судове засідання 05.02.2015, надав пояснення по суті справи та подав додаткові докази по справі.

Представник позивача в судове засідання 05.02.2015 не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

10.02.2015 через загальний відділ канцелярії господарського суду міста Києва представник надійшло клопотання позивача б/н від 09.02.2015 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.02.2015 задоволено клопотання позивача про розгляд справи в режимі відеоконференції, розгляд справи відкладено на 16.02.2015.

В судове засіданні 16.02.2015 в господарський суд м. Києва прибув представник відповідача, надав пояснення по справі.

В судове засідання 16.02.2015 в Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області прибув представник позивача, на під час судового засідання в режимі відеоконференціїї надав пояснення по справі та просив відкласти розгляд справи для ознайомлення з відзивом відповідача. Розгляд справи відкладено на 02.03.2015.

02.03.2015 позивач через загальний відділ діловодства суду подав письмові пояснення на відзив відповідача, в яких, зокрема, зауважив, що доводи відповідача про відсутність його вини у простроченні ним зобов'язання через не затвердження річних фінансових планів його вищим органом управління є безпідставними, оскільки від відповідальності за прострочення чи неналежне виконання зобов'язань сторони звільнять тільки за умови за умови дії обставин непереборної сили.

В судове засіданні 02.03.2015 в господарський суд м. Києва прибув представник відповідача, надав пояснення по справі.

В судове засідання 02.03.2015 в Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області прибув представник позивача, проте розгляд справи в режимі відеоконференції по технічним причинам не відбувся. Розгляд справи відкладено на 10.03.2015.

В судове засідання 10.03.2015 представники сторін не прибули. Розгляд справи відкладено на 16.03.2015.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.03.2015 продовжено розгляд справи № 922/5860/14 на п'ятнадцять днів. Розгляд справи відкладено на 03.04.2015.

В судове засідання 03.04.2015 з'явився представник позивача, надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача у судове засідання 03.04.2015 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справи за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини .

19.09.2012 між Дочірньою компанією «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», правонаступником якої є публічне акціонерне товариство «УКРТРАНСГАЗ» (далі - замовник, відповідач) та приватним підприємством «Тепломир» (далі - підрядник, позивач) було укладено договір № 1209000448 (далі - договір), відповідно до умов п.1.1 якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати роботи по об'єкту: «Будівництво автономної системи теплопостачання адмінбудинку УМГ «Донбастрансгаз», а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконані роботи..

Відповідно п. 1.2 договору кількість робіт визначається кошторисами та переліком обладнання.

У п. 1.3 договору сторони погодили, що обсяги закупівлі робіт за цим договором можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків замовника.

Пунктами 3.1, 3.2 договору визначено, що ціна договору визначається за результатами процедури закупівлі; та визначається на основі договірної ціни (додаток № 1,2), специфікації (додаток № 3) становить 2 541 732,50 грн., крім того ПДВ 20% - 508 346,50 грн. Загальна сума договору становить 3 050 079,00 грн.

Ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. п. 4.1, 4.2 договору, замовник здійснює платежі за поставлене обладнання шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника по факту поставки обладнання на протязі одного місяця з дати оформлення відповідних документів; замовник здійснює платежі за виконані роботи шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника проміжними платежами по факту виконаних робіт на протязі одного місяця з дати оформлення акту виконаних робіт (форми КБ2-в).

Термін виконання робіт по цьому договору до 31.12.2013 та місце виконання робіт: м. Донецьк, проспект Ілліча, 100а (п.п. 5.1 в редакції додаткової угоди № 1 від 31.08.2013, 5.5 договору).

Згідно з п. п. 6.1.1, 6.2.3 договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи та поставлене обладнання; зменшувати обсяг виконання робіт на загальну вартість цього договору залежно від реального фінансування видатків. У такому разі сторони вносять відповідні зміни до цього договору.

Замовник і підрядник у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань по даному договору несуть взаємну відповідальність згідно з чинним законодавством України та цим договором (п. 7.1 договору).

Пунктом 10.1 договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 31.08.2013, встановлено, що він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами, діє до повного виконання умов договору але не пізніше 31.12.2013.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору № 1209000448 від 19.09.2012 позивачем виконано, а відповідачем прийнято роботи на загальну суму 2 515 604,39 грн., що підтверджується актами про приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) та довідками про вартість виконаних будівельних робіт (форми КБ-3), а саме: актом № 1 від 20.12 2012 на суму 1 175 185,34 грн., актом № 1 за лютий 2013 від 28.02.2013 на суму 108 057,43 грн., актом № 1 за травень 2013 від 31.05.2013 на суму 417 338,69 грн., актом за листопад 2013 від 25.11.2013 на суму 6097,20 грн., актом № 2 за жовтень 2013 від 31.10.2013 на суму 74 871,19 грн., актом № 1 за жовтень 2013 від 31.10.2013 на суму 162 163,14 грн., актом № 2 за вересень 2013 від 30.09.2013 на суму 139 451,82 грн., актом № 1 за вересень 2013 від 30.09.2013 на суму 33 085,14 грн., актом № 2 за березень 2013 від 29.03.2013 на суму 73 309,18 грн., актом № 1 за березень 2013 від 29.03.2013 на суму 326 045,26 грн., які підписані уповноваженими представниками без зауважень та скріплені печатками сторін (належним чином завірені копії наявні в матеріалах справи).

Також, відповідно з договором позивачем було поставлено відповідачу обладнання на суму 37 320,41 грн., що підтверджується видатковою накладною № ТМ-0000078 від 24.09.2013 та товаро-транспортною накладною від 24.09.2013 та видатковою накладною № ТМ-0000101 від 13.11.2012 на суму 161 341,99 грн. та довіреностями № 303 від 13.11.2012 та № 124 від 24.09.2013 на отримання матеріальних цінностей.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов вказаного договору.

Спір між сторонами виник у зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідачем грошових коштів за виконані роботи та поставлене обладнання відповідно до договору № 1209000448 від 19.09.2012.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зі змісту укладеного договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором підряду.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частинами 1, 2 ст. 854 Цивільного кодексу України унормовано, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідачем виконаних робіт, позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня у розмірі 205 657,96 грн., штраф у розмірі 117 149,89 грн. та 3% річних у розмірі 21 228,97 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, посилання відповідача на відсутність погодження фінансування з замовником (НАК «Нафтогаз України») та не затвердження у встановленому порядку фінансового плану на 2013, 2014 роки, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку 3 % річних, дійшов висновку про часткове задоволення вимог про стягнення вказаних нарахувань у розмірі 18 634,24 грн., оскільки позивачем при здійснені розрахунку 3% річних за період з 31.10.2013 по 11.05.2014 за актом № 2 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2013 року на загальну суму 139 451,81 грн. та актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2013 року загальною сумою 33 085,14 грн., допущено арифметичну помилку (172 536,96х3/100/365х192= 2722,77 грн.).

Разом з цим, суд не погоджується з доводами позивача про правомірність нарахування пені та штрафу за несвоєчасне порушення грошових зобов'язань.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що замовник і підрядник у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань по даному договору несуть взаємну відповідальність згідно з чинним законодавством України та цим договором.

Згідно з абз. 3 п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Відповідно до ч.1 статті 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно з абз. 3 ч.2 статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, у п.п. 2.2 п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

При цьому, як вбачається з п. 7.7 договору, за порушення з вини підрядника строків виконання робіт, або строків здавання в експлуатацію він сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % від вартості робіт з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за період понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

У зв'язку з вищевказаним, суд не приймає до уваги посилання позивача на п. 7.1 договору, оскільки відповідальність відповідача (замовника) у вигляді пені та штрафу за прострочення грошового зобов'язання вказаним договором не передбачена.

Отже, оскільки договором від 19.09.2012 не встановлений розмір штрафних санкцій за невиконання зобов'язань відповідачем, а штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовуються за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за прострочення оплати за виконанні роботи у розмірі 205 657,96 грн. та штрафу у розмірі 117 149,89 грн. не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 18 634,24 грн. В решті позову слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1, код 30019801) в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз» (83052, м. Донецьк, пр. Ілліча,100-А, код 00153169) на користь Приватного підприємства «Тепломир» (83050, м. Донецьк, вул. Артема, 88а/2, код 30483235) 3 % річних в розмірі 18 634 (вісімнадцять тисяч шістсот тридцять чотири) грн. 24 коп. та судовий збір у розмірі 372 (триста сімдесят дві) грн. 68 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повне рішення складене та підписане 08.04.2015.

Суддя В.О. Демидов