Рішення

від 03.04.2015 по справі 922/710/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2015 р.Справа № 922/710/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання П'ятак А.С.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Агроліга плюс", м. Харків до ПП "Новомиколаївське", с. Нова Миколаївка про про стягнення коштів за участю :

позивача - Ясковець В.С. - дов.;

відповідача - Сулятицька Н.В. - дов.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Агроліга плюс" звернувся до господарського суду з позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача, ПП "Новомиколаївське" 300000,00 грн. авансу, сплаченого ТОВ "Агроліга плюс" за договором поставки № 2110П від 21.10.2014 р. та 19750,50 грн. штрафних санкцій за неналежне виконання договору поставки № 2110П від 21.10.2014 р.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання з"явився, надав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що він належним чином виконав взяті на себе зобов"язання за договором поставки № 2110П від 21.10.2014 р.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 05.03.2015 року по 12.03.2015 року та з 27.03.2015 року по 03.04.2015 року.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов, в зв'язку з чим справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами справи.

Суд, розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне:

21.10.2014 р. між ТОВ "Агроліга плюс" (покупцем) та ПП "Новомиколаївське" (постачальником) був укладений договір поставки № 2110П, згідно умов якого постачальник зобов"язується поставити та передати у власність покупця, а покупець - прийняти та своєчасно здійснити оплату продукції - соняшник врожаю 2014 р. в кількості 300 тон за ціною 1350000,00 грн. в порядку та на умовах договору.

21.10.2014 р. позивачем було видано доручення № 54 від 22.10.2014 р. на ім"я директора ТОВ "Агроліга плюс" Головко А.В. на отримання 300 тон соняшника від ПП "Новомиколаївське".

23.10.2014 р. на підставі рахунку-фактури № 27 від 21.10.2014 р. позивач перерахував на рахунок відповідача попередню оплату (аванс) за соняшник врожаю 2014 р. в сумі 300000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 383 від 23.10.2014 р.

24.10.2014 р. позивач надав відповідачу заявку на відвантаження № 24/1.

Але в порушення умов договору, відповідач свої зобов"язання з поставки товару не виконав.

Надаючи правову оцінку вище викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

11.12.2014 р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію б/н про прийняття ПП "Новомиколаївське" рішення або щодо поставки товару та виконання умов договору або повернення отриманої попередньої оплати в сумі 300000,00 грн.

23.12.2014 р. відповідач листом № 119 повідомив позивача про відсутність підстав для задоволення претензії позивача та належного виконання ПП "Новомиколаївське" всіх своїх зобов"язань за даним договором в повному обсязі, в т.ч. і щодо поставки позивачу соняшника в кількості 65 тог 250 кг на суму 294840,00 грн.

Відповідно до п.4.2 договору датою поставки продукції вважається дата підписання видаткової накладної.

Як встановлено судом, видаткові накладні на поставку продукції за договором № 2110П відсутні та з боку позивача, зокрема, не підписувались.

А тому у суду є всі підстави вважати відповідача таким, що прострочив виконання зобов"язання в розумінні ст.612 ЦК України.

П. 6.2. договору сторонами погоджено, що у випадку здійснення передплати за продукцію, але не здійснення постачальником поставки продукції протягом десяти календарних днів з моменту спливу строку поставки, визначеному в п. 4.1. договору, ПП "Новомиколаївське" повинно повернути позивачу (покупцю) сплачену суму авансу протягом трьох банківських днів, тобто, до 15.01.2015 р., але відповідач даного обов"язку не виконав та не повернув позивачу сплачену суму авансу в розмірі 300 000,00 грн.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги те, що відповідачем не надано суду належних доказів поставки продукції за договором або повернення суми отриманого авансового платежу у розмірі 300 000,00 грн., позовні вимоги в частині стягнення суми попередньої оплати суд вважає законними, належним чином обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч.6. ст. 232 Господарсько Кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.1. договору, сторонами встановлено, що за прострочення постачання продукції від дати, вказаної в п. 4.1. договору, відповідач сплачує позивачу неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку сума неустойки складає 19750,50 грн., яка відповідає умовам договору, вимогам діючого законодавства та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги законними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1,12,22,33,34,43,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Новомиколаївське" (64721, Харківська область, Барвінківський район, с. Нова Миколаївка, вул. Дзержинського, 18А, р/р 26003135419 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" в м. Києві, МФО 380805, код 35598282) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроліга плюс" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 65, офіс 325, р/р 26000052325774 в ПАТ "Приватбанк", м. Харків, МФО 351533, код 38879003) 300 000,00 грн. авансу, 19750,50 грн. неустойки та 6395,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06.04.2015 р.

Суддя С.А. Прохоров

справа №922/710/15